Постанова

від 06.10.2022 по справі 916/1766/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/1766/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Дичко В.О. посвідчення №059424 від 25.01.2021, наказ №1974к від 14.09.2020

від позивача Ганасійчук Г.М. розпорядження №421 від 18.05.2020, розпорядження №1415к від 27.10.2020

від відповідача Черненка В.О., посвідчення адвоката України 003638 від 16.01.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД №003638 від 16.01.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2022 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, ухвалену суддею Рогою Н.В. у м. Одесі

у справі № 916/1766/22

за позовом Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ідріс Контракшн

про стягнення 673 453,97 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2022 року Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Ідріс Контракшн» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності у розмірі 673 453,97 грн.

Разом з позовною заявою до Господарського суду Одеської області надійшла заява заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову, відповідно до якої прокурор просив суд накласти арешт на нежитлові будівлі, загальною площею 1888,3 кв. м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Отамана Головатого, 109 та належать ТОВ «Ідріс Контракшн» на підставі свідоцтва про право власності САА 444656 від 14.03.2006 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1837739751101).

В обґрунтування заяви прокурор зазначив, що відповідачем 22.05.2019 набуто право власності на нерухоме майно загальною площею 1906,3 кв. м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 105, 109 у м. Одеса, та, відповідно, і право користування земельною ділянкою за цією адресою площею 1,8146 га. Таким чином, на думку прокурора, саме з цієї дати у ТОВ «Ідріс Контракшн» з`явився обов`язок зі сплати коштів за користування земельною ділянкою. Між тим, ТОВ «Ідріс Контракшн» належним чином не оформлює користування земельною ділянкою, що на думку прокурора, здійснюється відповідачем для мінімізації своїх витрат та свідчить про протиправну поведінку ТОВ «Ідріс Контракшн» та наявність підстав для стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності. При цьому, на думку прокурора, існує висока ймовірність ухилення відповідача у разі задоволення відповідних позовних вимог від сплати безпідставно збережених коштів в належному розмірі, оскільки коштів на рахунку відповідача може бути недостатньо для виконання рішення суду у разі задоволення позову, а майно, яким володіє ТОВ «Ідріс Контракшн», може бути відчуженим до ухвалення рішення у справі, що повністю унеможливить виконання рішення суду, а тому наявні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене у заяві майно відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2022 у задоволенні заяви заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову у справі №916/1766/22 відмовлено.

Судом встановлено, що прокурором не було надано будь-яких документів, які б підтверджували, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги або подання позову, а також не надано доказів відсутності /недостатності коштів відповідача, які знаходяться на його рахунках в банківських установах, перебування майна відповідача під обтяженням, невідповідності розміру статутного капіталу ТОВ «Ідріс Контракшн» розміру позовних вимог, що унеможливить виконання рішення суду за його рахунок тощо, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про недоведеність заступником керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси наявності підстав для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2022 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Скаржник зазначає, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги той факт, що прокурором до позовної заяви було надано всі зібрані докази, що підтверджують факт ухилення відповідача від сплати коштів за користування відповідною земельною ділянкою, а також ті обставини, що прокурор не має жодної можливості встановити наявність або відсутність коштів на рахунках відповідача та наявність таких рахунків.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує її доводи, зазначає про те, що прокурором не було надано до суду належних доказів, а лише посилається в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, що не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вважає, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог не призведе до ускладнення, так як у відповідача є достатня кількість грошових коштів, а також відсутні невиконані грошові зобов`язання. Крім того, відповідач зазначає, що у разі вжиття заходів забезпечення позову буде порушено принцип збалансованості інтересів сторін, що може призвести до недотримання вимог законодавства щодо адекватності застосованих заходів забезпечення позову.

Розглянувши матеріали оскарження ухвали, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду є питання наявності або відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі, загальною площею 1888,3 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 109 та належить ТОВ «Ідріс Контракшн» на підставі свідоцтва про право власності САА 444656 від 14.03.2006 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1837739751101).

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Як вже зазначалось вище, заходи забезпечення позову повинні відповідати принципу адекватності, оскільки обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог у справі є стягнення грошових коштів, тоді як, заявник у своїй заяві просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке не є спірним.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору. Тобто, в даному випадку відсутній зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги у даній справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Наведений правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18; від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19.

За таких обставин вимоги заявника, наведені в заяві про забезпечення позову, щодо накладення арешту на майно відповідача не є співмірними із позовними вимогами останнього та не співвідносяться з предметом позову.

Крім того, як вірно зазначено місцевим господарським судом прокурор звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, мав обґрунтувати, в тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, що невжиття таких заходів спроможне істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідних обставин та належних доказів прокурором не наведено. Заявник обмежився лише наведенням мотивів та посиланням на загальні норми Господарського процесуального кодексу України.

Вказана заява не містить обґрунтованих доводів реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про можливість невиконання судового рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в поданих суду матеріалах відсутні будь-які докази, які б підтверджували наведені прокурором у заяві про забезпечення позову обставини, якими останній обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів до забезпечення позову у справі.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що прокурором не наведено у заяві про забезпечення позову і обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, в тому числі і дій, спрямованих на реалізацію належного йому майна.

До того ж, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення його майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову, оскільки позивачем належними і допустимими доказами, в розумінні приписів ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не доведено обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги даного висновку не спростовують.

Згідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 29.07.2022 - залишенню без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2022 у справі №916/1766/22 залишити без змін, апеляційну скаргу Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.10.2022 о 13.45.

Головуючий суддяРазюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.