Постанова

від 06.10.2022 по справі 923/1248/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року м. ОдесаСправа № 923/1248/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

Представники учасників справи у судове засіданні не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство "Незалежна телекомпанія "Норма-4"

на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 23.12.2021, суддя в І інстанції Пінтеліна Т.Г., повний текст якого складено 29.12.2021 в м. Херсоні

у справі №923/1248/20

за позовом: Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство "Незалежна телекомпанія "Норма-4"

про зобов`язання укласти договір

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2020 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" з вимогою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Незалежна телекомпанія "Норма-4" про укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення на умовах викладених в прохальній частині позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.12.2021 позовні вимоги задоволено частково, визнано укладеним з дня набрання чинності рішенням суду Договір №08-27/10/20 між Громадською спілкою "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" і Товариством з обмеженою відповідальністю Мале підприємство "Незалежна телекомпанія "Норма-4" про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення на умовах визначених у резолютивній частині рішення суду.

Додатковим рішенням Господарського суду Херсонської області від 23.12.2021 здійснено розподіл судових витрат за результатами розгляду справи та стягнуто з ТОВ "Мале підприємство "Незалежна телекомпанія "Норма-4" на користь Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 30 000 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 540 грн.

В мотивах оскаржуваного додаткового рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем під час розгляду справи було понесено витрати на надання професійної правничої допомоги, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

До того ж, у зв`язку з апеляційним оскарженням ухвал місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі № 923/1248/20, позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 4 540 грн, що також підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Не погодившись з означеним додатковим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду в якій просить скасувати додаткове рішення від 23.12.2021 Господарського суду Херсонської області по справі № 923/1248/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що кількість часу, який було витрачено для надання послуг з професійної правничої допомоги значно завищено, оскільки складання та підготовка позовної заяви по даній справі не потребує вивчення судової практики у даній категорії спору, оскільки справа потребує лише наявності базових знань у сфері цивільного та господарського законодавства України.

Виходячи з конкретних обставин справи, скаржник вважає, що розмір, заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є неспівмірним з обсягом наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги, а відтак є значно завищеним, що суперечить принципу розподілу витрат.

На переконання апелянта, в даному випадку, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними для позивача.

Крім того, як вважає скаржник, варто врахувати, що адвокатським об`єднанням здійснюється представництво інтересів позивача більш, ніж у сорока аналогічних справ. В таких справах також подавалися і клопотання відповідачів про зупинення провадження на аналогічних підставах як в цій справі. Отже, ця конкретна справа не є для позивача унікальною і всі свої заяви, заперечення, відзиви та скарги позивач подавав вже декілька десятків разів до справи із відповідачем. За таких обставин, справедливо вважати, що складання аналогічних позовів та відзивів не вимагало значного обсягу юридичної роботи.

Таким чином, на думку апелянта, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову. Отже, розподіл судових витрат необхідно здійснювати з урахуванням принципів справедливості, обґрунтованості, співмірності та пропорційності.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства "Незалежна телекомпанія "Норма-4" на додаткове рішення господарського суду Херсонської області від 23.12.2021 у справі № 923/1248/20 та призначено справу до розгляду на 17.03.2022.

Розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №923/1248/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства "Незалежна телекомпанія "Норма-4" на додаткове рішення господарського суду Херсонської області від 23.12.2021 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 справу №923/1248/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства "Незалежна телекомпанія "Норма-4" на додаткове рішення господарського суду Херсонської області від 23.12.2021 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г., запропоновано учасникам справи подати до Південно-західного апеляційного господарського суду письмову згоду на розгляд даної справи без їх участі та роз`яснено учасникам справи, що у випадку відсутності письмової згоди всіх учасників справи на розгляд даної справи без їх участі, про дату, час та місце проведення судового засідання, буде повідомлено додатково, після закінчення строку, на який в Україні введено воєнний стан та/або усунення обставин, що зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 призначено розгляд справи №923/1248/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства "Незалежна телекомпанія "Норма-4" на додаткове рішення господарського суду Херсонської області від 23.12.2021 на 31 серпня 2022 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 розгляд справи №923/1248/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство "Незалежна телекомпанія "Норма-4" на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 23.12.2021 відкладено на 06.10.2022.

У судове засідання від 06.10.2022 представники учасників справи не з`явились.

Позивач у своєму клопотанні від 10.08.2022 просив розглянути справу за відсутності свого представника.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У зв`язку з введенням на території України воєнного стану справу №923/1248/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства "Незалежна телекомпанія "Норма-4" на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 23.12.2021 було розглянуто Південно-західним апеляційним господарським судом у розумний строк, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами статті 244 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

З матеріалів справи вбачається, що під час подання позовної заяви позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, та приєднав до матеріалів справи документи, які це підтверджують, а саме копію Договору про надання професійної правничої допомоги № 01/02/20 від 28.02.2020 та копію Додаткової угоди № 49 від 15.09.2020 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 01/02/20 від 28.02.2020.

Вподальшому, позивачем надано акт прийому-передачі наданих послуг від 10.12.2021, а також акту прийому-передачі наданих послуг від 21.04.2021, додаткової угоди №49/2 від 07.06.2021 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 01/02/20 від 28.02.2020 та акту прийому-передачі наданих послуг від 20.10.2021.

Колегія суддів зазначає, що системний аналіз положень ст.ст. 221,244, абз. 2 ч. З ст. 233 ГПК. України свідчить про те, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті, а не за результатами розгляду скарги на ухвалу суду з процедурних питань.

Згідно з ст. 233 ГПК України обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні саме після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 по справі № 914/201/19.

Відтак, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку із апеляційним переглядом ухвали місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі, здійснюється місцевим господарським судом після вирішення спору по суті за результатами розгляду справи.

Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду справи місцевий господарський суд двічі зупиняв провадження у справі ухвалами від 25.02.2021 та від 07.06.2021, у зв`язку з чим позивач двічі звертався до суду із апеляційної скаргою на вищевказані ухвали.

За результатами розгляду апеляційних скарг, Південно-західний апеляційний господарський суд задовольняв апеляційну скаргу ГС «КАМП» та скасовував ухвали Господарського суду Херсонської області від 25.02.2021 та від 07.06.2021 і направляв справу для подальшого розгляду до місцевого господарського суду.

Під час подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 25.02.2021 позивач заявив, що очікує понести судові витрати у розмірі 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 270 грн витрат на оплату судового збору в суді апеляційної інстанції. Аналогічний розмірі судових витрат ГС «КАМП» заявила при поданні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 07.06.2021.

Отже, у зв`язку з апеляційним оскарженням ухвал місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі № 923/1248/20, позивач поніс судові витрати у розмірі 10 000 грн на професійну правничу допомогу та витрати на оплату судового збору у розмірі 4 540 грн. Докази сплати судового збору містяться в матеріалах справи - платіжне доручення № 180 від 26.02.2021 та платіжне доручення № 199 від 11.06.2021.

Відтак, під час розгляду справи № 923/1248/20 ГС «КАМП» понесла втрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 30 000 грн та 4 540 грн витрат на оплату судового збору в суді апеляційної інстанції, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи доказами.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу того, що розмір, заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є неспівмірним з обсягом наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги, а відтак є значно завищеним, що суперечить принципу розподілу витрат, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 4, 5,6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, додатковій постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/5229/19.

Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, скаржник ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час звернення з апеляційною скаргою не надав.

При цьому, заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, скаржник не зазначив обґрунтованих доводів стосовно неспівмірності, нерозумності визначених сторонами у договорі про надання правової допомоги, додаткових угодах до нього та актах прийому-передачі наданих послуг та понесених у зв`язку з цим витрат заявником.

Колегія суддів вважає, що загальна сума витрат на адвокатські послуги понесена позивачем під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 30 000 грн жодним чином не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

Таким чином, скаржником не доведено неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а тому колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Херсонської області від 29.12.2021 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 29.12.2021 у справі №923/1248/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.10.2022.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.