Рішення

від 05.10.2022 по справі 910/6204/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2022Справа № 910/6204/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Автолізинг" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майавтотранс" (02149, м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 13, кв. 25)

про стягнення 1 478 926,46 грн.

за участю представників

від позивача: Єремов М.С.

від відповідача: не з`явились

У судовому засіданні 05.10.2022, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Калина-Автолізинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майавтотранс" про стягнення 1 478 926,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за генеральним договором фінансового лізингу ФЛ/5/03/2019 від 05.03.2019 та договором фінансового лізингу №1 до генерального договору фінансового лізингу ФЛ/5/03/2019 від 09.03.2021, а саме в частині оплати лізингових платежів, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 862 248,17 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 312 559,09 грн, інфляційні втрати у розмірі 249 020,19 грн та 3 % річних у розмірі 55 099,01 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.07.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/6204/22 та постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 31.08.2022.

У судовому засіданні 31.08.2022 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 14.09.2022 у зв`язку з неявкою представника відповідача.

У судовому засіданні 14.09.2022 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 05.10.2022.

У судове засідання, призначене на 05.10.2022, з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

05 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина-Автолізинг" (надалі - позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Майавтотранс" (надалі- відповідач, лізингоодержувач) був укладений генеральний договір фінансового лізингу №ФЛ/5/03/2019 (надалі- договір).

Відповідно до п. 1.1. Генерального договору визначено, що Лізингодавець зобов`язується набути у свою власність і передати Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене (обране) Лізингоодержувачем майно (далі по тексту - предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у відповідному договорі фінансового лізингу, що є невід`ємною частиною цього Генерального договору, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі відповідно до умов цього Генерального договору та відповідного договору фінансового лізингу, а в кінці строку дії договору фінансового лізингу має право придбати предмет лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у відповідному договорі фінансового лізингу. Для потреб цього Генерального договору та відповідного договору фінансового лізингу під викупною вартістю слід розуміти останній лізинговий платіж в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу, розмір якого визначений у відповідному договорі фінансового лізингу.

Згідно з п. 2.1. договору всі платежі за користування відповідним предметом лізингу лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватись Лізингодавцем по факсу та/або на е-mail лізингоодержувача.

Лізинові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу та інші платежі, які встановлюються у Додатках до цього Генерального договору та/або до відповідного договору.

Сума лізингових платежів за користування предметом лізингу зазначається у відповідному договорі і може змінюватись на умовах, передбачених цим Генеральним договором. Порядок, розмір та терміни оплати лізингоодержувачем лізингових платежів певного предмета лізингу встановлюються в Графіку платежів, який зазначається у відповідному договорі.

Всі лізингові платежі за користування предметом лізингу лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до Графіка платежів відповідного договору. Якщо дата оплати будь-якого лізингового платежі припадає на неробочий (вихідний, святковий або інший) день, то датою оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день. Датою здійснення лізингового платежу вважається дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок Лізингодавця.

Відповідно до п. 2.2. договору перший лізинговий платіж (визначений під порядковим номером 1 в Графіку платежів) включає:

- авансовий платіж, що є частиною компенсації вартості предмета лізингу та включає вартість ПДВ;

- адміністративний платіж (у разі його наявності за відповідним договором), що є платою за організаційні заходи, пов`язані з підготовкою та укладенням договору фінансового лізингу.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що для погашення вартості предмета лізингу відноситься сума, зазначена в Графі 2 «Платіж, що відшкодовує вартість предмета лізингу» відповідно до графіка внесення лізингових платежів на відповідну дату.

Генеральний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (в тому числі обов`язкового підписання сторонами всіх додатків до Генерального договору) і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за Генеральним договором та всіма договорами, що є відповідними додатками до Генерального договору. Всі додатки та додаткові угоди до Генерального договору є його невід`ємними частинами лише у разі двостороннього підписання сторонами, за винятком випадків, передбачених цим Генеральним договором (п. 10.2. договору).

05 березня 2019 року сторонами до Генерального договору було також укладено договір фінансового лізингу №1, за яким лізингодавець зобов`язується надати у свою власність і передати лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування обраний лізингоодержувачем предмет лізингу.

Відповідно до договору фінансового лізингу позивачем було передано відповідачу у користування автобус загальний (D) VOLVO B9 R, об`єм двигуна 9364 см.кб., колір синій, VIN НОМЕР_1 , 2005 року випуску (1од.) (предмет лізингу) строком на 24 місяці.

На дату передачі предмета лізинг лізингодавцем виписано та зареєстровано податкову накладну №1 від 07.03.2019 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Договором фінансового лізингу визначено, що вартість предмета лізингу становить 681 250,00 грн, в тому числі ПДВ 113 541,67 грн. Викупна вартість (останній 25-й платіж лізингоодержувача) 38 469,18 грн, адміністративний платіж 13 625,00 грн.

Відповідно до графіку лізингових платежів за період з 05.03.2019 по 26.02.2021 відповідач зобов`язався сплатити на користь позивача 1 091 146,46 грн.

За доводами позивача, в порушення умов генерального договору та договору фінансового лізингу відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно сплачував лізингові платежі, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 1 478 926,46 грн, з яких: 862 248,17 грн. - основний борг за лізинговими платежами; 312 559,09 грн - пеня; 249 020,19 грн - інфляційні втрати; 55 099,01 грн - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Згідно зі статтею 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Положеннями ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Судом встановлено, що за умовами генерального договору та договору фінансового лізингу відповідач зобов`язався сплатити за період з 05.03.2019 по 26.02.2021 лізингові платежі, які складаються з платежів, що відшкодовують вартість предмета лізингу, та комісії (винагороди) лізингодавця, на загальну суму 1 091 146,46 грн.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що на виконання взятих на себе зобов`язань за договором відповідачем було здійснено лише часткову оплату лізингових платежів на суму 228 898,20 грн, про що свідчать відповідні заключні виписки та розрахунок заборгованості станом на 26.02.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Доказів на підтвердження сплати лізингових платежів у розмірі 862 248,17 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів повної сплати відповідачем лізингових платежів згідно встановленого графіку, при цьому факт заборгованості відповідача за генеральним договором та договором фінансового лізингу належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 862 248,17 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 55 099,01 грн та інфляційні втрати у розмірі 249 020,19 грн, нарахованих за загальний період прострочення з 06.03.2019 по 11.06.2022.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування індекс інфляції та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунок останніх є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Що стосується заявленої до стягнення пені у розмірі 312 559,09 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.1.1 Генерального договору встановлено, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів за відповідним Договором фінансового лізингу та інших платежів, передбачених Генеральним договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сторони дійшли згоди, що при нарахуванні пені відповідно до умов цього пункту Генерального договору не застосовуються положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України в редакції, що діє на момент укладення Договору. Пеня нараховується за весь строк прострочення до повного погашення заборгованості.

Перевіривши заявлену до стягнення з відповідача пеню, суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Автолізинг" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майавтотранс" (02149, м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 13, кв. 25, ідентифікаційний код 41528498) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Автолізинг" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А, ідентифікаційний код 36218498) основний борг у розмірі 862 248 грн 17 коп., 3% річних у розмірі 55 099 грн 01 коп., інфляційні втрати у розмірі 249 020 грн 19 коп., пеню у розмірі 312 559 грн 09 коп. та судовий збір у розмірі 22 183 грн 90 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.10.2022

Суддя Л. Г. Пукшин