Рішення

від 27.09.2022 по справі 917/1986/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2022 Справа № 917/1986/21

м.Полтава

за позовною заявою Керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, вул.Старо-Троїцька, 13, м.Лубни, Полтавська область,37500

до 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро", с.Духове, Лубенський район, Полтавська область, 37520

2. Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, вул.Центральна,4, смт.Новооржицьке, Оржицький район, Полтавська область, 37714

про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро", с.Духове та 2. Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, смт.Новооржицьке, в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 №132 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки"

2. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 23.03.2021 між Новооржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322881300:05:008:0020 площею 14,0122га, яка розташована за межами населеного пункту с.Духове Лубенського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

3. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" на земельну ділянку загальною площею 14,0122га, кадастровий номер 5322881300:05:008:0020, яка знаходиться на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, зареєстрованого у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області Васильченко В.М. від 11.05.2021, номер запису про інше речове право 58044691 та припинити право оренди на вказану земельну ділянку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро".

4. Зобов"язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" (код ЄДРПОУ 30946412, адреса: 37520, Полтавська область, Новооржицький район, село Духове) повернути територіальній громаді в особі Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області земельну ділянку площею 14,0122га з кадастровим номером 5322881300:05:008:0020, що розташована за межами населеного пункту с.Духове Лубенс

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що після закінчення строку дії Договору від 01.10.2012 СТОВ "Удай - Агро" не реалізувало своє переважне право на укладання договору оренди землі на новий строк із розпорядником земельної ділянки, яким до 01.01.2013 було ГУ Держгеокадастру у Полтавській області. Незважаючи на припинення орендних правовідносин за Договором оренди землі від 01.10.2012 та відсутність підстав для задоволення заяви СТОВ «Удай-Агро», Новооржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області прийнято рішення «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» за № 132ивід 22.03.2021. Між орендодавцем Новооржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області та орендарем СТОВ «Удай-Агро» 23.03.2021 укладено договір оренди землі.

Прокурор зазначає, що рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 про поновлення договору оренди землі є незаконним та має бути скасовано, а Договір від 23.03.2021 має бути визнаний недійсним, оскільки строк оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322881800:05:008:0020 загальною площею 14,0122 га закінчився 19.11.2017, тому відповідно право оренди такої земельної ділянки повинно було передаватись у спосіб визначений Земельним кодексом України у редакції чинної станом на день прийняття рішення, а саме - за результатами проведених земельних торгів.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.12.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 01.02.2022.

24.01.2022 за вхід. №809 від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує. Так, відповідач у відзиві на позов зазначає, що він неодноразово звертався до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з заявою з додатками про намір продовжити дію договорів оренди по двох земельних ділянках: договір оренди №532288184004184 на земельну ділянку кадастровим номером 5322881300:05:008:0020 площею 14,0122га (спірна земельна ділянка) договір оренди №532288184004188 на земельну ділянку площею 21.41га. кадастровим номером 5322881300:05:008:0019 (12.04.2017 за вих.№77, 06.07.2017 за вих. №747).

Відповідач 1 зазначає, що остаточною відповіддю ГУ Держгеокадастру у Полтавській області за вих. №27-16-0.6-10025/2-17 від 28.12.2017 управління розглянуло прохання щодо можливості поновлення договору оренди землі на ділянку площею 21,41га кадастровий номер 5322881300:05:008:0019 та не надало будь-якого заперечення щодо продовження дії договору оренди на земельну ділянку кадастровим номером 5322881300:05:008:0020 площею 14,0122га. З огляду на це, відповідач 2 був впевнений у погодженні та продовженні дії договору оренди на земельну ділянку кадастровим номером 5322881300:05:008:0020 площею 14,0122га.

Разом з тим, не отримуючи тривалої інформації щодо підписаного договору на спірну земельну ділянку , відповідач 2 15.05.2019 за вих. №47 повторно звернувся до управління з підписанням додаткової угоди для поновлення договору оренди землі. Відповіддю за вих. №3479/0/26-19 від 17.05.2019 року управління повідомило про закінчення терміну дії Витягу з Державного земельного кадастру та додатково повідомило про необхідність розробки та подання агрохімічного паспорту земельної ділянки.

З огляду на те, що ЗУ "Про оренду землі" передбачає надання до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі в обов"язковому порядку лише проект додаткової угоди, відповідач 1 залишив без задоволення вимогу управління щодо надання інших доказів.

Оскільки ним було дотримано вимоги земельного законодавства щодо отримання земельної ділянки в оренду, а саме: не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору він направив орендодавцю письмове повідомлення щодо наміру продовжити дію договору та не отримав н нього відмови у місячний строк. В силу того, що він правомірно перебував належним орендарем цієї земельної ділянки протягом 2017 -2021 років, продовжуючи нею користуватися та сплачувати за нею орендну плату, а тому правомірно звернувся до Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області із заявою про продовження терміну дії договору оренди з огляду на своє переважне право. Крім того, відповідач 1 зазначає, що прокурор не мав обгрунтованих підстав для звернення до суду, оскільки не довів наявність порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи законних інтересів.

24.01.2022 за вхід. №776 від Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області. Відповідач 2 проти позову заперечує та зазначає, що рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 про поновлення договору оренди землі є таким, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства України, а також є законним та не підлягає скасуванню.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.04.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.05.2022

28.06.2022 за вхід. №4168 від Лубенської окружної прокуратури Полтавської області надійшла відповідь на відзив. Разом з відзивом прокурором заявлено клопотання про продовження процесуального строку для надання даної відповіді на відзив.

Приписами ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

За приписами частин 1-3 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Дослідивши наведені прокурором обставини в обґрунтування пропуску процесуального строку для подання відповіді на відзив, суд визнає їх поважними, у зв`язку з чим заяву прокурора суд задовольняє та приймає відповідь на відзив..

27.09.2022 за вхід. №6942 від відповідача 1 надійшли пояснення, в яких відповідач 1 зазначає, що не відповідає дійсності твердження прокурора про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, оскільки таким органом може бути органи Держгеокадастру.

Суд зазначає про можливість сторін під час з`ясування обставин та дослідження доказів давати свої пояснення, наводити свої доводи і міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду в порядку п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З урахуванням зазначеного та з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, господарський суд враховує при вирішенні спору надані сторонами пояснення під час судового розгляду справи.

У судовому засіданні 27.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області в ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42021172040000042 від 30.06.2021, що розпочато Лубенським РВП ГУНП в Полтавській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України виявлено порушення вимог встановленого законом порядку передачі земельної ділянки комунальної власності в оренду та встановлено наявність підстав для захисту інтересів держави поза межами кримінального провадження.

Встановлено, що 01.10.2012 між орендодавцем, Лубенською районною державною адміністрацією в особі голови Алєксєєнка В.М., з одного боку, та орендарем Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Удай-Агро» (далі - СТОВ «Удай-Агро») в особі директора Трубнікова В.М. з другого, укладено договір оренди землі (Договір оренди землі від 01.10.2012).

За умовами договору орендар надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 14,0122 га, кадастровий номер 5322881300:05:008:0020, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області (п.п. 1, 2 Договору оренди землі від 01.10.2012).

Пунктом 8 Договору оренди землі від 01.10.2012 визначено наступне: «Договір укладено на 5 років починаючи з 23.05.2012 (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію». Орендну плату згідно із п. 9 Договору оренди землі від 01.10.2012 визначено у грошовій формі у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі, що становить за 14,0122 га - 11905,04 гривень в рік (849,62 грн. за 1 га ріллі).

Відповідно до п. 37 Договору від 01.10.2012 дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договору оренди землі від 01.10.2012).

Договір оренди землі від 01.10.2012 зареєстрований у відділі Держкомзему у Лубенському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.11.2012 за № 532288184004184.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за № 10-16-0.6-6564/2-21 від 21.09.2021 договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322881800:05:008:0020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та СТОВ «Удай» протягом 2017-2020 років не укладався.

Отже, як зазначає прокурор, після закінчення строку дії Договору від 01.10.2012 СТОВ «Удай- Агро» не реалізувало своє переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк із розпорядником земельної ділянки, яким з 01.01.2013 було Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 10.12.2020 № 32-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» вирішено передати Новооржицькій селищній раді Лубенського району (Оржицького району) Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2746,4088 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі. Серед переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що передаються із державної у комунальну власність, вказаних у додатку до Акту приймання-передачі земельних ділянок від 10.12.2020,під № 208 зазначено спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5322881800:05:008:0020 площею 14,0122 га, що розташована на території Новооржицької селищної ради Лубенського району, із цільовим призначенням - 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 26.01.2021 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність» № 26 вирішено прийняти у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2718,8708 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі (п.1); доручити селищному голові А.П.Тітенко в установленому законодавством порядку підписати з начальником Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області акт приймання-передачі вищезазначених земельних ділянок, згідно з п. 1 цього рішення (п. 2).

18.02.2021на адресу Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області надійшла заява за вих.№15 від 18.02.2021 від СТОВ «Удай- Агро» з проханням поновити договір оренди землі від 01.10.2012, зареєстрований у відділі Держкомзему у Лубенському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.11.2012 за №532288184004184, межі якої визначено в натурі (на місцевості) без зміни її цільового призначення, площею 14,0122 га, кадастровий номер 5322881800:05:008:0020, що розташована на території Духівського старостату Лубенського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з пропозицією встановити орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі.

Як зазначає прокурор у позові, на момент подання вказаної заяви СТОВ «Удай-Агро», строк дії Договору оренди землі від 01.10.2012 закінчився. Таким чином, СТОВ «Удай- Агро» втратило переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322881800:05:008:0020 площею 14,0122 га після закінчення строку дії 19.11.2017 не було поновлено у встановленому законом порядку.

Незважаючи на припинення орендних правовідносин за Договором оренди землі від 01.10.2012 та відсутність підстав для задоволення заяви СТОВ «Удай- Агро» від 22.03.2021, Новооржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області прийнято рішення «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» за № 132, селищною радою вирішено:

« 1. Поновити терміном на 5 (п`ять) років, договір оренди землі від 01.10.2012, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Лубенському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.11.2012 за № 532288184004184, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без зміни її цільового призначення, площею 14,0122 га, кадастровий номер 5322881800:05:008:0020, розташовану на території Духівського старостату Лубенського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

2.Встановити орендну плату за користування СТОВ «Удай-Агро» земельною ділянкою площею 14,0122 га в розмірі 12% від її нормативної грошової оцінки.

3.Доручити селищному голові Новооржицької селищної ради Тітенко А.П. оформити з орендарем земельної ділянки додаткову угоду до Договору оренди землі від 01.10.2012.

4.СТОВ «Удай-Агро» забезпечити проведення державної реєстрації права оренди зазначеної вище земельної ділянки.

5. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань комунальної власності, інфраструктури, транспорту, житлово-комунальної господарства, земельних відносин, будівництва, архітектури та просторового планування, збереження навколишнього природного середовища, освіти, культури, охорони здоров`я, фізичного виховання та соціальної політики».

В подальшому, рішенням Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 26.08.2021 № 31 вирішено виправити допущену механічну помилку в друкованому тексті пункту 1 рішення Новооржицької селищної ради від 22.03.2021 № 132 - замінивши по тексту словосполучення 5 (п`ять) років на 10 (десять) років (п. 1).

23.03.2021 між орендодавцем Новооржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області в особі голови Тітенка Анатолія Петровича та орендарем СТОВ «Удай-Агро» укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди землі від 23.03.2021).

Згідно із п. 1.1 Договору оренди землі від 23.03.2021 Орендодавець надає на підставі рішення №132 Новооржицької селищної ради Лубенського району від 22.03.2021, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі сільськогосподарського призначення), що знаходиться за межами населеного пункту с. Духове Лубенського району Полтавської області, встановлені в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 14,0122 га, кадастровий номер 5322881800:05:008:0020 (п. 2.3).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що передається в оренду за цим договором 389 236,42 грн. (п. 2.4).

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди землі від 23.03.2021 строк дії договору оренди землі складає 10 років.

Пунктом 4.1 Договору оренди землі від 23.03.2021 орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 46 708,37 грн. за один повний рік користування земельною ділянкою, що у відсотковому співвідношенні становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в п. 2.4 даного Договору.

Договір оренди землі від 23.03.2021 зареєстрований 06.05.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право - 41862555.

Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області встановлено, що рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 про поновлення договору оренди землі є незаконним та має бути скасовано, а Договір від 23.03.2021 має бути визнаний недійсним.

Дана обставина і стала підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, судом враховане наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 ЗК України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із п. «в» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до положень ст. 83 ЗК України (в редакції станом на 17.03.2021) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю (ч. 1). У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (п. «а» ч. 2).

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»),

У відповідності до ст. 8 ЗК України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 1,2 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 ЗК України).

Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»).

Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк врегульовано положеннями ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 17.03.2021). Згідно із ч. 1 цієї статті після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі (ч. 2). До листа- повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору; при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін (ч.ч. 4,5). Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України (ч.ч.6,7).

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору орендну сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди (правова позиція міститься в постанові ВП ВС від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц).

Відповідача зазначає, що будучи належним виконавцем своїх обов`язків за договором оренди та маючи намір продовжити строк його дії, СТОВ «Удай-Агро» 12.04.2017 звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою вихідний № 77 про продовження дії договору щодо вказаної земельної ділянки.

У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вихідний № 19-16-0.3-3155/2-17 від 04.05.2017) підтвердило можливість поновлення договору оренди, зазначивши наступне.

«...Головне управління має правові підстави для поновлення лише земельної ділянки площею 14,0122 га, кадастровий номер 5322881800:05:008:0020, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області у разі узгодження нижче запропонованих Головним управлінням змін до договору...»

Головним управлінням запропоновано змінити розмір орендної плати до 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 1 гектар відповідного сільськогосподарського угіддя, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 - 1997 років з урахуванням індексації, укласти договір строком на 7 років, провести орендарю нормативну грошову оцінку земельної ділянки та розробити агрохімічний паспорт поля.

З даної переписки з Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області представником відповідача по справі СТОВ «Удай- агро» зроблено висновок про наявність підстав для поновлення договору оренди землі в силу закону.

Частина 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Листування між СТОВ «Удай-агро» та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області з питання продовження оренди спірної земельної ділянки свідчить саме про заперечення орендодавця щодо можливості продовження договору оренди землі на тих самих підставах, які визначені попереднім договором оренди землі та відсутність підстав для його продовження в силу ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022, справа № 159/5756/18. Судом зазначено, що у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця акцентовано, що він має право заперечити стосовно такого поновлення згідно із частиною шостою статті 33 цього Закону і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини шостої зазначеної статті.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону). Вказана позиція також висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2021, справа № 903/1030/19.

Аналізуючи листування між СТОВ «Удай-Агро» та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо поновлення договору оренди земельної ділянки площею 14,0122 га, кадастровий номер 5322881800:05:008:0020, можна зробити висновок, що відповідачем по справі СТОВ «Удай-агро» своєчасно не вжито заходів для виконання всіх умов, необхідних для продовження договору оренди спірної земельної ділянки.

Так, у листі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 19-16-0.3- 3155/2-17 від 04.05.2017 визначено умови, за яких наявні правові підстави для поновлення договору оренди спірної земельної ділянки.

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 27-16-0.332- 5258/2-17 від 14.07.2017 повідомлено СТОВ «Удай-агро» про те, що останнім не надано проекту додаткової угоди до договору оренди землі, що є порушенням ч. 3 ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Вказане зауваження було повторно викладене Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області в листі № 27-16-0.6-10025/2-17 від 28.12.2017.

Також СТОВ «Удай-агро» не надано ГУ Держгеокадастру у Полтавській області агрохімічного паспорту спірної земельної ділянки. У листі № 77 від 20.11.2017 відповідач лише вказує, що додає агрохімічні паспорти на земельні ділянки, але додатки до листа відсутні. Інших підтверджуючих документів про надіслання СТОВ «Удай-агро» до ГУ Держгеокадастру у Полтавькій області або вручення представнику Управління агрохімічного паспорту на земельну ділянку площею 14,0122 га, кадастровий номер 5322881800:05:008:0020, не надано.

Отже, СТОВ «Удай-агро» не мало законних підстав для поновлення договору оренди землі в силу ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на 17.03.2021) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі- продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно із п. 15 ч. 2 ст. 134 ЗК України (в редакції станом на 17.03.2021) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря.

Строк оренди земельної ділянки площею 14,0122 га з кадастровим номером 5322881800:05:008:0020 закінчився 19.11.2017, тому відповідно право оренди такої земельної ділянки повинно було передаватись у спосіб визначений Земельним кодексом України у редакції чинної станом на день прийняття рішення, а саме за результатами проведених земельних торгів.

Таким чином, рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 №132, яке було прийнято майже через 4 роки після припинення орендних правовідносин у позаконкурентному порядку після втрати СТОВ «Удай-Агро» переважного права на продовження договору з порушенням вимог земельного законодавства.

Як передбачено частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеві самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам Україні визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більш сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Відповідно до ст.ст. 210-211 ЗК України наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.

Статтями 203, 228 ЦК України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним.

Відповідно до п.п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України та п.п. «г», «д» ч. З ст. 152 ЗК України в якості способів захисту цивільних прав передбачено: визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 216 ЦК України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Статтею 236 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.

Окрім цього, слід зазначити, що змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судової рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення держави реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно ) законодавства (за наявності таких прав).

Отже, ефективним способом захисту порушених прав в даному випадку також скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майї державної реєстрації права оренди СТОВ «Удай-Агро» земельну ділянку загальною площею 14,0122 га, кадастровий номер 5322881300:05:008:0020, яка знаходиться на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області Васильченко В.М. від 11.05.2021, номер запису про інше речове право 5804465 та припинити право оренди СТОВ «Удай-Агро».

Судом встановлено, що рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 №132, було прийнято майже через 4 роки після припинення орендних правовідносин у позаконкурентному порядку після втрати СТОВ «Удай-Агро» переважно права на продовження договору з порушенням вимог земельного законодавства. А отже, дане рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а укладений на його підставі договір оренди землі від 23.03.2021 підлягає визнанню недійсним з одночасним скасуванням запису у Державному реєстрі речові прав на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, земельна ділянка площею 14,0122 га кадастровий номер 5322881800:05:008:0020, що розташована за межами населено пункту с. Духове Лубенського району Полтавської області підлягає поверненню від СТОВ «Удай-Агро» територіальній громаді в особі Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області.

Посилання відповідача на відсутність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді суд відхиляє, виходячи з наступного.

Згідно ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладе представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, п визначені законом.

Особливість сучасного конституційного статусу прокурора в суді, деталізованого в процесуальних кодексах та Законі України «Про прокуратуру», полягає у тому, що представництво прокурором інтересів держави у суді носить допоміжний характер, оскільки основну роль у цьому процесі мають відігравати профільні органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, які повинні самостійно звертатимуться до суду. Такий підхід до визначення ролі прокурора у сфері представництва інтересів держави у суді було закладено у Перехідних положеннях Конституції України 1996 року та у подальшому втілено в життя з урахуванням досвіду функціонування прокуратури в європейських державах, стандартів Ради Європи, а також висновків та рекомендацій, які надавалися Венеціанською Комісією щодо законопроектів про реформування прокуратури України.

Відповідно до ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У Законі України «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закон прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, Суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 5 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18 та від 1 червня 2022 року у справі № 260/1815/21.

Суспільний (публічний) інтерес є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних та таких, що ґрунтуються на моральних засадах, інтересів, які складають певну сукупність приватних інтересів або важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби та відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами владних повноважень (суб`єктами публічної адміністрації); це поняття не піддається однозначній кваліфікації (визначенню), а тому наявність суспільних (публічних) інтересів повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку. Інтереси держави, за загальним правилом, охоплюють собою і суспільні (публічні) інтереси, оскільки основне покликання держави (стаття 3 Конституції України гарантує те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави) - це максимально забезпечувати інтереси всіх соціальних груп для досягнення в суспільстві справедливості як найвищого блага.

Особливість суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних, їх майже не можливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов`язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб`єкта, яким може і повинен за чинної Конституції України виступати такий орган як прокуратура.

У справах за позовами прокурора в інтересах держави надважливим є також врахування та застосування судом принципу пропорційності як універсального загальноправового принципу, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і суспільних (публічних) інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення - обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; використання цього принципу дозволяє досягти розумного співвідношення між метою впливу з боку держави в особі органів прокуратури та засобами їх досягнення; принцип пропорційності вимагає виключно справедливого, раціонального та співрозмірного ініціювання прокурором судового процесу для захисту суспільних (публічних) інтересів (прав необмеженої кількості осіб).

Суд зазначає, що також позиція європейських інституцій полягає у тому, що участь прокурора у судовому провадженні поза межами кримінального процесу є винятком; така участь можлива лише за умови спрямованості на захист суспільних або важливих державних потреб, відсутності конфлікту інтересів, гарантованої незалежності органів прокуратури, а також дотриманні права усіх сторін процесу на справедливий суд як елементу принципу верховенства права. (Рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону», Висновок № 3 (2008) Консультативної ради європейських прокурорів «Про роль прокуратури поза межами сфери кримінального права», Рекомендації CM/Rec (2012) 11 Ради Європи «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції»)

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Так, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 ГПК України вимагає вказувати в позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Разом з тим, незгода суду з наведеним в позові на виконання частини четвертої статті 53 ГПК України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.

Отже, подаючи позов до суду в порядку, передбаченому частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідний прокурор повинен мотивувати та довести допустимими та достатніми доказами наявність:

- суб`єктної складової: відсутність жодного суб`єкта владних повноважень, який має законодавчо визначену компетенцію подати відповідний позов, або відмову чи бездіяльність цього суб`єкта щодо звернення з таким позовом (цьому повинно передувати офіційне звернення прокурора до такого суб`єкта з проханням подати позов); суд вирішує питання щодо доцільності залучення такого суб`єкта, зокрема, як третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору);

- об`єктивної складової: наявність порушення законних інтересів держави або загрози порушення інтересів держави; загроза порушення інтересів держави (часткова відсутність предмету позову на момент звернення до суду при встановленні судом факту того, що дії або бездіяльність відповідача у справі дають підстави стверджувати про реальну загрозу вчинення порушення у майбутньому) та дозволяє прокурору звертатися з таким превентивним позовом, зокрема, для запобігання у майбутньому вчинення відповідними суб`єктами порушень вимог законодавства.

Предметом спору в даному випадку є земельна ділянка комунальної форми власності. Вказані правовідносини виникли у сфері земельних відносин, ідентичні по своїй природі виникнення, а саме, із орендних відносин щодо користування земельною ділянкою, між одними і тими ж сторонами - Новооржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Удай-агро". Договір оренди землі від 23.03.2021 укладений на підставі оскаржуваного рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 №132 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки"

У постанові від 15.10.2019 у справі №810/3894/17 Верховний Суд вказав на те, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб"єкта владних повноважень є те, що кожен з таких суб"єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу. Таким чином, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб"єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен донести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб"єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 922/3272/18 дійшов висновку про те, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування прийняв рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем; іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності під час передачі земельної ділянки у користування, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Враховуючи відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади у даному випадку, де порушення допущене органом, який представляє територіальну громаду (Новооржицька селищна рада), вказане свідчить про об"єктивність підстав для захисту інтересів держави саме прокурором.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2022 року у справі № 440/7210/21

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 №132 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки"

3. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 23.03.2021 між Новооржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 24833223) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" (код ЄДРПОУ 30946412) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322881300:05:008:0020 площею 14,0122га, яка розташована за межами населеного пункту с.Духове Лубенського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

4. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" (код ЄДРПОУ 30946412) на земельну ділянку загальною площею 14,0122га, кадастровий номер 5322881300:05:008:0020, яка знаходиться на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, зареєстрованого у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області Васильченко В.М. від 11.05.2021, номер запису про інше речове право 58044691 та припинити право оренди на вказану земельну ділянку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро".

5. Зобов"язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" (код ЄДРПОУ 30946412, адреса: 37520, Полтавська область, Новооржицький район, село Духове) повернути територіальній громаді в особі Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області земельну ділянку площею 14,0122га з кадастровим номером 5322881300:05:008:0020, що розташована за межами населеного пункту с.Духове Лубенського району Полтавської області.

6. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро", с.Духове, Лубенський район, Полтавська область, 37520, код ЄДРПОУ 30946412) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул.1100 річчя Полтави,7, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 4540,00грн.

7. Стягнути з Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, вул.Центральна,4, смт.Новооржицьке, Оржицький район, Полтавська область, 37714 код ЄДРПОУ 24833223) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул.1100 річчя Полтави,7, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 4540,00грн.

Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення підписано: 10.10.2022

Суддя Кльопов І.Г.