Постанова

від 17.10.2022 по справі 484/1293/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

17.10.22

22-ц/812/876/22

Єдиний унікальний номер судової справи: 484/1293/22

Номер провадження: 22-ц/812/876/22 Суддя-доповідач апеляційного суду: Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2022 року м. Миколаїв справа № 484/1293/22

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Лівінського І.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Стрілець К.О.,

за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 серпня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Мельничука О.В. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

встановив:

11 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами № 4825481800:01:000:0055 площею 3,0799 га; № 4825481800:03:000:0160 площею 1,2934 га; № 4825481800:01:000:0341 площею 0,2756 га; № 4825481800:01:000:0549 площею 0,017 га, а всього - 4,67 га, які розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

01 січня 2006 року ОСОБА_2 укладено договір оренди вищевказаних земельних ділянок з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» строком на 50 років, до 31 грудня 2055 року, який зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді Первомайського району Миколаївської області 15 квітня 2008 року за № 040802200043.

На виконання та у відповідності до укладеного договору оренди землі 15 квітня 2008 року було складено Акт прийому-передачі земельної ділянки.

Відповідач порушує умови договору оренди, оскільки за 2020-2021 роки не сплачує орендну плату, що на переконання позивача свідчить про систематичність її невиплати.

Загальна сума заборгованості по орендній платі за 2020-2021 роки складає 11 751 грн. 56 коп., яка не виплачена без поважних причин.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд:

- розірвати договір оренди землі № 271/КБ, укладений 01 січня 2006 року між ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та ОСОБА_3 , зареєстрований у книзі запису державної реєстрації договорів оренди землі Державного реєстру земель 15 квітня 2008 року за № 040802200043, розташованої в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області з кадастровими номерами № 4825481800:01:000:0055 площею 3,0799 га; № 4825481800:03:000:0160 площею 1,2934 га; № 4825481800:01:000:0341 площею 0,2756 га; № 4825481800:01:000:0549 площею 0,017 га, а всього - 4,67 га;

- стягнути з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на її користь заборгованість по орендній платі за користування вищевказаними земельними ділянками за 2020-2021 роки в сумі 11 751,56 грн;

- зобов`язати ТОВ «Агрофірма Корнацьких» повернути вищезазначені земельні ділянки їх власнику в належному агротехнічному стані відповідно до акту приймання-передачі та стягнути з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на її користь понесені судові витрати у вигляді судового збору.

12 липня 2022 року відповідачем - ТОВ «Агрофірма Корнацьких» подано відзив на позов, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає викладені позивачем в позовній заяві обставини необґрунтованими та свідчать про недобросовісну поведінку позивачки, у зв`язку з тим, що її дії щодо дострокового розірвання Договору оренди землі з Агрофірмою суперечать попередній поведінці щодо прийняття виконаного за Договорами оренди землі із Агрофірмою, зокрема, отримання орендної плати за попередні роки. Крім того, позивач умисно створює умови щодо дострокового розірвання договору оренди землі, а тому ТОВ «Агрофірма Корнацьких» було позбавлене можливості здійснити виплату орендної плати за оскаржуваним договором оренди землі за 2020-2021 роки. Розмір орендної плати зазначений позивачем не відповідає умовам договору оренди.

У відповіді на відзив позивач зазначала, що на протязі 2006-2019 років вона отримувала від відповідача орендну плату готівкою безпосередньо в касі підприємства. Весь час зв`язувалася з бухгалтерією підприємства в телефонному режимі. Проте, у грудні 2020 року, прибувши до бухгалтерії підприємства, їй відмовили у видачі орендної плати, поки вона не підпише «Підтвердження зобов`язання», згідно якого вона мала передати всі свої права на земельну ділянку ОСОБА_4 . Вказаний документ вона відмовилася підписувати. Пізніше на адресу відповідача надіслала лист з вимогою вирішення питання щодо виплати орендної плати за 2020 рік. Однак, відповідачем відповіді їй надано не було. Тому вважає, що саме відповідач створив умови штучної затримки з виплати орендної плати.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 серпня 2022 року позов задоволено повністю.

Розірвано Договір оренди землі № 271/КБ, укладений 01 січня 2006 року між ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та ОСОБА_3 , зареєстрований у книзі запису державної реєстрації договорів оренди землі Державного реєстру земель 15 квітня 2008 року за № 040802200043, розташованої в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області з кадастровими номерами № 4825481800:01:000:0055 площею 3,0799 га; № 4825481800:03:000:0160 площею 1,2934 га; № 4825481800:01:000:0341 площею 0,2756 га; № 4825481800:01:000:0549 площею 0,017 га, а всього - 4,67 га.

Зобов`язано ТОВ «Агрофірма Корнацьких» повернути ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами № 4825481800:01:000:0055 площею 3,0799 га; № 4825481800:03:000:0160 площею 1,2934 га; № 4825481800:01:000:0341 площею 0,2756 га; № 4825481800:01:000:0549 площею 0,017 га, а всього - 4,67 га, - в належному агротехнічному стані відповідно до акту приймання-передачі.

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельними ділянками за 2020-2021 роки в сумі 11 751 грн. 56 коп.

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 заборгованість витрати по сплаті судового збору в розмірі 1984 грн. 80 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачкою доведено систематичність несплати орендної плати відповідачем та незаконне користування останнім земельними ділянками, належними позивачці, що є підставою для розірвання договору оренди землі, що, в свою чергу, тягне припинення дії договору оренди землі, а також повернення земельних ділянок їх власнику. При цьому, проаналізувавши наявні у справі докази, зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених ОСОБА_1 доходів, суд вважав, що на користь позивача підлягає стягненню орендна плата за 2020 -2021 роки в розмірі сплаченої орендної плати позивачу за 2018-2019 роки згідно договору у розмірі 5875 грн. 78 коп. за рік.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Агрофірма Корнацьких» вказував, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховані умови п. 9 договору оренди землі щодо щорічного розміру орендної плати 785 грн. 84 коп., податок, який мав сплачуватися відповідачем із визначеної судом суми, те, що відповідач протягом тривалого часу виконував умови договору, а позивачем не було прийнято належне виконання, оскільки позивачеві відомо строки та порядок отримання орендної плати, що свідчить про те, що мало місце прострочення кредитора. Крім цього, суд першої інстанції використав концепцію негативного доказу.

Вказаним обставинам суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки, чим порушив принцип змагальності судового процесу та рівності учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість її доводів, а також підставність визначення розміру заборгованості з орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача, розмір якої згідно Указу Президента України від 02 лютого 2002 року №92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» має бути не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не 785 грн. 84 коп., як зазначено у договорі оренди, просила апеляційну скарга залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися та направили заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Зважаючи на вимоги частини 6 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, взявши до уваги також заяви позивача та представника відповідача про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: №4825481800:01:000:0055 площею 3,0799 га; № 4825481800:03:000:0160 площею 1,2934 га; № 4825481800:01:000:0341 площею 0,2756 га; № 4825481800:01:000:0549 площею 0,017 га, а всього - 4,67 га, які розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та надані для ведення товарного сільськогосподарського (а.с. 10-17).

01 січня 2006 року ОСОБА_2 укладено договір оренди вищевказаних земельних ділянок з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» строком на 50 років, який зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді Первомайського району Миколаївської області 15 квітня 2008 року за № 040802200043 (а.с.7-9).

На виконання та у відповідності до укладеного Договору оренди землі 15 квітня 2008 року було складено Акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с.9).

Згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 03 березня 2017 року Первомайським міським відділом ДРАЦС у Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області після державної реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с.6).

Наполягаючи на задоволенні позову, як на підставу для розірвання договору оренди, позивачка посилалась на систематичну невиплату відповідачем орендної плати протягом 2020 - 2021 років.

15 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» з письмовою вимогою про виплату їй заборгованості з орендної плати за 2020 рік (а.с.20-21).

21 січня 2021 року дана вимога була отримана ТОВ «Агрофірма Корнацьких», однак заборгованість не сплачена.

Згідно з статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12, в якій були встановлені подібні правовідносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932св18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Пунктом 9 вищевказаного Договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі шляхом видачі орендодавцю готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану суму у розмірі 785 грн. 84 коп.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції (п.10 умов Договору).

Орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі (п.11 Договору).

Згідно Додатку №1 до Договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2006 року, орендна плата вноситься щорічно до 26 грудня року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі.

Відповідно до змісту пункту 38 договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Як встановлено судом, орендна плата за 2020-2021 роки відповідачем не сплачувалася і в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивачкою було отримано кошти від відповідача у рахунок орендної оплати за вказаний період за користування спірними земельними ділянками.

Відповідач не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості та не надав доказів її сплати. Тому аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції використав концепцію негативного доказу не заслуговують на увагу.

Невиконання відповідачем обов`язку за договорами щодо сплати орендної плати за два роки свідчить про її систематичну несплату та є істотним порушенням Договору оренди, а відтак і підставою для його розірвання.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повно та всебічно з`ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в частині розірвання договорі оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок, оскільки підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, висновок суду першої інстанції в цій частині відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Визначаючи розмір заборгованості з орендної плати за 2020-2021 роки, яка підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції виходив з розміру сплаченої орендної плати позивачу у 2018-2019 роках у сумі 5875 грн. 78 коп. за рік.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.

Згідно зі ст.21 Закону № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Отже, розмір та умови оплати, указані в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення договору законодавству.

Частиною 2 ст. 23 Закону № 161-XIV орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

У пункті 13 договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається виключно за взаємною згодою сторін, у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 36 договору оренди земельних ділянок зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв`язується в судовому порядку.

При укладенні оспорюваного договору оренди земельних ділянок сторони погодили таку його істотну умову, як орендну плату із зазначенням її розміру, який склав 785 грн. 84 коп. за кожен рік, що відповідно до розрахунку орендної плати, який є невід`ємною частиною договору, становить 1,8 відсотка від грошової оцінки земельних ділянок.

Зміни до договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2006 року щодо розміру орендної плати не вносилися і в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка у встановленому статтею 23 Закону України «Про оренду землі» та договором оренди земельної ділянки порядку ініціювала питання щодо перегляду розміру орендної плати і її підвищення.

Договір оренди земельної ділянки не передбачає автоматичної зміни розміру орендної плати в залежності від зміни законодавства.

За такого доводи відзиву на апеляційну скаргу у частині застосування при визначенні розміру заборгованості з орендної плати Указу Президента № 92/2002 у редакції зі змінами, внесеними Указом Президента № 725/2008, згідно з якими мінімальний розмір плати за оренду земельних ділянок збільшений до 3 відсотків від вартості земельної ділянки, не ґрунтується на вимогах матеріального права.

Таким чином, висновок суду першої інстанції у частині застосування при визначенні розміру заборгованості з орендної плати за 2020-2021 роки розміру сплаченої орендної плати позивачу у 2018-2019 роках у сумі 5875 грн. 78 коп. за рік, не ґрунтується на вимогах матеріального права та умовах укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки.

Тому при визначенні розміру заборгованості зі сплати орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, суд мав керуватися умовами договору щодо орендної плати, у редакції на момент його підписання сторонами, яка визначена у розмірі 785 грн. 84 коп. без урахування індексів інфляції.

Враховуючи наведенні обставини, з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за період 2020-2021 роки за договором оренди №271/КБ від 01 січня 2006 року, у розмірі 1 571 грн. 68 коп. без урахування інфляції.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо прострочення кредитора, оскільки ТОВ «Агрофірма Корнацьких» не надало доказів будь-якого виконання свого обов`язку щодо внесення орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 01 січня 2006 року протягом 2020-2021 років.

Відповідно до частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до пункту 42 договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2006 року сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Отже, ТОВ «Агрофірма Корнацьких», як особа, яка порушила своє зобов`язання щодо внесення орендної плати, зобов`язане було довести відсутність своєї вини, проте не довело належними і допустимими доказами відсутність своєї вини у порушенні спірного зобов`язання, зокрема невиконання умов договорів оренди земельних ділянок щодо сплати орендної плати протягом 2020-2021 років.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частини п`ята-сьома статті 81 ЦПК України).

Отже, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Проте, за встановлених обставин щодо несплати ОСОБА_1 орендної плати за договором оренди від 01 січня 2006 року за період 2020 - 2021 років, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» не подало до суду належних та допустимих доказів неможливості сплати орендодавцю орендної плати, а також вчинення будь-яких дій, спрямованих на виконання обов`язку, передбаченого статтею 24 Закону України «Про оренду землі», враховуючи також й те, що за змістом пунктів 9, 11 договорів оренди, орендна плата вноситься орендарем, а не сплачується тільки на вимогу орендодавця.

Крім того, колегія суддів враховує принцип пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», з огляду на те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

З урахуванням наведеного, посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо дослідження доказів є необґрунтованими.

Враховуючи обставини, колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідно пунктів 1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України слід змінити, стягнувши із ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди в розмірі 1 571 грн. 68 коп.

Відповідно до 141 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним (в розмірі 13,37 %) позовним вимогам майнового характеру слід стягнути 1 125 грн. 08 коп. (992, 40 грн. + 132, 68 грн.) за подачу позовної заяви, а з позивачки на користь відповідача - 1 287 грн. 57 коп. (1 488, 60 грн. + 1 289 грн. 57 коп.) судового збору за подачу апеляційної скарги.

Шляхом взаємозаліку судового збору, що підлягає стягненню на користь кожної із сторін, з позивача на користь відповідача остаточно слід стягнути 162 грн. 49 коп. (1287 грн. 57 коп. - 1 125 грн. 08 коп.)

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 серпня 2022 року в частині стягнення розміру заборгованості по орендній платі та судового збору змінити.

Стягнути з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2020-2022 роки за договором оренди землі № 271/КБ від 01 січня 2006 року в розмірі 1 571 (одна тисяча п`ятсот сімдесят одна) грн. 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрофірма Корнацьких» 162 (сто шістдесят дві) грн. 49 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

В іншій частині вказане судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: І.В. Лівінський

Т.В. Серебрякова

Повний текст судового рішення виготовлено 17 жовтня 2022 року.