Ухвала
від 12.10.2022 по справі 640/12474/21
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12474/21

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

12 жовтня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Бужак Н.П. та суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С-март сервіс" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю С-март сервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві №2330877/41274528 від 20 січня 2021 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати Податкову накладну №85 від 30 червня 2020 року датою її подання; визнання протиправним та скасування Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві №2330878/41274528 від 20 січня 2021 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати Податкову накладну №99 від 31 серпня 2020 року датою її подання; визнання протиправним та скасування Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві №2330871/41274528 від 20 січня 2021 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати Податкову накладну №100 від 31 серпня 2020 року датою її подання; визнання протиправним та скасування Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві №2330872/41274528 від 20 січня 2021 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати Податкову накладну №111 від 30 вересня 2020 року датою її подання; визнання протиправним та скасування Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві №2330873/41274528 від 20 січня 2021 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати Податкову накладну №112 від 30 вересня 2020 року датою її подання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві повторно звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 300 КАС України передбачено, що за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Стаття 295 КАС України передбачає, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Матеріали справи свідчать, що Головне управління ДПС у м. Києві оскаржує рішення Окружний адміністративний суд міста Києва від 22 лютого 2022 року, тоді як апеляційну скаргу повторно подано 15 вересня 2022 року, що підтверджується штемпелем на конверті.

Разом з тим, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що звернення сторони із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження є підставою для прийняття скарги до розгляду судом апеляційної інстанції.

Також податковий орган зазначає, що нормами КАС України не врегульовано питання щодо визначення строку на звернення з апеляційною скаргою, а статтею 299 Кодексу встановлено крайній строк, пропуск якого унеможливлює звернення суб`єкта владних повноважень з апеляційною скаргою та є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість останнього, з огляду на наступне.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Таким чином, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на таке оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 03 лютого 2020 року у справі №340/661/19 (адміністративне провадження №К/9901/3279/20).

Таким чином, Головне управління ДПС у м. Києві має подати до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, де зазначити поважність причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою та надати відповідні докази.

Також пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві до апеляційної скарги не долучено документ про сплату судового збору, натомість апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Щодо заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване наявністю права на апеляційне оскарження судового рішення, відсутністю належного фінансування та посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України "Про судовий збір", приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення. Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до чинного законодавства не внесено.

Посилання апелянта на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, в якості обґрунтування існування підстав для відстрочення сплати судового збору, колегія суддів оцінює критично з огляду на таке.

Як зазначено в указаному рішенні суду касаційної інстанції, у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України "Про судовий збір", зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що у межах справи №0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам. Натомість, положення Закону України "Про судовий збір", як і приписи КАС України оперують поняттями юридична особа і суб`єкт владних повноважень, які не є тотожними.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, у розумінні процесуального закону статус суб`єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, позаяк обов`язкової вимоги щодо наявності у суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи законодавцем не вимагається.

Крім іншого, колегія суддів звертає увагу, що, на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов`язаних із сплатою судового збору (ч. 1 ст. 139 КАС України), суб`єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 КАС України).

Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб`єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду позиція щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб`єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи. Відтак суд приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

До того ж, у розрізі наведених вище мотивів апелянтом не надано доказів того, що станом на дату розгляду та вирішення справи судом апеляційної інстанції його майновий/фінансовий стан зміниться і належна до сплати сума судового збору буде сплачена. Так само будь-яких доказів на підтвердження неможливості своєчасної сплати судового збору відповідачем не надано.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Враховуючи норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що клопотання Головне управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Таким чином, апелянт відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України повинен додати до апеляційної скарги документ про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 3.1 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З адміністративного позову вбачається, що він містить 5 окремих вимог немайнового характеру.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", чинного на момент звернення до суду з позовною заявою, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлено у розмірі 2270 грн.

Отже, розмір судового збору за подання апеляційної скарги відповідно становить 17 025,00 грн (2270*5=11350; 11350*150%/100%=17025,00).

Оскільки Головним управлінням ДПС у м. Києві не було сплачено судовий збір, то апелянт має сплатити судовий збір у сумі 17 025,00 грн.

Судовий збір необхідно сплатити на рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду. Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030101. Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783. Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.). Код банку отримувача (МФО) 899998. Рахунок отримувача UA638999980313171206081026007. Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а апелянту необхідно надати строк для усунення зазначених недоліків.

У відповідності до ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

У зв`язку з викладеним, апеляційну скаргу слід залишити без руху та запропонувати апелянту усунути вказані недоліки апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та документа про сплату судового збору в розмірі 17 025,00 грн.

Керуючись ст.ст. 133, 169, 296, 298 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Визнати неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року у справі №640/12474/21, наведені Головним управлінням ДПС у м. Києві в заявленому клопотанні.

Відмовити Головному управлінню ДПС у м. Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року залишити без руху.

Встановити Головному управлінню ДПС у м. Києві строк для усунення недоліків в термін протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Бужак Н.П.

Судді Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.

СудШостий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення12.10.2022
Оприлюднено14.10.2022
Номер документу106715446
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо

Судовий реєстр по справі —640/12474/21

Ухвала від 29.04.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 21.03.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Ухвала від 05.03.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Ухвала від 09.02.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Ухвала від 07.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бужак Наталія Петрівна

Ухвала від 12.10.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бужак Наталія Петрівна

Ухвала від 19.09.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бужак Наталія Петрівна

Ухвала від 24.08.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Губська Людмила Вікторівна

Ухвала від 18.07.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Губська Людмила Вікторівна

Ухвала від 03.07.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Губська Людмила Вікторівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні