Рішення

від 17.10.2022 по справі 591/1680/22

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/1680/22

Провадження № 2/591/1566/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2022 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді - Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання - Рудь В.В.,

представника позивача - Петрищева О.О. ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми цивільну справу № 591/1680/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики,

в с т а н о в и в:

У травні 2022 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник адвокат Петрищев О.О., звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вони з відповідачем є давніми знайомими та перебували у дружніх відносинах, а також обоє займаються підприємницькою діяльністю. Для розвитку власного бізнесу ОСОБА_2 неодноразово отримував від нього грошові кошти під розписку, які своєчасно та у повному обсязі повертав. Враховуючи вказані вище обставини, беручи до уваги виконання відповідачем попередніх договорів позики, на прохання останнього він повторно надав відповідачеві у позику грошові кошти у розмірі 250 000 доларів США. Так, 03 червня 2019 року між ним та відповідачем на підставі письмової розписки, було укладено договір позики, згідно умов якого відповідач отримав від нього грошові кошти в сумі 250 000 доларів США, що станом на 10 травня 2022 року еквівалентно 7 312 500 грн, з терміном повернення до 15 серпня 2019 року. Свої зобов`язання за договором позики ОСОБА_2 виконав частково, а саме 17 000 доларів США повернув позикодавцеві 20 червня 2019 року, 19 000 доларів США повернув 25 вересня 2019 року, 51 000 доларів США повернув 27 вересня 2019 року, 30 000 доларів США повернув 30 жовтня 2019 року. Отже, загальна сума заборгованості, яку повернув відповідач склала 117 000 доларів США. Непогашеною залишилась заборгованість в розмірі 133 000 доларів США, що станом на день подачі 09 травня 2022 року позову до суду за офіційним курсом НБУ еквівалентно 3 890 250 грн. Зобов`язання за договором позики у визначений в розписці строк відповідач не виконав, грошові кошти позичальнику не повернув. Залишок заборгованості у добровільному порядку відповідач повертати відмовився у зв`язку із скрутною фінансовою ситуацією.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики від 03 червня 2019 року в розмірі 3 890 250 грн, 3 відсотки річних від простроченої суми в розмірі 294 486 грн 60 коп. та 947 664 грн 90 коп. інфляційних збитків.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 19 травня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 30 червня 2022 року.

30 червня 2022 року протокольною ухвалою суду підготовче судове засідання відкладено на 09 серпня 2022 року у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09 серпня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 жовтня 2022 року.

У поданих відповідачем письмових поясненнях останній зауважує, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Відтак, вважає, що відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення нарахувань згідно ст. 625 ЦК України, нарахованих після 23 лютого 2022 року. Разом з тим, під час обчислення 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи в судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Оскільки, суд відповідно до статті 13 ЦПК України зобов`язаний дотримуватись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог, а вимоги заявлені позивачем в гривневому еквіваленті, то за офіційним курсом гривні щодо долару США згідно відомостей НБУ станом на 10 травня 2022 року, сума трьох процентів річних від простроченої суми становить 270 185 грн 76 коп. Щодо заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат, то зауважує, що позивач застосував еквівалент іноземної валюти не на час виникнення в нього права вимоги на компенсацію передбачену ст. 625 ЦК України, а саме на 16 серпня 2019 року, оскільки грошові кошти надавалися в борг зі строком повернення до 15 серпня 2019 року, а на час звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості, що дозволило йому відновити втрати від знецінення національної валюти. До того ж, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Натомість позивач в своєму розрахунку інфляційних збитків визначив гривневий еквівалент заборгованості на час звернення до суду, а не на момент її виникнення, що спростовує зазначений розрахунок. З огляду на вказане, відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача по втратам (збиткам) від інфляції згідно ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Петрищев О.О. позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, а саме в частині стягнення суми боргу за договором позики в сумі 3 890 250 грн. Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних збитків, то в цій частині позовні вимоги не визнав з урахуванням поданих ним письмових пояснень.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03 червня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики у формі розписки, відповідно до якого ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_3 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) доларів США, які зобов`язався повернути до 15 серпня 2019 року. При передачі коштів був присутній свідок ОСОБА_4 , що підтверджується його підписом на розписці (а.с. 14).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з частиною 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як передбачено пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

У судовому засіданні відповідач визнав факт укладення між сторонами договору позики у формі розписки від 03 червня 2019 року, а також визнав суму боргу за договором позики в розмірі 3 890 250 грн, що еквівалентно залишку суми боргу за договором позики в сумі 133 000 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день підписання позовної заяви - 10 травня 2022 року.

За таких обставин, ураховуючи, що позивач обрав валюту погашення заборгованості за договором позики у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на день підписання позовної заяви (10 травня 2022 року), а також обставини визнання відповідачем позову в цій частині, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу за договором позики від 03 червня 2019 року в сумі 3 890 250 грн підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення 3 відсотків річних від простроченої суми, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням наведених норм права, а також обставин того, що у зв`язку з повномасштабною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан, який станом на день ухвалення судом рішення триває, суд вважає, що відповідач звільняється від стягнення 3 відсотків річних від простроченої суми з 24 лютого 2022 року на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Отже, розрахунок 3 відсотків річних від простроченої суми слід розраховувати за період з 01 листопада 2019 року по 23 лютого 2022 року, тобто до початку дії в Україні воєнного стану, що становить у вказаний період 270 185 грн 86 коп., виходячи з такого розрахунку: 3 890 250 грн (сума боргу, визначена у судовому рішенні) * 3 % * 846 (кількість днів у періоді) / 365 днів.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, то суд зауважує, що договір між сторонами був укладений в іноземній валюті. Разом з тим, норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначено договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти. При цьому, оскільки позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов`язання та пред`явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 10 травня 2022 року, тому саме з цієї дати - 10 травня 2022 року валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому саме з цієї дати можливе нарахування індексу інфляції на таку заборгованість.

Вказаних висновків дійшла також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Оскільки до моменту пред`явлення позову валютою зобов`язання була іноземна валюта, тому відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат за період з 01 листопада 2019 року по 10 травня 2022 року. Крім того, визначення суми боргу в еквіваленті іноземної валюти станом на день подачі позову до суду дозволило позивачу відновити втрати від знецінення національної валюти.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат суд вважає необхідним відмовити.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку статті 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено частково, а саме на 81,06 % (4160435,86 грн * 100 % / 5132401,50 грн), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 10055 грн 49 коп. (12405 грн * 81,06 %).

Також на підставі ст. 137 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 4053 грн (5000 грн * 81,06 %), факт понесення та розмір яких підтверджується наявними в матеріалах справи належними і допустимими доказами, зокрема, договором про надання правової допомоги від 10 травня 2022 року, квитанцією до прибуткового касового ордера № 05/08 від 05 серпня 2022 року на суму 5000 грн та актом прийому-передачі адвокатських послуг від 05 серпня 2022 року по договору про надання правової допомоги №10/05 від 10 травня 2022 року (а.с. 9, 58, 59).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 03 червня 2019 року у розмірі 3 890 250 грн, 3 відсотки річних від простроченої суми в розмірі 270 185 грн 86 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 10055 грн 49 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4053 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 17 жовтня 2022 року.

Суддя А.С. Северинова