ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" жовтня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1255/22
Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД», м. Дніпро
до відповідача Дочірнього підприємства «Шенкер», с. Білогородка Київської області
про стягнення 86 719,75 грн.,
за участю представників:
від позивача: не з`явився; від відповідача: не з`явився;
СУТЬ СПОРУ:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД», м. Дніпро (далі за текстом - ТОВ «Фірма «Візард ЛТД») звернувся до господарського суду Київської області з позовом б/д та б/н до відповідача - Дочірнього підприємства «Шенкер», с. Білогородка Київської області (далі за текстом - ДП «Шенкер»), в якому просить суд (згідно прохальнної частини позовної заяви) стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 85 614,97 грн. та 1104,78 грн. 3% річних (за період з 22.02.2022 по 28.07.2022) за користування чужими грошовими коштами, що разом становить 86 719,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, між сторонами був укладений договір №15/09 від 15.09.2021 про надання логістичних послуг та додатки №№1, 2. Відповідно до заявки №1 до вищевказаного договору було визначено, що вартість послуг визначається в євро по курсу НБУ на дату завантаження та здійснюється до моменту завантаження шляхом внесення гарантійного платежу. 23.09.2021 ТОВ «Фірмою «Візард ЛТД» у виконання своїх зобов`язань був сплачений гарантійний платіж на підставі рахунку на оплату від 20.09.20221 №49 у розмірі 85 614,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.09.2021 №1271. Позивач просить суд стягнути з ДП «Шенкер» гарантійний платіж у розмірі 85 614,97 грн. та 1 104,78 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами, у зв`язку з тим, що перевезення так і не було здійснено.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.08.2022 позовну заяву ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1255/22 у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін).
11.08.2022 від представника позивача до господарського суду Київської області надійшло клопотання, яким, на виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі №911/1255/22, надано належним чином засвідчену копію заявки №1 від 15.09.2021 до договору №15/09 від 15.09.2021, а також повідомлено контактний телефон та електронну адресу уповноваженого представника.
22.08.2022 від представника відповідача до господарського суду Київської області надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій зазначено, що 12.08.2022 ДП «Шенкер» здійснило безготівковий переказ грошових коштів на банківський рахунок ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» у сумі 86 719,62 грн. з призначенням платежу «Повернення ГП за заявкою №1 від 15.09.2021 та рах. на оплату від 20.09.2021 та компенсація 3% річних у сумі 1 104,78 грн. (до ч.2 ст. 625 ЦК України). Без ПДВ», що підтверджується платіжним дорученням від 12.08.2022 №3357.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.09.2022 призначено розгляд справи №911/1255/22 та розгляд заяви ДП «Шенкер» про закриття провадження у справі у судовому засіданні на 03.10.2022.
27.09.2022 від позивача - ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» та відповідача - ДП «Шенкер» до суду надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди, в якій заявники просять суд:
- затвердити мирову угоду від 01.09.2022 у справі №911/1255/22;
- зобов`язати ДП «Шенкер» компенсувати позивачу суму судового збору, сплаченого останнім при подачі даного позову у розмірі 2481,00 грн. на протязі 7 днів після затвердження мирової угоди від 01.09.2022;
- закрити провадження у справі №911/1255/22.
У судове засідання 03.10.2022 представники позивача та відповідача не з`явились. Згідно з частинами 1, 3 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши спільну заяву позивача - ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» та відповідача - ДП «Шенкер» про затвердження мирової угоди, суд встановив, що подана заява та мирова угода від 01.09.2022, замість підпису директора ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» Дмитра Кащеєва очевидно містить факсимільне відтворення підпису.
Відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України). Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Частиною 2 ст. 169 ГПК України передбачено, що заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Приписами ч. 2. ст. 170 ГПК встановлено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (ч. 8 статті 42 ГПК України).
Зазначені положення засвідчують обов`язковість та безумовність вимоги господарського процесуального закону стосовно підписання письмових заяв, клопотань чи заперечень власноручним або електронним цифровим підписом заявника (його представника) або особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, як підтвердження справжньої волі учасника справи.
Використання в такому випадку факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису ГПК України не допускається.
За змістом ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Враховуючи наведене суд акцентує, що оскільки процесуальним законодавством за загальним правилом передбачено особисте звернення учасника справи до суду та власноручне підписання ним заяв, то подання процесуальних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису заявника, що є штампом із зображенням підпису та може бути виготовлений і використаний будь-ким, не відповідає приписам частини другої статті 4, статей 42, 46, частини другої статті 169, частиною 2 ст. 170 ГПК України та не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа.
Близьку за змістом правову позицію щодо застосування частини восьмої статті 42 за обставин факсимільного відтворення підпису уповноваженої особи на процесуальних документах викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №5027/805-б/2012, від 26.06.2018 у справі №922/4478/16, від 23.11.2018 у справі №5023/1668/11, від 08.07.2021 у справі №916/3209/20.
За таких обставин, суд відповідно до частин 2, 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України спільну заяву ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» та ДП «Шенкер» про затвердження мирової угоди залишає без розгляду.
Розглянувши позов ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» до ДП «Шенкер» про стягнення 86 719,62 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд
УСТАНОВИВ:
відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
15.09.2021 між ДП «Шенкер» (виконавець) та ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» (замовник) укладено договір №15/09 про надання логістичних послуг (далі по тексту - Договір).
За умовами Договору:
- у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання забезпечити надання логістичних послуг за винагороду та за рахунок Замовника від власного імені або від імені Замовника, залежно від видів послуг, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані у порядку та у строки, визначені в даному Договорі та в Додатках до нього (п. 1.1 Договору);
- порядок і умови надання виконавцем конкретного виду послуг визначаються у відповідних додатках до даного Договору, які є його невідємними частинами (п. 2.1 Договору);
- надання послуг за даним Договором здійснюється на підставі заявок замовника на кожен конкретний вид логістичних послуг. Форми заявок на кожен вид логістичних послуг обумовлені в додатках до даного Договору (п. 2.2 Договору);
- оплата послуг виконавця здійснюється шляхом внесення замовником оплати на рахунок виконавця протягом 7 календарних днів з дати виставлення виконавцем рахунку на оплату. Всі розрахунки за цим Договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування Замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі відповідних рахунків. Рахунки та акти виконаних робіт передаються засобами електронного зв`язку у відповідності до розділу 13 (п. 5.1 Договору);
- на вимогу виконавця, з метою забезпечення виконання замовником зобов`язань по сплаті послуг виконавця, у відповідності до положень ст. 572 Цивільного кодексу України, замовник перераховує на рахунок виконавця гарантійний платіж у сумі погодженій виконавцем у заявці. Після повної оплати замовником послуг виконавця, останній зобов`язаний протягом 7 робочих днів повернути замовнику гарантійний платіж. У разі несплати замовником послуг виконавця протягом 30 днів з дати виставлення рахунку, виконавець має право зарахувати відповідну суму гарантійного платежу на сплату рахунку за надані послуги, та перерахувати замовнику залишок гарантійного платежу (п. 5.1.1 Договору);
- виконавець несе відповідальність за неналежне виконання умов даного договору та додатків до нього, а також взятих на себе згідно з ними зобов`язань (п. 6.1 Договору);
- дія договору починається з дня його підписання та триває до його розірвання будь-якою із сторін шляхом письмового повідомлення про це іншої сторони за 90 днів до дати передбачуваного розірвання. Розірвання договору не звяльняє сторони від виконання ними своїх зобов`язань, що виникли під час дії Договору (п. 12.1 Договору).
Додатком №1 до Договору №15/09 про надання логістичних послуг від 15.09.2021 сторонами погоджено Порядок надання транспортно-експедиторських послуг у сфері міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Додатком №2 до Договору №15/09 про надання логістичних послуг від 15.09.2021 сторонами погоджено Порядок надання логістичних послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів (митно-брокерські послуги).
Позивач вказує, що 15.09.2021 між сторонами підписана Заявка №1 на виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом до Договору №15/09 від 15.09.2021, відповідно до якої сторони погодили порядок оплати вартості перевезення, місце завантаження, місце митного оформлення в Україні та місце митного очищення за кордоном, місце розвантаження, а також дату та приблизний час, коли вантаж має бути доставлений. Також сторонами було погоджено дату доставки вантажу - 08.10.2021.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення. Згідно положень статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
ДП «Шенкер» було виставлено ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» рахунок на оплату №49 від 20.09.2021 на суму 85 614,84 грн.
23.09.2021 ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» у виконання своїх зобов`язань по Договору сплатило гарантійний платіж за заявкою №1 від 15.09.2021, згідно рахунку №49 від 20.09.2021, у розмірі 85 614,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1271.
У зв`язку з невиконанням ДП «Шенкер» зобов`язань за Заявкою №1 від 15.09.2021, ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» направило 07.02.2022 на поштову адресу відповідача вимогу від 06.02.2022 б/н про повернення гарантійного платежу, яку відповідач отримав 15.02.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
У вказаній вимозі від 06.02.2022 ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» просило повернути гарантійний платіж у розмірі 85 614,84 грн. в строк 7 днів з дня відправлення цієї вимоги.
Враховуючи, що строк та порядок повернення гарантійного платежу у випадку нездійснення забезпеченого перевезення договором не встановлений, суд застосовує до спірних відносин ч. 2 ст. 530 ЦК України та зазначає, що строк повернення гарантійного платежу сплив 22.02.2022, відтак, з 23.02.2022 настало прострочення.
Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Позивач в позовній заяві заявив до стягнення з відповідача 1104,78 грн. процентів річних. Суд, вірно визначивши строк повернення гарантійного платежу (до 22.02.2022), здійснивши власний розрахунок процентів річних на суму сплаченого гарантійного платежу 85 614,84 грн., не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір процентів річних за період з 23.02.2022 по 28.07.2022 становить 1097,75 грн., відтак вказана вимога підлягає задоволенню частково в сумі 1097,75 грн.
Суд бере до уваги позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, відповідно до якої у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з ДП «Шенкер» гарантійний платіж за Договором про надання логістичних послуг №15/09 від 15.09.2021 у розмірі 85 614,97 грн.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №910/5226/17 належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Документально за первинними документами підтверджено суму гарантійного платежу в розмірі 85 614,84 грн. (платіжне доручення №1271 від 23.09.2021 на суму 85 614,84 грн.), відтак вимога позивача про стягнення з відповідача гарантійного платежу належить до задоволення частково, а саме в сумі 85 614,84 грн.
Відтак, станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 86 712,59 грн. (85 614,84 грн. сума гарантійного платежу плюс 1 097,75 грн. вірно розрахованих процентів річних з 23.02.2022 по 28.07.2022); відтак у частині вимог про стягнення 0,13 грн. гарантійного платежу та 7,03 грн. процентів річних позивачу слід відмовити.
Суд встановив, що після відкриття провадження у справі відповідач сплатив заявлену позивачем (у вступній частині позовної заяви) заборгованість в сумі 86 719,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3357 від 12.08.2022 на суму 86 719,62 грн.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладена у постанові від 03.05.2018 у справі №404/251/17).
Відповідно до частини 3 статті 232, пункту 1 частини 5 статті 238 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливість включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов`язаних з вирішенням справи по суті, зокрема щодо закриття провадження щодо частини позовних вимог. Крім того, у частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вище викладене, провадження у справі у частині стягнення 86 712,59 грн. (85 614,84 грн. сума гарантійного платежу плюс 1 097,75 грн. процентів річних) належить закрити відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору шляхом постановлення відповідної ухвали. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №903/181/19.
В іншій частині вимог про стягнення 7,16 грн., які складаються з 0,13 грн. гарантійного платежу та 7,03 грн. процентів річних, позивачу слід відмовити. У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог в розмірі 7,16 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати на сплату судового збору у пропорційній сумі 0,21 грн. суд залишає за позивачем.
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД» до Дочірнього підприємства «Шенкер» про стягнення 7,16 грн. (0,13 грн. гарантійного платежу та 7,03 грн. процентів річних) відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 12.10.2022.
Суддя О.В. Конюх
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 03.10.2022 |
Оприлюднено | 13.10.2022 |
Номер документу | 106706167 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Господарський суд Київської області
Конюх О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні