Рішення

від 13.10.2022 по справі 501/884/20

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 13.10.2022

Справа № 501/884/20

2/501/592/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Тимко М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України (третя особа ОСОБА_2 ) про скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В:

До Іллічівського міського суду Одеської області звернувся представник Чорноморської міської радиОдеської області з позовом в якому просить:

- скасувати запис про право власності від 23.02.2018 року №25099349 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499235051108 державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлії Анатоліївни про реєстрацію права власності ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок загальною площею 31,2 кв.м, житлова площа 17,3 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02.03.2018 року №39961054 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499235051108 державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлії Анатоліївни про реєстрацію права власності ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок загальною площею 31,2 кв.м, житлова площа 17,3 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-припинити правовласності ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на житловий будинок загальною площею 31,2 кв.м, житлова площа 17,3 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499235051108;

-знести зарахунок ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 самочинно збудований житловий будинок загальною площею 31,2 кв.м, житлова площа 17,3 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Чорноморської міської ради Одеської області код ЄДРПОУ 25932851 судові витрати у справі (а.с.2-10).

Чорноморська міська рада Одеської області вважає, що вище зазначені запис та рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Ю.А. прийнято з порушенням діючого законодавства оскільки ОСОБА_3 зареєструвала права власності на самочинно збудоване майно, яке не завершено будівництвом і по цей час.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій просить справу розглянути без його участі, підтримує та просить задовольнити заявлені позовні вимоги (а.с.136).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав відзив на позов в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та надав заяву в якій просить справу розглянути без його участі та без участі відповідача ОСОБА_1 (а.с.143-149,192).

Представник відповідача Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог та заяву про розгляд справи без його участі (а.с.105-110,179-181).

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про причини неявки не сповістила, пояснення щодо позову не надала.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлені фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач Чорноморська міська рада Одеської області вважає, що реєстрація права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 порушує її права та законні інтереси.

Так, відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Розгляд скарг Міністерством юстиції України та його територіальними органами здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі скаржник), що подається у письмовій формі у порядку визначеному статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та враховуючи положення Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (зі змінами).

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:1) відмову у задоволенні скарги;2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Чорноморська міська рада Одеської області оскаржувала відповідні рішення щодо реєстрації права власності за Відповідачем нерухомого майна, проте суду не надані докази щодо результатів цього оскарження.

Так, позивач стверджує, що однією із підстав для прийняття рішення державним реєстратором Хоменко Ю.А. став технічний паспорт, виготовлений ТОВ «Профпроект» від 23.02.2018 року.

Як вбачається з вказаного технічного документу, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , побудовано до 1991 року, що давало підстави для державного реєстратора провести відповідну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок.

Твердження позивача про звернення до правоохоронних органів за фактом вчинення підробки документів не є визначальною обставиною протиправності діяння державного реєстратора.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, правоохоронним органом будь-яких рішень не прийнято.

Вказане свідчить про те, що станом на момент звернення до суду з вказаною позовною заявою технічна документація не може вважатися такою, що не давала підстави державному реєстратору вчиняти дії щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та відповідно вносити відповідні записи до Реєстру.

10 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:023:0034 за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Прутянською Л.В. (а.с.47-50).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.57-58) ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 31,2 кв.м., житловою 17,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Однією з позовних вимог є знесення за рахунок відповідача ОСОБА_1 самочинно збудованого житлового будинку загальною площею 31,2 кв.м. який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо правової природи самочинного будівництва, його встановлення та вирішення інших похідних питань суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до положень ч.7 ст.376 ЦК України У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Тим неменше,суд завказаним зверненнямвправі зобов`язатиособу,яка здійснила(здійснює)будівництво,провести відповідну перебудову.

Поміж тим, як вбачається зі змісту позовних вимог, орган місцевого самоврядування ставить перед судом вимогу щодо знесення нерухомого майна.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Зі замісту позовної заяви не вбачається підстав, з яких виходить позивач щодо визначення самочинного будівництва.

Також, відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України, якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавцем чітко визначено випадки, у яких відповідний орган державної влади має право на звернення до суду з певними позовними вимогами (позовом): 1) про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову у разі наявності фактів: а) відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; б) істотного порушення будівельних норм і правил); 2) про знесення за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво позивач у разі наявності факту: а) якщо проведення такої перебудови є неможливим; б) особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення.

Отож, приведений перелік позовних вимог, з якими позивач вправі звертатись до суду, застосовується за наявності чітко визначених випадків та є взаємовиключними.

Таким чином, відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України для задоволення позову про зобов`язання знести самочинне будівництво необхідно встановити наявність таких фактів як неможливість перебудови об`єкту або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Проте, у даній справі позивачем не надано доказів неможливості перебудови об`єкта або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Проте, рішення суду щодо проведення перебудови відсутнє.

Суд наголошує, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06 березня 2019 року по справі №814/2645/15 (провадження №К/9901/12518/18), по справі №810/5680/15 (провадження №К/9901/14299/18).

Отже, застосування до відповідача зобов`язання щодо знесення самочинно збудованого об`єкта є передчасним та не співмірним заходом, оскільки позивачем не використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Правовідносини з приводу реалізації особою права власності унормовані приписами ст.ст. 13, 14, 41, 47 Конституції України, ст.ст. 316-394 Цивільного кодексу України, а правовідносини з приводу видачі документів дозвільного характеру у сфері будівельної справи регламентуються приписами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», приписами Закону України «Про основи містобудування» та деталізовані приписами Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (затверджено Постановою КМУ від 13.04.2011р. №466; далі - Порядок №466).

Так, згідно з ст.14 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать, зокрема, надання (отримання, реєстрація), відмова у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у випадках та відповідно до вимог, встановлених законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В силу ч.1 ст.35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Отже, законом передбачено, що право на проведення будівельних робіт стосовно об`єкта класу наслідків «СС1» набувається особою за подією подання відповідного повідомлення до владного суб`єкта безвідносно до факту внесення відомостей за таким повідомленням до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр).

Правильність вказаного тлумачення підтверджується змістом ч.4 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з якої витікає, що повноваження на прийняття владним суб`єктом рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається надано виключно відносно 1) об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) наслідками, 2) об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з значними (СС3) наслідками, 3) об`єктів будівництва, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", 4) підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Відповідно до п.5 Порядку №466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

За приписами п.15 Порядку №466 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналізуючи положення наведених вище норм права, суд зазначає, що право особи на проведення будівельних робіт відносно об`єкту класу наслідків «СС1» спочатку виникає у безумовному порядку за подією подання повідомлення про початок робіт (або одержання паспорту забудови) та безвідносно до внесення будь-якої інформації до Єдиного реєстру документів, а у подальшому може бути припинене за письмовим рішенням владного суб`єкта у випадку зазначення у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом з підстав: 1) ведення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, 2) ведення будівництва без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, 3) ведення будівництва без належно затвердженого проекту, 4) ведення будівництва без будівельного паспорта, 5) скасування містобудівних умов та обмежень.

Так, за визначенням ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Зі змісту наведеної норми закону вбачається, що під об`єктом самочинного будівництва законодавцем розуміється нерухоме майно, котре відповідає хоча б одній з таких кваліфікуючих ознак: 1) об`єкт розміщений на земельній ділянці, яка не була відведена під мету будівництва; 2) об`єкт зведений без документа з приводу дозволу на виконання будівельних робіт; 3) об`єкт споруджений без належно затвердженого проекту; 4) наявні істотні порушення будівельних норм і правил.

Отже, сама лише кваліфікація нерухомого майна, як об`єкта самочинного будівництва, не призводить до виникнення абсолютного наслідку у вигляді безумовного знесення такого об`єкта.

Так, за правилом ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За приписами ч.4 ст.376 ЦК України об`єкт самочинного будівництва підлягає знесенню у разі, якщо продовження фізичного існування нерухомого майна (тобто збереження об`єкта) порушує права інших осіб.

Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов`язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).

При цьому, під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Відповідно до пункту 23 Постанови № 6 цього Пленуму при вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з`ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. У необхідних випадках для з`ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами статті 143 ЦПК. Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт істотного порушення будівельних норм, яка впливає на міцність і безпечність будівлі має довести особа, яка пред`явила позов про знесення самочинного будівництва (частина сьома статті 376 ЦК, частина перша статті 60 ЦПК).

Пунктом 24 вказаної Постанови №6 визначено, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову. Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову.

За наведених обставин підстави для задоволення позову про знесення самочинного будівництва відсутні, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що усунення порушень містобудівного законодавства можливо виключно шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва або доказів неможливості реконструювати його відповідним чином, тому вимоги про знесення є передчасними.

Також, матеріали справи не містять жодних доказів спорудження будинку з істотним недотриманням будівельних норм та порушення зведеним будинком суспільних інтересів або прав інших осіб.

Також, необхідно зауважити, що у спірних правовідносинах інтерес фізичної особи - громадянина на використання належної на праві приватної власності земельної ділянки та розміщеної на ній житлової будівлі не виключається з-під охорони за ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та ст.1 Протоколу Першого до Конвенції. Такий інтерес особи у даному випадку (збереження об`єкту будівництва) є конкретним, чітко сформульованим і має з достатньою визначеністю окреслені у часі параметри.

Заявлена ж Чорноморською міською радою вимога спрямована на припинення фізичного існування речі матеріального світу - будинку, тобто на знищення будинку як такого.

За умови недоведеності Чорноморською міською радою виникнення реальної загрози від об`єкту будівництва правам та інтересам інших осіб, Державі або суспільства у цілому заявлена вимога не забезпечує дотримання згаданого вище балансу.

Доказів порушення вказаним будинком суспільних інтересів або прав інших осіб, Державі або суспільству матеріали справи не містять.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, оцінюючи всі перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про недоведеність позовних вимог позивачем, оскільки останнім не надано належних доказів порушення його прав, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні його вимог, судові витрати (судовий збір) не підлягають стягненню з відповідача і підлягають покладенню на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.263-265 ЦПКУкраїни, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України (третя особа ОСОБА_2 ) про скасування державної реєстрації права власності, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя