Ухвала

від 24.02.2025 по справі 905/2465/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

24.02.2025 Справа № 905/2465/21 (905/135/25)

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши матеріали

позовної заяви ОСОБА_1 , м. Курахове, Донецька область,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м.Курахове, Донецька область,

про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки у сумі 17712,57грн та вихідної допомоги в сумі 6500,00грн, всього 24212,57грн,

(позов подано в межах справи №905/2465/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», код ЄДРПОУ 41491822, м. Курахове, Донецька область; ліквідатор Карауш Ю.В.),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , м. Курахове, Донецька область, звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове, Донецька область, про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки у сумі 17712,57грн та вихідної допомоги в сумі 6500,00грн, всього 24212,57грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.02.2025 матеріалам позовної заяви присвоєно єдиний унікальний номер №905/2465/21 (905/135/25); матеріали передано для розгляду судді Господарського суду Донецької області Аксьоновій К.І. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства в межах справи №905/2465/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м.Курахове, Донецька область.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що з огляду на визнання відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», банкрутом та введення ліквідаційної процедури (постанова від 30.04.2024 у справі №905/2465/21) заяви з вимогами кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом, мають розглядатись судом в порядку, визначеному ст.60 Кодексу України з процедур банкрутства.

Поряд з цим судове рішення про задоволення вимог кредитора до боржника у справі позовного провадження не є підставою для набуття стягувачем за цим рішенням правомочностей кредитора в ліквідаційній процедурі боржника та внесення відповідних відомостей до реєстру вимог кредиторів і, як наслідок, для задоволення таких вимог у ліквідаційній процедурі.

Отже кредитор з грошовими вимогами до боржника для задоволення його вимог після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури має подати письмову заяву з вимогами до боржника в порядку, визначеному ст.60 Кодексу України з процедур банкрутства.

Однак процесуальних підстав для відмови у розгляді вимог кредитора в порядку позовного провадження законодавством не встановлено, отже суд, оцінюючи матеріали позовної заяви на відповідність вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України, зазначає таке.

За приписами п.2 ч.1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок та правові засади справляння судового збору, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю України, ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст.44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до п.1.3 Інструкції № 114/8713 зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.8 відносять, зокрема суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

З наведеного вбачається, що вихідна допомога при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці», тобто вихідна допомога при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Отже пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на вимоги позивачів про стягнення вихідної допомоги під час розгляду таких справ.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлений на рівні 3028,00грн.

Разом з цим, згідно з нормами ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позов подано до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС, отже при поданні позовної заяви має застосовуватись коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи приписи ч.ч.2,3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» належною сумою судового збору із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки, що підлягає сплаті за подання даного позову є 2422,40грн, виходячи з такого: 3028,00грн (мінімальний розмір судового збору) * 0,8 (коефіцієнт для пониження ставки судового збору).

При дослідженні матеріалів позовної заяви, судом встановлено, що позивачем до позовної заяви не додано документів, які підтверджують сплату судового збору, за подання позовної заяви в частині стягнення вихідної допомоги в сумі 6500,00грн, розмір якого становить 2422,40грн.

Отже з врахуванням того, що матеріали позову не містять документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення наведених недоліків позовної заяви.

Керуючись чч. 1, 2 ст.174, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали.

В разі неусунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Роз`яснити заявнику позову, що кредитор з грошовими вимогами до боржника для задоволення його вимог після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури має подати письмову заяву з вимогами до боржника в порядку, визначеному ст.60 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя К.І. Аксьонова