Постанова

від 11.10.2022 по справі 580/5286/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5286/21 Суддя першої інстанції: Руденко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМЕРЦ» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2022 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМЕРЦ» звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про застосування адміністративно-господарського штрафу №282349 від 13.07.2021 року, винесену в.о. начальника Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Іваном Медухою.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

23 вересня 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 40783, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно - вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф, відповідно до абз. 16 ч.1 ст. 60 Закону 2344-ІІІ за відсутність такого дозволу.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 08.06.2021 року на 39 км + 800 м автомобільної дороги Н-16 позивач здійснював перевезення щебню - суміш 0-10 з перевищенням вагових параметрів навантаження на здвоєну вісь, а саме: 26,15 т при нормативно допустимому навантаженні 16 т, що становить 63,44%, враховуючи, що щебінь - суміш 0-10, тобто є подільним вантажем, видача дозволу на перевезення чинним законодавством не передбачена, натомість його перевезення з перевищенням вагових параметрів забороняється, за вказаних обставин порушення позивачем приписів ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо відсутності дозволу на перевезення як підстави для притягнення до відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу 16 ч. 1 статті 60 Закону № 2344-III, відсутнє, тому постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №282349 від 13.07.2021 року є протиправною і підлягає скасуванню.

Колегія суддів, вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 16.03.2021 року вантажний самоскид МАЗ 6501С5-5245-000 державний номерний знак НОМЕР_2 (далі - транспортний засіб) зареєстрований за власником ОСОБА_1 .

Згідно копії договору оренди транспортного засобу №1 від 06.04.2021 року та акту прийому-передачі майна №1 від 06.04.2021 року транспортний засіб передано в оренду ТОВ «Автокомерц» (позивачу у справі) строком до 06.04.2022 року.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №0000004992 від 08.06.2021 року позивач орендованим транспортним засобом здійснював перевезення вантажу «щебінь-суміш 0-10».

На підставі направлення на перевірку №012343 від 03.06.2021 року та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок державним інспектором Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зуйком С.В. 08.06.2021 року проведена рейдова перевірка дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами здійснення габаритно-вагового контролю були складені довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №027901 від 08.06.2021 року, згідно з якою було встановлено навантаження на осі транспортного засобу: 1) 7,36 т; 2) 13,34 т; 3) 12.81 т; повна маса транспортного засобу - 33,51 т., та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0051083 від 08.06.2021 року, згідно з яким нормативно допустиме навантаження - 16 т, фактичне - 26,15 т.

Копії довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №027901 від 08.06.2021 року та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0051083 від 08.06.2021 року отримані під час проведення перевірки водієм ОСОБА_2 .

На підставі довідки №027901 від 08.06.2021 року був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №287594 від 08.06.2021, згідно з яким о 8.45 год на автодорозі Н-16 39км +800м ОСОБА_1 за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки МАЗ д.н. НОМЕР_2 , здійснював перевезення вантажу (щебінь) з перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 20% без відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими компетентними органами, а саме: перевищення встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху норм становить 63,44% навантаження на здвоєну вісь 26,15 т (13,34 т + 12.81, т = 26,15 т) при нормативно допустимій 16 т без дозволу, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідач засобами поштового зв`язку направив на адресу ОСОБА_1 письмове повідомлення про розгляд справи, призначений на 13.07.2021 року з 9.00 год. до 11.30 год. за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223, каб. №401.

З тексту вказаного повідомлення вбачається, що на розгляді справи був присутній ОСОБА_3 , що засвідчено його особистим підписом.

13.07.2021 року відповідачем в особі в.о. начальника Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки винесено постанову №282349 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000 грн. за допущене порушення, передбачене абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Копія постанови отримана 13.07.2021 року ОСОБА_3 , що засвідчено його підписом на вказаній постанові.

Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, що не заперечується сторонами.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 (далі - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

В силу вимог пункту 3, абзацу четвертого пункту 4 Правил № 30 транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Частинами першою, четвертою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Так, відповідно до матеріалів справи, 08.06.2021 року на 39 км + 800 м автомобільної дороги Н-16 позивач здійснював перевезення щебню - суміш 0-10 з перевищенням вагових параметрів навантаження на здвоєну вісь, а саме: 26,15 т при нормативно допустимому навантаженні 16 т, що становить 63,44%.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (пункт 3 Порядку № 879).

Згідно з пунктами 4, 6 Порядку № 879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Колегія суддів звертає увагу, що задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи постанову про застосування адміністративного - господарських санкцій, суд першої інстанції виходив виключно з того, що порушення позивачем приписів ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо відсутності дозволу на перевезення як підстави для притягнення до відповідальності у вигляді штрафу (оскільки позивачем перевозився подільний вантаж) відповідно до абзацу 16 ч. 1 статті 60 Закону № 2344-III, відсутнє, разом з тим, такий висновок є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

В силу статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно з абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» імперативно передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Диспозиція вказаної вище статті не містить зауважень щодо виду вантажу, який перевозиться: подільний чи неподільний.

Необґрунтованими, на переконання колегії суддів, є посилання позивача на те, що ним здійснювалось перевезення подільного вантажу, а тому під час руху по дорозі можливе переміщення вантажу по всім осям транспортного засобу, з огляду на те, що перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження транспортного засобу, в даному випадку, на здвоєну вісь транспортного засобу більше 16 т.

Крім того, навіть у випадку доведення можливості переміщення вантажу, ця обставина не спростовує встановленого під час зважування перевищення допустимого осьового навантаження. Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

Так, згідно чинного законодавства та жодними вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому разі сипучих) вантажів.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

При цьому, суд зазначає, що законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися (перемішуватися).

Завантажуючи вантажний автомобіль, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним тощо. Щодо посилання позивача на відсутність затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, то суд зазначає, що оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, то відповідачем правомірно складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та, в подальшому, винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасуванням пункту 19 Порядку № 879, який до 08.09.2017 року передбачав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.08.2018 року у справі № 820/1420/17.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) - задовольнити, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМЕРЦ» - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Повний текст рішення виготовлено 11 жовтня 2022 року.