Постанова

від 05.10.2022 по справі 640/33767/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/33767/20 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Авіа" до Головного управління ДПС у місті Києві, Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у місті Києві та Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (відповідач-1), Офісу великих платників податків Державної податкової служби (відповідач-2), в якому просило:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у місті Києві щодо призначення та проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа», за результатами якої складено акт фактичної перевірки № 1720/26-15-32-07/37053765 від 10 липня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 10 серпня 2020 року № 0002230503.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у місті Києві щодо призначення та проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа», за результатами якої складено акт перевірки від 10 липня 2020 року № 1720/26-15-32-07/37053765.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 10 серпня 2020 року № 0002230503.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головним управлінням ДПС у місті Києві та Офісом великих платників податків Державної податкової служби подано апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянтів обґрунтовані зокрема тим, що призначення та проведення перевірки позивача здійснювалось у відповідності з вимогами чинного законодавства. Підставами для проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» було здійснення відповідачем контролю у сфері обігу та реалізації підакцизних товарів та заходів щодо виявлення порушень законодавства у сфері обігу пального. Також вказано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, адже ТОВ «Мастер-Авіа» повинно було зареєструвати в СЕАРП та СЕ акцизний склад, що розташований за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 79 та використовується ним для зберігання ПММ для власних потреб.

Представники апелянтів в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказавши на його обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у місті Києві проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №1720/26-15-32-07/37053765 від 10 липня 2020 року, яким встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Мастер-Авіа» від 30 січня 2020 року отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за № 26580414202000009 з терміном дії з 30 січня 2020 року по 30 січня 2025 року за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 79. Заявка для отримання ліцензії подана до Головного управління ДПС у місті Києві на загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального в обсязі 14 000,00 літрів.

На вимогу контролюючого органу від 30 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» для перевірки надано витребувані документи та пояснення, згідно яких Товариство зберігає пальне за зазначеною адресою виключно для власного споживання. При цьому, за результатами перевірки наданих документів та наданих пояснень підтверджено використання зазначеного об`єкту для зберігання пального.

Також перевіркою встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» від 01 липня 2019 року отримано ліцензію на право зберігання пального № 26580414201900001 з терміном дії з 01 липня 2019 року по 01 липня 2021 року за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 96-Б, який зареєстровано як паливний склад.

На підставі вказаних відомостей податковий орган зробив висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» є розпорядником акцизного складу. Відтак, позивач як розпорядник акцизного складу повинен зареєструвати усі наявні акцизні склади, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), замішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального, в системі СЕАРП та СЕ, якщо він є розпорядником хоча б одного акцизного складу.

У зв`язку з цим, перевіркою встановлено зберігання пального Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» на не зареєстрованому акцизному складі, що підтверджується наданими в ході перевірки даними бухгалтерського обліку, тобто порушення позивачем пункту б абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме - не зареєстрований в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизний склад.

На підставі висновків акта фактичної перевірки Офісом великих платників податків Державної податкової служби 10 серпня 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002230503, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» застосовано суму штрафних санкцій, у т.ч. за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах в розмірі 1000000,00 грн.

Незгода позивача із призначенням та проведенням перевірки та складеним за її результатами податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із встановленням порушення порядку призначення та проведення перевірки, висновки акту перевірки № 1720/26-15-32-07/37053765 від 10 липня 2020 року не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення - рішення № 0002230503 від 10 серпня 2020 року.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи у взаємозв`язку з твердженнями, які викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 20 Податкового кодексу визначено загальний перелік прав контролюючих органів, а підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності такої підстави - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, для проведення фактичної перевірки мають існувати фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

З наказу Головного управління ДПС у місті Києві № 4419 від 18 червня 2020 року вбачається, що він виданий на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України з посиланням на доповідну записку управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку від 16 червня 2020 року № 965/26-15-32-07-14.

Відповідачем ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не надано копії записки від 16 червня 2020 року № 965/26-15-32-07-14 та не доведено її змісту, який би свідчив про наявність обґрунтованих підстав для призначення перевірки, визначені підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а саме - наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Суд першої інстанції вірно вказав, що інформація (в цьому випадку лист Державної податкової служби) на підставі якої (начебто) прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №520/1304/2020 та від 04 грудня 2018 року у справі 820/4894/18.

Також, у постанові від 11 червня 2019 року в справі №1440/2045/18 Верховний Суд вказав, що для зазначення підстави для проведення перевірки недостатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Відповідно до вимог пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Згідно з абзацом третім пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Системно проаналізувавши положення статей 75-81 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абзаці 3 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Підставою для прийняття спірного наказу, згідно позиції відповідача-1, була доповідна записка управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку від 16 червня 2020 року № 965/26-15-32-07-14, яка містила інформацію про суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність по зберіганню пального та використовують його лише на власні потреби маючи відповідну ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), зокрема, й позивача.

Дослідивши зміст наказу № 4419 від 18 червня 2020 року, суд першої інстанції вірно встановив відсутність у його тексті інформації, яка свідчила б про наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, та у зв`язку з якими у контролюючого органу виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для здійснення належного податкового контролю.

Крім того, у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки, а саме ст.20 та п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

Інформація, на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2020 року при розгляді справи № 520/1304/2020.

У додатку до наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 18 червня 2020 року № 4419 метою проведення перевірки вказано питання дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального. При цьому, датою початку перевірки значиться 30 червня 2020 року, а тривалість перевірки зазначено 10 діб.

Як вбачається з акта перевірки № 1720/26-15-32-07/37053765 від 10 липня 2020 року початком перевірки вказано 18 червня 2020 року о 15 год. 20 хв., а датою закінчення - 09 липня 2020 року о 16 год 45 хв., тобто тривалість проведення перевірки перевищила 10 діб, як це передбачено нормами чинного законодавства.

При цьому, в направленнях на перевірку містяться копії розписок про їх отримання та наказу про проведення перевірки 03 липня 2020 року. Відтак, до моменту вручення наказу та пред`явлення направлень на проведення перевірки відсутні підстави стверджувати про початок проведення перевірки. Тому, відомості, які містяться в акті перевірки в частині зазначення дати її початку не узгоджуються ні з нормами законодавства, ні з фактичними обставинами справи.

Також, у додатку до наказу про проведення фактичної перевірки не зазначено періоду, який підлягає перевірці, а лише зазначено посилання на загальні положення статті 102 Податкового кодексу України, яка врегульовує питання строків давності та їх застосування.

Посилання в витягу з Додатку №1 на статтю 102 Податкового кодексу України з метою визначення періоду діяльності Товариства, є недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створення у позивача відчуття правової визначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього. Відтак, зазначені обставини зумовлюють висновок про те, що дії щодо призначення проведення фактичної перевірки позивача не відповідає положенням Податкового кодексу України щодо його змісту.

За змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України умовою допуску посадової особи контролюючого органу до проведення фактичних перевірок за наявності підстав для її проведення є пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема такого документу як копія наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

При цьому, Додаток №1 до наказу про проведення перевірки є його невід`ємною частиною, відтак, до Додатку №1 повинні ставитись такі ж вимоги, як і до оформлення наказу.

Разом з тим, відповідно до обґрунтувань позовних вимог, а також встановлених у справі та підтверджених її матеріалами обставин вбачається, що витяг з Додатку №1 до наказу, який є невід`ємною його частиною, не містить печатки (ні гербової, ні печатки без зображення герба), наявність на ньому підпису уповноваженої особи судом теж не встановлена, внаслідок чого витяг з Додатку №1 до наказу оформлено з порушенням вимог законодавства, які ставляться до наказу.

Зазначене є підставою для визнання протиправними дій щодо проведення фактичної перевірки, оскільки вони не відповідають пункту 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в частині способу виконання відповідачем владних управлінських функцій.

Оскільки згідно витягу з Додатку №1 до наказу, цей Додаток містить відомості, передбачені абзацом третім пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, які є обов`язковими, то за відсутності обов`язкових реквізитів ні Додаток, ні Витяг з нього (який оформлений неналежно) не можуть оцінюватися як такі, що прийняті (вчинені) у передбачений законом спосіб.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки підстави призначення перевірки, а також строки її проведення не деталізовано, а вказано лише загальні положення Податкового кодексу України, які зумовлюють множинність варіантів їх тлумачення та призводять до правової невизначеності платника податку, а наказ та витяг з додатку до наказу контролюючого органу про проведення фактичної перевірки платника податків не містить обов`язкових реквізитів, передбачених абзацом 3 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, то дії щодо призначення перевірки та її проведення контролюючим органом є протиправними.

При цьому, з огляду на те, що податкове-повідомлення рішення приймається на підставі порушень, що повинні бути встановлені посадовими особами органів ДПС в ході перевірки та бути відображені в акті такої перевірки, то визнання протиправними в судовому порядку дій щодо проведення такої перевірки автоматично нівелює правове значення прийнятого за результатами такої перевірки податкового повідомлення-рішення.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені також у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 826/442/13-а, від 12 червня 2018 року №821/597/17, від 11 вересня 2018 року у справі №826/14478/17.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 від 21 лютого 2020 року відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок: «незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

З огляду на вищезазначений правовий висновок Верховного Суду, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачами в доводах апеляційних скарг жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що з огляду на порушення контролюючим органом порядку призначення та проведення податкової перевірки, акт перевірки є недопустимим доказом, а його висновки не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення - рішення № 0002230503 від 10 серпня 2020 року.

Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтами до суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у місті Києві та Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Авіа" до Головного управління ДПС у місті Києві, Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови складено 12.10.2022.