Рішення

від 13.10.2022 по справі 910/6243/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

13.10.2022Справа № 910/6243/22Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/6243/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дістрікт Буд" (ідентифікаційний код: 42183311; 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, 14, кімн. 16/47; e-mail: distriktbud@gmail.com / представник - адвокат Кушнеренко Євген Юрійович e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до товариства з обмеженою відповідальністю "Протипожежні двері та ворота" (ідентифікаційний код: 43712169; 03134, м. Київ, вул. Булгакова, 12, оф. 23/6)

про стягнення 93 940 грн,

без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дістрікт Буд" (далі - позивач, ТОВ «Дістрікт Буд») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Протипожежні двері та ворота" (далі - відповідач, ТОВ "Протипожежні двері та ворота") про стягнення 93 940 грн попередньої оплати здійсненої за угодою на виготовлення металевих дверей та каркасу дверей укладеною в спрощеній формі.

Позов мотивований таким:

- невиконанням умов укладеного сторонами у спрощений спосіб договору на виготовлення металевих дверей та каркасу дверей;

- 17.01.2022 ТОВ «Дістрікт Буд» було здійснено платіж на рахунок ТОВ «Протипожежні двері та ворота» в сумі 11 000 грн (з врахуванням ПДВ) відповідно до виставленого рахунку від 17.01.2022 №5; вказане підтверджується платіжним дорученням від 17.01.2022 №2546;

- 19.01.2022 здійснено ще один платіж на суму 82 940 грн (з врахуванням ПДВ) відповідно до виставленого рахунку від 18.01.2022 №6; вказане підтверджується платіжним дорученням від 19.01.2022 №2556;

- загальна сума передоплати за виготовлення замовлення склала 93 940 грн;

- виготовлення товару та поставка не відбулись;

- претензія надіслана 24.05.2022 залишена без належного реагування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення для усунення недоліків позовної заяви.

01.08.2022 позивачем подано суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/6243/22; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

18.08.2022 представник відповідача адресував на електронну адресу суду клопотання про продовження процесуального строку визначеного судом не підписану електронним цифровим підписом (ЕЦП).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 клопотання про продовження процесуального строку визначеного судом повернуто заявнику без розгляду.

06.09.2022 представник відповідача подав суду клопотання про продовження процесуального строку визначеного судом, мотивуючи його не надсиланням позивачем копії позовної заяви та копії доданих до неї доказів та відсутністю можливості підготувати та подати відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 відмовлено у клопотанні ТОВ «Протипожежні двері та ворота» про продовження строку подання відзиву.

20.09.2022 відповідач подав суду пояснення у порядку статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Указами Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 року №259/2022 та від 17.05.2022 №341/2022 від 12.08. 2022 №573/2022 затвердженими Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, від 21.04.2022 №2212-IX) та від 15.08.2022 року № 2500-IX введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Дістрікт Буд» і ТОВ «Протипожежні двері та ворота» було досягнуто усну домовленість (Договір) щодо поставки товару, а саме дверей і каркасу.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, який було укладено у спрощений спосіб.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору відповідач виставив позивачу рахунки-фактури від 17.01.2022 №СФ-0000005 на суму 11 000 грн з ПДВ і від 18.01.2022 № СФ-0000006 на суму 89 940 грн з ПДВ.

У свою чергу, позивач оплатив вказані рахунки, що підтверджується такими платіжними дорученнями: від 17.01.2022 №2546 на суму 11 000 грн; від 19.01.2022 №2556 на суму 82 940 грн.

Позивач вказує, що відповідач умови Договору не виконав та оплачений товар не поставив.

Згідно із частиною першою статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

24.05.2022 позивач надіслав відповідачу претензію від 23.05.2022, в якій просив повернути передоплату у розмірі 93 940 грн за непоставлений товар.

Вказана претензія була отримана відповідачем 08.06.2022, що підтверджується роздруківкою, яка додана до матеріалів справи.

24.06.2022 відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію від 16.06.2022, до якої було додано копії таких документів: рахунків-фактур від 17.01.2022 №СФ-0000005 на суму 11 000 грн з ПДВ і від 18.01.2022 № СФ-0000006 на суму 89 940 грн з ПДВ; банківські виписки від 17.01.2022 та від 19.01.2022; податкові накладні від 17.01.2022 та від 19.01.2022; видаткові накладні від 16.06.2022 №РН-0000010 на суму 11 000 грн і від 20.06.2022 №РН-0000011 на суму 82 940 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2022 року.

05.07.2022 позивач надіслав відповідачу відповідь на лист, у якому повідомив про те, що потреба у оплаченому товарі відпала, та вимагав повернути грошові кошти у розмірі 93 940 грн.

28.07.2022 відповідач надіслав позивачу відповідь на вказаний лист від 25.07.2022, в якому повідомив про виконання взятих на себе зобов`язань і про відсутність підстав для повернення попередньої оплати в силу приписів статті 849 ЦК України.

Також, відповідач надав копію листа від 11.02.2022 №11.1-Д на від 11.02.2022 №2 та №3, в якому повідомлено позивача про те, що двері та каркас були виготовлені та ТОВ «Протипожежні двері та ворота» запрошують ТОВ «Дістрікт Буд» забрати їх з виробництва.

Як доказ направлення вказаного листа на адресу позивача відповідач подав суду роздруківку скриншота телефону, з якої вбачається, що відправлення 0313410437919 вручено 18.02.2022.

Водночас з вказаної роздруківки неможливо ідентифікувати який саме лист направлено та якому адресату його було вручено.

Слід зазначити, що посилання відповідача на те, що ним виконувалися будівельні роботи не підтверджено належними та допустимими доказами.

З наявних у справі документів вбачається, що сторонами було узгоджено саме поставку товару, а не надання послуг з виготовлення.

Надані відповідачем фотографії продукції не є свідченням того, що вказана продукція є саме товаром, який оплачував позивач і що саме відповідачем було виготовлено товар на замовлення позивача.

Що ж до поданого акту, то вказаний акт датовано червнем 2022 року, а товар оплачено ще у січні 2022 року.

Жодного документального підтвердження того, що відповідач звертався до позивача з вимогою або пропозицією забрати товар суду не подано.

Водночас позивач скористався своїм правом і надіслав відповідну вимогу про повернення попередньої оплати, яка була залишена відповідачем без задоволення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 93 940 грн є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов слід задовольнити повністю.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Стосовно заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, то судом враховано таке.

Відповідач заявив клопотання про зменшення стягнення витрат на правничу допомогу та просив у разі задоволення позову постановити рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 1 000 грн.

Відповідно до частин першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем заявлено до стягнення судові витрати у розмірі 6 000 грн.

На підтвердження факту понесення вказаних витрат позивачем до матеріалів справи додані такі документи:

- договір про надання правової допомоги від 23.05.2022, укладеного адвокатським об`єднанням «Кушнеренко та партнери» та позивачем;

- акт виконаних робіт від 12.05.2022 на суму 6 000 грн;

- копія рахунку-фактури від 23.05.2022 №СФ-15 на суму 6 000 грн;

- квитанція до прибуткового касового ордера від 23.05.2022 №64;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.06.2010 №499;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 15.07.2022 №1028650 серія СВ.

З вказаних вище документів вбачається, що розмір фіксованого гонорару за сім годин роботи складає 6 000 грн.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Згідно із статтею 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач фактично не надав.

Враховуючи предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін, відсутність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дістрікт Буд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Протипожежні двері та ворота" про стягнення 93 940 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Протипожежні двері та ворота" (ідентифікаційний код: 43712169; 03134, м. Київ, вул. Булгакова, 12, оф. 23/6) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дістрікт Буд" (ідентифікаційний код: 42183311; 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, 14, кімн. 16/47; e-mail: distriktbud@gmail.com / представник - адвокат Кушнеренко Євген Юрійович e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 93 940 (дев`яносто три тисячі дев`ятсот сорок) грн попередньої оплати, 6 000 (шість тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.10.2022.

Суддя Ігор Курдельчук