Рішення

від 12.10.2022 по справі 910/21814/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2022Справа № 910/21814/21

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Міністерства оборони України

до Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Класс»

про стягнення 51 054,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України (надалі - Міноборони) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (надалі - «Банк») про стягнення 51 054,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Класс» умов укладеного з позивачем договору про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) №286/2/18/104 від 13.09.2018, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу грошову суму відповідно до умов гарантії №4970-0918/ERL15v від 10.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Класс» (надалі - ТОВ «Євро Класс») в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на те, що зобов`язання за договором №286/2/18/104 від 13.09.2018 було прострочено саме з вини позивача, а стягнення з відповідача банківської гарантії призведено до подвійної відповідальності ТОВ «Євро Класс» за одне і те саме правопорушення. Крім того, на думку відповідача, позивачем не було надано обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми банківської гарантії.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

13.09.2018 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ «Євро Класс» (постачальник) укладено договір №286/2/18/104 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) (надалі - «Договір»), за умовами якого постачальник зобов`язався у 2018 році поставити Міністерству оборони України обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (Обладнання для їдалень) Лот 2 Обладнання для їдалень (39312200-4) (Стелаж, 5 найменувань): 1. Стелаж пересувний; 2. Стелаж для зберігання столового посуду; 3. Стелаж для зберігання кухонного посуду; 4. Стелаж для хліба в лотках; 5. Стелаж для зберігання хліба в тарілках (далі - товар), зазначений у специфікаціях, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.

Згідно п. 1.2 сторонами Договору визначено, що ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, за якою загальна вартість товару становить 238 740,00 грн., строк постачання - до 01.10.2018 включно.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці замовника, яка є невід`ємною частиною договору. Місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід`ємною частиною цього договору, згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.

Згідно рознарядки Міністерства оборони України за специфікацією (додаток 12.1.1 до Договору) сторонами договору погоджено місця постачання товару (військова частина НОМЕР_1 ), та терміни такого постачання - до 01.10.2018 включно.

Відповідно до п.п. 2.1 Договору постачальник повинен поставити замовнику товар якість, маркування, тара та упаковка якого відповідає вимогам чинних стандартів (ТУ У 27.5-36068718-002:2018) і в установленому порядку буде підтверджена такими документами: інструкція з експлуатації та гарантійний талон, сканований гарантійний лист виробника та/або постачальника, що посвідчує якість та відповідність товару технічним та якісним вимогам замовника, декларація про відповідність технічним регламентам (для холодильного та технологічного обладнання).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі №910/13902/19 встановлено факт прострочення виконання ТОВ «Євро Класс» зобов`язання з поставки товару за Договором, у зв`язку з чим з останнього стягнуто на користь позивача штрафні санкції.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Таким чином, факт прострочення виконання ТОВ «Євро Класс» зобов`язання з поставки товару за Договором встановлено рішенням суду, що набрало законної сили.

10.09.2018 Банком (гарант) було видано гарантію №4970-0918/ERL15v, згідно якої гарант зобов`язався сплатити на користь бенефіціара (Міністерству оборони України) суму, що складає 51 054,00 грн. після одержання письмової вимоги бенефіціара, в якій стверджується про те, що принципал не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов`язання щодо якості, кількості, строків постачання товару відповідно до договору

Зобов`язання гаранта припиняються у разі: сплати бенефіціару суми гарантії; закінчення строку, на який видано гарантію; відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією. Ця гарантія діє з моменту її видання та по 01.02.2019 включно.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з вимогою №286/6/7043 від 26.12.2018, в якій вказав на те, що ТОВ «Євро Класс» неналежним чином було виконано умови Договору щодо строку поставки товару, а саме: станом на 01.10.2018 визначений обсяг продукції повністю не поставлено, у зв`язку з чим просив Банк перерахувати кошти у розмірі 51 054,00 грн. на його рахунок.

За результатами розгляду вимоги позивача №286/6/7043 від 26.12.2018, відповідачем було відмовлено бенефіціарові у її задоволенні, оскільки вимогу підписано неуповноваженою особою, а також позивачем не було долучено документів, що підтверджують обставини настання гарантійного випадку.

Спір у справі виник у зв`язку з безпідставною, на думку позивача, відмовою відповідача виконати власні гарантійні зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Суд зазначає, що відповідальність гаранта перед кредитором носить грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов`язання гарант повинен сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 № 639 (далі - Положення) гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до п. 5 розділу 1 Положення банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики тощо.

Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Суд зазначає, що гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником. Проте, особливістю гарантії є те, що її чинність не залежить від дійсності або чинності основного зобов`язання, що забезпечується гарантією. Отже, гарантійне зобов`язання носить самостійний, автономний характер по відношенню до основного зобов`язання.

Водночас, оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі (ч. 1). До вимоги додаються документи, вказані в гарантії (ч. 2). У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (ч. 3). Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано (ч. 4). Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією (ч. 5).

Таким чином, зобов`язання гаранта здійснити його виконання відповідно до умов гарантії виникає після порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. При цьому, для пред`явлення гаранту вимоги кредиторові достатньо лише факту порушення боржником виконання основного зобов`язання.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з вимогою №286/6/7043 від 26.12.2018, в якій вказав на те, що ТОВ «Євро Класс» неналежним чином було виконано умови Договору щодо строку поставки товару.

За результатами розгляду вимоги позивача №286/6/7043 від 26.12.2018, відповідачем було відмовлено бенефіціарові у її задоволенні, оскільки вимогу підписано неуповноваженою особою, а також позивачем не було долучено документів, що підтверджують обставини настання гарантійного випадку.

Відповідно до частини 1 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Проте, банківська гарантія №4970-0918/ERL15v від 10.09.2018 не містить застережень щодо змісту вимоги та доданих до неї документів.

Отже, з умов гарантії та норм права слідує, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Проте, щодо обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, то закон такого переліку не містить, натомість вказує, що до вимоги додаються документи, вказані в гарантії, тобто законодавець залишив на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Згідно пункту 1 глави 2 розділу III Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, у разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар може подати безпосередньо до банку-гаранта або до банку-резидента (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).

Як відзначалось судом, відповідно до пункту 2 розділу І Положення безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

Тобто, вказане положення також не визначає обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, і також залишає на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Зміст гарантії не містить застережень, які б ставили в залежність виплату банком гарантії від кількості днів прострочення боржником виконання основного зобов`язання. За змістом гарантії має значення лише сам факт порушення принципалом зобов`язання за договором. При цьому, одного лише факту наявності прострочення виконання основного зобов`язання (незалежно від періоду та обсягу простроченого зобов`язання) достатньо для заявлення бенефіціаром вимоги до гаранта про виплату відповідного забезпечення.

Крім того, з рознарядки вбачається, що сторонами погоджений термін поставки так само, як і умовами Договору - до 01.10.2018 включно, тоді як відповідно до актів приймання товар поставлено з простроченням вказаного строку.

Твердження відповідача про те, що допущення прострочення виконання третьою особою зобов`язання з поставки товару відбулося саме з вини позивача судом не приймаються до уваги, оскільки такі обставини були предметом розгляду у справі Господарського суду міста Києва №910/13902/19, предметом розгляду якої саме і було стягнення з ТОВ «Євро Класс» штрафних санкцій. В той же час, під час розгляду такої справи зазначених обставин встановлено не було.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на неприпустимість застосування до третьої особи подвійної відповідальності за одне й те саме порушення, проте суд зазначає наступне.

Неустойка і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності.

Таким чином, можливість стягнення з відповідача неустойки за порушення строків поставки товару за договором не ставиться у залежність від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією. Крім того, положення договору не містять застережень про пріоритетність у застосуванні або можливість взаємного зарахування цих способів забезпечення виконання зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №908/7/18.

З огляду на викладене, суд відхиляє твердження відповідача про те, що стягнення суми за банківською гарантією є подвійним стягненням.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено факт настання гарантійного випадку за Гарантією та невиконання відповідачем (гарантом) обов`язку зі сплати на користь позивача суми гарантії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Міністерства оборони України до Банку про стягнення 51 054,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Міністерства оборони України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (03150, м. Київ, вул. Ділова, 9-А; ідентифікаційний код 21570492) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) суму банківської гарантії у розмірі 51 054 (п`ятдесят одна тисяча п`ятдесят чотри) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий