Рішення

від 29.09.2022 по справі 911/335/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2022 р. м. Київ Справа № 911/335/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТНАФТОПРДУКТ ПК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЕКО ЕНЕРГІЯ»

про стягнення 1 629 669,69 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТНАФТОПРДУКТ ПК» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЕКО ЕНЕРГІЯ» про стягнення 1 629 669,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов`язання щодо виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 01-11/1 від 11.01.2021 в частині оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим, позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 1 299 662,46 грн. основного боргу, 265 024,11 грн. пені та 64 983,12 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2022 відкрито провадження по справі № 911/335/22. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив; призначено підготовче судове засідання у справі на 09.03.2022.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.02.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, буд 4-А, оф. 29.

Зазначене поштове відправлення було вручено адресату 12.05.2022, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового конверту, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.02.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

09.03.2022 судове засідання не відбулося, у зв`язку із тим, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб, а також запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Поряд з тим, у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022, враховуючи положення Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», наказом голови Господарського суду Київської області № 3 від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану», зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено з 04.03.2022 роботу у Господарському суді Київської області в віддаленому режимі.

Наказом голови Господарського суду Київської області № 4 від 01.04.2022 «Про припинення здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно», керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, припинено здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 03.03.2022 по 15.04.2022 перебувала у відпустці, то розгляд зазначеної позовної заяви був здійснений після виходу судді на роботу.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.04.2022, зокрема, повідомив учасників справи про те, що судовий розгляд справи № 911/335/22 у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження 09.03.2022 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2022 призначено підготовче судове засідання у справі № 911/335/22 на 01.06.2022.

11.05.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

01.06.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 01.06.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 29.06.2022.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, 02.06.2022 судом складено ухвалу-повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу сторін. Однак, з метою належного повідомлення останніх, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронні адреси сторін.

29.06.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 29.06.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 20.07.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2022 у справі № 911/335/22 було зобов`язано позивача надати до суду видаткову накладну № 0803-13 від 08.03.2021 на загальну суму 175 721,88 грн.

11.07.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 29.06.2022.

15.07.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 29.06.2022.

20.07.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі.

20.07.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 20.07.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження у справі № 911/335/22 та призначити справу до судового розгляду по суті на 31.08.2022.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, 20.07.2022 судом складено ухвалу-повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу сторін. Однак, з метою належного повідомлення останніх, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронні адреси сторін.

31.08.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 31.08.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 29.09.2022.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, 31.08.2022 судом складено ухвалу-повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу сторін. Однак, з метою належного повідомлення останніх, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронні адреси сторін.

20.09.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо розрахунку сум пені та заява про розгляд справи без участі представника.

28.09.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу.

29.09.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Щодо неявки представників сторін у судове засідання, суд зазначає наступне.

Наразі, суд наголошує, що представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Крім того, відповідач не був позбавлений права приймати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, однак таким правом не скористався.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 вказаного Кодексу, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.09.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТНАФТОПРОДУКТ ПК» (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЕКО ЕНЕРГІЯ» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів № 01-11/1 (далі договір), умовами п. 1.1 якого сторони узгодили, що постачальник зобов`язується передати в погоджені сторонами строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо), іменований далі за текстом товар.

Відповідно до п. п. 1.2-1.4 укладеного правочину, загальна кількість товару по даному договору складає кількість товару по всім поставкам, здійсненим протягом дії договору. Одиниця виміру товару літри. Якість товару, який поставляється, повинна відповідати діючим ДСТУ та, у випадках передбачених діючим законодавством, супроводжуватись паспортами якості та сертифікатами відповідності заводу-виробника.

Згідно з п. 1.5 договору, умови поставки кожної партії товару визначаються відповідно до вимог Міжнародних правил «Інкотермс» (в редакції 2010 р.), які застосовуються в частині, що не суперечить умовам даного договору та з урахуванням особливостей, пов`язаних із характером дії даного договору на внутрішній території України.

Відповідно до пп. 2.1.1 договору, постачальник зобов`язується на підставі наданої покупцем заявки в погоджені строки поставки передати у власність покупця товар на умовах визнаних договором.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями за погодженими письмовими заявками покупця, на підставі яких постачальником виставляється рахунок-фактура на оплату кожної партії товару. Виставлення рахунку-фактури є погодженням постачальника на поставку замовленої партії товару. Номенклатура, кількість, ціна партії товару визначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Видаткові накладні підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін.

В пункті 3.3 договору сторони домовились вважати датою поставки товару дату видаткової накладної постачальника.

Товар вважається поставлений (переданий) постачальником і прийнятий покупцем по якості відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу, виробника), по кількості відповідно до видаткових накладних у відповідності з вибраними умовами (базисом) поставки (п. 3.5).

Згідно із п. 3.6 договору, приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем в момент передачі товару: - якщо поставка партії товару здійснюється постачальником до місця поставки (передачі), визначеного в заявці покупця, товар приймається в місці передачі його покупцю з транспортних засобів постачальника/перевізника постачальника (до зливання).

Умовами п. п. 4.1 та 4.2 визначено, що ціна на товар є договірною та визначається на кожну партію поставки товару в рахунках-фактурах постачальника, які є невід`ємною частиною цього договору, та включає в себе ПДВ. В залежності від умов поставки в ціну товару включаються витрати з доставки.

Загальна ціна договору складається із суми вартостей всіх партій товару (зазначених в рахунках-фактурах, видаткових накладних), поставленого протягом строку дії договору.

В пункті 9.8 договору сторонами передбачено, що з метою забезпечити максимально швидкий та зручний документообіг між сторонами, відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 31 травня 2005 року № 2599-IV, від 27 березня 2014 року № 1170-VІІ, від 15 квітня 2014 року № 1206-VІІ, від 3 вересня 2015 року № 675-VІІІ, від 5 жовтня 2017 року № 2155-VІІІ, постачальник надсилатиме покупцю первинні документи (рахунки, видаткові накладні та акти звірки) за допомогою програмного забезпечення M.E.Doc. для обміну документами в електронному вигляді з використанням кваліфікованого цифрового підпису, що мають правову силу оригіналу з підписом уповноваженої особи та «мокрою» печаткою. В подальшому, обмін паперовими документами (рахунки, видаткові накладні) буде проводитися за окремо письмовою вимогою покупця.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Посилений сертифікат відкритого ключа (далі посилений сертифікат ключа) сертифікат ключа, який відповідає вимогам цього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом. Підписувач особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно вимог ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписанта відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов та протягом дії договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 13 598 754,96 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0111-4 від 11.01.2021 на суму 123 824,76 грн., № 0112-1 від 12.01.2021 на суму 691 942,50 грн., № 0113-1 від 13.01.2021 на суму 468 229,50 грн., № 0114-2 від 14.01.2021 на суму 552 046,50 грн., № 0115-4 від 15.01.2021 на суму 120 499,50 грн., № 0116-1 від 16.01.2021 на суму 90 852,00 грн., № 0118-6 від 18.01.2021 на суму 744 129,72 грн., № 0120-3 від 20.01.2021 на суму 468 229,50 грн., № 0121-1 від 21.01.2021 на суму 111 856,50 грн., № 0122-3 від 22.01.2021 на суму 591 233,22 грн., № 0125-6 від 25.01.2021 на суму 631 026,18 грн., № 0126-6 від 26.01.2021 на суму 81 916,38 грн., № 0127-3 від 27.01.2021 на суму 623 341,68 грн., № 0128-1 від 28.01.2021 на суму 111 322,26 грн., № 0129-8 від 29.01.2021 на суму 111 589,38 грн., № 0319-5 від 19.03.2021 на суму 708 411,96 грн., № 0322-8 від 22.03.2021 на суму 889 712,22 грн., № 0323-2 від 23.03.2021 на суму 500 201,28 грн., № 0324-1 від 24.03.2021 на суму 756 690,72 грн., № 0325-6 від 25.03.2021 на суму 218 968,32 грн., № 0326-8 від 26.03.2021 на суму 389 664,00 грн., № 0416-9 від 16.04.2021 на суму 218 988,00 грн., № 0419-7 від 19.04.2021 на суму 109 256,40 грн., № 0419-10 від 19.04.2021 на суму 371 236,80 грн., № 0420-13 від 20.04.2021 на суму 120 417,00 грн., № 0421-4 від 21.04.2021 на суму 129 686,76 грн., № 0423-12 від 23.04.2021 на суму 214 885,44 грн., № 0429-5 від 29.04.2021 на суму 855 522,12 грн., № 0430-12 від 30.04.2021 на суму 96 658,38 грн., № 0517-8 від 17.05.2021 на суму 165 176,88 грн., № 0526-5 від 26.05.2021 на суму 254 069,76 грн., № 0527-1 від 27.05.2021 на суму 108 072,00 грн., № 0606-7 від 04.06.2021 на суму 323 400,00 грн., № 0616-10 від 16.06.2021 на суму 255 804,48 грн., № 0623-7 від 23.06.2021 на суму 244 167,00 грн., № 0701-11 від 01.07.2021 на суму 236 919,78 грн., № 0709-7 від 09.07.2021 на суму 234 438,24 грн., № 0720-5 від 20.07.2021 на суму 234 438,24 грн., № 0728-5 від 28.07.2021 на суму 264 207,72 грн., № 0803-13 від 03.08.2021 на суму 175 721,88 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Усі видаткові накладні підписані сторонами електронними цифровими підписами без будь-яких зауважень та заперечень.

Крім того, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату № 0111-4 від 11.01.2021 на суму 123 824,76 грн., № 0112-1 від 12.01.2021 на суму 691 942,50 грн., № 0113-1 від 13.01.2021 на суму 468 229,50 грн., № 0114-2 від 14.01.2021 на суму 552 046,50 грн., № 0115-4 від 15.01.2021 на суму 120 499,50 грн., № 0116-1 від 16.01.2021 на суму 90 852,00 грн., № 0118-6 від 18.01.2021 на суму 744 129,72 грн., № 0120-3 від 20.01.2021 на суму 468 229,50 грн., № 0121-1 від 21.01.2021 на суму 111 856,50 грн., № 0122-3 від 22.01.2021 на суму 591 233,22 грн., № 0125-6 від 25.01.2021 на суму 631 026,18 грн., № 0126-6 від 26.01.2021 на суму 81 916,38 грн., № 0127-3 від 27.01.2021 на суму 623 341,68 грн., № 0128-1 від 28.01.2021 на суму 111 322,26 грн., № 0129-8 від 29.01.2021 на суму 111 589,38 грн., № 0319-5 від 19.03.2021 на суму 708 411,96 грн., № 0322-8 від 22.03.2021 на суму 889 712,22 грн., № 0323-2 від 23.03.2021 на суму 500 201,28 грн., № 0324-1 від 24.03.2021 на суму 756 690,72 грн., № 0325-6 від 25.03.2021 на суму 218 968,32 грн., № 0326-8 від 26.03.2021 на суму 389 664,00 грн., № 0416-9 від 16.04.2021 на суму 218 988,00 грн., № 0419-7 від 19.04.2021 на суму 109 256,40 грн., № 0419-10 від 19.04.2021 на суму 371 236,80 грн., № 0420-13 від 20.04.2021 на суму 120 417,00 грн., № 0421-4 від 21.04.2021 на суму 129 686,76 грн., № 0423-12 від 23.04.2021 на суму 214 885,44 грн., № 0429-5 від 29.04.2021 на суму 855 522,12 грн., № 0430-12 від 30.04.2021 на суму 96 658,38 грн., № 0517-8 від 17.05.2021 на суму 165 176,88 грн., № 0526-5 від 26.05.2021 на суму 254 069,76 грн., № 0527-1 від 27.05.2021 на суму 108 072,00 грн., № 0606-7 від 04.06.2021 на суму 323 400,00 грн., № 0616-10 від 16.06.2021 на суму 255 804,48 грн., № 0623-7 від 23.06.2021 на суму 244 167,00 грн., № 0701-11 від 01.07.2021 на суму 236 919,78 грн., № 0709-7 від 09.07.2021 на суму 234 438,24 грн., № 0720-5 від 20.07.2021 на суму 234 438,24 грн., № 0728-5 від 28.07.2021 на суму 264 207,72 грн. та № 0803-13 від 03.08.2021 на суму 175 721,88 грн. (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до пп. 2.2.2 договору, покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату товару, якщо це передбачено відповідними умовами поставки витрати, пов`язані з перевезенням товару.

Умовами п. 4.3 договору сторони домовились, що оплата товару здійснюються покупцем на умовах попередньої оплати у розмірі 100% (відсотків) ціни партії товару протягом 1 (одного) банківського дня на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Даний пункт не виключає можливості відпуску товару без попередньої оплати. В цьому випадку покупець повинен провести розрахунок за поставлений товар протягом трьох календарних днів з дати фактичної поставки товару.

Сторони можуть змінити умови та порядок розрахунків додатковою угодою до цього договору.

Згідно із п. 4.4 договору, в платіжному дорученні обов`язково вказується даний договір, найменування товару, що оплачується, а також номер рахунку на оплату.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.5).

Відповідно до п. 4.8 договору, у разі наявності простроченої заборгованості по оплаті поставленого в рамках дії даного договору товару з боку покупця, постачальник зараховує грошові кошти, отримані в рамках договору, незалежно від призначення платежу, спочатку на погашення існуючої простроченої заборгованості за договором та залишок грошових коштів зараховується в рахунок оплати узгодженої між сторонами партії товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач лише частково розрахувався із позивачем за поставлений товар, сплативши позивачу 12 299 092,50 грн., що підтверджується банківською випискою за період з 11.01.2021 по 19.11.2021 (копія банківської виписки наявна в матеріалах справи).

Одночасно, станом на день звернення позивача до суду із даною позовної заявою, в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині здійснення оплати поставленого товару на загальну суму 1 299 662,46 грн. Протилежного суду не доведено. Доказів повної та своєчасної оплати за поставлений товар до суду не надано.

У зв`язку із цим, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за поставлений товар в загальній сумі 1 299 662,46 грн.

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання покупцем і постачальником і діє впродовж 1 (одного) року з дати його підписання, а частині взаєморозрахунків до повного їх проведення. Термін дії договору автоматично продовжується на наступні періоди в 1 (один) рік кожен, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 30 (тридцять) днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки нафтопродуктів № 01-11/1 від 11.01.2021, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вже вказувалося судом вище та передбачено сторонами в п 3.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями за погодженими письмовими заявками покупця, на підставі яких постачальником виставляється рахунок-фактура на оплату кожної партії товару. Виставлення рахунку-фактури є погодженням постачальника на поставку замовленої партії товару. Номенклатура, кількість, ціна партії товару визначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Видаткові накладні підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін.

В пункті 3.3 договору сторони домовились вважати датою поставки товару дату видаткової накладної постачальника.

Товар вважається поставлений (переданий) постачальником і прийнятий покупцем по якості відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу, виробника), по кількості відповідно до видаткових накладних у відповідності з вибраними умовами (базисом) поставки (п. 3.5).

Як було встановлено судом раніше та підтверджується матеріалами справи, позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, поставивши відповідачу протягом дії договору товар на загальну суму 13 598 754,96 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних та виставленими рахунками-фактурами.

Видаткові накладні підписані сторонами електронними цифровими підписами без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вже вказувалося судом вище, пунктом п. 4.3 договору сторони домовились, що оплата товару здійснюються покупцем на умовах попередньої оплати у розмірі 100% (відсотків) ціни партії товару протягом 1 (одного) банківського дня на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Даний пункт не виключає можливості відпуску товару без попередньої оплати. В цьому випадку покупець повинен провести розрахунок за поставлений товар протягом трьох календарних днів з дати фактичної поставки товару.

Сторони можуть змінити умови та порядок розрахунків додатковою угодою до цього договору.

Згідно із п. 4.4 договору, в платіжному дорученні обов`язково вказується даний договір, найменування товару, що оплачується, а також номер рахунку на оплату.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.5).

Відповідно до п. 4.8 договору, у разі наявності простроченої заборгованості по оплаті поставленого в рамках дії даного договору товару з боку покупця, постачальник зараховує грошові кошти, отримані в рамках договору, незалежно від призначення платежу, спочатку на погашення існуючої простроченої заборгованості за договором та залишок грошових коштів зараховується в рахунок оплати узгодженої між сторонами партії товару.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за поставлений товар є таким, що настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач лише частково виконав свої зобов`язання за договором, сплативши позивачу за поставлений товар грошові кошти в загальній сумі 12 299 092,50 грн., що підтверджується банківською випискою за період з 11.01.2021 по 19.11.2021 (копія банківської виписки наявна в матеріалах справи).

Одночасно, станом на день звернення позивача до суду, відповідачем не виконано свої зобов`язання за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар на загальну суму 1 299 662,46 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення повної та своєчасної оплати за наданий товар до суду не надано.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2021 31.10.2021, відповідно до якого станом на 31.10.2021 заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки нафтопродуктів № 01-11/1 від 11.01.2021 складає 1 309 662,46 грн. Зазначений акт підписаний сторонами електронними цифровими підписами без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 1 299 662,46 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.4 договору, в разі порушення строків оплати за товар, визначених в п. 4.3 договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У разі прострочення терміну оплати за товар більше ніж на 30 календарних днів, додатково покупець має сплатити штраф у розмірі 5% від суми заборгованості (п. 5.5).

Позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись умовами п. п. 5.4 та 5.5 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, в сумі 265 024,11 грн. та штраф в сумі 64 983,12 грн.

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Наразі суд зазначає, що позивачем не вірно визначено періоди прострочення зобов`язання.

Відповідно до п. 2.5 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Крім того, за приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вже було встановлено судом раніше, та погоджено сторонами в п. 4.3 договору, оплата товару здійснюються покупцем на умовах попередньої оплати у розмірі 100% (відсотків) ціни партії товару протягом 1 (одного) банківського дня на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Даний пункт не виключає можливості відпуску товару без попередньої оплати. В цьому випадку покупець повинен провести розрахунок за поставлений товар протягом трьох календарних днів з дати фактичної поставки товару.

Крім того, в п. 4.8 договору визначено, що у разі наявності простроченої заборгованості по оплаті поставленого в рамках дії даного договору товару з боку покупця, постачальник зараховує грошові кошти, отримані в рамках договору, незалежно від призначення платежу, спочатку на погашення існуючої простроченої заборгованості за договором та залишок грошових коштів зараховується в рахунок оплати узгодженої між сторонами партії товару.

Позивачем при здійсненні розрахунку не враховано ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, прострочення за видатковою накладною:

№ 0113-1 від 13.01.2021 почалося з 17.01.2021 (16.01.2021 є останнім (третім) днем, протягом якого покупець має здійснити оплату за поставлений товар);

№ 0114-2 від 14.01.2021 почалося з 19.01.2021 (останній день сплати припадає на неділю, тому кінцевим терміном сплати є 18.01.2021);

№ 0115-4 від 15.01.2021 почалося з19.01.2021;

№ 0116-1 від 16.01.2021 почалося з 20.01.2021;

№ 0118-6 від 18.01.2021 почалося з 22.01.2021;

№ 0120-3 від 20.01.2021 почалося з 26.01.2021 (останній день сплати припадає на суботу, тому кінцевим терміном сплати є 25.01.2021);

№ 0121-1 від 21.01.2021 почалося з 26.01.2021 (останній день сплати припадає на неділю, тому кінцевим терміном сплати є 25.01.2021);

№ 0122-3 від 22.01.2021 почалося з 26.01.2021;

№ 0125-6 від 25.01.2021 почалося з 29.01.2021;

№ 0126-6 від 26.01.2021 почалося з 30.01.2021;

№ 0127-3 від 27.01.2021 почалося з 02.02.2021 (останній день сплати припадає на суботу, тому кінцевим терміном сплати є 01.02.2021);

№ 0128-1 від 28.01.2021 почалося з 02.02.2021 (останній день сплати припадає на суботу, тому кінцевим терміном сплати є 01.02.2021);

№ 0129-8 від 29.01.2021 почалося з 02.02.2021;

№ 0319-5 від 19.03.2021 почалося з 23.03.2021;

№ 0322-8 від 22.03.2021 почалося з 26.03.2021;

№ 0323-2 від 23.03.2021 почалося з 27.03.2021;

№ 0324-1 від 24.03.2021 почалося з 30.03.2021 (останній день сплати припадає на суботу, тому кінцевим терміном сплати є 29.03.2021);

№ 0325-6 від 25.03.2021 почалося з 30.03.2021 (останній день сплати припадає на неділю, тому кінцевим терміном сплати є 29.03.2021);

№ 0326-8 від 26.03.2021 почалося з 30.03.2021;

№ 0416-9 від 16.04.2021 почалося з 20.04.2021;

№ 0419-7 від 19.04.2021 почалося з 23.04.2021;

№ 0419-10 від 19.04.2021 почалося з 23.04.2021;

№ 0420-13 від 20.04.2021 почалося з 24.04.2021;

№ 0421-4 від 21.04.2021 почалося з 27.04.2021 (останній день сплати припадає на суботу, тому кінцевим терміном сплати є 26.04.2021);

№ 0423-12 від 23.04.2021 почалося з 27.04.2021;

№ 0429-5 від 29.04.2021 почалося з 06.05.2021 (останній день сплати припадає на неділю, тому кінцевим терміном сплати, з урахуванням святкових днів, є 05.05.2021);

№ 0430-12 від 30.04.2021 почалося з 06.05.2021 (останній день сплати припадає на святковий день, тому кінцевим терміном сплати, з урахуванням святкових днів, є 05.05.2021);

№ 0517-8 від 17.05.2021 почалося з 21.05.2021;

№ 0526-5 від 26.05.2021 почалося з 01.06.2021 (останній день сплати припадає на суботу, тому кінцевим терміном сплати є 31.05.2021);

№ 0527-1 від 27.05.2021 почалося з 01.06.2021 (останній день сплати припадає на неділю, тому кінцевим терміном сплати є 31.05.2021);

№ 0606-7 від 04.06.2021 почалося з 08.06.2021;

№ 0616-10 від 16.06.2021 почалося з 23.06.2021 (останній день сплати припадає на суботу, тому кінцевим терміном сплати, з урахуванням святкового дня, є 22.06.2021);

№ 0623-7 від 23.06.2021 почалося з 30.06.2021 (останній день сплати припадає на суботу, тому кінцевим терміном сплати, з урахуванням святкового дня, є 29.06.2021);

№ 0701-11 від 01.07.2021 почалося з 06.07.2021 (останній день сплати припадає на неділю, тому кінцевим терміном сплати є 05.07.2021);

№ 0709-7 від 09.07.2021 почалося з 13.07.2021;

№ 0720-5 від 20.07.2021 почалося з 24.07.2021;

№ 0728-5 від 28.07.2021 почалося з 03.08.2021 (останній день сплати припадає на неділю, тому кінцевим терміном сплати є 02.08.2021);

№ 0803-13 від 03.08.2021 почалося з 07.08.2021.

Крім того, у разі часткових оплат за видатковими накладними, якщо період нарахування припиняється частковою оплатою, то фактична дата оплати не враховується у період нарахування пені.

Отже, здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням дат виникнення прострочення по оплаті товару та здійснених оплат, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 217 703,08 грн., а позовні вимоги в частині стягнення 5% штрафу підлягають задоволенню повністю в сумі 64 983,12 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 23 735,23 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЕКО ЕНЕРГІЯ» (місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, буд 4-А, оф. 29; код ЄДРПОУ 39877667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТНАФТОПРДУКТ ПК» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Радищева, буд 10/14, кім. 103; код ЄДРПОУ 41848022) 1 299 662,46 грн. основного боргу, 217 703,08 грн. пені, 64 983,12 грн. штрафу та 23 735,23 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2022.

Суддя Л.В. Сокуренко