Постанова

від 13.10.2022 по справі 808/333/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 808/333/17

адміністративне провадження № К/9901/29335/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року (суддя Прасов О.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року (головуючий суддя Дурасова Ю.В., судді: Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-АГРО-ПРОДУКТ" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-АГРО-ПРОДУКТ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (яку ухвалою Верховного Суду замінено її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000838291402 від 26 липня 2016 року, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 56 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом (ПП «ОРІМ»), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року, позов задоволено.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для декларування від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 56 000,00 грн., у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентом ПП «ОРІМ», на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів.

Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Суди з`ясували, що посадовою особою Інспекції у період з 02 по 08 червня 2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "ОРІМ" за період лютий - березень 2015 року, ТОВ "Мегаполіс Інвест Плюс" за березень 2015 року, за результатами якої складено акт №41/08-29-14-02-09/35105397 від 15 червня 2016 року, яким, в свою чергу, встановлено:

- порушення підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, Наказу №966 від 23 вересня 2014 року "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", оскільки Товариством завищено податковий кредит, сформований за результатами господарських операцій із ПП "ОРІМ", на суму 56 000,00 грн., у тому числі: за лютий 2015 року - на суму 20 497,00 грн., за березень 2015 року - на суму 35 503,00 грн., що призвело до: завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.19) за лютий 2015 року - на суму 20 497,00 грн., за березень 2015 року - на суму 35 503,00 грн.; завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.20) за березень 2015 року - на суму 20 497,00 грн.; завищення значення р.24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду (р.20.1) за березень 2015 року на суму 20 497,00 грн.; завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.21) за березень 2015 року на суму 20 497,00 грн.; завищення від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду та від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.22), за лютий 2015 року - на суму 20 497,00 грн., березень 2015 року - на суму 56 000,00 грн.; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24) за лютий 2015 року - на суму 20 497,00 грн., за березень 2015 року - на суму 56 000,00 грн.;

- за результатами перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Мегаполіс Інвест Плюс" за березень 2015 року на суму ПДВ 128 965,84 грн. порушень не встановлено.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 26 липня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000838291402, яким позивачу зменшено від`ємне значення з ПДВ на суму 56 000,00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 01 січня 2015 року між Товариством (як замовником) та ПП "ОРІМ" (як виконавцем) було укладено договір про надання маркетингових послуг №603 (з додатковою угодою та додатками до нього).

Згідно з розділом 1 договору виконавець зобов`язався надати замовнику послуги, а замовник - прийняти надані виконувачем послуги та оплатити їх на умовах та в порядку, вказаних в договорі. Найменування та види послуг, які виконувач надає замовнику, вказуються в додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною. Замовник замовляє, а виконавець зобов`язується надати послуги з переліку послуг, вказаних в додатку №1, в обсязі, напротязі та на умовах, указаних в додатках до договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 4.1 розділу 4 договору по завершенню надання передбачених цим договором щомісячних послуг виконавець передає замовнику акти здачі-приймання наданих послуг у двох екземплярах, підписані уповноваженими особами виконавця та скріплені печаткою виконавця. Для отримання актів здачі-приймання наданих послуг замовник зобов`язаний у термін з 12-го до 15-го числа (включно) місяця, наступного за звітним, забезпечити свого уповноваженого представника за адресою: 49000 м.Дніпропетровськ, пр-т Кірова, 82-Г.

В додатку №1 до договору сторони узгодили перелік маркетингових послуг, що надаватиметься позивачеві.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), податкові накладні, платіжні доручення, звіти про рух грошових коштів, а також звіти за результатами проведених маркетингових досліджень й наказ №03/04/15/2 від 03 квітня 2015 року "Про вжиття заходів за результатами маркетингових досліджень".

При цьому, дослідивши подані документи, суди дійшли переконання, що вони у своїй сукупності підтверджують фактичне та реальне здійснення господарських операцій, які, в свою чергу, призвели до змін в активах Товариства, а також подальше використання отриманої ним інформації у своїй господарській діяльності (під час продажу товарів (харчових продуктів) мережам магазинів ТОВ «АТБ-Маркет», ТОВ «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ЕКО», ТОВ «Корпорація «НОВУС»).

Відтак, витрати позивача на оплату послуг по організації просування товару на ринку, проведення маркетингових досліджень безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю та свідчать про наявність у нього ділової мети у господарських операціях з ПП "ОРІМ".

Водночас, суди з`ясували й те, що ПП «ОРІМ» на час спірних відносин було належним чином зареєстроване як юридична особа та як платник ПДВ.

В той же час відповідачем жодних належних та допустимих доказів на спростування вищевикладених обставин не подано.

З приводу ж представлених податковим органом Результатів опрацювання зібраної податкової інформації щодо ПП "ОРІМ" за звітний період декларування ПДВ з 01 лютого 2015 року по 30 червня 2015 року з питань проведення фінансово-господарських операцій за період з 01 лютого 2015 року по 30 червня 2015 року, суди відмітили, що останні не містять інформації щодо порушень податкового законодавства з боку ПП "ОРІМ" при здійсненні господарських правовідносин з позивачем.

Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.А. Васильєва