Ухвала

від 05.03.2024 по справі 640/12474/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12474/21

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

05 березня 2024 року м. Київ

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Оксененко О.М., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С-МАРТ СЕРВІС» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві у червні 2022 року вперше подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року вказану апеляційну скаргу було повернуто скаржнику з підстав не сплати судового збору.

Повторно Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось до суду з апеляційною скаргою у вересні 2022 року, яку згодом повернуто скаржнику з підстав не сплати судового збору ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року.

Втретє, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві засобами поштового зв`язку направило до суду апеляційну скаргу 07 лютого 2023 року (вх. №2757).

У тексті апеляційної скарги скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки внаслідок збройної агресії російської федерації проти України згідно наказу ДПС України від 24.02.22 №243-о у роботі ДПС України та її територіальних органів оголошено простій, який виник не з вини працівників та обумовлений загрозою їх життю та здоров`ю.

З огляду на вказане, апелянт вважає, що були відсутні підстави подати вчасно апеляційну скаргу до суду, з огляду на зазначені форс-мажорні обставини.

Перевіривши втретє подану апеляційну скаргу, вважаю, що її не може бути прийнято до апеляційного провадження та вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статтей 295 та 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та несплачений судовий збір.

Відповідно до частини першої ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно пункту 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У силу вимог частини третьої ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Як свідчать матеріали справи, повний текст рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року було направлено до Єдиного державного реєстру судових рішень 22 лютого 2022 року та оприлюднено 02 березня 2022 року.

При цьому, апелянт у первинній поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення ним було отримано 03 травня 2022 року, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції.

Втім, слід наголосити, що з даною апеляційною скаргою Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось лише 07 лютого 2023 року, тобто після спливу восьми місяців з дня отримання такого рішення.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції констатує, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Так, у силу положень КАС України, повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне її подання у порядку, встановленому законом.

Разом з тим, право на подання втретє апеляційної скарги не може розумітися таким чином, що якщо вперше апеляційну скаргу було подано у встановлений КАС України строк і у подальшому повернуто апелянту, то повторно і наступні скарги може бути подано протягом будь-якого строку, і строк на звернення до апеляційного суду в такому випадку однозначно підлягає поновленню як такий, що пропущений з поважних причин.

Таке тлумачення не відповідає принципу юридичної визначеності та наведеним нормам процесуального закону, якими передбачено право на повторне подання скарги виключно у порядку, встановленому законом. Відповідно, поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.

Також слід зазначити, що запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

У той же час, після затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 про введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо процесуальних строків, зокрема на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносились.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22.

Разом з тим, скаржник у апеляційній скарзі не зазначає, яким чином запровадження воєнного стану в Україні, надмірне навантаження на працівників, простій у роботі працівників вплинуло на пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, оскільки вказані обставини є лише недоліками в організації представництва інтересів відповідача в судах, що не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно, внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.

Приведення апеляційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судового рішення з дотриманням вимог КАС України.

Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

У даному випадку, скаржником не обґрунтовано та не надано жодного належного доказу, що унеможливило останнього подати у встановлений адміністративним судочинством термін апеляційну скаргу, що свідчить про необхідність подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску та подання доказів їх поважності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі сплином певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року.

Щодо порушення апелянтом вимог статті 296 КАС України слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08.07. 2011 № 3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 4 Закону № 3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В силу вимог частини першої статті 4 Закону №3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При подачі даної позовної заяви підлягала сплаті ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви).

При цьому, за правилами частини третьої статті 6 Закону №3674-VІ у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2021 року становив - 2 270 грн.

Враховуючи, що позовна заява подана в 2021 році, та позивачем заявлено 5 вимог немайнового характеру, тому розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, в даному випадку, становить (2270*5)*150% = 17 025 грн.

Згідно частини першої статті 9 Закону № 3674-VІ судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відтак, з 01 січня 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд для сплати судового збору має наступні реквізити:

отримувач - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030101;

код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783;

банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);

код банку (МФО) - 899998;

рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007;

код класифікації доходів бюджету - 22030101

Призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8); реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України (в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом _____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Шостий апеляційний адміністративний суд(назва суду, де розглядається справа).

При цьому скаржник звертається до суду з клопотанням про відстрочення від сплати судового збору.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що органи ДПС не є розпорядниками коштів і для сплати судового збору вони зобов`язані звернутись до Управлінь Державної казначейської служби України за місцем знаходження.

Розглянувши вищевказане клопотання, вважаю його необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Отже, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.

Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України, визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Тому, з урахуванням недоведеності апелянтом та не надання належних і відповідних доказів фінансової неспроможності сплатити судовий збір, суд прийшов до висновку про неможливість задоволення поданого клопотання скаржника стосовно відстрочення від сплати судового збору, через необґрунтованість.

Враховуючи, що скаржником не додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору або клопотання з наведенням належних підстав для звільнення, відстрочення або розстрочення такої сплати, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху.

Таким чином, скаржнику для усунення недоліків апеляційної скарги необхідно надати до суду:

- обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших поважних, на думку апелянта, причин такого пропуску, що підтверджувалися б належними та відповідними доказами;

- документ про сплату судового збору у розмірі 17 025 грн або відповідного клопотання з наведенням належних підстав для звільнення, відстрочення або розстрочення такої сплати.

Відповідно до вимог частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтями 295, 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Оскільки вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, тому відповідно до статей 169, 295, 296 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

Керуючись статтями 169, 295, 296, 298 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року - відмовити.

В задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про відстрочення від сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року - залишити без руху.

Встановити строк для усунення вказаних недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

У разі не усунення недоліків у зазначений вище строк у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя: О.М. Оксененко