Постанова

від 04.10.2022 по справі 574/17/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року м.Суми

Справа №574/17/22

Номер провадження 22-ц/816/895/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради Сумської області, Пісківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Буринської міської ради Сумської області,

третя особа Буринська міська рада Сумської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Буринського районного суду Сумської області від 24 червня 2022 року в складі судді Гук Т.Р., ухваленого у м. Буринь, -

в с т а н о в и в :

05 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради (далі Управління освіти) та Пісківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Буринської міської ради Сумської області (далі Пісківська ЗОШ) про поновлення строку звернення до суду з позовом, скасування наказу в.о. директора Тереніної С. № 25-К від 03 листопада 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », зобов`язання Управління освіти поновити на посаді вчителя фізичного виховання Пісківської ЗОШ з 03 листопада 2021 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі та компенсацію моральної шкоди в розмірі 50000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заявник працював на посаді вчителя фізичного виховання Пісківської ЗОШ, 03 вересня 2021 року всіх працівників школи було попереджено про звільнення та наступне вивільнення працівників 03 листопада 2021 року у зв`язку з ліквідацією закладу. Оскаржуваним наказом від 03 листопада 2021 року заявника було звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією закладу, проте вільних вакансій не було запропоновано. 06 грудня 2021 року з листа Буринської міської ради позивач дізнався, що рішення про ліквідацію Пісківської ЗОШ не приймалось, тобто про порушення своїх прав він дізнався саме з вказаної дати. Зазначає, що відповідачами внаслідок незаконного звільнення завдано моральну шкоду. Враховуючи, що заявником витрачено значний час на збирання документів, які він не міг отримати від відповідача, тому вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 24 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. У скарзі зазначається, що про порушення своїх прав позивач дізнався 06 грудня 2021 року, коли отримав листа від Буринської міської ради, у якому зазначено, що рішення про припинення діяльності школи не приймалось. Крім того, дружина позивача нарочно отримала копію наказу про звільнення лише 21 грудня 2021 року. Натомість відповідачами не надано належних доказів отримання заявником копії наказу про звільнення як 03 вересня 2021 року, так і 03 листопада 2021 року, наказ не містить дати ознайомлення з ним. Вважає, що перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , яка є директором Пісківської ЗОШ, не свідчить про дотримання роботодавцем трудових прав позивача. Також суд не врахував, що заявник є членом профспілки. Не погодився позивач і з висновками місцевого суду про заявлення позову до неналежного відповідача, тобто до Управління освіти.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління освіти просить скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду без змін. При цьому зазначає, що Пісківська ЗОШ є самостійною юридичною особою, а Управління освіти неналежним відповідачем у спірних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - Маховик Р.В., представників управління освіти Новак С.С., Сергієнка О.Ю., представника Буринської міської ради - Усенка В.Ф., дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 вересня 2018 року ОСОБА_1 було призначено на посаду вчителя фізичної культури Пісківській ЗОШ (а.с. 7).

Рішенням Буринської міської ради Сумської області восьмого скликання першої сесії від 11 березня 2021 року «Про зміну засновника та найменування Пісківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області та затвердження Статуту в новій редакції» вирішено прийняти з комунальної власності Пісківської сільської ради в комунальну власність Буринської міської ради юридичну особу Пісківську ЗОШ, виключено зі складу засновників школи сільську раду та включено міську раду, змінено назву школи, а також затверджено статут школи (а.с. 57-58, 96).

Наказом Пісківської ЗОШ від 31 серпня 2021 року №22-К працівників школи попереджено 03 вересня 2021 року про звільнення з 03 листопада 2021 року у зв`язку з ліквідацією закладу (а.с. 10).

З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомився 03.09.2021 року, що підтвердила представник позивача в суді першої інстанції.

Того ж дня, 03 вересня 2021 року директором Клепалівського навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів закладу дошкільної освіти Буринської міської ради було письмово запропоновано ОСОБА_1 вакантну посаду вчителя фізичної культури, від якої позивач відмовився (а.с. 27).

Наказом Пісківської ЗОШ від 03 листопада 2021 року № 25-К ОСОБА_1 вчителя фізичної культури звільнено із займаної посади з 03 листопада 2021 року за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із ліквідацією закладу (а.с. 8).

З листа Буринської міської ради Сумської області № 2632 від 26 листопада 2021 року вбачається, що рішення про ліквідацію Пісківської ЗОШ не приймалось (а.с. 9).

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, сторони не заперечували факт того, що рішення про ліквідацію школи її засновником не приймалося, ліквідаційна комісія не створювалася та запис про припинення юридичної особи чи її перебування у процесі припинення до відповідного державного реєстру не вносився (а.с. 32).

Як зазначив суд першої інстанції, під час розгляду справи в суді представник позивача суду повідомила, що про відсутність рішення щодо ліквідації школи ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_2 , яка виконувала обов`язки директора школи, було повідомлено усно 16 листопада 2021 року під час їхнього звернення до Буринської районної філії Сумського обласного центру зайнятості. Однак для підтвердження вказаної інформацію вони звернулись із заявою до Буринської міської ради, від якої лише 06 грудня 2021 року отримали письмову відповідь про те, що рішення про припинення діяльності (ліквідацію) Пісківської ЗОШ Буринською міською радою не приймалось.

Письмова відповідь Буринської міської ради № 2632 від 26 листопада 2021 року не містить відомостей про дату звернення позивача до міської ради.

Доказів на підтвердження отримання вказаної відповіді позивачем саме 06 грудня 2021 року матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача було проведено без законної на те підстави та з порушенням порядку, встановленого законом, а тому є незаконним. При цьому, суд не взяв до уваги пропозицію на адресу позивача від директора іншого учбового закладу, зазначивши, що саме роботодавець має виконати цей обов`язок, передбачений ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України. Водночас, оскільки представник позивача визнала отримання ОСОБА_1 копії наказу про своє звільнення 03 листопада 2021 року, а належних доказів про отримання наказу 06 грудня 2021 року в матеріалах справи відсутні, а з позовом до суду про скасування цього наказу позивач звернувся лише 05 січня 2022 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України і обставин, які були істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду позивачем не було наведено, тому суд відмовив у задоволенні позову.

Зокрема, суд відхилив доводи сторони позивача про поважність пропуску строку на звернення до суду через необхідність збору великої кількості документів для подачі позову, оскільки доказів таких звернень для отримання доказів по справі та часу їх отримання суду не було надано. Також суд взяв до уваги, що фактично позивача було звільнено наказом в.о. директора школи Тереніною С.С., яка є його дружиною, у зв`язку з чим у суду виникли сумніви, що в позивача були труднощі в отриманні, доданих до позовної заяви документів, зокрема копії трудової книжки, копії наказу про персональне попередження про звільнення та наступне звільнення працівників та копії наказу про звільнення.

Також місцевий суд вважав, що вимоги позивача до Управління освіти заявлені як до неналежного відповідача, оскільки призначення на посаду та звільнення з посади працівників Пісківської ЗОШ належить до виключної компетенції школи, а відсутність виконуючого обов`язки директора школи не спростовує того, що саме ця юридична особа, яка не припинена у встановленому законом порядку, повинна відповідати за пред`явленою позовною вимогою про поновлення на роботі. Таким чином, у задоволенні позову про поновлення на роботі до Управління освіти суд відмовив, оскільки цю вимогу заявлено до неналежного відповідача.

Оскільки суд відмовив у задоволенні основних позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, тому похідні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди також залишені без задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У відповідності до ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Суд не може вдаватися до оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу. Суд з`ясовує наявність підстав для звільнення та дотримання процедури і гарантій працівника при звільненні.

У даній справі судом правильно було встановлено та фактично визнано сторонами, що припинення діяльності (ліквідація) Пісківської ЗОШ не відбулась, тобто не мали місце зміни в організації виробництва і праці, а відтак є безпідставним та незаконним звільнення позивача.

Місцевий суд дійшов помилкового висновку про застосування у спірних правовідносинах наслідків пропуску позивачем місячного строку на звернення до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У ст. 234 КЗпП України не передбачений перелік поважних причин для поновлення строку, їх поважність визначається судом в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Як поважні причини пропуску строку, встановленого у ч. 1 ст. 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Установлені ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У сторін у справі протилежні позиції щодо дати отримання позивачем наказу про звільнення та трудової книжки, тобто обставина отримання позивачем вказаних документів сторонами не визнається, а відтак не підлягає звільненню від доказування.

З копії наказу про звільнення від 03 листопада 2021 року № 25-к, яка наявна в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений з цим наказом. Водночас, матеріали справи не містять письмових доказів, коли саме позивачу була вручена копія наказу про звільнення. Висновки суду про отримання оскаржуваного наказу представником позивача 03 листопада 2021 року, а також доводи позивача про те, що він дізнався про порушення своїх прав 06, 20 чи 29 грудня 2021 року апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки дані обставини жодними письмовими доказами не підтверджені.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на підставі ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Кабінет Міністрів України встановлює з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України карантин, продовживши дію карантину.

Пунктом 1 глави ХІХ Прикінцевих Положень КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстав для застосовування строків визначних ч. 1 ст. 233 КЗпП України при вирішенні даного спору немає.

За таких обставин, оскільки законних підстав для звільнення позивача роботодавець не мав, тому рішення суду про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском місячного строку звернення до суду з позовом підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді вчителя фізичного виховання.

Щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів зазначає наступне. Оскільки середньоденний заробіток позивача становив 296,75 грн (а.с. 231), а час вимушеного прогулу за період з 03 листопада 2021 року по 04 жовтня 2022 року складає 334 робочих дні, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 99114,50 грн, з даної суми підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі.

Вимога позивача про стягнення 50000 грн компенсації за завдану незаконним звільненням моральну шкоду підлягає частковому задоволенню на суму 1000 грн, яка відповідає обсягу заподіяних заявнику моральних страждань та їх тривалості. Заподіяння позивачу моральної шкоди в більшому розмірі позивачем не доведено.

Зазначені середній заробіток за час вимушеного прогулу та сума компенсації за завдану моральну шкоду підлягають стягненню з Управління освіти за рахунок коштів, які виділяються на утримання Пісківської ЗОШ, оскільки в ньому знаходиться централізована бухгалтерія всіх шкіл, засновником яких є Буринська міська рада, останнє згідно Статуту школи здійснює управління галузевою діяльністю школи. Дані обставини підтвердила представник Управління освіти в суді апеляційної інстанції.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати між сторонами підлягають розподілу наступним чином.

Оскільки позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволені повністю, за подання позовної заяви та апеляційної скарги в частині цих вимог ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнений, а вимога про компенсацію завданої моральної шкоди задовольняється на 2%, за яку позивачем сплачений судовий збір в суді першої та апеляційної інстанцій, тому з Управління освіти на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позову у сумі 1984,80 грн та за подання апеляційної скарги у сумі 2977,20 грн. Крім того, за рахунок Управління освіти ОСОБА_1 слід компенсувати 19,85 грн судового збору за подання позову та 29,77 грн за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 24 червня 2022 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради Сумської області, Пісківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Буринської міської ради Сумської області про поновлення строку звернення до суду з позовом, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати наказ виконуючого обов`язки директора Пісківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Буринської міської ради Сумської області Тереніної Світлани Сергіївни № 25-К від 03 листопада 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя фізичного виховання Пісківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Буринської міської ради Сумської області з 03 листопада 2021 року.

Стягнути з Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 99114 грн 50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням з даної суми всіх необхідних податків і обов`язкових платежів та 1000 грн у рахунок компенсації завданої моральної шкоди.

Стягнути з Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради Сумської області на користь держави судовий збір за подання позову у сумі 1984 грн 80 коп. та за подання апеляційної скарги у сумі 2977 грн 20 коп.

Стягнути з Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 19 грн 85 коп. судового збору за подання позову та 29 грн 77 коп. за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. Ю. Кононенко

О. І. Собина