Рішення

від 05.10.2022 по справі 922/854/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2022м. ХарківСправа № 922/854/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" (85325, Донецька область, Покровський район, село Рівне, вулиця Шопена, буд. 1 А) до Приватного підприємства "Космос-Трейд" (61010, м.Харків, вул. Миргородська, буд.5, кв.2) про стягнення коштів 42 231,78 грн. за участю представників:

позивача: Демченко І.С., адвокат;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "АПК-ІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Космос-Трейд" про стягнення заборгованості у розмірі 42 231,78 грн., з якої: 30 678,69 грн. - основна заборгованість, 1312,21 грн. - пеня, 196,84 грн. - 3% річних, 2 374, 37 грн.- інфляційні втрати, 6135,74 грн. - штраф за п.7.5 Договору, 1533,93 грн.- штраф за п.7.6 Договору.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті товару за Договором поставки №6834/НД-20 від 26.11.2020 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2022 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 21.06.2022 повідомлено сторін про призначення судового засідання на 21.07.2022 о 15:20.

Протокольною ухвалою від 21.07.2022 відкладено судове засідання на 05.09.2022 о 12:00.

02.08.2022 відповідач надав до суду заяву про поновлення строку на подання відзиву (вх.№7662 від 02.08.2022).

03.08.2022 ухвалою господарського суду Харківської області відмовлено Приватному підприємству "Космом-Трейд" у задоволенні заяви про поновлення строку на подання відзиву.

04.08.2022 відповідач повторно звернувся до суду з заявою про поновлення строку на подання відзиву (вх.№7745), до заяви додав відзив на позовну заяву (вх.№7747), в якому наголошує на наявність обставин сплати повної суми основного боргу 30 678,70 грн. Вважає нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання обов`язків по сплаті поставленого товару за Договором поставки №6834/НД-20 від 26.11.2020 року необгрунтованими, оскільки прострочення оплати сталося з обставин військової агресії Російської Федерації проти України (форс-мажор) з приводу чого Торгово-промисловою палатою видно лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.

Протокольною ухвалою від 05.09.2022 на підставі ч.1 ст.119 ГПК України поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву до суду, вказаний відзив прийнято до розгляду та відкладено судове засідання на 05.10.2022 об 11:30.

15.09.2022 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати у Приватного підприємства "Космос-Трейд" засвідчену належним чином копію товарної накладної 9000 МК від 23.02.2022р.

Ухвалою суду від 19.09.2022 задоволено клопотання позивача про витребування доказів; витребувано у Приватного підприємства "Космос-Трейд" (61010, м.Харків, вул. Миргородська, буд.5, кв.2; код ЄДРПОУ 34953072) засвідчену належним чином копію товарної накладної 9000 МК від 23.02.2022р.

Крім цього 15.09.2022 позивач до суду надав відповідь на відзив (вх.№9810) в якій не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, наголошує на тому, що нарахування штрафних санкцій за прострочення оплати товару є правомірними та такими, що відповідають умовам договору, проте як форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, і відповідно стороною договору має бути підтверджено факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язань.

У судовому засіданні 05.10.2022 представник позивача позов підтримав у повному обсязі, при цьому не заперечував щодо відсутності заборгованості у відповідача за основним боргом, яка була погашена останнім після звернення позивача з позовом до суду.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 05.10.2022 не скористався, у поданій до суду заяві (вх.№9572 від 09.09.2022) зазначив про можливість розгляду справи без участі представників відповідача.

Згідностатті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Згідностатті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року). Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку.

Водночас,Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 рокуза№ 64/2022, затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану"в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року № 133/2022частково зміненостаттю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 рокузатвердженоУказ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.Законом України № 2263-IX від 22 травня 2022 рокузатвердженоУказ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку апарату суду, суддів, а тому був вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв`язку з чим, у господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого 248Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справидостатньоматеріалівдля вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

26.11.2020 між Приватним акціонерним товариством "АПК-ІНВЕСТ" (надалі-Позивач, Постачальник) та Приватним підприємством "Космос-Трейд" (далі- Відповідач, Покупець) був укладений Договір поставки №6834/НД-20 за умовами якого Постачальник зобов`язався поставляти Покупцеві окремими партіями: ковбасні вироби та продукти зі свинини готові до вживання в їжу, напівфабрикати м`ясні, продукти із сала, кишки свинячі (надалі-Товар), а Покупець зобов`язався приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість. (п.1.1 Договору)

Відповідго до п.1.3 Договору найменування, асортимент, ціна та загальна кількість Товару встановлюються сторонами на підставі узгоджених заявок у видаткових накладних (які містять всі необхідні відомості щодо відповідної партії Товару, передбачені ч.2 ст.266 Господарського кодексу України та у розумінні вказаної статті є специфікаціями), які є невід`ємною частиною цього договору.

Покупець здійснює оплату Товару Постачальнику в розмірі 100% вартості Товару за видатковими накладними, складеними на підставі наданих Покупцем Заявок, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання Товару.

Позивач вказує, що за Товарною накладною №8596 МК від 21.02.2022 відповідачу було поставлено товар на суму 36 261,85 грн.,а за Товарною накладною №9000 МК від 23.02.2022 на суму 14 417,65 грн. Загальна сума поставленого товару за Договором поставки №6834/НД-20 від 26.11.2020 року складає 50 679,50 грн.

Відповідач повну сплату Товару у погоджені договором строки не здійснив, внаслідок чого, у відповідача утворилася заборгованість, яка склала 30 678,69 грн.

Позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 30 678,69 грн, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості. Також, у зв`язку із простроченням оплати товару, позивачем відповідності до ст.625 ЦК України здійснено нарахування 3% річних 196,84 грн, інфляційних втрат 2 374,37 грн, 6135,74 грн. штрафу за п.7.5 Договору, 1533,93 грн. штрафу та 1312,21 грн. пені за п.7.6 Договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Хоча відповідачем не було надано витребувану ухвалою суду від 19.09.2022 засвідчену належним чином копію товарної накладної 9000 МК від 23.02.2022р., разом із цим у відзиві на позовну заяву останній не заперечує факту поставки товару за Товарною накладною №8596 МК від 21.02.2022 та Товарною накладною №9000 МК від 23.02.2022.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, в розумінні зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України предмет спору вважається відсутнім, якщо він існував на момент звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі, але припинив своє існування в процесі розгляду справи судом. Якщо ж предмет спору припинив своє існування до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існував на момент такого звернення підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України відсутні, а в позові слід відмовити (відповідну позицію викладено в постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 13/51-04 від 26.06.2019).

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи , відповідачем після звернення позивача з позовом до суду 30.05.2022 ( експрес-накладна про поштове направлення позову до суду від 30.05.2022) було сплачено за платіжними дорученнями №7439, 7440, 7443, 7444, 7445, 7446, 7447, 7448, 7450, 7453, 7454, 7455, 7456, 7458, 7459, 7462, 7463, 7464 , 7466, 7468, 7469, 7470, 7471, 7472, 7473, 7475, 7478 заборгованість на загальну суму 30 678,70 грн, тобто з простроченням обумовлених договором строків (заборгованість існувала на момент звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі), після звернення позивача з цим позовом до суду та порушення провадження у цій справі.

Отже, вказані обставини зумовлюють необхідність саме закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 30 678,70 грн.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 196,84 грн. грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 2 374, 37 грн.

Як було вже зазначено вище, пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що Покупець здійснює оплату Товару Постачальнику в розмірі 100% вартості Товару за видатковими накладними, складеними на підставі наданих Покупцем Заявок, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання Товару. Крім того, сторони узгодили, що під термінами "робочий день" та/або "банківський день" - слід розуміти календарний день з понеділка по п`ятницю окрім суботи та неділі, святкових і неробочих днів визначених Кодексом законів про працю України.

Таким чином у відповідності до п.5.3 Договору кінцевий строк оплати за Товарною накладною №8596 МК від 21.02.2022 закінчився 09.03.2022.,а за Товарною накладною №9000 МК від 23.02.2022 - 11.03.2022.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст.625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також позивач просить стягнути з відповідача 6135,74 грн. штрафу за п.7.5 Договору, 1533,93 грн. штрафу та 1312,21 грн. пені за п.7.6 Договору.

Пунктом 7.5 Договору сторони передбачили, що за необгрунтовану відмову, ухилення від оплати та/чи отримання Товару Покупцем, з урахуванням поданої Заявки на поставку певної партії Товару, Покупець виплачує Постачальникові за вимогою останнього штраф у розмірі 20% від вартості відповідної партії товару, від якої Покупець відмовився або ухилився від оплати, а також компенсує витрати на доставку Товару в повному обсязі.

Згідно п.7.6 Договору за несвоєчасну оплату поставленого Товару, Покупець сплачує Постачальну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Крім того, за порушення строків оплати , Покупець сплачує Постачальнику штраф в наступному розмірі:

- за прострочення платежу від одного до десяти календарних днів - 0,5 від вартості поставленого та неоплаченого Товару;

- за прострочення платежу від десяти до тридцяти календарних днів - 1 відсоток від вартості поставленого та неоплаченого Товару;

- за прострочення платежу понад тридцяти календарних днів - 5 відсотків від вартості поставленого та неоплаченого Товару.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем штрафних санкцій ,суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 6135,74 грн. штрафу за п.7.5 Договору, 1533,93 грн. штрафу та 1312,21 грн. пені за п.7.6 Договору є вірними та обгрунтованими.

Щодо заперечень відповідача про неможливість своєчасного виконання зобов`язань за договором у зв`язку з існуванням обставин непереборної сили, зокрема, введенням воєнного стану в Україні, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 №2263-ІХ затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ "Про затвердження Указу Президента України від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Пунктом 8.1. Договору сторони погодили, що сторона звільняється від визначеної цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за повне або часткове порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин,визначених у цьому Договорі, за умови, що їх настання було засвідчене у визначеному цим Договором порядку.

Настання непереборної сили має бути засвідчено довідками (документами), виданими компетентними органами України чи уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами. (п.8.2 Договору).

Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за Договором поставки №6834/НД-20 від 26.11.2020 року.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Враховуючи викладене, позов Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ"" є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України. Враховуючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, судовий збір в мінімальному розмірі, що визначений Законом України "Про судовий збір" - 2 481,00 грн. покладається судом на відповідача, з вини якого виник спір, та підлягає стягненню на користь позивача у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями124,129-1 Конституції України, статтями 4,12,20,73,74,76-79,86,129,231,236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В частині позовних вимог про стягнення 30678 грн. 69 коп. основного боргу закрити провадження у справі.

Стягнути з Приватного підприємства «Космос Трейд» (61010, м.Харків, вул. Миргородська, буд.5, кв.2) на користь Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» (85325, Донецька область, Покровський район, село Рівне, вулиця Шопена, буд. 1 А) 1312 грн. 21 коп. пені, 196 грн. 84 коп. 3% річних, 2374 грн. 37 коп. інфляційних втрат, 6135 грн. 74 коп. штраф за п.7.5. Договору, 1533 грн. 93 коп. штраф за п.7.6 Договору та витрати по сплаті судового збору 2481 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "17" жовтня 2022 р.

СуддяС.Ч. Жельне