Вирок

від 12.10.2022 по справі 755/7870/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/7870/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2021 за № 22021101110000245 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Веселівка Овруцького району Житомирської області, одруженого, інваліда ІІ групи, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 особа, щодо якої обвинувальний акт скеровано до Дніпровського районного суду м. Києва ( далі Особа 1) вирішив створити юридичну особу - ТОВ «ЦЕНТР СТРАТЕГІЧНИХ ПОЛІТИКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» з метою здійснення діяльності щодо проведення розслідувань.

25 липня 2016 року Особою 1 зареєстровано ТОВ «ЦЕНТР СТРАТЕГІЧНИХ ПОЛІТИКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» (ЄРДПОУ 40686718), місцезнаходження: 01010, м. Київ, Печерський район, вул. Суворова, буд. 3, офіс 3-А, основний вид діяльності: діяльність у сфері права, інші види діяльності: проведення розслідувань, організування конгресів і торговельних виставок, інші види освіти, діяльність політичних організацій, видання журналів і періодичних видань, надання інших інформаційних послуг, дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук, дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, інша професійна, наукова та технічна діяльність, власником статутного капіталу, підписантом та директором є Особа 1

Поряд із цим, приблизно у березні 2021 у громадянина України Особа 1 виник злочинний умисел, спрямований на збут невизначеному колу осіб спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

Так, усвідомлюючи протиправність таких дій, будучі обізнаним про кримінальну караність за незаконне придбання, збут та використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, у вказаний проміжок часу, Особа 1 вирішив реалізувати свій злочинний умисел шляхом створення каналу в месенджеру «Телеграм», дату, час створення, а також та назву встановити не виявилось за можливе, та розсилки заздалегідь невизначеному колу осіб відповідних повідомлень про проведення розслідувань т.зв. власним детективним агентством.

В подальшому, приблизно у березні 2021, після реалізації вказаних дій, Особа 1, шляхом систематичного спілкування у вказаному месенджеру, познайомився з громадянином України ОСОБА_6 . В ході послідуючого спілкування, Особа 1, впевнившись, що ОСОБА_6 зацікавлений в придбанні у нього відповідних послуг, запропонував останньому надати послуги т.зв. власного детективного агентства, в т.ч. встановлення технічних засобів в транспортні засоби та будь-які приміщення, що дозволяють негласно здійснювати аудіо - відеоспостереження за особами. З метою підтвердження своїх намірів та бажаючи реалізувати свій умисел, направлений на збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, повідомив ОСОБА_6 свій особистий номер телефону НОМЕР_1 , а також запропонував обговорити відповідні деталі та обставини при особистій зустрічі, на що отримав від ОСОБА_6 згоду.

Надалі, продовжуючи діяти з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, 04 червня 2021 року приблизно о 17 годині 40 хвилин, на виконання попередньої домовленості з ОСОБА_6 , Особа 1 зустрівся з останнім поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час вказаної зустрічі Особа 1 повідомив ОСОБА_6 про наявні у нього можливості організувати встановлення (монтаж) третіми особами спеціального технічного засобу негласного отримання інформації в житлових та нежитлових приміщеннях. В ході послідуючого особистого спілкування з ОСОБА_6 , отримавши від останнього пропозицію щодо придбання та встановлення такого технічного засобу, Особа 1 повідомив приблизну суму грошових коштів за встановлення технічних засобів негласного аудіо- відеоспостереження за особами у розмірі 2000,00 (дві тисячі) доларів США. При цьому, продовжуючи діяти з метою реалізації свого умислу направленого на збут спеціальних технічних засобів для негласного отримання інформації, переслідуючи корисний мотив та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, аргументував ОСОБА_6 саме таку ціну тим, що встановлення такого засобу буде здійснюватися декількома особами, які мають відповідні професійні навички, використанням при цьому саме спеціальних технічних засобів, за протиправні збут та використання, яких передбачена кримінальна відповідальність, а також якісним і повним звітом за виконану роботу.

За результатами вказаною зустрічі, між Особа 1 та ОСОБА_6 досягнуто домовленості, згідно якої Особа 1 мав збути за грошову винагороду ОСОБА_6 спеціальні технічні заходи негласного отримання інформації шляхом встановлення в приміщенні апаратно-програмного комплексу здійснення аудіо- та відеоспостереження за особами.

08 червня 2021 року, приблизно о 23 год. 40 хв., знаходячись поблизу будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , діючи на виконання раніше досягнутої домовленості, з метою реалізації свого злочинного умислу, Особа 1 отримав від ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 5 000, 00 (п`ять тисяч) грн. як завдаток за встановлення технічних засобів до приміщення, що дозволяють отримувати дані щодо аудіо- відеоспостереження за особами.

Надалі, для реалізації вказаного злочинного умислу, 07 липня 2021 року, точного часу встановити не виявилось за можливе, Особа 1 діючи на виконання досягнутих з ОСОБА_6 домовленостей та продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, керуючись корисним мотивом, зустрівся з раніше йому знайомим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , колишнім співробітником ДОТЗ МВС України, який володіє професійними навичками у вказаній сфері, де запропонував останньому виготовити та здійснити подальший монтаж та налагоджування спеціального технічного засобу негласного отримання інформації, який дозоляв би здійснювати приховану аудіо- та відеофіксацію в офісному приміщенні в режимі як реального часу так і в записі.

Так, з моменту вказаної зустрічі, а саме з 07 липня 2021 року у громадянина України ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на збут спеціального технічного засобу негласного отримання інформації, а саме виготовлення, встановлення та налаштування в офісному приміщенні апаратно-програмного комплексу здійснення аудіо- та відеоспостереження за особами в режимі як реального часу так і в записі.

Усвідомлюючи протиправність таких дій, будучі обізнаним про кримінальну караність за незаконне придбання, збут та використання спеціальних технічних засобів негласного отримання - інформації, а також усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, ОСОБА_3 на вказану пропозицію Особи 1 відповів згодою, тобто заздалегідь, до початку вчинення кримінального правопорушення, останні домовились про спільне його вчинення.

При цьому, Особа 1 та ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою достовірно усвідомлювали, що діють в порушення пунктів 2, 3 «Положення про порядок розроблення, виготовлення, реалізації та придбання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв`язку, інших засобів негласного отримання інформації», затвердженого Постановою КМУ № 1450 від 27.10.2001, яким визначено перелік замовників розроблення, виготовлення та придбання спеціального технічного засобу негласного отримання інформації, серед якого відсутні фізичні особи.

При цьому, за результатами вказаної зустрічі між Особою 1 та ОСОБА_3 , досягнуто попередньої домовленості щодо реалізації свого злочинного умислу, направленого на збут спеціального технічного засобу негласного отримання інформації, а саме встановлення в офісному приміщенні апаратно-програмного комплексу здійснення аудіо- та відеоспостереження за особами в режимі як реального часу так і в записі, а також обумовлено необхідність залучення до вказаної протиправної діяльності ще декількох осіб, яких необхідно задіяти під час встановлення (монтажу) та налаштування вказаного технічного засобу, а також досягнуто згоди щодо приблизної вартості за збут та встановлення (монтаж) даного апаратно-програмного комплексу, в сумі 2 000, 00 (дві тисячі) доларів США.

Надалі, 03 серпня 2021 року приблизно о 18 год. 20 хв, попередньо вчинивши всі необхідні дії для доведення свого злочинного умислу до кінця, які виразилися в отриманні частки грошових коштів у сумі 48 600,00 (сорок вісім тисяч шістсот) грн., в якості передоплати, підшуканням та залученням виконавців вчинення даного кримінального правопорушення, Особа 1, діючи в рамках раніше обумовлених з ОСОБА_6 домовленостей та за попередньою змовою з ОСОБА_3 та невстановленими особами на ім`я « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_8 », зустрівся з ОСОБА_6 поблизу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .

Тоді ж, знаходячись поблизу вказаного будинку, Особа 1 та ОСОБА_3 , доводячи свій злочинний умисел, спрямований на збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації до кінця, достовірно усвідомлюючи, що вони та інші невстановлені особи діють незаконно, а саме в порушення вимог пункту 7 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471 -XII від 17.06.1992 року, яким передбачено спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, як вид майна, що не може перебувати у власності громадян, повідомив ОСОБА_6 , що ОСОБА_3 вказані двоє осіб обладнають офісне приміщення спеціальним технічним засобом негласного отримання інформації (апаратно-програмним комплексом негласного аудіо- та відеоспостереження).

Після входу у офіс, який розташований в квартирі АДРЕСА_5 , ОСОБА_3 повідомив, що апаратно-програмний комплекс негласного отримання інформації, а саме аудіо- та відеоспостереження за особами, функціонує за допомогою додатку «Іmоu Life», який скачується на мобільний телефон, до якого синхронізуються дві приховані відеокамери з мікрофонами та блоками живлення, які під`єднанні до мережі Інтернет.

В подальшому, ОСОБА_3 та невстановлені особами на ім`я « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_8 », встановили у плінтус біля двох дверей дві приховані відеокамери з мікрофонами та блоками живлення.

Після того, згідно з вказівками невстановленої особи на ім`я « ОСОБА_7 » ОСОБА_6 на власний телефон марки «Samsung», модель «SM - A107F/DS», ІМЕІ: НОМЕР_2 , серійний номер: « НОМЕР_3 » встановлено додаток «Imou Life» та зареєстровано обліковий запис з наступники реквізитами: логін: ІНФОРМАЦІЯ_2 , пароль: НОМЕР_4 .

Після налаштування вказаного комплексу, ОСОБА_3 продемонстрував ОСОБА_6 робочі можливості апаратно-програмного комплексу негласного отримання інформації шляхом входу в обліковий запис d ІНФОРМАЦІЯ_2 у додатку «Imou Life», який завантажено на телефон ОСОБА_6 , та показав ОСОБА_6 у вказаному додатку аудіо- та відео трансляцію з офісного приміщення.

За результатами встановлення апаратно-програмного комплексу, ОСОБА_6 передано Особі 1 грошові кошти у сумі 48 600,00 (сорок вісім тисяч шістсот) грн.

В подальшому, 09 вересня 2021 року приблизно о 23 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 передано Особі 1 грошові кошти у сумі 3 000, 00 (три тисячі) грн. як залишок за оплату за встановлення апаратно-програмного комплексу негласного отримання інформації.

09.08.2021 в порядку ст.ст. 237, 234 КПК України, у невідкладному випадку відповідно до ч. З ст. 233 КПК України пов`язаному з врятуванням майна та на підставі заяви про надання добровільної згоди ОСОБА_9 , проведено обшук за адресою: АДРЕСА_6 .

В ході проведення вказаної слідчої дій виявлено та вилучено: планка білого кольору, 1 шт., пристрій відеофіксації, 1 шт., міктофон, 1 шт., адаптер - перетворювач напруги з 12 на 5 Вольт, 2 шт., блок живлення, 1 шт., планка білого кольору, 1 шт., пристрій відеофіксації, 1 шт., міктофон, 1 шт., адаптер - перетворювач напруги з 12 на 5 Вольт, 2 шт., блок живлення, 1 шт.

09.08.2021 в порядку ст. 93 КПК України, ОСОБА_6 добровільно наданий свій особистий мобільний телефон «SM - A107F/DS».

Відповідно до висновку експерта ЗЕС ІСТЕ СБ України в УСБ України у Дніпропетровській області від 01.09.2021 № 152 встановлено, що наданий на дослідження апаратно-програмний комплекс, що складається з мобільного телефону марки: «Samsung», модель «SM - A107F/DS», ІМЕІ: НОМЕР_2 , серійний номер: « НОМЕР_3 » із встановленим додатком «Imou Life» та двох камер із мікрофонами та блоками живлення відносяться до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а саме до негласного аудіо- відеоконтролю та спостереження за особою, річчю або місцем.

Крім того, відповідно до листа Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування від 02.11.2021 № 26/3-6091 громадянин України Особа 1, ОСОБА_3 не мають ліцензії СБ України на провадження господарської діяльності, пов`язаної з розробленням, виготовленням, постачанням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв`язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації, та з приводу її отримання до СБ України не звертався, тобто діяв незаконно, а саме в порушення Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної з розробленням, виготовленням, постачанням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв`язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 669 від 22.09.2016 року, відповідно до яких зазначені спеціальні технічні засоби підлягають ліцензуванню, та відповідно не маючи ліцензії, здійснив незаконний збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, основним функціональним призначенням яких є негласне одержання інформації.

Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, надав покази, якими підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Вказав, що в липні 2021 року до нього звернувся колишній співробітник щодо допомоги йому, за винагороду, встановити камеру стеження у офісі, де за його словами крадуть кошти. Вподальшому на радіо ринку він придбав дві вебкамери та зустрівся із знайомим та ще двома особами на АДРЕСА_4 . Особа на ім`я ОСОБА_10 відкрив офіс, де він разом із іншими особами на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановили в пластиковий плінтус придбані ним камери і через застосунок налаштували їх.

Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даних злочинів, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінальних правопорушень, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України, а саме збуті спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, за попередньою змовою групою осіб, за вище встановлених обставин.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, є інвалідом ІІ групи, має онкологічне захворювання, спосіб життя, повідомив, що є пенсіонером МВС, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), а саме: їх класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкцій частини другої статті 359 КК України у виді позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 того ж Кодексу та покладенням обов`язків з числа визначених ст. 76 КК України, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Враховуючи викладене суд вважає призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення волі зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням пропорційним вчиненим злочинам та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Під час досудового розслідування 17.11.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20.10.2021 року було проведено обшук за адресою проживання ОСОБА_3 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було вилучено ноутбук Acer s\n NXG2JEU0055380FB 943400 та флешнакопичувач Tronsand - 8 Gb без ковпачка, які не визнано речовим доказом та на які не накладено арешту, тобто є тимчасово вилученим майном та підлягають поверненню ОСОБА_3 .

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст.100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обов`язки:не виїжджатиза межіУкраїни безпогодження зуповноваженим органомз питаньпробації;періодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази у кримінальному проваджені:

- мобільний телефон НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , іmеі2: НОМЕР_7 з сім-картками НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , який зберігається у слідчої в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_11 - повернути ОСОБА_3 ;

- диск з рукописним записом - «05428вх», на якому міститься інформація в електронному вигляді, вилучена 27.07.2022 під час проведення тимчасового доступу в ТОВ «лайфселл» - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- диск з рукописним записом - «вих. № 4719 р з/кт ПрАТ «Київстар» вх.8264», на якому міститься інформація в електронному вигляді, вилучена 27.07.2022 під час проведення тимчасового доступу в ПрАТ «Київстар» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Тимчасово вилучене під час проведення обшуку від 17.11.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме: ноутбук Acer s\n NXG2JEU0055380FB 943400 та флешнакопичувач Tronsand - 8 Gb без ковпачка - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя