Постанова

від 14.10.2022 по справі 208/10023/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6098/22 Справа № 208/10023/21 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т.П. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районногосуду м.ДніпродзержинськаДніпропетровської області від 06липня 2022року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Ліцей № 13» Кам`янської міської ради провизнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення виконання трудових обов`язків на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за період відсторонення, -

в с т а н о в и л а:

У грудні2021року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального закладу «Ліцей № 13» Кам`янської міської ради (далі КЗ Ліцей №13 КМР) провизнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення виконання трудових обов`язків на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за період відсторонення,мотивуючи йоготим, що перебуває з відповідачем в трудових відносинах, з 08 квітня 1997 року по теперішній час працює на посаді вчителя історії.

Вказує, що 04 листопада 2021 року їй було вручено повідомлення №148 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» з вимогою примусової вакцинації, у зв`язку з невиконанням якого, наказом відповідача №178-к/тр її було відсторонено від виконання своїх службових обов`язків без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19.

Вказаний наказ вважає таким, що суперечить нормам чинного законодавства України, зокрема Загальній декларації прав людини, Конституції України, статті 46 КЗпП України, прийнятий за відсутності визначеного законом порядку відсторонення.

Посилаючись на те, що щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, не передбачено календарем профілактичних щеплень в Україні, відсторонення від роботи можливе лише в порядку встановленому законом, в той час як постанова Кабінету Міністрів України №1236 законом не є, просила суд першої інстанції визнати протиправним та скасувати наказ відповідача про відсторонення її від роботи; поновити виконання нею попередніх трудових обов`язків на займаній посаді учителя історії; зобов`язати відповідача виплатити їй компенсаційну виплату у зв`язку з порушенням права на оплату праці за період вимушеного прогулу з вини роботодавця, яка нараховується в розмірі середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період відсторонення від роботи.

Рішенням Заводського районногосуду м.ДніпродзержинськаДніпропетровської області від 06 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що отримана нею копія судового рішення не була засвідчена належним чином, а саме не містила підпису судді та печатки суду. На копії рішення суду не зазначено, що оригінал зберігається з матеріалах справи. Вказує, що навіть у разі роздруківки електронного примірника судового рішення, оригінал якого збережений в АСДС, копія рішення електронного підпису судді не містить. Зазначає, що позов подавався до Заводського районного суду, в той час справу було розглянуто Заводським районним судом м.Дніпродзержинська у м.Кам`янське. Вказує, що нею не повідомлялося про незгоду з вимогами щодо проведення відповідного щеплення, як і не зазначала, що щеплення робити не буде. Зазначає, що суд, ухвалюючи рішення по суті справи, не звернув уваги, що інформування у вересні-жовтні 2021 року працівниками відповідача про необхідність проходження вакцинації носило інформативний та рекомендаційний характер, будь-яких офіційних документів їй не надавалося. Вказує, що розпорядження міського голови про обов`язкову вакцинацію не було. Зазначає, що наказ МОЗ №2153 не є нормативно-правовим актом, який би встановлював перелік обов`язкових щеплень, оскільки такі повноваження не передбачені ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб. Зазначає, що нею не була порушена посадова інструкція, оскільки вона діяла в межах Конституції України, яка має найвищу цінність та визначає, що ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач становила загрозу життю дітей та працівників ліцею. У заяві від 06 липня 2022 року, що знаходилася станом на 12 липня 2022 року у матеріалах справи, директор КЗ Ліцей №13 зазначила, що вакцинація педагогічних працівників не є обов`язковою. Наказ чи розпорядження з підписом та печаткою з вимогою обов`язково вакцинуватися від COVID-19 відсутній. Вказує, що на нараді від 13 вересня 2021 року не обговорювалося питання відсторонення, станом на 04 жовтня 2021 року на проведення наради проведення вакцинації було добровільним. Доказів того, що вона ухилялася від проведення щеплення немає. Вибір щеплення експериментальними вакцинами має бути і є вільним.

Відповідач КЗ «Ліцей №13» КМР надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що позивач ще у вересні 2021 року була повідомлена про необхідність проведення щеплення, а в жовтні 2021 року на нараді було повідомлено, що у разі введення на території України жовтого, помаранчевого, червоного рівнів епідемічної небезпеки забороняється відвідування закладів освіти здобувачами освіти, якщо у закладі провакциновано менш ніж 80% її працівників, відповідно ці працівники мають надати документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації проти COVID-19, більшість членів колективу вакцинування здійснило, що позитивно вплинуло на освітній процес. Вказує, що позивач не заперечує факту відсутності примусової вакцинації з боку адміністрації відповідача, що свідчить про відсутність будь-якого протиправного впливу на неї. Не заперечує факту і добровільності самої вакцинації, отже вільного вибору позивача. Зазначає, що факт небажання та ухилення позивача від здійснення вакцинації зокрема свідчить факт відмови від підписання повідомлення від 04 листопада 2021 року та ненадання медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19. Правові підстави відсторонення визначені в статті 46 КЗпП України, а тому будь-які порушення з боку відповідача відсутні. Вчитель відсторонений від роботи не тому, що він не є вакцинованим, а тому що вона відмовилася від обов`язкового медичного щеплення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що даний спір виник з трудових правовідносин, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення та виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 20 вересня 2019 року наказом №146-к/тр по КЗ «Ліцей №13» КМР прийнято ОСОБА_1 на посаду вчителя історії з 23 вересня 2019 року (т.1 а.с.16), що також підтверджено копією трудової книжки (т.1 а.с.17).

23 вересня 2019 року ОСОБА_1 ознайомлена з посадовою інструкцію вчителя, що підтверджено її особистим розписом (т.2 а.с.11-12).

Згідно посадової інструкції вчителя, затвердженої директором КЗ «Ліцей №13» КМР від 02 вересня 2019 року, визначено:

Пункт 1.6. у своїй діяльності вчитель керується Конституцією і законами України, Указами Президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України і органів управління освітою всіх рівнів з питань освіти і виховання учнів; правилами і нормами охорони праці, техніки безпеки і пожежної безпеки, а також Статутом і локальними правовими актами школи (в тому числі Правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами і розпорядженнями директора, цією Інструкцією), трудовим договором (контрактом). Вчитель дотримується положень Конвенції про права дитини.

Пункт 3.4. вчитель виконує такі посадові обов`язки виконує правила і дотримується норм охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту, забезпечує охорону життя і здоров`я учнів під час освітнього процесу.

Підпункт 2 п.5.1. у визначеному законодавством України порядку вчитель несе відповідальність за збереження життя та здоров`я учнів під час освітнього процесу.

Пункт 5.2. за невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку ліцею, законних розпоряджень директора ліцею та інших локальних нормативних актів, посадових обов`язків, встановлених цією Інструкцією, вчитель несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством.

13 вересня 2021 року КЗ «Ліцей №13» КМР проведено нараду при директорі, що підтверджено протоколом №2 (т.2 а.с.29), згідно до якого підтверджено доведення директором ОСОБА_2 до педагогічного колективу, серед яких була ОСОБА_1 , що підтверджено сторонами в тому числі під час судового розгляду, про дотримання протиепідемічних заходів (на виконання постанови санітарного лікаря №10 від 06 вересня 2021 року, розпорядження ДзГП від 10 вересня 2021 року №560), та що постановою Головного санітарного лікаря відповідальність за організацію та виконання заходів у закладах освіти на період карантину у протидії гострої респіраторної хвороби COVID-19, на керівника закладу освіти.

21 вересня 2021 року Державною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій з 00.00 годин 23 вересня 2021 року встановлено «жовтий» рівень епідемічної небезпеки поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та застосування обмежувальних протиепідемічних заходів передбачених для «жовтого» рівня епідемічної небезпеки, окрім закладів освіти в яких не менше як 80 відсотків працівників мають документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, чи міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини, або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини, які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції про одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою ЖДВЕП, зокрема з використанням мобільного додатку ОСОБА_3

22 вересня 2021 року за вих.№1/9-487 МОіНУ на адресу обласних і Київської адміністрацій скеровано лист щодо організації освітнього процесу в закладах освіти під час «жовтого» рівня епідемічної небезпеки.

04 жовтня 2021 року КЗ «Ліцей №13» КМР проведено нараду при директорі, що підтверджено протоколом №3 (т.2 а.с.30), згідно до якого директором ліцею Єфремовою Л.С. доведено до вчителів, серед який в тому числі була ОСОБА_1 , що підтверджено сторонами під час судового розгляду, про набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року №787, роз`яснено зміст постанови від 09 грудня 2020 року №1236, необхідність проведення щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-V-2, доведено зміст наказу від 23 вересня 2021 року «Про запобігання поширенню COVID-19», зміст рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 21 вересня 2021 року, листа Міністерства освіти і науки України від 22 вересня 2021 року №1/9-487 «Про організацію освітнього процесу в закладах освіти під час «жовтого» рівня епідемічної небезпеки», рекомендації щодо організації роботи закладів загальної середньої освіти, під час якої заслухано медичну сестру закладу ОСОБА_4 щодо питань щеплення проти COVID-19.

25 жовтня 2021 року КЗ «Ліцей №13» КМР проведено засідання педагогічної ради, на якій була присутня в тому числі ОСОБА_1 , що підтверджено сторонами під час судового розгляду, на якій було доведено про стан організації освітнього процесу, запровадження додаткових обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-V-2, під час якої директором ОСОБА_2 доведено до відома законодавчі нормативні акти які підлягають виконанню, підстави для проходження щеплення, підстави для звільнення від проходження щеплення, наслідки ухилення від обов`язкового щеплення, за результатами чого прийнято рішення педагогічною радою про взяття до відома інформацію директора про необхідність отримання обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-V-2 (т.2 а.с.25-28).

04 листопада 2021 року ОСОБА_1 подано на ім`я директора КЗ «Ліцей №13» КМР повідомлення про відмову здійснення щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-V-2, або надання інших документів, які б звільняли її від такого обов`язку (т.2 а.с.17)

04 листопада 2021 року директором КЗ «Ліцей №13» КМР ОСОБА_2 видано повідомлення за №148 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» на ім`я вчителя історії КЗ «Ліцей №13» КМР ОСОБА_1 (т.1 а.с.15, т.2 а.с.13), згідно до якого останню повідомлено про те, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників ліцею №13, та що на підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року №2153, та п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236, адміністрація закладу прохала до 05 листопада 2021 року надати документи, які підтверджують наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, серед яких повідомлено ОСОБА_1 про можливість надання як документу, що підтверджує проходження зазначеного щеплення, так і довідки про абсолютні протипоказання щодо проведення такого щеплення. Також зазначене повідомлення відображає попередження ОСОБА_1 , як вчителя, про наслідки невиконання законодавчих вимог щодо обов`язкового щеплення, як відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на підставі ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ, так і те, що період такого відсторонення від роботи не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, не внесення роботодавцем за цей період страхового внеску за такого працівника, та не врахуванні такого періоду для визначення права на щорічну відпустку у відповідності до ст.9 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР.

Актом від 04 листопада 2021 року, складеного представниками КЗ «Ліцей №13» КМР, зафіксовано факт повідомлення вчителя історії ОСОБА_1 щодо обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, але остання відмовилася від підпису повідомлення (т.2 а.с.14).

Згідно довідки про доходи, виданої КЗ «Ліцей №13» КМР від 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 , підтверджено розмір заробітної плати, яка отримана позивачем в період з травня по жовтень 2021 року (т.1 а.с.18).

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 подано «повторне повідомлення» на ім`я директора КЗ «Ліцей №13» КМР (т.2 а.с.18-19), яким підтвердила про свою незгоду проходження щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-V-2, або надання медичних документів які б звільняли її від такого обов`язку проходження щеплення.

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 подано повідомлення про те, що вимоги, викладені у повідомленні від 04 листопада 2021 року КЗ «Ліцей №13» КМР, оцінено нею як незаконне (т.2 а.с.20).

08 листопада 2021 року КЗ «Ліцей №13» КМР, в особі директора ОСОБА_2 , прийнято наказ №178-к/тр про відсторонення від роботи (т.1 а.с.13, т.2 а.с.9), згідно якого, керуючись ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ, наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року №2153, та п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236, ОСОБА_1 , вчителя історії, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати, до усунення причин, що його зумовили. Підстава наказу повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 04 листопада 2021 року №148.

08 листопада 2021 року наказ по КЗ «Ліцей №13» КМР №178-к/тр про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , як вчителя історії, вручений останній, що підтверджено сторонами під час судового розгляду.

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала на ім`я КЗ «Ліцей №13» КМР повідомлення про незгоду з наказом від 08 листопада 2021 року про її відсторонення від роботи (т.2 а.с.21).

08 листопада 2021 року КЗ «Ліцей №13» КМР надали пояснення на повідомлення ОСОБА_1 про відсторонення її від роботи (т.2 а.с.15-16).

30 листопада 2021 року ОСОБА_1 на ім`я директора КЗ «Ліцей №13» КМР ОСОБА_2 подано заперечення на повідомлення від 04 листопада 2021 року та наказ від 08 листопада 2021 року (т.1 а.с.23-24, т.2 а.с.24), згідно якого позивач висловила незгоду з вимогами закону та наказом директору учбового закладу, зазначивши свою позицію про незгоду з проведенням щеплення.

30 листопада 2021 року ОСОБА_1 на ім`я директора КЗ «Ліцей №13» КМР ОСОБА_2 подано запит на отримання публічної інформації (т.1 а.с.25).

19 січня 2022 року за вих.№4712-06/2753-09 Міністерством економіки України ОСОБА_1 надана відповідь на запит, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, із долученням роз`яснень у виді листа (т.1 а.с.71-73).

25 січня 2022 року ОСОБА_1 надана відповідь на її запит Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» за №7/9/ІІ (т.1 а.с.63-64), згідно якої зазначено порядок реєстрації вакцин на виконання постанов Кабінету Міністрів України та Закону України «Про лікарські засоби», із повідомленням переліку вакцин які зареєстровані та дозволені до медичного застосування в Україні.

26 січня 2022 року ОСОБА_1 надана відповідь на її запит Міністерством охорони здоров`я України за вих.№24-04/17/268/ЗПІ-22//326 (т.1 а.с.65-67), за змістом якої, повідомлена інформація з питань державної реєстрації вакцин проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-V-2, у відповідності до Порядку державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики даної гострої респіраторної хвороби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2021 року №95.

28 січня 2022 року ОСОБА_1 надана відповідь на її запит Державною установою «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» за вих.№03-11/13/101-к/94-к/22 (т.1 а.с.68-70), згідно до якої надано інформацію щодо вірусологічних досліджень.

09 березня 2022 року КЗ «Ліцей №13» КМР, в особі директора ОСОБА_2 , видано наказ за №35/к/тр від 09 березня 2022 року «Про допущення до роботи», згідно до якого, з врахуванням наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2022 року №380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153» до завершення воєнного стану в Україні зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», інформація про набрання наказом чинності 01 березня 2022 року висвітлена вперше на офіційному сайті Міністерства економіки України 05 березня 2022 року, на підставі чого скасовано наказ закладу від 08 листопада 2021 року №178/к-тр «Про відсторонення від роботи» (відсторонення від роботи вчителя історії ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року, яким також допущено її до роботи вчителя історії з 01 березня 2022 року (т.2 а.с.10).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 , яка працює вчителем в КЗ «Ліцей №13» КМР, будучи достовірно обізнаною про вимоги щодо проходження щеплення проти COVID-19, або надання медичного висновку про звільнення від його проходження з підстав виявлення в неї протипоказань до такого щеплення, від її проходження ухилилася, без передбачених підстав визначених діючим законодавством, що стало наслідком винесення оскаржуваного позивачем наказу КЗ «Ліцей №13» КМР за №178-к/тр від 08 листопада 2021 року про її відсторонення від роботи у порядку ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ, наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року №2153, та п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, що відображено за змістом наказу та підтверджено сторонами під час судового розгляду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року №6-р(II)/2019).

При цьому, у ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» чітко визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом. Тобто відмова цих працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.

Отже, із змісту ст.12 цього Закону вбачається, що відсторонюються від виконання робіт працівники у разі, коли вони від обов`язкових профілактичних щеплень відмовилися або ухилилися саме у порядку, встановленому законом.

Організацію і проведення профілактичних щеплень врегульовано Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року №595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 №551).

Згідно з цим Положенням встановлено, що організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) або на фізичну особу - підприємця, яка одержала ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - ФОП), в установленому законодавством порядку. Профілактичні щеплення здійснюються в пунктах щеплень, які можуть бути постійними або тимчасовими. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року №595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року №551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЗОЗ або ФОП. Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов`язків медичних працівників, які братимуть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються із Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у липні - серпні кожного року. Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до ЗОЗ або до місця надання медичних послуг ФОП осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Медичний огляд перед щепленням є обов`язковим. При виявленні негативних змін у стані здоров`я особи призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вкладається форма №063-2/о.

Профілактичні щеплення мають проводитися лише у пунктах щеплення.

Пунктом 17 Положення чітко встановлено, що факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.

Згідно з п.18 Положення, у кожному пункті щеплень повинні бути інструкції із застосування всіх медичних імунобіологічних препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не входять до переліку обов`язкових), протоколи надання медичної допомоги при невідкладних станах відповідно до чинних нормативів, підготовлені набори лікарських засобів та вироби медичного призначення для надання медичної допомоги при невідкладних станах, а також аптечки для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та технічному персоналу.

З вищезазначеного вбачається, що обов`язковому медичному щепленню особи передує її медичний огляд перед щепленням, що є обов`язковим.

Окрім того, для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг, осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень.

Крім того, про проведене щеплення робиться запис у відповідній документації, а факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою №063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником.

Отже, законодавством визначено порядок проведення профілактичних щеплень, а також передбачено порядок, згідно з яким встановлюється та оформлюється документально факт відмови особи від проведення щеплення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу) встановлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України діє карантин, продовжити дію карантину.

Пунктом 41-6 указаної постанови визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 (далі перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівника від роботи - один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Колегією суддів встановлено, що позивач ОСОБА_1 є вчителем історії КЗ «Ліцей №13» КМР, тобто за специфікою своєї діяльності має тісний контакт з дітьми шкільного віку, які відвідують відповідний заклад освіти.

Так, зважаючи на обстановку в країні, у зв`язку з поширенням захворювання COVID-19, кількості летальних випадків за результатами перенесеної хвороби, Міністерством охорони здоров`я, як головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб власним наказом було затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Першочергово відповідним переліком визначено, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Отже, Міністерством охорони здоров`я, враховуючи ризики розповсюдження хвороби у місцях найбільшого скупчення людей, враховуючи необхідність запобігання захворюваності серед найнезахищеніших та найбільш уразливих верств населення, зокрема дітей, було встановлено, обов`язковість проведення профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у разі продовження здійснення своєї трудової діяльності.

Зважаючи на вказані обставини, директором КЗ «Ліцей №13» КМР неодноразово скликалися відповідні наради, запрошувалися працівники медичних установ з метою проведення роз`яснень з приводу щеплень, доводилося чинне законодавство щодо запобігання розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19 до працівників закладу освіти, проводилися індивідуальні бесіди з конкретними працівниками, починаючи з вересня 2021 року.

Вищевказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема протоколами нарад, на яких чітко зафіксовано порядок денний зборів, питання що обговорювалися, інформація, що доводилася до відома своїх працівників. Вказаний факт не заперечувався і самим позивачем під час судових засідань в суді першої інстанції, що підтверджується відповідними протоколами судових засідань та технічними засобами, на яких зафіксовані відповідний процес розгляду справи та думки та пояснення учасників справи.

Так, позивачем у судовому засіданні було повідомлено, що 22 вересня 2021 року її особисто було викликано до директора та проведено бесіду про необхідність проходження щеплення, повідомлено і про порушення необхідності щеплення працівників закладу і на відповідних нарадах, факт присутності на них позивачем не заперечується та навпаки зазначає, що директором було повідомлено не тільки необхідність проходження щеплення, а й наслідки відмови чи ухилення від його здійснення (т.1 а.с.33-34, т.2 а.с.57).

Зважаючи на те, що за час з вересня 2021 року позивачем будь-яких дій з метою проведення відповідного щеплення здійснено не було, незважаючи на встановлення відповідних законодавчих вимог та доведення їх до відома позивача, відповідачем 04 листопада 2021 року було складено письмове повідомлення про необхідність здійснення щеплення та наслідки відмови у його проведенні. Позивач від підписання відповідного акту відмовилася про що було складено відповідний акт (т.2 а.с.14), отже остання є такою, що була ознайомлена із відповідним повідомленням.

Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів її відмови від проведення щеплення є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме повідомлення від 04 листопада 2021 року, вказане повідомлення хоча і не містить прямого формулювання про відмову від щеплення, в той же час зміст відповідного листа свідчить про негативне ставлення ОСОБА_1 та зухвале ставлення до вимог директора про надання документів щодо вакцинації проти COVID-19 (т.2 ст.17).

Факт відмови ОСОБА_1 у проведенні вакцинації також підтверджується повторним повідомленням позивача від 08 листопада 2021 року (т.2 а.с.18-19) та повідомленнями від 08 листопада 2021 року (т.2 а.с.20-21), а також запереченнями позивача на повідомлення від 04 листопада 2021 року та наказ від 08 листопада 2021 року.

Колегія суддів зауважує, що підставою для відсторонення працівника від виконуваної нею роботи є не тільки сам факт відмови від проведення щеплення, але й наявність підстав вважати, що особа вчиняє дії з метою ухилення від її проведення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не заперечується, що про необхідність проведення щеплення їй стало відомо ще у вересні місяці, в той же час ні станом на 4 листопада 2021 року, ні станом на час винесення спірного наказу, ні станом на час розгляд справи судом першої інстанції позивачем щеплення здійснено не було. Доказів того, що остання зверталася до лікаря, проходила обстеження стану здоров`я або має протипоказання до вакцинації не надала, що у свою чергу свідчить про ухилення від проведення щеплення, тому колегія суддів приходить до висновку, що позивача правомірно було відсторонено від роботи, оскільки з часу коли їй стало відомо про необхідність проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 до дати безпосереднього відсторонення було надано досить часу, однак остання свідомо від нього ухилився.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

У справі «Соломахін проти України (рішення від 15 березня 2012 року) ЄСПЛ зробив правовий висновок, за змістом якого примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.

Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі №682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Колегія суддів зауважує, що наразі відсутня єдина правозастосовча практика щодо наявності чи відсутності підстав для відсторонення працівників від роботи у разі відсутності в них вакцинації, яка законом визнана обов`язковою, в той же час, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд вже виражав свою думку щодо правомірності відсторонення дітей від навчання у разі відсутності в них обов`язкового щеплення, так, у своїй постанові від 10 березня 2021 року у справі №331/5291/19 зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини визначаються найвищою соціальною цінністю. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущеною до занять, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином саму дитину, яка не отримала профілактичні щеплення. З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) дитини від занять не призвело до порушення конституційного права дитини на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

З огляду на викладені правові позиції наявні підстави вважати, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законодавстві, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі №761/12073/18 зазначено, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

У рішенні ЄСПЛ від 08 квітня 2021 року у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» [GC] заява №47621/13, і 5 інших) ЄСПЛ зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити: 1) чи є втручання виправданим відповідно до закону; 2) чи має воно на меті законні цілі; 3) чи були вони виправданими в демократичному суспільстві.

Для визначення законності таких втручань ЄСПЛ вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Колегія суддів зауважує, що бездіяльність самого роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів зауважує, що дійсно жодна особа не може бути примушена до примусової вакцинації, в той же час особа, яка відмовляється від її проведення не може ставити у залежність від цього життя та здоров`я інших оточуючих її осіб, тобто наражати їх на небезпеку, а тому відмовляючись від її проведення з власних мотивів, повинна усвідомлювати можливість призупинення її трудової діяльності у разі наявності в неї професії, яка входить до переліку осіб, що мають бути вакциновані.

Отже, навіть за умови визнання щеплення обов`язковим, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому в разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати. Тому особа має право вибору: вакцинуватися і продовжувати працювати або ж утриматися від вакцинації й бути відстороненим від роботи.

Досліджуючи питання наявності закону, ЄСПЛ в ухваленому 08 квітня 2021 рішенні (п.266) у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява №47621/13), яке суд першої інстанції вірно також застосував до цих правовідносинах, наголосив таке:

«Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15листопада 2016 р., з додатковим посиланням).»

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п.272):

«Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи (п. 285):

«… Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач, який відмовився від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке (п.306):

«Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі №682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи, отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районногосуду м.ДніпродзержинськаДніпропетровської області від 06 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2022 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.