Рішення

від 13.10.2022 по справі 905/2465/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.2022 Справа №905/2465/21 (905/2193/21)

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехзапчастина», м. Дніпро, Дніпропетровська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м.Курахове, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 134400,00грн, 3% річних у розмірі 12107,05грн та інфляційних втрат у сумі 27764,93грн, всього 174271,98грн,

(в межах справи №905/2465/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», розпорядник майна Карауш Ю.В.)

За участю:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехзапчастина», м. Дніпро, Дніпропетровська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове, Донецька область, про стягнення заборгованості у розмірі 134400,00грн, 3% річних у розмірі 12107,05грн та інфляційних втрат у сумі 27764,93грн, всього 174271,98грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на укладання між сторонами договору купівлі-продажу товару у спрощений спосіб, у виконання якого позивачем передано товар, однак відповідачем оплати за переданий товар не здійснено.

Провадження у справі №905/2193/21 відкрито ухвалою суду від 29.11.2021; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.01.2022 матеріали справи №905/2193/21 передано для розгляду Господарським судом Донецької області в межах справи №905/2465/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове, Донецька область.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.09.2022 справа №905/2193/21 передана до провадження судді Аксьонової К.І. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства з мотивів перебування у провадженні судді справи №905/2465/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове, Донецька область; справі присвоєно єдиний унікальний номер справи №905/2465/21 (905/2193/21) з урахуванням п.16 розділу 2 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації №814 від 20.08.2019 зі змінами.

Ухвалою від 08.09.2022 справу №905/2465/21(905/2193/21) до свого провадження прийнято судом в новому складі; розгляд справи вирішено розпочати спочатку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 28.09.2022 з подальшим відкладанням на 13.10.2022 з повідомленням учасників справи.

З метою повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, враховуючи зупинення направлення поштової кореспонденції в Господарському суді Донецької області з 22.02.2022 у зв`язку з відсутністю фінансування на відправлення вихідної поштової кореспонденції, відповідальним працівником суду було здійснено направлення ухвали від 28.09.2022 на електронні адреси сторін; також здійснено направлення телефонограм за зазначеним в матеріалах справи номерами телефонів.

Отже судом виконані всі можливі дії з метою повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце судового засідання. В розумінні вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України сторони є такими, що належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представники учасників справи у судове засідання 13.10.2022 не з`явились; явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась.

Відповідач в клопотанні від 11.10.2022 розгляд справи просив здійснити за відсутності його представника, проти позову заперечив з посиланням на підписання видаткової накладної №РН-0000327 від 04.10.2018 не уповноваженою директором відповідача на вчинення такої дії особою.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву, згідно з положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

04.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехзапчастина» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

У виконання договору позивач поставив відповідачу товар на суму 134400,00грн з ПДВ за видатковою накладною №РН-0000327 від 04.10.2018. Товар прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень стосовно кількості та якості, що підтверджується підписом представника відповідача на видатковій накладній №РН-0000327 від 04.10.2018 Фурсової Л.Б., яка діяла на підставі довіреності №487 від 03.10.2018, виданої на отримання ТМЦ (Колесо ч. D-22538 у кількості 2шт) від ТОВ «Промтехзапчастина». Вказана довіреність підписана з боку ТОВ «Електросталь-Курахове» директором відповідача Синенком В.В., з огляду на що посилання відповідача на підписання з боку ТОВ «Електросталь-Курахове» видаткової накладної неуповноваженою особою спростовується матеріалами справи та судом до уваги не приймається.

Враховуючи приписи положень ст.ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, вказана видаткова накладна приймається судом як така, що підтверджує виконання позивачем зобов`язань щодо передання товару та прийняття її відповідачем.

Вартість переданого за видатковою накладною №РН-0000327 від 04.10.2018 товару на суму 134400,00грн з ПДВ відповідачем сплачена не була.

Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 134400,00грн, 3% річних у розмірі 12107,05грн та інфляційних втрат у сумі 27764,93грн, всього 174271,98грн.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

За приписами ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч.1 ст.181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договорів поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як свідчать матеріали справи позивач виконав господарські зобов`язання з поставки товару на суму 134400,00грн з ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар за видатковою накладною №РН-0000327 від 04.10.2018 у сумі 134400,00грн, після прийняття товару.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого товару є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України. З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з повної оплати поставленого товару після його прийняття, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 134400,00грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 134400,00грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 12107,05грн за період прострочення з 05.10.2018 по 04.10.2021, та інфляційних втрат у сумі 27764,93грн за період з жовтня 2018 по серпень 2021, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, суд встановив, що розрахунок позивача є неправильним, оскільки позивачем не враховано, що 2020 був високосним роком, кількість днів у цьому році становила 366.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, виходячи з доведеної матеріалами справи суми заборгованості у розмірі 134400,00грн, судом встановлено, що належним розміром 3% річних за період з 05.10.2018 по 04.10.2021 є 12096,00грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню, в решті вимог щодо стягнення 3% річних позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 у справі №910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Водночас, суд наголошує на врахуванні індексів виключно за цілі місяці існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики №265 від 27.07.2007 випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові №910/9938/17 від 10.10.2018.

За результатом проведеної судом перевірки розрахунку інфляційних нарахувань за період жовтень 2018 серпень 2021 на суму заборгованості 134400,00грн, судом встановлено, що він методологічно є неправильним, оскільки позивачем враховані індекси інфляції за неповні місяці існування боргу, а саме за жовтень 2018 місяць, в якому час прострочення складає неповний місяць.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за цілі місяці існування заборгованості, суд встановив, що інфляційні втрати, нараховані за період листопад 2018 серпень 2021 на суму заборгованості 134400,00грн становлять 25054,21грн. Отже позов підлягає задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 25054,21грн, в решті вимог щодо стягнення інфляційних втрат позов є таким, що задоволенню не підлягає.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших судових витрат сторонами до розподілу не заявлено.

Керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (85612, Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, б.115, код ЄДРПОУ 41491822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехзапчастина» (49018, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Моніторна, б.10, кв.85, код ЄДРПОУ 31459067) заборгованість у розмірі 134400,00грн, 3% річних у сумі 12096,00грн, інфляційні втрати у сумі 25054,21грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2573,25грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 13.10.2022 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2022.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Аксьонова