Рішення

від 04.10.2022 по справі 904/1545/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2022м. ДніпроСправа № 904/1545/22за позовом Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради, м. Нікополь Дніпропетровської області

до Комунального підприємства "Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення", м. Нікополь Дніпропетровської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Нікополь

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , Нікополь Дніпропетровської області

про визнання права господарського відання та звільнення майна з-під арешту, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Бочарова М.О.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:

- визнати за Комунальним підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради право господарського відання на вантажний автомобіль ЗІЛ-130 д/з НОМЕР_1 ;

- звільнити з під арешту вантажний автомобіль ЗІЛ-130 д/з НОМЕР_1 , накладений відповідно до постави про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.02.2016 (ВП 50106879), від 06.06.2016 (ВП51072213), 12.02.2020 (ВП 61201187).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Нікополь; призначено підготовче засідання на 27.07.2022.

12.07.2022 від Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської надійшло клопотання, в якому третя особа-1 просить розглянути справу без участі її представника, рішення ухвалити на підставі матеріалів справи.

22.07.2022 від Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання, яке відбулося 27.07.2022, представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 відкладено підготовче судове засідання у справі на 17.08.2022.

У судове засідання, яке відбулося 17.08.2022, представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 07.09.2022.

У судове засідання, яке відбулося 07.09.2022, представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , розгляд справи відкладено на 04.10.2022.

29.09.2022 від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення в яких третя особа-2 просить суд відмовити позивачу у визнанні за Комунальним підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради право господарського відання на вантажний автомобіль ЗІЛ-130 д/з НОМЕР_1 ; відмовити позивачу у звільнені з під арешту вантажний автомобіль ЗІЛ-130 д/з НОМЕР_1 , накладений відповідно до постави про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.02.2016 (ВП 50106879), від 06.06.2016 (ВП51072213), 12.02.2020 (ВП 61201187).

ОСОБА_1 зазначає, що арешт на спірний автомобіль накладено у виконавчому провадженні, де вона є стягувачем (успадкувала право на стягнення заробітної плати за чоловіком ОСОБА_2 ) та підлягає продажу для стягнення заборгованості за виконавчим провадженням.

29.09.2022 від Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У судове засідання, яке відбулося 04.10.2022, представники сторін не з`явилися, відповідач відзиву на позов не надав.

Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 у справі №904/1545/22 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 у справі №904/1545/22 яка була направлена Комунальному підприємству "Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення" повернулася на адресу Господарського суду Дніпропетровської області 09.08.2022 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

У зв`язку із запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану, господарським судом застосовано принцип розумного строку тривалості провадження для надання можливості обом учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, що є необхідним заходом дотримання таких засад господарського судочинства як змагальність сторін та рівність учасників процесу під час розгляду даної справи. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами при розгляді справ як джерело права.

Господарським судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився, станом на 04.10.2022 від Комунального підприємства "Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення" відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до господарського суду не надходило.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 04.10.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

На підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 11.08.2009 вантажний автомобіль марки ЗІЛ-130, 1980 року випуску, VIN/номер шасі (кузова, НОМЕР_2 , зареєстрований за Комунальним підприємством "Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення" (а.с. 9).

Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради №1000 від 28.11.2012 "Про затвердження Акту приймання передачі з господарського відання (з балансу) Комунального підприємства "Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення" в господарське відання (на баланс) Комунальному підприємству "Міські автомобільні дороги" Нікопольської міської ради основних засобів, відповідно з додатком до рішення до якого увійшов вантажний автомобіль марки ЗІЛ-130, серії НОМЕР_1 1980 року випуску (а.с. 4).

Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради № 217 від 26.03.2014 "Про безоплатну передачу з балансу Комунального підприємства "Міські автомобільні дороги" Нікопольської міської ради на баланс Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради комунального майна, було безоплатно передано комунальне майно за переліком, до якого увійшов вантажний автомобіль марки ЗІЛ-130, серії НОМЕР_1 1980 року випуску (а.с.7).

Перереєстрація вказаного транспортного засобу за Комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради на праві повного господарського відання не відбулась.

На виконання рішення № 217 від 26.03.2014 та згідно з актом приймання-передачі комунального майна, вантажний автомобіль марки ЗІЛ-130, серії НОМЕР_1 1980 року випуску був прийнятий в господарське відання Комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради. (а.с. 8).

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №50106879 від 24.02.2016, це виконавче провадження було відкрито державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Нікопольського міжрайонного управління юстиції при примусовому виконання виконавчого листа №2/0182/2077/2015 182/2820/15 виданого Нікопольським міськрайонним судом 25.01.2016 про стягнення з Комунального підприємства "Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення" на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 234 303,45 грн., було накладено арешт майна боржника та оголошено заборони на його відчуження (а.с.10).

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №51072213 від 06.06.2016, це виконавче провадження було відкрито заступником начальника Нікопольського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) при примусовому виконання виконавчого листа №2/0182/2077/2015 182/2820/15 виданого Нікопольським міськрайонним судом 25.01.2016 про стягнення з Комунального підприємства "Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення" судового збору у розмірі 2 343,03 грн., було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборони на його відчуження (а.с. 11).

Відповідно до постанови про арешт майна боржника ВП №6120117 від 12.02.2020, це виконавче провадження було відкрито старшим державним виконавцем Нікопольського міжрайонного управління юстиції при примусовому виконання виконавчого листа №2/0182/2077/2015 182/2820/15 виданого Нікопольським міськрайонним судом 25.01.2016 про стягнення з Комунального підприємства "Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 234 303,45 грн., було винесено постанову про арешт майна боржника та накладено арешт на 6 одиниць автотранспортної техніки, в тому числі й автомобіль марки ЗІЛ-130, серії НОМЕР_1 1980 року випуску.

Комунальне підприємство "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради посилається на те, що на момент відкриття виконавчого провадження при примусовому виконавчого листа № 2/0182/2077/2015 182/2820/15 виданого Нікопольським міськрайонним судом 25.01.2016, а також винесення постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, вантажний автомобіль ЗІЛ-130 д/з НОМЕР_1 був переданий у господарське відання (на баланс) Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради.

Управлінням благоустрою, інфраструктури та комунального господарства Нікопольської міської ради Комунальне підприємство "Нікопольводоканал" листом № 424/20 від 24.12.2020 у зв`язку з повним фактичним та амортизаційним зносом та непридатністю подальшого використання, було погоджено списання автотранспортних засобів, в тому числі й вантажний автомобіль ЗІЛ-130, серії НОМЕР_1 .

Листом № 6-0127/721 від 28.03.2022 Комунальне підприємство "Нікопольводоканал" звернулося до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про знаття арешту з майна.

Нікопольським відділом державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) листом вих. № 9 від 01.04.2022 у задоволенні даної заяви було відмовлено з посиланням на приписи статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Комунальне підприємство "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що, враховуючи факт передачі з балансу Комунального підприємства "Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення" транспортного засобу, вантажний автомобіль ЗІЛ-130, серії НОМЕР_1 , ще у 2012 році, Комунальне підприємство "Нікопольводоканал" не маючи можливості вільно розпоряджатися майном, накладений арешт перешкоджає здійсненні ним дій щодо утилізації транспортних засобів які підлягають списанню та зняття їх з реєстрації, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є визнання за Комунальним підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради права господарського відання на вантажний автомобіль ЗІЛ-130 д/з НОМЕР_1 та звільнення з під арешту вантажного автомобілю ЗІЛ-130 д/з НОМЕР_1 , накладеного відповідно до постави про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.02.2016 (ВП 50106879), від 06.06.2016 (ВП51072213), 12.02.2020 (ВП 61201187).

Предметом доказування у справі є обставини набуття права господарського відання на спірний автомобіль, наявність / відсутність підстав для звільнення з під арешту вантажного автомобілю ЗІЛ-130 д/з НОМЕР_1 , накладеного відповідно до постави про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.02.2016 (ВП 50106879), від 06.06.2016 (ВП51072213), 12.02.2020 (ВП 61201187).

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 24 Господарського кодексу України передбачено, що управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до частини 2 статті 24 Господарського кодексу України, правовий статус окремого суб`єкта господарювання у комунальному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління між зазначеними суб`єктами у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах.

Згідно з частиною 3 статті 24 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання комунального сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб`єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Частинами 1 та 2 статті 78 Господарського кодексу України визначено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 78 Господарського кодексу України, майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою. Статутний капітал комунального унітарного підприємства підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства.

Як вбачається із "Загальних положень" Статуту Комунальне підприємство "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (надалі - підприємство) засновано на комунальній власності територіальної громади міста Нікополя.

Відповідно до частини 1 статті 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 134 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом. Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Частиною 1 статті 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 4 статті 136 Господарського кодексу України, щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про дорожній рух" державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлюється "Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388.

Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Пунктом 3 Порядку №1388 передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Згідно з пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Відповідно до пункту 8 Порядку: державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Однак, не проведення державної реєстрації транспортних засобів за позивачем, навіть якщо це відбулось у зв`язку з неналежним виконанням обов`язку позивача щодо вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією, не свідчить про відсутність у нього права господарського відання, адже сама державна реєстрація права по своїй суті не породжує права власності (права господарського відання), а лише є підтвердженням та визнанням державою факту набуття такого права, за умови звернення особи у порядку встановленому законом.

Таким чином, недотримання обов`язку власника (володільця) транспортного засобу зареєструвати належні йому транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, як це передбачено у статті 34 Закону України "Про дорожній рух", не може бути підставою для позбавлення особи права власності (господарського відання).

Згідно частини 4 статті 136 Господарського кодексу України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес (вищенаведена позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13 травня 2019 р. N 905/494/18).

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Тобто названа норма є спеціальною, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно такої особи і у разі виникнення спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності (права господарського відання) на майно та зняття з нього арешту.

Як зазначено в постанові Великої палати Верховного суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 Господарського процесуального кодексу України

Врахувавши предмет і підстави позову, визначене позивачем коло учасників справи та зміст позовних вимог, господарський суді дійшов до висновку про те, що даний спір за своєю природою є приватноправовим спором між Комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (особою, якій на підставі рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради № 217 від 26.03.2014 передано баланс вантажний автомобіль марки ЗІЛ-130, серії НОМЕР_1 1980 року випуску) та Комунальним підприємством "Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення" (особою, за якою згідно зі Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 11.08.2009 зареєстрований вантажний автомобіль марки ЗІЛ-130, серії НОМЕР_1 1980 року випуску), а відтак повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Таким чином, оскільки факт набуття права господарського відання на транспортний засіб за позивачем підтверджується матеріалами справи, зважаючи на те, що виконавчою службою після набуття такого права позивачем було накладено арешт на вказаний транспортний засіб, як на майно іншої особи, є всі підстави для визнання за позивачем права господарського відання на цей транспортний засіб, а також для зняття з нього арешту.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, що заборгованість зі сплати боргу у розмірі 234 303,45 грн. перед ОСОБА_2 (успадкований ОСОБА_1 ) та зі сплати судового збору у розмірі 2 677,33 грн. перед бюджетом виникли у Комунального підприємства "Нікопольська міська електрична мережа вуличного освітлення", а не у Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради, тому підстав для погашення заборгованості відповідача за рахунок майна відповідача господарським судом не встановлено, відповідно, господарським судом відхиляються доводи ОСОБА_1 про відмову у задоволенні позову. При цьому господарський суд зазначає, що для забезпечення реального виконання рішення, в силу приписів частини 1 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" застосовується арешт майна (коштів) саме боржника. Законодавець надав виконавцеві право звернення стягнення на майно, яке перебуває у інших осіб, за умови, що це майно належить боржнику (частина 1 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження"). Між Комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради та ОСОБА_1 відсутній спір щодо права власності на вантажний автомобіль марки ЗІЛ-130, серії НОМЕР_1 1980 року.

Таким чином, оскільки факт набуття права господарського відання на вантажний автомобіль марки ЗІЛ-130, серії НОМЕР_1 1980 року випуску на позивачем підтверджується матеріалами справи, зважаючи на те, що виконавчою службою після набуття такого права позивачем було накладено арешт на вказані транспортні засоби, як на майно іншої особи, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права господарського відання на цей транспортних засіб, а також для зняття з нього арешту.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради про визнання права господарського відання та звільнення майна з-під арешту задовольнити у повному обсязі.

Визнати за Комунальним підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (53219, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Перспективна, 180 код ЕДРПОУ 03341339) право господарського відання на вантажний автомобіль ЗІЛ-130, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 11.08.2009, 1980 року випуску, VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ).

Зняти арешт з вантажного автомобілю ЗІЛ-130, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 11.08.2009, 1980 року випуску, VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ), накладений відповідно до постави про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.02.2016 (ВП 50106879), від 06.06.2016 (ВП51072213), 12.02.2020 (ВП 61201187).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.10.2022

Суддя Ю.А. Бажанова