Постанова

від 03.04.2023 по справі 910/6902/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2023 р. Справа№ 910/6902/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів-1"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.10.2022

у справі №910/6902/22 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл"

до Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів-1"

про стягнення 34 601,69 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів-1" про стягнення 34 601,69 грн.

Позов обґрунтовано неналежним невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару за договором поставки № 2022/01/016 від 01.01.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі №910/6902/22 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Завод будівельних виробів -1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" 31 312 грн. 20 коп. боргу, 2 187 грн. 56 коп. пені, 970 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 131 грн. 25 коп. 3% річних, 2 481 грн. 00 судового збору.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 31 312, 20 грн, яка не сплачена, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Не погодившись з прийнятим рішенням, скарги Приватне акціонерне товариство "Завод будівельних виробів-1" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що зобов`язання з оплати товару не виникло, оскільки позивач не виконав умови договору щодо передачі рахунків-фактур, які є підставою для оплати товару.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2022 апеляційну скаргу у справі №910/6902/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Чорногуз М.Г., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6902/22 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023 для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/6902/22 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Чорногуза М.Г. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

На адресу суду надійшов відзив від представника позивача, у якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги і просить оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому позивач зазначив, що на підтвердження заборгованості ним було надано та додано належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують наявність господарських правовідносин між позивачем та відповідачем в тому числі рахунки-фактури на оплату товару.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

01.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ" (надалі позивач) та Приватним акціонерним товариством «Завод будівельних матеріалів» (надалі відповідач) укладений Договір поставки №2022/01/016, відповідно до умов якого позивач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність відповідача металопродукцію, а відповідач зобов`язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору.

За умовами п. 2.1. договору загальна ціна договору визначається як сума ціни всіх партій товару, поставлених позивачем відповідно до специфікацій та/або рахунків - фактури, погоджених сторонами протягом дії даного договору. Орієнтовно загальна сума договору складає 5 000 0000 грн. Загальна сума договору погоджена сторонами на дату укладенні договору і може змінюватися шляхом підписання додаткових угод до цього договору.

Постачання товару здійснюється окремими партіями. Найменування, асортимент, номенклатура, кількість, ціна, ціна товару що поставляється, визначається на підставі специфікації та/або рахунку - фактури позивача, погодженої відповідачем, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 2.2 договору оплата вартості товару здійснюється відповідачем у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі погоджених сторонами Специфікаціях та /або рахунках фактурах до цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до "31" грудня 2022 року. Відповідно до п. 5.1 Договору, покупець зобов`язаний оплатити кожну партію товару, що поставляється йому за цим договором на умовах 100% оплати по факту поставки товару. Оплата здійснюється на підставі рахунку - фактури позивача в строк, що не перевищує 30-ти календарних днів після фактичної поставки товару покупцю, в порядку передбаченому цим договором, але в будь-якому випадку після здійснення постачальником реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Для отримання товару Відповідачем видані довіреності №47 від 17.01.2022, №73 від 28.01.222, №122 від 14.02.2022 на ім`я Голінського О.О.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №2022/01/016, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято згідно з видатковими накладними № 181 від 17.01.2022 на суму 121 005,60 грн., №483 від 31.01.22 на суму 531 464,40, №842 від 14.02.2022 на суму 31 312,20 грн. товар загальною вартістю 683 782,20 грн.

Вартість отриманого товару сплачена відповідачем позивачу частково у розмірі 652 470,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача.

Як зазначає позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором №2022/01/016 від 01.01.2022 щодо оплати поставленого товару у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 31 312,20 грн., з вимогою про стягнення якої звернувся до суду позивач. Крім того, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, позивачем нараховано 2 187,56 грн. пені, 131,25 грн. 3% річних, 970,68 грн. інфляційних втрат.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору №2022/01/016 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято згідно з видатковими накладними № 181 від 17.01.2022 на суму 121 005,60 грн., №483 від 31.01.22 на суму 531 464,40, №842 від 14.02.2022 на суму 31 312,20 грн. товар загальною вартістю 683 782,20 грн.

Вартість отриманого товару сплачена відповідачем частково у розмірі 652 470,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача, доказів про оплату товару за видатковою накладною №842 від 14.02.2022 на суму 31 312,20 грн матеріали справи не містять.

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Беручи до уваги те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за договором поставки № 2022/01/016 від 01.01.2022, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 31 3122,20 грн. за договором поставки є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача 970,68 грн. інфляційних втрат, нарахованих за червень 2022 року та 131,25 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 08.06.2022 по 28.07.2022.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за червень 2022 та 3 % річних та нарахованих за період з 08.06.2022 по 28.07.2022, апеляційний суд вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому розмірі, оскільки розрахунок позивача є арифметично вірним.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2 187,56 грн., нараховану за період з 08.06.2022 по 28.07.2022.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами п. 6.2 договору у разі порушення строків оплати за товар відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового у розмірі 31 312,20 грн., нарахованої за період з 08.06.2022 по 28.07.2022, колегія суддів вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в заявленому розмірі, оскільки розрахунок позивача є арифметично вірним.

Враховуючи встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Стосовно твердження апелянта щодо відображення у судовому рішенні наявності позову ТОВ «Ліка», то вони спростовуються матеріалами справи, оскільки містять позовну заяву ТОВ «Гудвіл» та ухвалу Господарського суду міста Києва про виправлення описки в описовій частині ухвали про відкриття провадження у справі.

Доводи ПАТ «ЗБВ-1» з приводу відсутні підстав для проведення розрахунків з позивачем апеляційний суд визнає неспроможними, так як умовами договору передбачено, що разом з товаром постачальник передає замовнику пакет документів, в тому числі рахунок-фактуру, факт отримання товару підтверджується видатковою накладною, крім того відповідачем здійснювалась оплата за іншими видатковими накладними, що свідчить про часткове виконання договору.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду та відповідно скарга задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів-1" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 у справі №910/6902/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Завод будівельних виробів-1". Матеріали справи №910/6902/22 повернути суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.04.2023 після виходу судді Кравчука Г.А. з відпустки.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук