Рішення

від 06.10.2022 по справі 396/1210/20

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1210/20

Провадження № 2/396/25/21

РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.2022 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання - Андріяш І.С.,

представника позиваач - адвоката Єльнікової Н.О.,

представника відповідача - адвоката Ведющенка В.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу №396/1210/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Шевченко Н.Гпро визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Ухвалою судді від 28.10.2020 року залишено позовну заяву без руху для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивачем подано позовну заяву в новій редакції, відповідно до якого позивач просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.11.2008 року державним нотаріусом Новоукраїнської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ладчук Мар`яні Миколаївни після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 7,0487 га, з кадастровим номером 3524087000:02:000:0115, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належної спадкодавцеві на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії КР №35085, виданого Фурманівською сільською радою 17.09.1998 року, зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 100.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 50-ти років помер батько позивача ОСОБА_4 . На момент смерті батько був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 (нумерація будинків на той час була відсутня). Мати позивача, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла незадовго до смерті батька, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 . На момент смерті батька разом з ним були зареєстровані та постійно проживали рідна сестра позивача - відповідач по справі, ОСОБА_6 зі своєю дочкою ОСОБА_7 та позивач. Таким чином, будучи рідними дітьми померлого батька позивач та його сестра стали спадкоємцями першої черги, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто таким, що прийняли спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявили про відмову від неї. Про відмову від спадщини в установлений законом термін позивач не заявляв.

26.10.2005 року Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області позивача було засуджено за ч.1 ст.122, ст.71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнено 09.06.2009 року на підставі ст.81 КК України умовно-достроково з невідбутим терміном 7 місяців 17 днів. Таким чином на момент смерті батька позивач перебував в місцях позбавлення волі.

06.02.2020 року позивач звернувся до Новоукраїнської державної нотаріальної контори з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 на належну йому земельну ділянку сільсько-господарського призначення, на що отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 5 від 24.02.2020 року, якою йому було відмовлено у вчинені нотаріальної дії у зв`язку з тим, що після смерті ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заведено спадкову справу за № 473/2007 за заявою ОСОБА_6 , в якій 21.11.2008 року на її ім`я видане свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яке зареєстроване в реєстрі за №3820. Видача свідоцтва про право на спадщину на цілу земельну ділянку стала можливою тому, що на момент видачі свідоцтва відповідно документів, які знаходилися на той час у спадковій справі, ОСОБА_6 була єдиним спадкоємцем.

Про те, що сестра позивача отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті батька лише на себе, як єдина спадкоємиця, позивачу стало відомо з повідомлення нотаріуса. Після чого позивачем встановлено, що відповідачка надала нотаріусу довідку з Фурманівської сільської ради про те, що на момент смерті батька лише вона проживала з покійним. Однак зазначена довідка не відповідає дійсності, про що свідчить надані Фурманівською сільською радою повторні довідки за № 32 від 04.02.2020 року та за № 49 від 17.02.2020 року та завірені копії книги по господарського обліку за 2006-2010, якими підтверджено те, що позивач станом на 28 лютого 2007 року (на момент відкриття спадщини) був зареєстрований та постійно проживав разом зі спадкодавцем. Підтвердженням цього також є паспорт позивача, де відмічена його реєстрація. У зв`язку з чим вважає, що має право на спадщину після смерті батька, тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06.11.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 04.02.2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 та витребовано копію спадкової справи.

Ухвалою суду від 11.03.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 27.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, крім того просив застосувати строк позовної давності, посилаючись, що позивачу було відомо про оформлененя спадщини відповідачкою з 2008 року.

Представник третьої особи Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, надійшла заява про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.

Допитана в якості свідка-третя особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає в АДРЕСА_2 , в судовому засіданні 06.10.2022 року, вказала, що в задоволені позовних вимог слід відмовити. Надала суду пояснення, про те що позивач та відповідач є її рідними сестрою та братом, останній був обізнаний про оформлення сестрою спадщини на земельну ділянку після смерті їх батька, у 2009 році отримав кошти на пай, у 2011 році отримав зерно в рахунок орендної плати, вона не отримувала за свою частку кошти від оренди землі, оскільки між нею та сестрою була домовленість, за ці кошти поставити огранку матері. Своє право на частину спадкового майна не оформлювала та відмови не писала. На час смерті батька сестра з братом були зареєстровані біля батьків,однак ОСОБА_1 не проживав, оскільки перебував в місцях позбавлення волі. Після звільнення позивач проживав біля сестри, потім у 2009 році поїхав. Під час спілкування з братом розмов щодо оформлення спадкового майна не вели, з приводу орендної плати говорили в 2012-2013 роках, тоді брат розмовляв з сестрою, щоб вона дозволила взяти кошти в рахунок орендної плати наперед. Також сестра розповідала, що брат погрожував та вимагав продати земельну ділянку

Допитана 07.09.2022 року в судовому засіданні, як свідок-відповідач ОСОБА_2 позов не визнала в повному обсязі, пояснила, що у 2006 році померла її мати, у 2007 року помер батько, які доводилися батьками позивачу, відповідачу та третій особі ОСОБА_3 . Коли помер батько позивач перебував в місцях позбавлення волі, вийшов у 2009 році, деякий час проживав разом з нею, потім біля іншої сестри ОСОБА_3 . Стверджує, що позивач про прийняття нею спадщини та отримання свідоцтва на спадщину дізнався у 2008 році, оскільки вона з ним спілкувалася по телефону. За перший рік після оформлення спадщини, кошти за пай, частково отримав ОСОБА_1 , він знав, що це орендна плата за оренду землі, у 2010 році орендну плату отримала вона, а у 2011 році ОСОБА_1 отримав зерно. Позивач був прописаний біля батьків в с. Фурманівка. Після того, як він вийшов з місць позбавлення волі на будинок батьків вона не претендувала. На прикінці 2010 році позивач виписався з будинку та вона його продала, кошти від продажу поділили з братом.

Допитана 07.09.2022 році в судовому засіданні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає в АДРЕСА_3 , пояснила суду, що сторін по справі знає, відповідачу доводиться кумою. У 2007 році помер батько сторін, позивач у цей час перебував в місцях позбавлення волі, похоронами займалася відповідачка ОСОБА_2 . Після чого ОСОБА_9 по телефону розмовляла з ОСОБА_1 та вказувала, що потрібно оформити спадщину на землю, але він оформляти свою частку не бажав. Коли ОСОБА_1 звільнився з місць позбавлення волі, приїжджав до відповідачки, яка віддала йому 950 грн за оренду землі, бо йому вони були потрібніші, вона бачила, як він виїжджав із її двору.

Свідок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає в АДРЕСА_1 , надав суду пояснення про те, що погосподарський облік ведеться кожні п`ять років. ОСОБА_1 згідно домової книги сільської ради, погосподарського обліку Фурманівської сільської ради за 2006-2010 роки книга №3, в період з 10.10.2003 по 21.05.2010 рік був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, їх представників, третьої особи, свідків, дослідивши позовну заяву та письмові докази по справі, суд встановив слідуючі обставини і визначив відповідно до них правовідносини, які виникли між сторонами.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Новоукраїнським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (а.с.11).

Після смерті батька відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 7,0486 га, з кадастровим номером 3524087000:02:000:0115, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належної спадкодавцеві на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії КР №35085, виданого Фурманівською сільською радою 17.09.1998 року, зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 100 (а.с.17-18).

Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.10).

Мати позивача, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла незадовго до смерті батька, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 (а.с.12).

06.02.2020 року позивач звернувся до Новоукраїнської державної нотаріальної контори з заявою (а.с.13) про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 на належну йому земельну ділянку сільсько-господарського призначення, на що отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 5 від 24.02.2020 року (а.с.15), якою йому було відмовлено у вчинені нотаріальної дії у зв`язку з тим, що після смерті ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заведено спадкову справу за № 473/2007 за заявою ОСОБА_6 , в якій 21.11.2008 року на її ім`я видане свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яке зареєстроване в реєстрі за № 3820. Видача свідоцтва про право на спадщину на цілу земельну ділянку стала можливою тому, що на момент видачі свідоцтва відповідно документів, які знаходилися на той час у спадковій справі, ОСОБА_6 була єдиним спадкоємцем.

Як вбачається з довідки Міністерства внутрішніх справ України Серії ІІА №1743981, 26.10.2005 року Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області позивача було засуджено за ч.1 ст.122, ст.71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнено 09.06.2009 року на підставі ст.81 КК України умовно-достроково з невідбутим терміном 7 місяців 17 днів. Крім того, позивача було засуджено вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 27.08.2013 року за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі. Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 20.04.2016 року на підставі ст.82 КК України невідбуту частину покарання замінено на 2 роки 4 місяці 7 днів обмеження волі. Звільнено 12.10.2016 року на підставі ст.81 КК України умовно-достроково, невідбутий термін 1 рік 6 місяців 15 днів (а.с.25).

Таким чином, на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 , станом на 28.02.2007 року позивач перебував в місцях позбавлення волі.

Відповідно до довідки Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 04.02.2020 року за №32 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідно до наданого паспорта громадянани України та згідно домової книги сільської ради, погосподарського обліку Фурманівської сільської ради за 2006-2010 роки, книга №3, особовий рахунок № НОМЕР_4 в період з 10.10.2003 року по 21.05.2010 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23).

Згідно довідки Фурманівської сільської ради за №49 від 17.02.2020 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 у власному житловому будинку. У даному будинку на момент відкриття спадщини зареєстровані син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8. (знаходився в місцях позбавлення волі) та донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.24).

Згідно завірених копій книги по господарського обліку за 2006-2010 домогосподарства ОСОБА_4 АДРЕСА_1, вбачається, що позивач станом на 28 лютого 2007 року (на момент відкриття спадщини) був зареєстрований разом зі спадкодавцем (а.с.27).

Згідно копії спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулася ІНФОРМАЦІЯ_10 дочка ОСОБА_6 . Згідно довідки Фурманівської сільської ради, поданою ОСОБА_11 , вказано, що ОСОБА_4 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був приписаний в АДРЕСА_1 з ОСОБА_6 . На ім`я ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 21.11.2008 року.

Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у статті 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 чинній на час відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Отже, доказом постійного проживання зі спадкодавцем може бути: паспорт спадкоємця з відміткою про реєстрацію місця проживання; довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Якщо є такі документи, то спадкоємцю достатньо звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і надати паспорт із реєстрацією за місцем проживання спадкодавця, і нотаріус буде вважати цього спадкоємця таким, що прийняв спадщину.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 360/2312/16-ц (провадження № 61-5221св18) у постанові від 11 березня 2020р.

Відтак, судом врахована правова позиція ВС, як це передбачено приписами статті 263 ЦПК України.

Відповідно до Закону України № 888-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг», відповідно до яких повноваження у сфері реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб делегуються органам місцевого самоврядування (виконавчому органу сільської, селищної або міської ради, сільському голові (у випадку, коли відповідно до Закону виконавчий орган сільської ради не утворено) - органу реєстрації).

Тому право позивача ОСОБА_1 на прийняття спадщини шляхом наявності у нього реєстрації у постійному місці мешкання спадкодавця, про що мається довідка органу реєстрації Фурманівської сільської ради.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України містить презумпцію прийняття спадщини, яка може бути спростована самим спадкоємцем шляхом подання заяви про відмову від прийняття спадщини, а також іншою особою шляхом заперечення факту спільного постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем саме на час відкриття спадщини. Даних доказів суду не подано.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Зокрема, на цьому наголошують і положення ч. 1 статті 29 ЦК України, згідно з якою місцем проживання особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. В цьому сенсі місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Крім того, для визнання місцем постійного проживання будь-якого іншого житла, ніж те, в якому особа зареєстрована, потрібно, щоб вона сама визнавала його своїм місцем постійного проживання, а також щоб таке її право визнавалось власником житла, у якому вона мешкає без реєстрації

У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

У даній справі, установлено, що позивач на час відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 був зареєстрований разом із ним у житловому будинку в АДРЕСА_1 Кіровоградської області разом з сестрою ОСОБА_12 , однак перебував в місцях позбавлення волі, отже вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька.

Відповідно до частини першої статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не має право на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України N18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

ОСОБА_12 не повідомила нотаріусу про наявного іншого спадкоємця.

За наведених вище обставин, суд вважає, що нотаріус при видачі свідоцтва про спадщину від 21.11.2008 року належним чином не перевірив наявність ще одного спадкоємця окрім ОСОБА_11 а саме ОСОБА_1 та помилкового видав свідоцтво на право на спадщину за законом на всю земельну ділянку.

Згідно зі ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені у п. 27 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Виходячи з вищевикладеного, та того, що позивач є спадкоємцем першої черги, на момент смерті свого батька був зареєстрований за місцем реєстрації спадкодавця, хоча й перебував в місцях позбавлення волі, суд вважає за необхідне визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.11.2008 року державним нотаріусом Новоукраїнської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ладчук Мар`яні Миколаївни після смерті батька ОСОБА_4 , зареєстровано в реєстрі за №3820.

Представник відповідача адвокат Ведющенко В.В. подав пояснення, в яких просив відмовити позивачу в задоволенні позову про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та визнання права власності в порядку спадкування за законом з підстав пропущення строку позовної давності.

Судом встановлено, що позивачу стало відомо про оформлення його сестрою ОСОБА_2 спадщини після смерті батька лише у 2020 року, коли він звернувся до нотаріуса з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , на що отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку з тим, що у 2008 році за заявою ОСОБА_11 заведено спадкову справу та на її ім`я видане свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку. Оскільки позивач вважає, що відповідачем порушено його право на спадкування, в нього виникло право на звернення до суду за захистом своїх прав шляхом пред`явлення позову про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними. Як зазначено вище, позивач отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій 06.02.2020 року, а отже дізнався про порушення своїх прав, тому саме з цього часу в нього виникла можливість реалізувати своє право про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними в судовому порядку.

Посилання представника відповідача на покази свідків, які доводять обізнаність позивача про оформлення відповідачем спадщини не знайшло свого підтвердження, оскільки допитана, як свідок третя особа ОСОБА_3 у своїх поясненнях вказала на те, що позивач отримував кошти від оренди земельної ділянки, розмови про документальне оформлення спадщини з позивачем не вели.

За таких обставин, суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду з даним позовом, так як згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України, залишити за позивачем, оскільки питання щодо стягнення судових витрат останнім не ставилося.

На підставі ст.ст. 1220, 1222, 1223, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане 21.11.2008 року державним нотаріусом Новоукраїнської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ладчук Мар`яні Миколаївни після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 7,05 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належної спадкодавцеві на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії КР №35085, виданого Фурманівською сільською радою 17.09.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів за № 100.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11.10.2022 року.

Суддя: А. А. Русіна