Постанова

від 12.10.2022 по справі 420/2807/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/2807/21Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді доповідачаКравця О.О.судді Зуєвої Л.Є.судді за участю секретаря:Коваля М.П. Тимінської Д.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року по справі № 420/2807/21 прийнятого за правилами загального позовного провадження у складі судді Танцюри К.О. за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

24 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області № 87345-5306-1503 від 01.06.2020 р., №87344-5306-1503 від 01.06.2020 р., №87343-5306-1503 від 01.06.2020 р., №87342- 5306-1503 від 01.06.2020р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено.

II.КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, просило його скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не правильного застосував до спірних правовідносин норми матеріального права. Так, посилання суду та відповідача на ст. 102 ПК України є необґрунтованими, оскільки положення останньої щодо можливості визначення контролюючим органом платнику податків суми грошових зобов`язань протягом 1095 днів після граничного строку сплати грошових зобов`язань є загальною по відношенню до положень статі 286, зокрема пункту 286.5 цієї статті ПК України, яка є спеціальною та має переважне застосування. При цьому апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду від 29.01.2019 року по справі №817/213/16.

Апелянт також вказує на те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки й тому факту, що відповідно до п.п.54.3.3. п.54.3. ст.54 ПК України, особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, є контролюючий орган. Таким чином, саме Відповідач несе відповідальність за правильність нарахування сум податку на землю. Враховуючи невідповідність показників НГО зем ділянки, вказаної у витягу №1477 (т.1 а/с 210) та суттєвої зміни середньої вартості одного квадратного метра земель населеного пункту до 2015 року та з 2015 до 2019 року, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України та ст.54 ПК, Відповідач зобов`язаний перевірити достовірність цих показників та визначити справедливу суму податку, яка відповідає вимогам закону та не порушує законні права та інтереси Позивача.

16.02.2022 року відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

III.ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2022 року апеляційну скаргу було залишено без руху.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження по справі.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року розгляд справи за апеляційною скаргою призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №420/23160/21.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню за наступних обставин :

IV.ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку (3 група) та згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів його діяльності відносяться: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний) 81.21 Загальне прибирання будинків 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів 81.29 Інші види діяльності із прибирання 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 81.30 Надання ландшафтних послуг.

Станом на 01.06.2020р. позивачу належало на праві власності земельна ділянка 243/2, масив 12, Прилиманська сільська рада, Овідіопольський район, Одеська область, кадастровий номер земельної ділянки: 5123783500:01:001:1383, цільове призначення для будівництва та експлуатації об`єктів комерційного, громадського та складського призначення у складі торгівельно-складського комплексу для обслугування жителів території громади Овідіопольського району (а/с 9-10, т.1).

01.06.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№87342-5306-1503, яким визначено земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 120 464,62грн.(а/с 209 т.1);

-№87343-5306-1503, яким визначено земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 120 464,62грн.(а/с 209 т.1);

-№87344-5306-1503, яким визначено земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 120 464,62грн.(а/с 208 т.1);

-№87345-5306-1503, яким визначено земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 120 464,62грн.(а/с 208 т.1).

25.08.2020 року позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку (а/с 30-31, т.1).

02.11.2020 року контролюючим органом відмовлено у задоволенні скарги позивача (а/с 18-19, т.1).

Апеляційним судом також встановлено, що рішенням Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від №337-VI від 14.07.2016р. розмір ставки земельного податку, % від нормативної грошової оцінки землі (НТО) для власників земельних ділянок (юридичних та фізичних осіб), які мають належним чином оформлене право власності на земельну ділянку складає 1% (а/с 211-214 т.1).

Рішенням Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 30.11.2017р. №19-VII розмір ставки земельного податку, % від нормативної грошової оцінки землі (НТО) для власників земельних ділянок (юридичних та фізичних осіб), які мають, належним чином оформлене право власності на земельну ділянку складає 1%(а/с 215-217 т.1).

Рішенням Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 10.07.2018р. №443 - VII розмір ставки земельного податку, за земельні ділянки, нормативно грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), встановлено ставку податку « 03- Землі громадської забудови (03:15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) -1% (а/с 219-223 т.1).

Рішенням Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 12 червня 2019 року № 1016 «Елементи плати за землю» встановлено ставку податку: « 03 Землі громадської забудови (03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) - 1 % від нормативної грошової оцінки (незалежно від місцезнаходження)»(а/с 225-227 т.1).

Разом з тим, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області разом з листом №473 від 14.05.2020р. направлено на адресу Чорноморського управління ГУ ДПС в Одеській області, зокрема, витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земель району(а/с 206, т.1).

Так, згідно витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земель району від 21.04.2020р. № 1477, нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею - 1,84 га, яка знаходиться за адресою: земельна ділянка АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5123783500:01:001:1383 та належить позивачу, становить 12 046262,09 грн (а/с 210 т.1).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №420/23160/21, яке набрало законної сили 16.08.2022 року, був задоволений позов ОСОБА_1 до Овідіопольської районної ради та визнано протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Овідіопольської районної ради від 11 липня 2014 року №631-VІ «Про затвердження технічної документації про нормативну грошову оцінку земель несільськогосподарського призначення Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)».

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ :

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Згідно вимог ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;и земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 287.1 ст.287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Статтею 285 Податкового кодексу України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.1 ст.286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень п.п.297.1.4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.07.2020р.)платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Згідно п.п.297.1.4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 01.07.2020р.) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податків і зборів податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 102.1. ст.102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом 11 п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності ( див. п. 71 рішення ЄСПЛ у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03).

У разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника ( див п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» (заява №6689/03).

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління (див п.110 рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97).

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку ( див п. 38 рішення ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02).

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права(ч.1-2 ст.308 КАС України , в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку не є платниками земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на праві права власності або постійного користування та використовуються для провадження господарської діяльності і звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України позивач, як платник з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, звільняється від його сплати за сукупності таких умов:

1) позивач має бути зареєстрований як платник єдиного податку першої - третьої груп;

2) земельна ділянка використовується у провадженні господарської діяльності. При цьому використання земельної ділянки у провадженні господарської діяльності має бути реальним.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що вказана земельна ділянка використовується позивачем у провадженні господарської діяльності.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта, що згідно п.286.5. ст.285 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу та відповідно оскаржувані рішення прийняті з порушенням спеціального строку, а в частині земельного податку за 2017 рік взагалі з порушенням строку 1095 днів, оскільки контролюючим органом визначено суму грошових зобов`язань не пізніше закінчення 1095 дня передбачених пунктом 102.1. ст.102 Податкового кодексу України, з урахуванням зупинення з 18.03.2020р. перебігу строків давності, передбачених цією статтею та перехідними положеннями.

Отже, на переконання апеляційного суду, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначено земельний податок з фізичних осіб за 2017-2020 роки з дотриманням строків Податкового кодексу України.

При цьому, апеляційний суд вважає необґрунтованим посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду від 29.01.2019 року по справі №817/213/16, оскільки вказана правова позиція була сформована у січні 2019 року, без урахування положень абз. 11 п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України згідно якого на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що податковим органом було визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 120462,62 грн. виходячи з 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (1% від 12 046262,09 грн.).

При цьому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №420/23160/21, яке набрало законної сили 16.08.2022 року, було визнано протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Овідіопольської районної ради від 11 липня 2014 року №631-VІ «Про затвердження технічної документації про нормативну грошову оцінку земель несільськогосподарського призначення Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)» на підставі якого і була здійснена нормативно грошова оцінка земельної ділянки 243/2, масив 12, Прилиманська сільська рада, Овідіопольський район, Одеська область, кадастровий номер земельної ділянки: 5123783500:01:001:1383.

Апеляційний суд зауважує, що встановлення правомірності нормативної грошової оцінки земель має виняткове значення для правильного обчисленням сум податкових зобов`язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС в Одеській області № 87345-5306-1503 від 01.06.2020 р., №87344-5306-1503 від 01.06.2020 р., №87343-5306-1503 від 01.06.2020 р., №87342- 5306-1503 від 01.06.2020р.

Таким чином, оскільки у спірних податкових повідомленнях-рішеннях контролюючим органом було визначено суму податкових зобов`язань виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки розрахованої на підставі нечинного нормативно-правового акту, такі податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Враховуючи встановлені обставини справи, принципи верховенства права, належного врядування, презумпції правомірності дій платника податків, практику ЄСПЛ , як джерело права, апеляційний погоджується із доводами апелянта та вважає що податкові повідомлення-рішення від ГУ ДПС в Одеській області від 01.06.2020 р. № 87345-5306-1503, №87344-5306-1503, №87343-5306-1503, №87342-5306-1503 не були прийняті в порядку, в межах повноважень та у спосіб, встановлені Конституцією України та Податковим кодексом України та підлягають скасуванню, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є необґрунтованим.

(2) Висновки апеляційного суду:

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що неправильне застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи призвели до неправильного вирішення позовних вимог, та про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду 1-ої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 139, 242, 287, 292, 308,310,315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 87345-5306-1503 від 01.06.2020 року, №87344-5306-1503 від 01.06.2020 року, №87343-5306-1503 від 01.06.2020 року, №87342- 5306-1503 від 01.06.2020 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30-ти днів.

Повне судове рішення складене та підписане 12 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя Кравець О.О.Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.