Постанова

від 11.10.2022 по справі 924/482/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2022 року Справа № 924/482/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фармгейт Україна" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 07.09.22р. у справі № 924/482/22 (суддя Гладій С.В., повний текст ухвали виготовлено 07.09.2022)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фармгейт Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Янева"

про визнання відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю "Янева" права користування земельною ділянкою площею 19,1981 га з кадастровим номером 6822182600:04:007:0008, яка розташована за межами населених пунктів на території Ізяславської міської ради Шепетівнського району Хмельницької області

про визнання у товариства з обмеженою відповідальністю "Фармгейт Україна" права користування земельною ділянкою площею 19.1981 га з кадастровим номером 6822182600:04:007:0008, яка розташована за межами населених пунктів на території Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області

за участю представників:

позивача - Шабаровського Б.В.,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 07.09.2022 року у справі №924/482/22 у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Фармгейт Україна" від 02.09.2022р. про забезпечення позову відмовлено.

В обґрунтування ухвали суд першої інстанції зазначив, зокрема, що звертаючись до суду з позовом, позивач підставою позовних вимог зазначає відсутність згоди власника земельної ділянки на використання земельної ділянки відповідачем, а предметом спору у даній справі є наявність чи відсутність у сторін права користування земельною ділянкою, що виникає на підставі договорів оренди та суборенди, а не чинність чи нечинність укладеного між сторонами договору суборенди від 22.02.2022р. та його подальша реєстрація. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність обов`язкових передумов для застосування обраних заходів забезпечення з урахуванням заявлених позовних вимог, оскільки визначені заявником заходи забезпечення позову не відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи не є співрозмірними із заявленими вимогами, за відсутності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив оскаржувану ухвалу господарського суду Хмельницької області від 07.09.22 р. в справі №924/482/22 скасувати. Заяву ТОВ "Фармгейт Україна" про забезпечення позову від 02.09.22 задоволити. Вжити заходів забезпечення позову, а саме: заборонити будь-яким державним кадастровим реєстраторам, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 19,1981 га з кадастровим номером 6822182600:04:007:0008, яка розташована за межами населених пунктів на території Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, зокрема, що відповідачем вживаються заходи та вчиняються дії щодо здійснення державної реєстрації права суборенди земельної ділянки, а саме - 03.08.2022 відповідач звернувся із відповідною заявою до державного реєстратора. Проте у державній реєстрації було відмовлено на тій підставі, що, на думку селищної ради, відповідач звернувся із заявою не до того органу (селищна рада вважає, що з відповідною заявою слід було звернутися до районної військової адміністрації) та з огляду на відсутність державного реєстратора (перебування реєстратора у відпустці). Однак, ймовірна реєстрація відповідачем права суборенди земельної ділянки на підставі договору суборенди безумовно порушить права позивача, як законного користувача цієї ж земельної ділянки.

У судове засідання, призначене на 11.10.2022 р., відповідач не забезпечив явку повноважного представника, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом направлення ухвали суду на електронну пошту відповідача.

Враховуючи приписи ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги повідомлення відповідача про розгляд справи та той факт, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

За приписами ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Як вбачається зі змісту ст. ст. 136, 137 ГПК України, якими врегульовано порядок вжиття заходів забезпечення позову, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Тобто положення вказаних статей пов`язують вжиття заходу забезпечення позову з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Частиною 1 ст.2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Аналіз наведеного свідчить про те, що перелік видів забезпечення позову не є вичерпним та суд вправі, керуючись принципом верховенства права та завданнями господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, з метою ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за наявності відповідного клопотання вживати й інші види заходів забезпечення, але з урахуванням обмежень забезпечення позову установлених ст.137 ГПК України.

При цьому, в силу положень ч.1 ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є наявність чи відсутність у позивача ТОВ «Фармгейт Україна», як орендаря земельної ділянки за договором від 01.11.2019, та відповідача ТОВ «Янева», як суборендаря земельної ділянки за договором від 22.02.2022, права користування земельною ділянкою площею 19,1981 га з кадастровим номером 6822182600:04:007:0008, яка розташована за межами населених пунктів на території Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Натомість звертаючись з заявою про забезпечення позову у даній справі, позивач просить заборонити державним кадастровим реєстраторам, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 19,1981 га з кадастровим номером 6822182600:04:007:0008, яка розташована за межами населених пунктів на території Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Враховуючи, що спір у даній справі виник між орендарем та суборендарем земельної ділянки стосовно наявності чи відсутності права користування нею, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановлення заборони на вчинення державним реєстраторам будь-яких реєстраційних дії щодо такої земельної ділянки, створить необґрунтовані та непропорційні перешкоди власнику цієї земельної ділянки (який в орендних правовідносинах з товариством є орендодавцем, не є стороною договору суборенди та учасником даного спору) у реалізації його прав.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

При цьому, оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи відповідачем буде зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право суборенди земельної ділянки, це істотно ускладнить (унеможливить) ефективний захист оспорюваного права позивача на користування земельною ділянкою, за захистом якого він звернувся до суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом позову у даній справі є вимога немайнового характеру, тому судове рішення, у разі задоволення таких вимог, не вимагатиме примусового виконання. В даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду саме в цій справі.

В таких немайнових спорах має досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2018 у справі № 910/10504/18). При цьому, необхідність нових звернень до суду повинна бути процесуальною реальністю, а не припущенням заявника, що має місце в даній справі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу ще й на те, що позивач не звертався до суду з позовом про розірвання чи визнання недійсним договору суборенди, стороною якого він є. Саме договір суборенди землі є підставою виникнення прав і обов"язків після його державної реєстрації та реєстрації права суборенди.

Як вбачається зі змісту позовної заяви у даній справі, підставою позовних вимог є невиконання визначеної пунктом 6.3 договору суборенди від 22.02.2022 року відкладальної обставини, а саме відсутність згоди власника земельної ділянки на її використання відповідачем. При цьому, предметом спору у даній справі є наявність чи відсутність у сторін спору права користування земельною ділянкою, що виникає на підставі договорів оренди та суборенди.

Натомість, застосування при вирішенні даного спору такого виду забезпечення позову як заборона державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки, яка є предметом договору оренди та суборенди, при сформованому предметі спору у даній справі - визнання відсутнім права відповідача користуватися такою земельною ділянкою, за умови чинності договору суборенди від 22.02.2022р, не призведе до досягнення мети щодо ефективного захисту оспорюваного права позивача на користування земельною ділянкою та носить штучний характер.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлений позивачем захід забезпечення позову не знаходиться в безпосередньому зв`язку з предметом спору у цій справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність обов`язкових передумов для застосування обраних заходів забезпечення з урахуванням заявлених позовних вимог, оскільки визначені заявником заходи забезпечення позову не відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи не є співрозмірними із заявленими вимогами, за відсутності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.

У відповідності до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого господарського суду прийнята у відповідності до норм ст.ст. 136, 137, 234 ГПК України з всебічним, повним та об`єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 07.09.22р. у справі №924/482/22 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фармгейт Україна" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "13" жовтня 2022 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.