Рішення

від 11.10.2022 по справі 917/588/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2022 р. Справа № 917/588/22

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромімпорт", вул. Академіка Богомольця, буд. 7/14, пр. 182, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 42569776

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", вул. Небесної сотні, 9/17, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 38516938

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпромімпорт" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою № ВІ 1093032 від 17.06.2022 року (вх. № 646/22 від 20.06.2022 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" про стягнення заборгованості за договором поставки № 204 від 19.11.2021 року у сумі 738 762,00 грн., 8 096,02 грн. - пені, 1 214,40 грн. - 3% річних, 11 820,19 грн. - інфляційних втрат.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2022 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебували у договірних відносинах, проте, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 204 від 19.11.2021 року не виконав, грошові кошти не сплатив.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.06.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/588/22, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач відреагував на позов відзивом від 12.09.2022 року (вх. № 6404 від 13.09.2022 року, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на ті обставини, що ним було порушено умови договору з огляду на форс-мажорні обставини, які призвели до неможливості здійснення платежів, оскільки засновником ТОВ "Сервіс Ойл" є резидент Республіки Білорусь.

Від позивача 16.09.2022 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення від 15.09.2022 року (вх. № 6542), у яких він просить вимоги позивача заявлені в позові задовольнити у повному обсязі та зазначає, що не має наміру подавати до суду відповідь на відзив, оскільки відповідачем позовні вимоги не спростовані.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

19.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техпромімпорт" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (покупець) було укладено Договір поставки № 204, за яким постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупцю Товар згідно зі Специфікаціями до Договору, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і своєчасно оплатити, цей Товар.

За умовами п. 1.2. Договору найменування, асортимент, кількість і ціна Товару вказуються в Специфікаціях до Договору. Специфікації підписуються обома Сторонами за цим Договором і є невід`ємною частиною Договору.

Ціна Товару розраховується на умовах поставки, вказаних у специфікаціях до цього Договору, і вказується в українських гривнях. Загальна сума Договору визначається сумами усіх специфікацій до цього Договору, підписаних обома сторонами (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

Специфікацію № 1 до Договору поставки № 204 від 19.11.2021 року сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну, а також умови оплати та поставки товару, а саме:

- загальна вартість Товару становить 738 762,00 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ - 123 127,00 грн.;

- умови оплати - 100% по факту поставки на протязі 30 банківських днів;

- термін поставки: 60 календарних днів з дати підписання поточної Специфікації з правом дострокової поставки;

- умови поставки - DDP( Інкотермс 2020), м. Полтава, вул. Серьогіна, 3а ( БХ ТОВ "Сервіс Ойл".

Пунктом 12.1 Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 року, а в частині гарантійних зобов"язань - до закінчення строку їх виконання. У разі відсутності письмової заяви однієї зі сторін про припинення дії цього Договору, поданої до моменту припинення дії Договору, останній вважається продовженим на один календарний рік. Кількість разів продовження дії цього Договору є необмеженою.

Позивач взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, а саме: 21.12.2021 року поставив відповідачу визначений специфікацією товар на загальну суму 738 762,00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за не виконав, у зв`язку з чим позивач 06.06.2022 року за вих. № 54/06-2022 надіслав ТОВ "Сервіс Ойл" претензію № 2 у якій вимагав негайно сплатити заборгованість за договором поставки № 204 від 19.11.2021 року у розмірі 738 762,00 грн.

ТОВ "Сервіс Ойл" надіслало позивачу відповідь на претензію від 13.06.2022 року за № 14/542 якій повідомляв ТОВ "Техпромімпорт" про настання форс-мажорних обставин та звертав увагу, що зобов`язання за договором поставки № 204 від 19.11.2021 року будуть виконані після завершення форс-мажорних обставин.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" заборгованості за договором поставки № 204 від 19.11.2021 року у сумі 738 762,00 грн., 8 096,02 грн. - пені, 1 214,40 грн. - 3% річних, 11 820,19 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач - ТОВ "Сервіс Ойл" у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" з 05:30 год. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався.

Листом від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини. Зазначені обставини діють з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними і невідворотними.

Пунктом 15 постанови Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" № 18 від 24.02.2022 року зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів держави, що здійснила збройну агресію проти України.

Пунктом 5 постанови Правління Національного банку України "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 року № 18" пункт 15 викладено в такій редакції: "Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, крім переказу коштів (за виключенням коштів у російських рублях та білоруських рублях) з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил У країни та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України".

Пунктом 6 постанови Правління Національного банку України № 44 від 08.03.2022 року "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18", пункт 15 викладено в такій редакції: "Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України: 1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів; 2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.12.2021 року, засновником ТОВ "Сервіс Ойл" було ВАТ "Пуховичинафтопродукт", зареєстроване за адресою: Республіка Білорусь, Мінська область, Пуховицький район, м. Мар`їна Горка, вул. Октябрська, 62.

Крім того, відповідач посилається на ту обставину, що розділом 9 Договору поставки № 204 від 19.11.2021 року сторони погодили про звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов"язань за Договором у разі настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України " Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму; диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Таким чином, відповідач стверджує, що не мав можливості виконати свої зобов`язання за Договором поставки у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме:

- введенням на території України воєнного стану;

- забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь,

ТОВ "Сервіс Ойл" стверджує, що намагався перерахувати на рахунок ТОВ "Техпромімпорт" платіж в рахунок погашення заборгованості за Договором № 204, але його було відхилено, у зв`язку з обмеженнями введеними Правлінням НБУ "Про роботи банківської системи в період воєнного стану" № 18 від 24.02.2022 року (зі змінами).

З огляду на викладені обставини, відповідач вважає, що позовні вимоги є передчасними та такими, що не підлягає задоволенню.

Позивач проти доводів відповідача заперечує, посилаючись на ті обставини, що строк виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 204 від 19.11.2021 року в частині оплати товару настав до початку війни в Україні. За загальним правилом наявність форс-мажорних обставин не звільняють від обов`язку щодо виконання зобов`язання. Відповідач не зазнав дії форс-мажорних обставин за Договором. Якщо відповідач дійсно визнаний в установленому порядку та відповідно до закону особою, яка пов`язана із країною агресором, то така особа не може посилатися на дію форс-мажору.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 738 762,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р22 від 21.12.2021 року та видатковою накладною № 22 від 21.12.2021 року.

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що порядок здійснення розрахунків за договором поставки № 204 від 19.11.2021 року викладений в п. 4.2. Договору та Специфікації № 1 до нього, а саме: 100% по факту поставки на протязі 30 банківських днів.

Таким чином, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав, проте, станом на дату розгляду справи відсутні належні та допустимі докази сплати відповідачем заборгованості в розмірі 738 762,00 грн.

Стосовно заперечень відповідача з посиланням на форс-мажорні обставини, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Договірні зобов`язання мають виконуватися належним чином, а одностороння відмова від зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року було введено воєнний стан.

Загальним офіційним листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, підтвердивши, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Судом встановлено, що відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.12.2021 року засновником ТОВ "Сервіс Ойл" було ВАТ "Пуховичинафтопродукт", зареєстроване в Республіці Білорусь.

Пунктом 15 постанови Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" № 18 від 24.02.2022 року зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів держави, що здійснила збройну агресію проти України.

Пунктом 5 постанови Правління Національного банку України "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 року № 18" пункт 15 викладено в такій редакції: "Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, крім переказу коштів (за виключенням коштів у російських рублях та білоруських рублях) з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил У країни та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України".

Пунктом 6 постанови Правління Національного банку України № 44 від 08.03.2022 року "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 року № 18", пункт 15 викладено в такій редакції: "Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України: 1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів; 2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів".

Проте, суд зазначає, що заборгованість відповідача в частині оплати товару за договором поставки № 204 від 19.11.2021 року виникла ще до початку війни в Україні.

Пунктом 5.3 Договору дата поставки товару: дата отримання Товару покупцем і підписання сторонами відповідної витратної накладної на Товар.

За Специфікацією № 1 до договору умови оплати - 100% по факту поставки на протязі 30 банківських днів.

Відповідно до видаткової накладної № 22 від 21.12.2021 року позивач здійснив поставку товару 21.12.2021 року, а отже кінцевим строком оплати товару є 04.02.2022 року.

Таким чином, строк виконання зобов`язань по оплаті товару у ТОВ "Сервіс Ойл" настав до початку війни в Україні (24.02.2022 року).

Таким чином, посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, як на підставу відмови в задоволенні позову, є необгрунтованим.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ "Сервіс Ойл" 738 762,00 грн. основного боргу за договором поставки № 204 від 19.11.2021 року підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.5. Договору сторони погодили, що за прострочення виконання зобов"язань з оплати Товару постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми заборгованості за поставлений Товар за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 8 096,02 грн. пені за період з 05.02.2022 року по 23.02.2022 року (до початку війни).

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відповідні правові висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18.

Крім того, приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення 1 214,40 грн. 3% річних та 11 820,19 грн. інфляційних втрат.

Відповідач заперечень щодо сум здійснених позивачем нарахувань суду не надав.

Здійснивши за допомогою калькулятора "ЛІГА:ЗАКОН для всіх" перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання розподілення між сторонами судових витрат.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 11 398,39 грн. слід покласти на відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача понесені витрати на правову допомогу в сумі 25 000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 03.06.2022 року між ТОВ "Техпромімпорт" (клієнт) та Адвокатським бюро "Андрія Оніщенка" було укладено Договір про надання правової допомоги № 375/ТПІ за яким клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

За умовами Додаткової угоди № 2 (замовлення-завдання № 2) від 03.06.2022 року за договором про надання правничої допомоги Адвокатське бюро приймає доручення клієнта надати правничу допомогу про стягнення з ТОВ "Сервіс Ойл" боргу та штрафних санкцій за Договором поставки № 204 від 19.11.2021 року, у зв`язку з цим: скласти і підгодовувати позовну заяву до суду згідно законодавства та забезпечувати представництво - участь адвоката у розгляді справи в господарському суді Полтавської області.

Для надання правової допомоги Клієнту, Адвокатське бюро призначило адвоката Оніщенка Андрія Юрійовича (п. 2 договору).

Пунктом 3 Договору сторони погодили, що загальна вартість послуг з правничої допомоги адвоката по справі не може перевищувати 25 000,00 грн.

У Розрахунку вартості № 2 робіт (надання послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги по справі від 15.06.2022 року сторони погодили детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а саме:

- складання: позовної заяви, розрахунку позовних вимог, попереднього (орієнтованого) розрахунку, суми судових витрат згідно законодавства - 17 367,00 грн.;

- підготовка копій відповідних документів до позовної заяви - 2 комплекти - 2 481,00 грн.;

- представництво інтересів позивача в суді - 6 500,00 грн.

Відповідно до пункту 6 вказаного Розрахунку він є Актом виконаних робіт.

16.06.2022 року платіжним дорученням № 568 клієнт перерахував Адвокатському бюро "Андрія Оніщенка" вартість послуг з правничої допомоги за договором № 375/ТПІ від 03.06.2022 року в розмірі 25 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За приписами частини 5 та 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач жодних заперечень стосовно розміру заявленої до стягнення суми витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надав.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, суд встановив, що розмір витрат на професійну правову допомогу є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (вул. Небесної сотні, 9/17, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 38516938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромімпорт" (вул. Академіка Богомольця, буд. 7/14, пр. 182, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 42569776) заборгованість за договором поставки № 204 від 19.11.2021 року у сумі 738 762,00 грн., 8 096,02 грн. - пені, 1 214,40 грн. - 3% річних, 11 820,19 грн. - інфляційних втрат, 25 000,00 грн. витрат на правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 398,39 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.