Рішення

від 04.10.2022 по справі 918/568/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/568/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВК Трейд Ін"

про стягнення заборгованості в сумі 218 814 грн. 06 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

08 серпня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВК Трейд Ін" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 218 814 грн. 06 коп.

В обґрунтування позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВК Трейд Ін" зобов`язань за договором поставки № 91 від 19 жовтня 2020 року, що у свою чергу призвело до виникнення заборгованості в сумі 218 814 грн. 06 коп. (з якої 142 525 грн. 08 коп. основного боргу, 8 895 грн. 38 коп. пені, 46 645 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 7 495 грн. 32 коп. 3% річних та 14 252 грн. 51 грн. штрафу), яку позивач просить стягнути з відповідача.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 4,12,20,42,46,162-164,171,172,176,247 ГПК України.

Відповідач не скористався наданим йому законом правами подати письмові заперечення проти позову, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору.

Суд зазначає, що до матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачам копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місця проживання відповідача, яка також є офіційною адресою його місця проживання згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, ухвалу суду про відкладення розгляду справи відповідачем отримані, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення адресату.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВК Трейд Ін" вважається повідомленим про розгляд справи № 918/568/22 належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даного спору, останній не скористалися свої процесуальним правом на подачу відзиву або будь-яких інших пояснень, тому вважає можливим здійснювати розгляд справи по суті.

В судове засідання 04 жовтня 2022 року учасники процесу не забезпечили явку уповноважених представників.

Заяви та клопотання у справі.

07 вересня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

30 вересня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про стягення судових витрат на правничу допомогу та долучення до матеріалів справи документів.

04 жовтня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про здійснення розгляду судового засідання призначеного на 04 жовтня 2022 року без його участі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/568/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВК Трейд Ін" про стягнення заборгованості в сумі 218 814 грн. 06 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08 вересня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області 08 вересня 2022 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 19 вересня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області 19 вересня 2022 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 04 жовтня 2022 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

19 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВК Трейд Ін" (далі - покупець) укладено договір поставки № 91 (далі - договір) за умовами якого постачальник зобов`язувався передати у власність покупця щебеневу продукцію (далі - товар), в кількості та по ціні, визначеній домовленістю сторін, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах і в порядку, визначених даним договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. договору кількість та ціна товару відповідає товаросупроводжувальним документам, а якість повинна відповідати стандартам, які встановлюються до даної групи товару.

Згідно до п. 3 договору сторони встановили порядок здійснення оплати товару, а саме постачальник виставляє рахунок покупцю згідно його замовлення. Покупець може повідомляти Постачальника про замовлення Товару засобами електронного зв`язку, зазначених в реквізитах даного договору; Покупець, на підставі рахунку, отриманого від Постачальника, зобов`язаний здійснити 100% передоплату вартості замовленого Товару; Відвантаження Товарів здійснюється за видатковою накладною.

Товар, що є предметом цього Договору, має бути переданий впродовж 10 календарних днів з дати отримання заявки від Покупця. Доставка товару здійснюється силами Постачальника (п. 4.1. договору).

Постачальник надає Покупцю разом з Товаром товаросупроводжувальні документи, а саме видаткову накладну, після підписання якої то вар вважається отриманим Покупцем (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору ціна товару встановлюється в національній валюті України та вказується у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору. Загальна вартість Договору складається з загальної суми усіх виписаних та підписаних видаткових накладних до цього Договору (п. 5.3. договору).

Згідно до п. 6 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату згідно п. 3.2 цього договору; постачальник зобов`язаний забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим договором.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п. 7.1. договору).

За несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 10 % від несплаченої або невчасно сплаченої суми зобов`язання (п. 7.2. договору).

Сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі, крім випадків, передбачених Господарським Кодексом України (п. 7.3. договору).

Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30 грудня 2020 року і може продовжуватися на строк один рік, при відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про припинення дії даного договору. В разі невиконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору в строки, визначені даним договором, він продовжує свою дію до повного виконання зобов`язань.

На виконання умов договору, позивач в період з 02 листопада 2020 року здійснив поставку товару для відповідача на загальну суму 442 525 грн. 08 коп.

Однак, відповідач у свою чергу взятого на себе зобов`язання з оплати за поставлений товар виконав частково в сумі 300 000 грн. 00 коп., що у свою чергу призвело виникнення заборгованості на загальну суму 142 525 грн. 08 коп.

Враховуючи викладені обставини та прострочення у розрахунках за договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за порушення строків проведення оплати за поставлений товар та штрафні санкції.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Джерела права й акти їх застосування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Аргументуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 19 жовтня 2020 року № 91.

В якості доказів вказаних обставини суду надано наступні докази, а саме: копію договору поставки від 19 жовтня 2020 року № 91; копію видаткової накладної № 1431 від 02 листопада 2020 року; копії товарно-транспортних накладних від 01 листопада 2020 року № 1431/1, 1431/2, 1431/3, 1431/4, від 02 листопада 2020 року № 1431/5, 1431/6, 1431/7, 1431/8, 1431/9, 1431/10, 1431/11, 1431/12, 1431/13; копію видаткової накладної № 1430 від 02 листопада 2020 року; копії товарно-транспортних накладних від 01 листопада 2020 року № 1430/1, 1430/2, 1430/3, 1430/4, 1430/5, 1430/6, 1430/7, 1430/8, 1430/9, 1430/10, від 02 листопада 2020 року № 1430/11, 1430/12, 1430/13, 1430/14, 1430/15, 1430/16, 1430/17, 1430/18; копію видаткової накладної № 1427 від 02 листопада 2020 року; копії товарно-транспортних накладних від 01 листопада 2020 року № 1427/1, 1427/2, 1427/3, 1427/4, 1427/5, 1427/6, від 02 листопада 2020 року № 1427/7, 1427/8, 1427/9, 1427/10, 1427/11; копію видаткової накладної 1428 від 02 листопада 2020 року; копію товарно-транспортної накладної від 01 листопада 2020 року № 1428/1; копію видаткової накладної №1429 від 02 листопада 2020 року; копії товарно-транспортних накладних від 01 листопада 2020 року № 1429/1, 1429/2, 1429/3, 1429/4, 1429/5, 1429/6, 1429/7, від 02 листопада 2020 року № 1429/8, 1429/9, 1429/10, 1429/1 1, 1429/12, 1429/12.

На підставі вказаних доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин з поставки товару; факт передачі позивачем товару відповідачу; факт отримання відповідачем товару; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань по оплаті за поставлений товар.

Згідно до розрахунку заборгованості станом час звернення позивачем з позовом до суду заборгованість відповідача перед останнім за поставку товару становить 142 525 грн. 08 коп.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази повної сплати заборгованості відповідачем.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечені відповідачем.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВК Трейд Ін" в частині стягнення основної заборгованості в сумі 142 525 грн. 08 коп., підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Окрім того, враховуючи зазначені прострочення у розрахунках за договором, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України та п. 7 договору пеню, 3% річних, штраф та інфляційні втрати, а саме 8 895 грн. 38 коп. пені, 46 645 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 7 495 грн. 32 коп. 3% річних та 14 252 грн. 51 грн. штрафу

Суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA:360 встановив, що позивачем вірно нараховано суму відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Отже, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про правомірне нарахування позивачем відповідачу пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат.

До стягнення з відповідача підлягає наступна відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, а саме 8 895 грн. 38 коп. пені, 46 645 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 7 495 грн. 32 коп. 3% річних та 14 252 грн. 51 грн. штрафу

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні в розумінні ст. ст. 74-78 ГПК України будь-які докази сплати у повному обсязі нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

З правовою позицією та аргументами позивача суд погоджується та приймає останні.

Оцінка аргументам відповідача не надавалась, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових заперечень.

Докази відхилені судом.

Суд докази надані позивачем не відхиляє, а на їх підставі встановлює факт перебування сторін у договірних відносинах та виконання сторонами умов договору.

Відповідачем докази не подавалися.

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати за поставлений товар та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення суми заборгованості та відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Судові витрати

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі3 282 грн. 22 коп.

У зв`язку із повним задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 3 282 грн. 22 коп., покладається відповідача.

Що стосується витрат на правову допомогу, то суд при ухваленні рішення керувався таким.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача у цьому судовому провадженні представляв адвокат адвокатського об`єднання "Прищепа і Партнери" Гуль Наталія Вікторівна, що підтверджено договором про надання правничої допомоги від 19 березня 2020 року № 19/03-1.

Представником позивача в позовній заяві заявлено вимогу про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

В якості доказі понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано копію договору про надання професійної правничої допомоги № 19/03-1 від 19 березня 2020 року, копію додаткової угоди від 04 серпня 2022 року, копію акту приймання-здачі наданих послуг від 27 вересня 2022 року № 22/09/22, копію рахунку на оплату послуг від 27 вересня 2022 року № 27/08/2022, опис виконаних робіт від 27 вересня 2022 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН № 1421 від 27 липня 2018 року.

Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач заперечив проти такої суми витрат на правову допомогу у поданому до суду клопотанні.

Однак в силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо заявлених представником позивача витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У своїй постанові від 20 листопада 2020 року №910/13071/19, Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на спростування розміру таких витрат.

До заяви про відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу додано детальний опис наданих послуг, у якому відображено на, що адвокат витратив часу для підготовки до написання позову та складання самої заяви.

Такі часові затрати, на думку суду, є співвідносними з обсягами наданих адвокатом послуг та складністю справи.

Вартість наданих адвокатом послуг зазначену у акті суд вважає співмірною з предметом цього спору.

Проаналізувавши наведені вище правові норми та матеріали справи у сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив позивачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату професійної правничої допомоги, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати пов`язані із наданням професійної правничої допомоги в сумі 30 000 грн. 00 коп. покладає на відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВК Трейд Ін" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 108, код. 42109903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" (04112, м. Київ, вул. Степана Руданського, 3а, оф. 600 код. 31245569) 142 525 (сто сорок дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять) грн. 08 коп. основної заборгованості, 8 895 (вісім тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 38 коп. пені, 46 645 (сорок шість тисяч шістсот сорок п`ять) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 7 495 (сім тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн. 32 коп. 3% річних, 14 252 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят два) грн. 51 грн. штрафу, 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу та 3 282 (три тисячі двісті вісімдесят два) грн. 22 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14 жовтня 2022 року.

Суддя Войтюк В.Р.