Ухвала

від 14.09.2022 по справі 569/8129/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/8129/22

1-кс/569/3824/22

УХВАЛА

14 вересня 2022 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту накладеного документи ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду № 569/8129/22,1-кс/569/2883/22 від 30.06.2022,-

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту накладеного документи ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду № 569/8129/22,1-кс/569/2883/22 від 30.06.2022 звернувся ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що 28 червня 2022 року, в господарстві за його місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області (Справа № 569/8129/22, 1 -кс/569/2743/22) від 23.06.2022 старшим слідчим СУ ГУНП в Рівненській області майором поліції ОСОБА_4 проведено обшук, під час якого було вилучено копії документів на 11 аркушах, пилораму та два обрізні станки, які опечатано та передано мені на відповідальне зберігання.

Відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області (Справа № 569/8129/22, 1 -кс/569/2883/22) від 30.06.2022 на вищевказане майор накладено арешт, що полягає у забороні права користування, розпорядження та відчуження.

05 липня 2022 року заступником начальника відділу СУ ГУНП в Рівненській області майором поліції ОСОБА_5 його було ознайомлено з даною ухвалою та надано її копію.

Вважає, що рішення слідчого судді про накладення арешту на дане майно є необґрунтованим та невмотивованим. В межах досудового розслідування не встановлено, що вилучені речі та документи мають відношення до кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, своє клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.

Слідчий в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Однак подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність щодо задоволення клопотання не заперечує.

Дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 30 червня 2022 року накладено арешт, що полягає у забороні права користування, розпорядження та відчуження на копії документів на 11 аркушах, пилораму та два обрізні станки, які були вилученні під час обшуку 28.06.2022 за місцем проживання ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 ..

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини першоїстатті 174 Кримінального процесуального кодексу Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як встановлено в судовому засіданні, що у кримінальному провадженні підозра ОСОБА_3 не оголошувалась, а отже застосування арешту майна до даного майна є безпідставним та нічим не обґрунтованим.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановления нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі" Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому (41 L1 постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09,82, «новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Відповідно до положень статті 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

У свою чергу, право власності в Україні охороняється законом, держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Згідно вимог статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, що необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не має, а тому клопотання підлягає до задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту накладеного документи ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду № 569/8129/22,1-кс/569/2883/22 від 30.06.2022 задоволити.

Скасування арешту, який полягає у забороні права користування, розпорядження та відчуження майном та документами, який накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду права № 569/8129/22, 1 -кс/569/2883/22 від 30.06.2022 по кримінальному провадженню № 42021185550000023 від 05.11.2021 на вилучені у ОСОБА_3 , майно та документи, а саме: копії документів на 11 аркушах, пилораму та два обрізні станки, які вилучені за моїм місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області (Справа № 569/8129/22, 1 -кс/569/2743/22) від 23.06.2022, та повернути його законному володільцю, у якого вони вилучені.

Ухвала , відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1