Ухвала

від 10.10.2022 по справі 420/5644/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/5644/22

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.

суддів: Танасогло Т.М. , Крусяна А.В.

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року у справі №420/5644/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АННЕЛЬ УКРАЇНА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації

У С Т А Н О В И В:

12.04.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АННЕЛЬ УКРАЇНА» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2021/00655 від 12.10.2021 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості № UA500020/2021/000106/2 від 12.10.2021 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року у справі № 420/5644/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АННЕЛЬ УКРАЇНА» задоволено.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2021/00655 від 12.10.2021 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості № UA500020/2021/000106/2 від 12.10.2021 року.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції від 24.06.2022р. Одеською митницею подано апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2022 року апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року у справі № 420/5644/22 - залишено без руху.

Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надано скаржнику 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом подання до апеляційного суду уточненої апеляційної скарги із зазначенням вимог до суду апеляційної інстанції стосовно оскаржуваного рішення суду першої інстанції з урахуванням приписів чинного законодавства України, а також документу, що підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 21717,40 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2022 року у задоволенні клопотання Одеської митниці про відстрочення сплати судового збору - відмовлено.

Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року у справі №420/5644/22 - повернуто особі, яка її подала (у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху).

28.09.2022р. Одеською митницею повторно подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2022року, а також заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення окружного адміністративного суду митний орган зазначає про введення в Україні воєнного стану, а також вказує на наявність рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022р.

Надаючи оцінку заяві митного органу про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства України, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно із положеннями Закону України «Про судовий збір» митним органам не надано пільг щодо сплати судового збору.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів, зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи.

А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Також, суд зазначає, що Одеська митниця, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене фінансування податкового органу, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги.

До того ж, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За наслідками дослідження заяви Одеської митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції колегією суддів установлено, що вона є необґрунтованою, оскільки в означеному зверненні не зазначено та до нього не додано жодних доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору.

Стосовно посилання митного органу на рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022р. щодо виваженого підходу до питань, пов`язаних із поверненням апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що такий підхід можливо застосувати у разі дотримання, а у разі необхідності добросовісного виконання скаржником положень чинного процесуального законодавства.

У даному випадку, не достатньо лише одного посилання на рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022р.

Також, запровадження в Україні воєнного стану не може бути єдиною та достатньою підставою для безумовного поновлення скаржнику строку звернення до суду.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені Одеською митницею в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції підстави для поновлення такого строку не є поважними.

Стосовно розміру судового збору, який Одеська митниця має сплати за подання даної апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, згідно із підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 якого за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум працездатних осіб становить 2481 грн.

Виходячи з наведеного, для правильного визначення розміру судового збору, що підлягає сплаті за звернення до суду з вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову.

За змістом статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено цілі використання відомостей про митну вартість товарів, а саме для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами підпункту 4 частини 1 статті 266 Митного кодексу України одним із обов`язків декларанта у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, є сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України установлено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.

Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (частина перша пункту 190.1 статті 190 Митного кодексу України).

З аналізу наведених правових норм слідує, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами.

При цьому, з метою виконання та досягнення митних цілей, на митні органи покладено функціональні обов`язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів.

Якщо за наслідками такого контролю установлено, що митну вартість визначено не вірно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.

Таким чином, сама по собі визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.

Отже, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову, у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Відтак, розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів має здійснюватися виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями.

Так, згідно із рішенням Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2021/000106/2 від 12.10.2021 року ТОВ «АНЕЛЬ УКРАЇНА» розраховано митну вартість товару в загальному розмірі 112002,31грн. (4250,32 USD х 26,3515), яку митним органом скориговано до 1318599,55грн. (50038,88 USD х 26,3515).

Таким чином, різниця між розрахованою декларантом та скоригованою контролюючим органом митною вартість товарів становить 1206597,24грн., у зв`язку з чим за звернення до суду першої інстанції з вимогою майнового характеру ТОВ «АНЕЛЬ УКРАЇНА» повинно було сплатити судовий збір в сумі 18098,96грн.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У зв`язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку, статтю 4 Закону України «Про судовий збір» доповнено частиною третьою, згідно із якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що апеляційну скаргу Одеською митницею подано в електронній формі, у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, з урахуванням наведеного, за подання до суду даної апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2022р. у справі №420/5644/22 Одеська митниця повинна сплатити судовий збір у загальному розмірі 21718,75грн. (27148,44грн. х 0,8).

За подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції скаржник повинен сплатити судовий збір у розмірі 21718,75грн. на рахунок №UA678999980313101206081015758, код класифікації доходів бюджету - 22030101, отримувач ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526 , банк отримувач: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку (МФО) 899998.

Крім того, з урахуванням приписів 133 КАС України, скаржник не позбавлений права на звернення до суду апеляційної інстанції з обґрунтованим належним чином клопотанням про зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.

Згідно із частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Одеської митниці підлягає залишенню без руху із наданням скаржнику строку для подання суду апеляційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, а також доказів на підтвердження сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 169, 292, 293, 298 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Визнати вказані Одеською митницею у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 р. у справі № 420/5644/22 підстави неповажними.

У задоволенні заяви Одеської митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 р. у справі № 420/5644/22 - відмовити.

Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року у справі №420/5644/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АННЕЛЬ УКРАЇНА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації - залишити без руху.

Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати скаржнику 10-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до апеляційного суду доказів сплати судового збору у розмірі 21718,75грн., а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2022р. із наведенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду має бути внесено на рахунок №UA678999980313101206081015758, код класифікації доходів бюджету - 22030101, отримувач ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувач: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку (МФО) 899998.

Роз`яснити скаржнику, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання доказів сплати судового збору, апеляційну скаргу, відповідно до ст.169 КАС України, буде повернуто особі, яка її подала.

Роз`яснити скаржнику, що у разі не виконання вимог зазначеної ухвали в частині щодо подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із наведенням інших обґрунтованих підстав для поновлення такого строку, з підтверджуючими доказами та матеріалами, апеляційним судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Димерлій О.О.Судді Танасогло Т.М. Крусян А.В.