Рішення

від 17.10.2022 по справі 910/6902/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2022Справа № 910/6902/22Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл"

до Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів-1"

про стягнення 34 601,69 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ" до Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів-1" про стягнення 34 601,69 грн, яка обґрунтована неналежним невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару за договором поставки № 2022/01/016 від 01.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 відкрито провадження по справі № 910/6902/22, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.ст. 165, 251 ГПК України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 05.08.2022 направлено на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Ухвалу суду представник відповідача отримав 12.08.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення.

31.08.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про перехід розгляду справи від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд ухвалою від 05.09.2022 у задоволенні клопотання відповідача про перехід від спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовив.

Ухвалою від 05.09.2022 суд виправив описку, допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.08.2022 у справі № 910/6902/22; абзац 1 описової частини ухвали Господарського суду міста Києва від 05.08.2022 у справі № 910/6902/22 виклав в новій редакції: "Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів-1" про стягнення 34 601,69 грн, яка обґрунтована неналежним невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару за договором поставки № 2022/01/016 від 01.01.2022.".

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ" (надалі позивач) та Приватним акціонерним товариством «Завод будівельних матеріалів» (надалі відповідач) укладений Договір поставки №2022/01/016, відповідно до умов якого позивач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність відповідача металопродукцію, а відповідач зобов`язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору.

За умовами п. 2.1. договору загальна ціна договору визначається як сума ціни всіх партій товару, поставлен6их позивачем відповідно до специфікацій та/або рахунків - фактури, погоджених сторонами протягом дії даного договору. Орієнтовно загальна сума договору складає 5 000 0000 грн. Загальна сума договору погоджена сторонами на дату укладенні договору і може змінюватися шляхом підписання додаткових угод до цього договору.

Постачання товару здійснюється окремими партіями. Найменування, асортимент, номенклатура, кількість, ціна, ціна товару що поставляється, визначається на підставі специфікації та/або рахунку - фактури позивача, погодженої відповідачем, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 2.2 договору оплата вартості товару здійснюється відповідачем у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі погоджених сторонами Специфікаціях та /або рахунках фактурах до цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до "31" грудня 2022 року.

Для отримання товару Відповідачем видані довіреності №47 від 17.01.2022, №73 від 28.01.222, №122 від 14.02.2022 на ім`я Голінського О.О.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №2022/01/016, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято згідно з видатковими накладними № 181 від 17.01.2022 на суму 121 005,60 грн., №483 від 31.01.22 на суму 531 464,40, №842 від 14.02.2022 на суму 31 312,20 грн. товар загальною вартістю 683 782,20 грн.

Вартість отриманого товару сплачена відповідачем позивачу частково у розмірі 652 470,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача.

Як зазначає позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором №2022/01/016 від 01.01.2022 щодо оплати поставленого товару у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 31 312,20 грн., з вимогою про стягнення якої звернувся до суду позивач. Крім того, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, позивачем нараховано 2 187,56 грн. пені, 131,25 грн. 3% річних, 970,68 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дослідивши умови Договору №№2022/01/016 від 01.01.2022 судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений договір є договором поставки.

Правовідносини поставки врегульовано §§ 1, 3 Глави 54 "Купівля-продаж" Цивільного кодексу України та § 1 "Поставка" Господарського кодексу України.

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено судом, на виконання умов договору №2022/01/016 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято згідно з видатковими накладними № 181 від 17.01.2022 на суму 121 005,60 грн., №483 від 31.01.22 на суму 531 464,40, №842 від 14.02.2022 на суму 31 312,20 грн. товар загальною вартістю 683 782,20 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд акцентує увагу, що при укладенні договору №2022/01/016 сторони встановили, що відповідач зобов`язується оплатити кожну партію товару, що поставляється йому з-а цим договором на умовах 100% оплати по факту поставки товару. Оплата здійснюється на підставі рахунку - фактури позивача в строк, що не перевищує 30-ти календарних днів після фактичної поставки товару відповідачу. (п. 5.1 договору).

Разом з тим, суд зазначає, що вартість отриманого товару сплачена відповідачем позивачу частково у розмірі 652 470,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача.

Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором №2022/01/016 становить 31 312,20грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Однак, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за договором поставки № 2022/01/016 від 01.01.2012 Товариству з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ", а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 31 3122,20 грн. за договором поставки № 2022/01/016 від 01.01.2022, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача 970,68 грн. інфляційних втрат, нарахованих за червень 2022 року та 131,25 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 08.06.2022 по 28.07.2022.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Перевіривши розрахунок 3 % річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем оплати вартості товару у розмірі 31 213,20 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 08.06.2022 по 28.07.2022, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому розмірі, оскільки розрахунок Позивача є арифметично вірним.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних витрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, у розмірі 31 312,20 грн. інфляційних втрат, нарахованих за червень 2022 вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки розрахунок Позивача є арифметично вірним.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2 187,56 грн., нараховану за період з 08.06.2022 по 28.07.2022.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За умовами п. 6.2 договору у разі порушення строків оплати за товар відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового у розмірі 31 312,20 грн., нарахованої за період з 08.06.2022 по 28.07.2022, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в заявленому розмірі, оскільки розрахунок позивача є арифметично вірним.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 124, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод будівельних виробів -1» (вул. Пшенична, 2, м. Київ, 03134, ідентифікаційний код 2517799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" (вул. Зрошувальна, 2, м. Київ, 02099, ідентифікаційний код 32769087) 31 312 грн. 20 коп. боргу, 2 187 грн. 56 коп. пені, 970 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 131 грн. 25 коп. 3% річних, 2 481 грн. 00 судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17.10.2022

Суддя Т. Ю. Трофименко