Постанова

від 11.10.2022 по справі 826/22587/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/22587/15 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігол" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від "13" червня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігол" до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алігол» звернулося до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з адміністративним позовом про:

визнання протиправною бездіяльність ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо не внесення інформації до електронної системи адміністрування ПДВ про збільшення розміру суми податкового кредиту ТОВ "АЛІГОЛ" у липні 2015 року на суму 11 242 033,00 грн;

зобов`язання ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві внести до системи електронного адміністрування ПДВ на електронний рахунок ТОВ «АЛІГОЛ» № 37514000144692 суму від`ємного значення зобов`язань з податку на додану вартість, в розмірі 11 242 033,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року замінено ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, як сторону виконавчого провадження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2016 року у справі №826/22587/15 її правонаступником Державною фіскальною службою України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року замінено боржника у справі з Державної фіскальної служби України на Державну податкову службу України.

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алігол» звернулось до суду із заявою про зміну способу виконання судового рішення, в якій заявник просить: змінити спосіб і порядок виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2016 року у справі №826/22587/15 в частині зобов`язання ДПІ ГУ ДФС у м. Києві внести до системи електронного адміністрування ПДВ на електронний рахунок ТОВ «АЛІГОЛ» №37514000144692 суму від`ємного значення зобов`язань з ПДВ в розмірі 11 242 033,00 грн., встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення суду, а саме: стягнути з Державної податкової служби України з рахунків у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Києві, які призначені для виплат за рахунок бюджетних асигнувань повернення/відшкодування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІГОЛ» заборгованість бюджету з податку на додану вартість у розмірі 11 242 033,00 грн. (одинадцять мільйонів двісті сорок дві тисячі тридцять три грн. 00 коп).

Вказана заява обґрунтована тим, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2016 року у справі №826/22587/15 про зобов`язання Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Голосіївському районі міста Києва) внести до системи електронного адміністрування ПДВ на електронний рахунок Товариства №37514000144692 суму від`ємного значення зобов`язань з ПДВ в розмірі 11 242 033,00 грн. не виконується органом державної влади протягом більш ніж п`яти років та на даний час фактично не може бути виконана в зв`язку з особливостями дії алгоритму системи електронного адміністрування ПДВ та анулювання статусу платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Алігол», що фактично унеможливлює виконання рішення суду та позбавляє заявника права на використання податкового кредиту.

Як на обставину неможливості виконання судового рішення у спосіб, який в ньому вказаний, представник Товариства посилався на листи ДФС України від 03 травня 2018 року № 15370/6/99-99-12-03-01 та від 04 травня 2018 року №15415/6/99-99-12-03-01-15.

Окрім того, представник позивача вказав, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2016 року в справі № 826/22587/15 закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 13 червня 2022 р. у задоволенні заяви відмовлено.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що зміна способу та порядку виконання рішення суду шляхом стягнення суми заборгованості з бюджету з податку на додану вартість є фактично зміною рішення по суті та зміною способу захисту порушеного права, що є неприпустимим. Заявлений позивачем у заяві спосіб виконання рішення суду є окремою позовною вимогою, яка підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, а не шляхом звернення із заявою про зміну способу виконання судового рішення.

Позивач не погодився із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про задоволенні заяви щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник вказує, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що відповідач повідомив саме про неможливість здійснити збільшення реєстраційної суми в автоматичному режимі, а не про неможливість виконання судового рішення, оскільки суд не врахував, що у зв`язку з відсутністю технічної можливості втручання в «ручному режимі» в роботу автоматизованої програми електронного адміністрування ПДВ, відповідач вже протягом декількох років не може виконати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016 у справі №826/22587/15 про зобов`язання внести до системи електронного адміністрування ПДВ на електронний рахунок ТОВ «АЛІГОЛ» суму від`ємного значення зобов`язань з ПДВ.

Також скаржник зазначає про необґрунтований висновок суду першої інстанції, що у зв`язку з анулюванням позивачу статусу платника ПДВ, останній має право діяти в порядку, передбаченому ст. 43 ПК України, який регулює умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, оскільки протиправність дій податкових органів полягала не у списанні чи зарахуванні на користь бюджету неіснуючих податкових зобов`язань за рахунок коштів позивача, а у фактичному невизнанні відповідачем права позивача на податковий кредит та у відмові внести до системи електронного адміністрування ПДВ на електронний рахунок позивача суму від`ємного значення зобов`язань з ПДВ.

З-поміж іншого, скаржник зазначає, що правова суть рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/22587/15 полягала саме у підтвердженні права ТОВ «АЛ1ГОЛ» на отримання податкового кредиту в конкретно визначеному розмірі, проте спосіб відновлення такого права - зобов`язання державного податкового органу внести до системи електронного адміністрування ПДВ на електронний рахунок ТОВ «АЛІГОЛ» суму від`ємного значення зобов`язань з ПДВ в розмірі 11242033,00 гри. виявився неефективним внаслідок неможливості його виконання відповідачем, тому ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення на його користь відшкодування з податку на додану вартість за рахунок бюджетних асигнувань на поточний рахунок платника податку.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону відповідає оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а викладені у апеляційній скарзі мотиви скаржника є необґрунтованими з урахуванням такого.

Так, згідно з частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 1 статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його не можливим.

З аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що зміна способу або порядку виконання судового рішення можлива лише з підстав, що ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Водночас, як зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком.

Так, поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Для зміни способу виконання суднового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання суднового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 826/827916.

Позивач, обґрунтовуючи необхідність зміни способу та порядку виконання рішення суду, зазначає, що обраний ним спосіб захисту шляхом зобов`язання державного податкового органу внести до системи електронного адміністрування ПДВ на електронний рахунок ТОВ «АЛІГОЛ» суму від`ємного значення зобов`язань з ПДВ в розмірі 11242033,00 грн виявився неефективним внаслідок неможливості його виконання відповідачем з технічних причин (відсутність технічної можливості втручання в «ручному режимі» в роботу автоматизованої програми електронного адміністрування ПДВ), тому позивач вважає, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення на його користь відшкодування з податку на додану вартість за рахунок бюджетних асигнувань на поточний рахунок платника податку.

Як зазначалось, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо не внесення інформації до електронної системи адміністрування ПДВ про збільшення розміру суми податкового кредиту ТОВ "АЛІГОЛ" у липні 2015 року на суму 11 242 033,00 грн; зобов`язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві внести до системи електронного адміністрування ПДВ на електронний рахунок ТОВ «АЛІГОЛ» № 37514000144692 суму від`ємного значення зобов`язань з податку на додану вартість, в розмірі 11 242 033,00 грн.

ТОВ «АЛІГОЛ» зверталось до ДФС України про надання інформації стосовно стану виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016 в частині відновлення суми податку на додану вартість в системі електронного адміністрування ПДВ.

У відповідь ДФС України, зокрема в листі №15415/6/99-99-12-03-01-15, повідомило, що оскільки система електронного адміністрування працює в автоматичному режимі, а збільшення реєстраційної суми відбувалось одноразово 03.08.2015 відповідно до показників загальної декларації з ПДВ за червень 2015 року та не перераховувалось у подальшому, то виконання рішення суду щодо збільшення реєстраційної суми по ТОВ «АЛІГОЛ» згідно з поданою податковою декларацією за червень 2015 року у розмірі 11 242 033 грн. неможливо здійснити в автоматичному режимі.

Колегія суддів зазначає, правові основи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ регулюються статтею 200-1 Податкового кодексу України та регламентуються Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 (надалі по тексту також - Порядок №569).

Згідно з пунктом 13 Порядку №569 система електронного адміністрування працює в автоматичному режимі.

Сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, розраховується відповідно до пункту 9 Порядку.

Відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстраційна сума автоматично збільшується на суму від`ємного значення, що задекларована платником податків виключно у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року та не перераховується у подальшому в зв`язку з уточненням показників такої звітності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у листах від 03 травня 2018 року № 15370/6/99-99-12-03-01 та від 04 травня 2018 року №15415/6/99-99-12-03-01-15) про надання інформації ТОВ «Алігол» щодо виконання судового рішення повідомив саме про неможливість здійснити збільшення реєстраційної суми в автоматичному режимі, а не про неможливість виконання рішення суду.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач, у зв`язку з анулюванням йому статусу платника ПДВ, має право діяти в порядку, передбаченому ст. 43 ПК України, який регулює умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.

Суд першої інстанції встановив, що станом на дату звернення позивача до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, ТОВ «Алігол» анульовано статус платника ПДВ.

Відповідно до пункту 7 Порядку №569 у разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.

Для закриття електронного рахунка ДПС надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету. Повідомлення про закриття електронних рахунків Казначейство надсилає ДПС у день закриття такого рахунка.

Помилково та/або надміру сплачені грошові зобов`язання можуть бути повернуті платнику податку відповідно до статті 43 Податкового кодексу України.

Напрями повернення коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (відповідно до пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 43.2 статті 43 Податкового кодексу України, якщо платник податків має податковий борг, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на його поточний рахунок в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, здійснюється лише після повного погашення такого податкового боргу.

Обов`язковою умовою для повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (п. 43.3 статті 43 Податкового кодексу України).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зміна способу та порядку виконання рішення суду шляхом стягнення суми заборгованості бюджету з податку на додану вартість є фактично зміною рішення по суті та зміною способу захисту порушеного права, що є неприпустимим. Заявлений позивачем у заяві спосіб виконання рішення суду, на думку останнього, є окремою позовною вимогою, яка підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, а не шляхом звернення до суду із заявою про зміну способу виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає з підстав, наведених вище.

Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав скасування оскаржуваного судового рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігол" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від "13" червня 2022 р. - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Повний текст судового рішення складено 11.10.2022.

Головуючий суддя Судді: Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків