Рішення

від 03.10.2022 по справі 904/2093/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2022м. ДніпроСправа № 904/2093/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орис Пром", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 1 346 494, 00 грн.

Представники:

Від позивача: Войтенко К.В., ордер серії АЕ №1115229 від 09.09.2022, адвокат

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Орис Пром" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", в якому просить стягнути заборгованість за договором поставки № 35 від 24.07.2020 у розмірі 1 346 494, 00 грн.

Ухвалою суду від 28.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.08.2022.

11.08.2022 відповідач направив клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву.

16.08.2022 сторони в судове засідання не з`явилися.

Ухвалою суду від 16.08.2022 відкладено підготовче засідання на 12.09.2022.

26.08.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

12.09.2022 позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на його користь 706 919,00 грн. заборгованості за договором поставки № 35 від 24.07.2020.

Суд прийняв заяву про зменшення позовних вимог до розгляду.

Позивач в судовому засіданні також надав усне клопотання про закриття підготовчого провадження.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Ухвалою суду від 12.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03.10.2022.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

03.10.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 35 від 24.07.2020 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 706 919,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що на підставі укладеного з позивачем договору № 35 від 24.07.2020 та специфікацій, укладених до нього, відповідачем був придбаний брухт сталевий. На виконання умов договору відповідачем здійснювалася оплата за поставлений товар, станом на 24.02.2022 заборгованість Відповідача складала 1 346 494,00 грн.

З 24.02.2022 на території України внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 62/2022 введений воєнний стан, який продовжений наразі до 21.11.2022.

Торгово-промислова палата України своїм офіційним листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщеним на її офіційному сайті, засвідчила, що військова агресія РФ є форс-мажорними обставинами і підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин і непереборної сили).

На час воєнного стану Постановою Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» № 18 від 24.02.2022 заборонено банківським і установам здійснювати будь-які валютні операції з використанням російських рублів та учасником яких є юридична особа, яка має місцезнаходження в Російській Федерації. В результаті такої заборони і АТ «ДЗПВ» не може отримати грошові кошти за поставлений товар юридичним особам РФ в сумі: понад 31 млн. гривень. Крім того, покупці товару AT «ДЗПВ», які знаходяться на території України, також не можуть сплатити на користь відповідача оплату за отриманий товар: ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», заборгованість якого становить 2 577 750,93 грн., знищений під час військової агресії, ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», заборгованість якого становить 3 810 939,06 грн. повідомив про тимчасове припинення діяльності підприємства та тимчасову неможливість виконання своїх зобов`язань за договором поставки. Діяльність AT «ДЗПВ» призупинена через неможливість постачання і продукції для російських та відсутність замовлень українських покупців, з працівниками AT «ДЗПВ» призупиненні трудові відносини.

Відповідач зазначив, що не мав та не має можливості сплатити заборгованість перед позивачем за договором через брак коштів, який виник у зв`язку з причинами, які не залежать від волі відповідача.

Відповідач зазначив, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за поставлену продукцію 20.07.2022 - у період дії для відповідача форс-мажорних обставин. Прострочення виконання відповідачем свого обов`язку з оплати за отриманий товар продовжує тривати та обумовлене дією надзвичайних, невідворотних та об`єктивних форс-мажорних обставин. Зважаючи, що строк виконання зобов`язань за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин, звернення позивача до суду із вимогами про сплату заборгованості за договором є передчасним.

Відповідач зазначив, що зобов`язання AT «ДЗПВ» з оплати за поставлений товар за договором № 35 від 24.07.2020 було частково припинено 09.08.2022 на суму 639 575,00 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ «Орис Пром» за заявою AT «ДЗПВ».

Отже, станом на дату подання відзиву, відповідач зазначає про наявність заборгованості за договором № 35 від 24.07.2020 в розмірі 706 919,00 грн.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: Обставини укладення договору. Природа договору. Строк поставки товару. Факт поставки товару. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Орис Пром" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків (далі - покупець) укладено договір № 35 від 24.07.2020 (далі - договір).

Предмет договору. Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити продукцію.

Найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціна продукції, що є предметом поставки за цим договором визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору. (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Ціна договору. Ціна на продукцію, що поставляється за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях.

У разі зміни ціни на продукцію, сторони підписують додаткову угоду до цього договору не менш ніж за 5 днів, до виставлення постачальником рахунку-фактури. З моменту перерахування передоплати (авансу), ціна на продукцію зміні не підлягає.

Загальна сума договору становить суму всіх підписаних Сторонами специфікацій. (п.п.2.1-2.3. договору).

Строк. Цей договір набирає чинності після його підписання і діє до 31.12.2020. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від виконання зобов`язань, та відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна з сторін не заявила про бажання розірвати (відмову про продовження дії) договору, він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік. (п.п. 12.1, 12.3. договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Строк поставки товару. Факт поставки товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Продукція постачається партіями відповідно до письмових заявок покупця, за рахунок та транспортом постачальника, якщо інше не вказується в специфікації.

Базисні умови постачання продукції: DDP (м.Дніпро, вул.Яхненківська, буд.2) (згідно з Правилами Інкотермс 2010 року), якщо інше не вказується в специфікації.

Строк постачання продукції вказується в специфікації,

Постачальник зобов`язаний надати покупцеві при постачанні продукції наступні документи: сертифікат якості або паспорт на продукцію, рахунок, видаткову накладну/акт приймання-передачі продукції, товарно-транспортну накладну.

Право власності на продукцію за цим Договором, переходить до покупця з дати підписання Сторонами видаткової накладної/акту приймання-передачі продукції/ товарно-транспортної накладної.(п.п. 4.1.-4.5. договору).

Сторони також підписали специфікації № 13 від 28.07.2021 на суму 756 000,00 грн., № 14 від 10.08.2021 на суму 270 000,00 грн., № 15 від 24.09.2021 на суму 194 000,00 грн., № 16 від 03.02.2022 на суму 500 000,00 грн. до договору поставки № 35 від 24.07.2020. на загальну суму 1 720 000,00 грн.

Пунктом 3 вказаних специфікацій сторони передбачили строк постачання: протягом 3 календарних днів з дати підписання специфікації.

Умови постачання: CPT- склад Покупця (м.Дніпро, вул.Яхненківська, буд.2) (п. 4 специфікацій).

На виконання умов договору та специфікацій позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 616 354,00 грн., про що свідчать видаткові накладні:

- №80 від 05.08.2021 на суму 135 756,00 грн.,

- №81 від 05.08.2021 на суму 135 432,00 грн.,

- №82 від 10.08.2021 на суму 127 872,00 грн.,

- №83 від 11.08.2021 на суму 65 430,40 грн.,

- №85 від 16.08.2021 на суму 109 728,00 грн.,

- №88 від 18.08.2021 на суму 67 693,00 грн.,

- №87 від 18.08.2021 на суму 129 168,00 грн.,

- №89 від 25.08.2021 на суму 66 295,20 грн.,

- №92 від 30.08.2021 на суму 57 702,40 грн.,

- №95 від 06.09.2021 на суму 70 766,40 грн.,

- №100 від 27.09.2021 на суму 95 254,00 грн.,

- №101 від 27.09.2021 на суму 79 831,00 грн.,

- №7 від 03.02.2022 на суму 56 000,00 грн.,

- №8 від 04.02.2022 на суму 129 400,00 грн.,

- №9 від 21.02.2022 на суму 149 175,00 грн.,

- №14 від 22.02.2022 на суму 140 850,00 грн., підписані сторонами без зауважень.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару та, зважаючи на заяву про зменшення позовних вимог, сума заборгованості становить 706 919,00 грн.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Згідно пункту 3.1. договору розрахунки за продукцію здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в ньому Договорі, на підставі рахунку на оплату постачальника.

Покупець здійснює оплату продукції протягом 10 календарних днів з дати отримання продукції та оригіналу рахунку на оплату продукції, якщо інше не вказується в специфікації.

Пунктом 2 специфікацій встановлені умови розрахунків: протягом 45 календарних днів з дати постачання.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника (позивача) своєчасно поставити товар в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов`язок покупця своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору оплачувати вартість поставленого товару.

Господарський суд зазначає, що строк оплати за видатковими накладними №80 від 05.08.2021 на суму 135 756,00 грн., №81 від 05.08.2021 на суму 135 432,00 грн., №82 від 10.08.2021 на суму 127 872,00 грн., №83 від 11.08.2021 на суму 65 430,40 грн., №85 від 16.08.2021 на суму 109 728,00 грн., №88 від 18.08.2021 на суму 67 693,00 грн., №87 від 18.08.2021 на суму 129 168,00 грн., №89 від 25.08.2021 на суму 66 295,20 грн., №92 від 30.08.2021 на суму 57 702,40 грн., №95 від 06.09.2021 на суму 70 766,40 грн., №100 від 27.09.2021 на суму 95 254,00 грн., №101 від 27.09.2021 на суму 79 831,00 грн., №7 від 03.02.2022 на суму 56 000,00 грн., №8 від 04.02.2022 на суму 129 400,00 грн., №9 від 21.02.2022 на суму 149 175,00 грн., №14 від 22.02.2022 на суму 140 850,00 грн. є таким, що настав.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 706 919,00 грн.

Доказів оплати товару в сумі 706 919,00 грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Щодо заперечень відповідача про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у період дії для відповідача форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному Договору у випадку, якщо таке невиконання або неналежне виконання зобов`язань зумовлене лито обставин непереборної сили (форс-мажор), а саме: пожежі, стихійного лиха, збройного конфлікту, епідемії, карантину, пандемії, надзвичайної ситуації в сфері охорони здоров`я, тощо, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, обмежувальні дії влади, інші законні заходи вказаних органів, які роблять неможливим виконання Сторонами умов Договору або перешкоджають такому виконанню Договору.

В разі виникнення форс-мажорних обставив, термін виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором подовжується на термін дії цих обставин.

Наявність зазначених обставин повинна бути підтверджена документом, виданим Торгово- промисловою палатою України. (п.п. 9.1.-9.3 договору).

Так, матеріали справи містять повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин від 25.02.2022 за № 075/63-22.

Однак, дане повідомлення не містить конкретного переліку підприємств, яким адресоване дане повідомлення.

Також матеріали справи не містять доказів направлення даного повідомлення саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Орис Пром".

Таким чином, в даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за спірним договором.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 706 919,00 грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви позивач згідно платіжного доручення № 669 від 21.07.2022 сплатив 20 197,41грн.

Згідно із положеннями п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв`язку з поданням позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, поверненню підлягає 9 593,62грн., у разі подання відповідного клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору, шляхом постановлення ухвали.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 10 603,79 грн..

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Орис Пром" до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 706 919,00 грн.- задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (Ідентифікаційний код: 00187375, місцезнаходження: 49023, місто Дніпро, вул. Яхненківська, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орис Пром" (Ідентифікаційний код: 40830682, місцезнаходження: 49000, місто Дніпро, вул. Олександра Оцупа, буд. 21-К) 706 919,00 грн. основного боргу, 10 603,79 грн. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням чинності.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано - 13.10.2022

Суддя Н.Г. Назаренко