Постанова

від 17.10.2022 по справі 918/275/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року Справа № 918/275/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19 липня 2022 року, повний текст рішення складено 21 липня 2022 року

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Акордбанк"

про стягнення пені в сумі 2 329, 59 грн., інфляційних втрат в сумі 2 744, 15 грн. та 3% річних в сумі 769, 39 грн. за гривневим поточним рахунком, пені в сумі 8 383, 48 гри. та 3% річних в сумі 82, 73 євро за валютним поточним рахунком.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія" (надалі Позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом, у якому просило суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Акордбанк" (надалі Відповідач) пені в сумі 2 329 грн 59 коп, інфляційних втрат в сумі 2 744 грн 15 коп. та 3% річних в сумі 769 грн 39 коп.. за гривневим поточним рахунком, а також пені в сумі 8 383 грн 48 коп. та 3% річних в сумі 82, 73 євро за валютним поточним рахунком.

В обґрунтування позову Позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 2 березня 2021 року в справі №918/1170/20 за позовом ФГ "Агротех- Р", Позивача, ФОП Романюка В.Д. до Відповідача, визнано протиправними дії Відповідача із зупинення фінансових операцій на поточних рахунках, відкритих фізичною особою - підприємцем Романюком Віталієм Леонідовичем, Фермерським господарством "Агротех-Р" та Позивачем у Відповідача. Зобов`язано Відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними для позивачів коштами. Позивач констатує, що обмежуючи Позивача у користуванні власними коштами, Відповідач фактично, користувався зазначеними коштами без будь якої правової підстави впродовж строку з 4 листопада 2020 року по 15 лютого 2021 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19 липня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 10 713 грн 07 коп. пені, 824 грн 75 коп. інфляційних втрат, 914 грн 34 коп. три відсотка річних. Також даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 грн. Відмовлено в стягненні 1 919 грн 40 коп інфляційних втрат та 2 682 грн 16 коп. трьох відсотків річних.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 2 березня 2021 року в справі №918/1170/20 за позовом ФГ "Агротех- Р", Позивача, ФОП Романюка В.Д. до Відповідача, визнано протиправними дії Відповідача із зупинення фінансових операцій на поточних рахунках, відкритих фізичною особою - підприємцем Романюком Віталієм Леонідовичем, Фермерським господарством "Агротех-Р", та Позивачем у Відповідача. При цьому, вказаним рішенням зобов`язано Відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними для позивачів коштів.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що матеріалами справи підтверджується протиправна бездіяльність Відповідача, щодо обмеження розпорядженням грошовими коштами Позивача, без будь якої правової підстави.

Разом з тим, місцевий господарський суд вказав, що стосовно періоду безпідставного обмеження користування коштами на поточному рахунку, то Відповідач безпідставно обмежив доступ до рахунку Позивача строком з 3 листопада 2020 року по 10 грудня 2021 року.

Суд вказав, що Позивач здійснив з 4 листопада 2020 року операцію щодо переказу коштів лише 10 грудня 2021 року на суму 25 435 грн 43 коп., надалі 13 грудня 2021 року на суму 77 296 грн 43 коп. після продажу валюти в сумі 2503,98 євро, про що свідчать виписка з банківського рахунку в електронній формі. Саме на кошти в зазначено розмірі, були накладені Відповідачем обмеження у користуванні для Позивача.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 2 пункту 32.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу неню у розмірі 0.1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що розмір пені за період прострочення з 4 листопада 2020 року по 15 лютого 2021 року перевищує 10 відсотків суми переказу, а інший розмір пені не обумовлений договором банківського рахунку, тому виходячи з коштів, видаткові фінансові операції по яких були заблоковані, сума пені по гривневому рахунку 2 329 грн 59 коп. (23 295, 87 х 10%) та по валютному рахунку - 8 383 грн 48 коп. (2503.98 євро (гривневе покриття 83834,75 гри.) х 10%), разом 10 713 грн 07 коп. пені.

Щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 744 грн 15 коп., 3% річних в розмірі 769 грн 39 коп., то місцевий господарський суд зазначив, що із розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат вбачається, що останній здійснений за період який перевищує, визначений судом вище у рішенні, тому судом було здійснено перерахунок зазначених сум. Відповідно до розрахунку суду, до стягнення із Відповідача на користь Позивача підлягає сума в розмірі 824 грн 75 коп. інфляційних та 914 грн 34 коп. три відсотка річних нарахованих за період з 4 листопада 2020 року по 15 лютого 2021 року.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (а.с. 203-207), в якій з підстав, висвітлених у ній, просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області по справі №918/275/22 та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що суд першої інстанції безпідставно та з порушенням приписів пункту 32.2 статті 32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» стягнув з Відповідача грошову суму пені за порушення банком строків виконання доручень Позивача, оскільки у справі № 918/275/22 не міститься доказів не виконання Відповідачем конкретних доручень Позивача. Відповідно і розрахунок (нарахування) пені, передбаченої пунктом 32.2 статті 32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є неможливим, оскільки вона нараховується за порушення Банком строків виконання конкретних доручень клієнта.

Апелянт вказав, що предметом Договору банківського рахунку, укладеного між Відповідачем та Позивачем є відкриття клієнту поточних банківських рахунків та надання банком послуг зі здійснення за цими рахунками розрахунково-касового обслуговування. Відповідач наголошує, що згідно умов договору банківського рахунку, укладеного між Відповідачем та Позивачем, Відповідач не має жодних боргів або грошових зобов`язань перед Позивачем, оскільки у Відповідача не має зобов`язань сплатити на користь Позивача грошові кошти у вигляді оплати за поставлену продукцію, виконану роботу, надані послуги тощо, а отже до Відповідача не може бути застосована відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України. З огляду на наведене, Відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно та з порушенням приписів статті 625 Цивільного кодексу України застосував до Відповідача відповідальність за порушення грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу індексу інфляції та 3 (трьох) процентів річних від простроченої суми.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 серпня 2022 року справу №918/275/22 прийнято до провадження суду в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Грязнов В.В., суддя Філіпова Т.Л.. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.

На адресу Північно-західний апеляційний господарський суд 2 вересня 2022 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 2 березня 2021 року у справі №918/1170/20 за позовом ФГ "Агротех- Р", Позивача, ФОП Романюка В.Л. до Відповідача, визнано протиправними дії Відповідача із зупинення фінансових операцій на поточних рахунках, відкритих фізичною особою - підприємцем Романюком Віталієм Леонідовичем, Фермерським господарством "Агротех-Р", та Позивачем в Відповідача. Зобов`язано Відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними для позивачів коштів. Позивач зазначив, що судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріалами справи підтверджується протиправна бездіяльність Відповідача, щодо обмеження розпорядженням грошовими коштами позивача, без будь якої правової підстави.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 918/275/22 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2481 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 248000 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 23 серпня 2022 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №918/275/22 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 24 жовтня 2022 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід задоволити частково, скасувати рішення Господарського суду Рівненської області в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В решті рішення суду залишити без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

1 жовтня 2020 року Позивачем у Відповідача відкрито поточний рахунок у національній та іноземній валюті - гривні та євро за №UА193806340000026002169009001, про що свідчить договір банківського рахунку №РRUO-011020/009-73 (надалі Договір; а.с. 9-1).

Відповідно до предмету договору банківського рахунку Відповідач відкриває Позивачу поточні рахунки та здійснює розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього договору.

Водночас, як вбачається з пункту 2.1.2 Договору, Відповідач зобов`язався додержуватись вимог чинного законодавства України, нормативних актів НБУ, що регулюють питання здійснення будь-яких операцій відносно відкриття та подальшого обслуговування поточних рахунків клієнта, та вимог цього Договору.

Пунктом 2.1.8 Договору передбачено, що Відповідач зобов`язався приймати та своєчасно виконувати розрахункові документи.

Згідно пункту 2.3.13 Договору передбачено, що Відповідач має право відмовитись від проведення та/або затримати до 5 робочих днів (до моменту повного уточнення реквізитів га/або кінцевого вигодонабувача (вигодоодержувача) та/або встановлення, підтвердження, спростування ризикової операції) здійснення підозрілої або такої, що не несе економічної та/або законної мети фінансової операції відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення" зі змінами та доповненнями.

Відповідно до підпункту 2.3.14.1 Договору, Відповідач має право відмовити Позивачу в наданні послуги/встановленні ділових відносин, в тому числі, в здійснені розрахунково- касових операцій у випадках: неподання Позивачем для Відповідача документів, необхідних для проведення Позивачем операцій відповідно до вимог чинного законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення; у разі встановлення факту подання Позивачем під час здійснення ідентифікації та/або верифікації Позивачем недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу; у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки/переоцінки ризику.

Розрахунково-касове обслуговування вказаного поточного рахунку проводиться у Відділенні №73 у м.Костопіль ПАТ "Комерційний банк "Акордбанк" (м.Костопіль, Рівненська область).

Як зазначає Позивач, з 3 листопада 2020 року вищезазначений поточний рахунок було заблоковано Відповідачем без пояснення будь-яких причин, а також безпідставно зупинено фінансові операції за поточним рахунком.

5 листопада 2020 року Позивач звернувся із заявою до Відповідача про надання інформації щодо зупинення фінансових операцій за поточним рахунком.

Будь-яких відповідей чи листів від Відповідача з обґрунтованими поясненнями не було отримано Позивачем, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Повторно, 11 листопада 2020 року Позивач звернувся із заявою до Відповідача про надання інформації щодо зупинення фінансових операцій за поточним рахунком, які були залишені без розгляду, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до умов договору банківського рахунку укладеного Позивачем з Відповідачем, клієнт має право вимагати своєчасного та повного здійснення розрахунків та виконаним інших послуг за цим договором (пункт 2.4.4 Договорів).

Позивач зазначає, що Відповідач безпідставно обмежив доступ до рахунку Позивача строком з 3 листопада 2020 року по 10 грудня 2021 року.

Позивач, зважаючи на вищеописані обставини, звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права з позовом до Відповідача про стягнення пені в сумі 2 329 грн 59 коп., інфляційних втрат в сумі 2 744 грн 15 коп. та 3% річних в сумі 769 грн 39 коп., за гривневим поточним рахунком, а також пені в сумі 8 383 грн 48 коп. та 3% річних в сумі 82, 73 євро за валютним поточним рахунком.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу дії статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

В силу дії статті 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених і Згідно з нормами статті 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених і сторонами.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам) (пункт 6.1). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб (пункт 6.2).

Відповідно до норм пункту 6.3 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України, Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Згідно з правилами статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до приписів статті 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Згідно з правилами пункту 9.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що розміщені на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або ті інших випадках, установлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що розміщені на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом.

Дії банку щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають зокрема відповідати усім вимогам Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фіна псуванню розповсюдження зброї масового знищення".

В силу дії статті 5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов`язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з активами, одержаними внаслідок вчинення злочину, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких активів чи володіння ними, прав на такі активи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням активів, одержаних внаслідок вчинення злочину.

В розумінні Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб`єктами первинного фінансового моніторингу є банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону); а спеціально уповноваженим органом - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії.

Положеннями статті 8 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено завдання, обов`язки та права суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Зокрема колегія суддів зауважує, що Відповідач, як суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний вживати заходів щодо запобігання розголошенню (зокрема особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, що подається спеціально уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (у тому числі про факт подання такої інформації або факт отримання запиту, рішення чи доручення від спеціально уповноваженого органу та їх виконання), крім випадків, визначених цим Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою законодавства України, колегія суду досліджує доводи та заперечення Відповідача з приводу відсутності підстав для застосування пені відповідно до статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та умов Договору, з огляду на що зазначає таке.

Статтею 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" унормовано порядок та підстави відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин відмовити клієнту у відкритій рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:

якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;

встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;

подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу;

виявлення порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком- оболонкою:

якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції. У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

Колегія суддів констатує, що вищеописаними нормами чітко регламентовано порядок та підстави вжиття заходів щодо зупинення фінансових операцій, а також передбачено обмеження строків зупинення фінансових операцій та неможливість їх продовження.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач не наводить жодної ознаки наявності у банківських операціях Позивача легалізації кримінальних доходів чи фінансування тероризму.

Вищенаведені обставини підтверджуються рішенням Господарського суду Рівненської області від 2 березня 2021 року в справі №918/1170/20 за позовом ФГ "Агротех- Р", та Позивача", ФОП Романюка В.Д. до Відповідача, яким визнано протиправними дії Відповідача із зупинення фінансових операцій на поточних рахунках, відкритих фізичною особою - підприємцем Романюком Віталієм Леонідовичем, Фермерським господарством "Агротех-Р", Позивачем у Відповідача. Даним судовим рішенням зобов`язано Відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними для позивачів коштів.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, доказами, долученими до матеріалів справи підтверджується протиправна бездіяльність Відповідача, щодо обмеження розпорядженням грошовими коштами Позивача, без будь-якої правової підстави.

Водночас, що стосується періоду безпідставного обмеження користування коштами на поточному рахунку, слід зазначити наступне.

Позивач зазначає, що Відповідач безпідставно обмежив доступ до рахунку Позивача строком з 3 листопада 2020 року по 10 грудня 2021 року.

В той же час, Відповідачем долучено до матеріалів справи ухвали Печерського районного суду міста Києва від 3 лютого 2021 року та від 29 квітня 2021 року, якими на поточний рахунок Позивача накладено арешти.

Отже, матеріали справи стверджено та Позивачем не спростовано того факту, що Відповідачем у період з 16 лютого 2021 року (з моменту отримання ухвали суду про арешт рахунків) та до моменту скасування ухвали про арешт рахунків, а саме 10 грудня 2021 року, Відповідачем виконувалася вимога ухвали суду, та обмеження щодо рахунку встановлені правомірно.

Враховуючи описане вище, судова колегія констатує, що період за яким безпідставно обмежено користування коштами Позивача на поточному рахунку є період з: з 4 листопада 2020 року по 15 грудня 2021 року.

Згідно пунктів 30.1, 30.2 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі; банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов`язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Відповідно до частин 1,3 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно частини 1 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового оборогу, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

В силу дії пунктів 8,4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" міжбанківський переказ виконується у строк до 3-х операційних днів.

З доказів, долучених до матеріалів справи вбачається, що Відповідач будь-які платежі та перекази в національній та іноземній валюті Позивачу не проводив, оскільки видаткові фінансові операції були зупинені (заблоковані) з 3 листопада 2020 року по 10 грудня 2021 року включно.

Зокрема, починаючи з 4 листопада 2020 року Позивачу, в порушення умов укладених Договору банківських рахунків, обмежено у проведенні видаткових фінансових операцій з власних поточних рахунків, які були відкриті у Відповідача.

Позивач здійснив з 4 листопада 2020 року операцію щодо переказу коштів лише 10 грудня 2021 року на суму 25 435 грн 43 коп., надалі 13 грудня 2021 року на суму 77 296 грн 43 коп. після продажу валюти в сумі 2503,98 євро, про що свідчать виписка з банківського рахунку в електронній формі.

З вищевказаного, вбачається, що Відповідачем накладені обмеження для Позивача у користуванні коштами в зазначеному вище розмірі.

Згідно пункту 32.1 статті 32. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Відповідно до частини 2 пункту 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу неню у розмірі 0.1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

У відповідності до частини 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Підсумовуючи усе описане вище колегія суддів приходить до висновку, що розмір пені за період прострочення з 4 листопада 2020 року по 15 лютого 2021 року перевищує 10 відсотків суми переказу, а інший розмір пені не обумовлений договором банківського рахунку, тому виходячи з коштів, видаткові фінансові операції по яких були заблоковані, сума пені (по гривневому рахунку Позивача) становить: 2 329 грн 59 коп. (23 295 грн 87 коп. х 10%) та по валютному рахунку - 8 383 грн 48 коп. (2503.98 євро (гривневе покриття 83834 грн 75 коп.) х 10%), разом 10 713 грн 07 коп. пені.

З урахуванням усього вищевказаного, в правовому полі дії частини 2 пункту 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та в розрізі обставин встановлених рішенням Господарського суду Рівненської області від 2 березня 2021 року в справі №918/1170/20, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 10713 грн 07 коп. пені. підлягають до задоволення.

Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом, а тому колегія суду залишає його без змін в цій частині.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

В той же час, зважаючи на доводи апеляційної скарги Відповідача щодо того, що зобов`язання Відповідача щодо перерахування коштів не носить характеру грошового зобов`язання та Відповідачем не має жодних боргів або грошових зобов`язань перед Позивачем, то колегія суддів зауважує наступне.

Грошове зобов`язання це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), крім страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами поставки, зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та мають бути виражені у грошових одиницях.

До складу грошового зобов`язання боржника включаються неустойка (штраф, пеня) та інші майнові чи фінансові санкції. До складу грошового зобов`язання боржника не включаються зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, заборгованість із заробітної плати працівників боржника.

Грошове зобов`язання є цивільним правовідношенням, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичнии? обов`язок боржника здіи?снити відповіднии? платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошеи?.

Грошове зобов`язання - це зобов`язання, спрямоване на сплату певноі? грошовоі? суми. Грошовими є зобов`язання, предметом якого є здіи?снення платежу.

Грошовим боргом є обов`язок передати контрагенту як безпосередньо грошові кошти, так і обов`язок виконати певні роботи, надати послуги чи предати товар за попередньо здійсненою оплатою.

Згідно із частиною 1 статтею 533 Цивільного кодексу Украі?ни, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 1.1 Договору, Відповідач відкриває Позивачу поточні рахунки та здійснює розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов Договору.

Відповідно підпункту 2.1.3 Договору Відповідач зобов`язався виконувати доручення Позивача, що містяться в розрахунковому документі у гривнях, у строки визначені Договором.

Пунктом 2.1.8 Договору передбачено, що Відповідач зобов`язався приймати та своєчасно виконувати розрахункові документи.

Відтак, в жодних зобов`язаннях Відповідача відсутній характер грошових, а саме обов`язок Відповідача передати Позивачу як безпосередньо грошові кошти, так і обов`язок виконати певні роботи, надати послуги чи предати товар за попередньо здійсненою оплатою.

Відповідно правовідносини, які виникли між Позивачем та Відповідачем внаслідок укладеного Договору не носять характеру грошових, а відтак до Відповідача не можна застосовувати відповідальність за порушення грошових зобов`язань, передбачену частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів констатує, що з урахуванням приписів статті 549 Цивільного кодексу України, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що статтю 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв`язку з чим сталося прострочення виконання зобов`язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов`язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 Закону Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

В той же час, частиною 3 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що у разі затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта банки сплачують на користь одержувачів грошових коштів пеню у розмірі, що передбачається угодою про проведення касово-розрахункових операцій, а за відсутності угоди про розмір пені в розмірі, встановленому законом.

Відтак, нормами прямої дії (які направлення саме на врегулювання відповідних відносин щодо зобов`язання банку виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу) зокрема, статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та частини 3 статті 343 Господарського кодексу України, передбачено конкретний вид відповідальності яку необхідно застосовувати за вчинення зазначеного банком порушення (нарахування пені).

Підсумовуючи усе вищеописане, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат в сумі 2 744 грн 15 коп., 3% річних в розмірі 769 грн 39 коп. є необгрунтованими та недоведеними, а відтак такими що не підлягають до задоволення.

Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат в сумі 2 744 грн 15 коп. та 3% річних в розмірі 769 грн 39 коп. та приймає в цій частині нове рішення, яким відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних.

З огляду на усе вищевказане у даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський суд, вважає подану Відповідачем апеляційну скаргу в частині скасування судового рішення щодо визначення грошового зобов`язання та стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення саме такого грошового зобов`язання, підставною та обгрунтованою.

Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Рівненської області в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 2 744 грн 15 коп. та 3% річних в розмірі 769 грн 39 коп. та приймає в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій же частині (стосовно стягнення пені), апеляційний господарський суд вважає подану апеляційну скаргу безпідставною, доводи котрої в частині стягнення пені спростовані вище в даній постанові. З огляду на що апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване судове рішення в цій часині.

Згідно частини 1 статті 269 ГПК України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України.

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, за розгляд позовної заяви суд покладає на Відповідача в повному обсязі з огляду на те, що спір виник саме з вини Відповідача, судові витрати за розгляд апеляційної скарги суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19 липня 2022 року в справі №918/275/22 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 19 липня 2022 року в справі №918/275/22 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 824 грн 75 коп. та 3% річних в розмірі 914 грн 34 коп..

3. В решті рішення Господарського суду Рівненської області від 19 липня 2022 року в справі №918/275/22 залишити без змін.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" (04136, м. Київ, вул. Стеценко 6, код ЄДРПОУ 35960913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія" (35000, м. Костопіль, вул. 8-Березня, 6Г, оф. 3, код ЄДРПОУ 43599754) 2481 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" (04136, м. Київ, вул. Стеценко 6, код ЄДРПОУ 35960913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська паливна компанія" (35000, м. Костопіль, вул. 8-Березня, 6Г, оф. 3, код ЄДРПОУ 43599754) 379 грн 51 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Рівненської області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

9. Справу №918/275/22 повернути Господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Філіпова Т.Л.