Ухвала

від 11.10.2022 по справі 308/12298/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/12298/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2022 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дегтяренко К.С., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача «Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добролюбова 6», про усунення перешкод у користуванні майном, -

встановив:

16.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 , Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача «Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добролюбова 6», в якому просить усунути позивачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою та житловим будинком, господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 , шляхом:

- скасування як протиправних містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва «Будівництво багатофункціональної будівлі по АДРЕСА_2 »;

- зобов`язати ОСОБА_2 перебудувати багатофункціональну будівлю за адресою АДРЕСА_2 , з дотриманням вимог державних будівельних норм, стандартів та правил щодо відступів від господарських будівель і споруд на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:270020072 за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , на 10 метрів від найближчої виступаючої конструкції будівлі, яка будується, з трьома поверхами, враховуючи цокольний та мансардний.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач мешкає по АДРЕСА_1 та йому на праві власності за вказаною адресою належить будинковолодіння: житловий будинок, господарські будівлі та споруди, які розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:270020072. Будинок є садибного типу, мікрорайон, де розташований будинок є територією садибної забудови згідно із чинним генеральним планом.

Поряд, на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:27:001:0291 за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 виконуються будівельні роботи щодо будівництва багатофункціональної будівлів чотириповерхи,щодо якихнею неотримано дозволуна виконаннябудівельних робіт.

Позивач вказує,що намірсуміжної землевласницізабудувати належнуїй земельнуділянку багатофункціональноюбудівлею порушуєвимоги ДБНщодо щільностіу районісадибної забудови,де мешкаєПозивач,порушує інсоляційнийрежим навколишніхземельних ділянок,зокрема йземельної ділянкиПозивача,призводить дозбільшення їїакустичного забруднення,що впливаєнегативно нажитлові праваПозивача.Окрім того,вартість будинковолодінняяк майнаПозивача черезбудівництво порядбагатоповерхової будівліпосеред районусадибної забудовисуттєво зменшується.

Разом з тим Управлінням містобудування таархітектури Ужгородськоїміської радивидано ОСОБА_2 містобудівні умовита обмеженнядля проектування об`єкта будівництва, реєстраційний номер 180/03-01/21 від 24 грудня 2021 року, що затверджені наказом Управління від 23 грудня 2021 року за №193-М, в які внесено недостовірну інформацію.

Позивач посилається на те, що в пункті 3 вказаних містобудівних умов та обмежень щодо ознаки відповідності цільового використання та функціонального призначення земельної ділянки зазначено - «відповідає».

Проте позивач із вказаним не погоджується. Вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:27:001:0291, на якій здійснюється будівництво, має цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код 03.15).

Головний архітектор м. Ужгорода у містобудівних умовах та обмеженнях вказав, що цільове призначення 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови відповідає функціональному призначенню цієї території за генеральним планом, яка є садибною. Документ, що визначає зони (зонінг), в місті Ужгороді відсутній. Детальний план території, в межах якої виконуються роботи Відповідачкою, не затверджувався.

Позивач вважає, що Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради всупереч приписамнорм містобудівногозаконодавства видало ОСОБА_2 містобудівні умовита обмеження.Вказує,що згідноз паспортомоб`єктубудівництва,розміщеному набудівельному майданчикуза вказаноюадресою,багатофункціональна будівлямає 4поверхи.Видача спірнихмістобудівних умовта обмеженьдля проектуванняоб`єкта будівництваза адресою АДРЕСА_2 ,спрямовані напогіршення мікроклімату, підвищення рівняшуму натериторії кварталу,перешкоджає створеннюумов щодозахисту івідновлення сприятливогодля життєдіяльностімешканців довкілля.А виконуваніВідповідачкою несанкціонованібудівельні роботиреалізують будівельнийнамір,який ґрунтуєтьсяна вихідних даних,що невідповідають генеральномуплану міста та вимогам ДБН 5.2.2-12:2019, а отже, порушують права Позивача, який мешкає в цьому кварталі.

У відповідності до ч.6 ст.187 ЦПК України судом 03.08.2022 року зроблені запити до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 .

05.10.2022 року на адресу суду надійшла інформація із Сторожницького старостинського округу Холмківської сільської ради згідно якої відповідач зареєстрованою не значиться.

Вказана інформація отриман суддею 10.10.2022 року, через перебування на лікарняному.

Ознайомившись із матеріалами позовної заяви та доданими до неї матеріалами, приходжу до наступного висновку.

Щодо позовної вимоги про скасування як протиправних містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва «Будівництво багатофункціональної будівлі по АДРЕСА_2 », приходжу до висновку, що така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин

Відповідно до ст.125Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно ч.1 ст.18Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи,що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Позовне провадження - це вид провадження у цивільному процесі, у якому розглядається спір про право цивільне, тобто спір, який виникає з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Наявність спору про право цивільне визначає і іншу характерну рису цього провадження - участь у ньому двох сторін - позивача та відповідача.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило,є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.2КАСУкраїни завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається із змісту позову позивач зазначає, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, не відповідають містобудівній документації затвердженій на місцевому рівні. Стверджує, що будівництво багатофункціональної будівлі за адресою АДРЕСА_2 , здійснюється на території садибної забудови, де і мешкає ОСОБА_1 ..

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Пунктом 8 частини першої статті 1Закону№3038-VI визначено, що під містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) слід розуміти документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

У статті 29цьогоЗакону визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки).

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника (ч.8 ст.29 Закону №3038-VI).

Статтею 6 Закону №3038-VI передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Відповідно до положень статті 13ЗаконуУкраїни«Про архітектурнудіяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Оцінюючи вид цього правового спору, слід враховувати вказані критерії адміністративної юрисдикції:

- присутність у спірних публічно-правових відносинах суб`єкта владних повноважень - у спорі суб`єктом владних повноважень є Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, що є виконавчим органом міської ради.

- спірні відносини мають саме адміністративно-правову природу - у цій справі існують відносини з приводу затвердження містобудівних умов та, які є саме адміністративно-правовими відносинами;

- суб`єкт владних повноважень у спірних публічно-правових відносинах, здійснює адміністративні повноваження - було ухвалено адміністративний акт (акт індивідуальної дії);

- спірні публічно-правові відносини регулюються нормами адміністративного права, зокрема, - Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2001 № 3038-VI, Законом України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року № 2780-XII;

- спірні публічно-правові відносини виникли у сфері публічного адміністрування Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради здійснює адміністративні повноваження з приводу видачі містобудівних умов та обмежень.

Отже, усі критерії адміністративної юрисдикції притаманні цьому спору.

Із змісту позовної заяви слідує, що у даному випадку позивач не посилається на порушення його майнових прав при видачі містобудівних умов та обмежень ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що у даному спорі його права порушені тим, що містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_2 ,спрямовані на погіршення мікроклімату, підвищення рівня шуму на території кварталу, перешкоджає створенню умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності мешканців довкілля. Зазначає, що будівництво даного об`єкту призводить до збільшення акустичного забруднення, що впливає негативно на житлові права Позивача.

Тобто, підставою для звернення до суду слугує не захист майнових прав позивача, а захист його екологічних прав та інтересів.

Отже, у цій справі відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування у сфері містобудівної діяльності на предмет їх відповідності вимогам законодавства.

Таким чином, суддя приходить до висновку, що позивач у цій справі має право на звернення до адміністративного суду в порядку передбаченому КАС України із позовом про скасування спірних містобудівних умов та обмежень, оскільки звернувся за захистом своїх екологічних прав та інтересів і такий захист перебуває у сфері контролю саме адміністративних судів.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2021 року справа № 320/5710/20 (провадження № К/9901/24567/20), від 02 листопада 2021 року у справі № 420/2719/20 (провадження № К/9901/27778/21), від 02 червня 2022 року справа № 380/1075/20 (провадження № К/9901/22414/21).

Частиною 1 ст.6 Конвенції прозахистправлюдини іосновоположнихсвобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку що позовна вимога про скасування як протиправних містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва «Будівництво багатофункціональної будівлі по АДРЕСА_2 », підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Щодо вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 перебудувати багатофункціональну будівлю за адресою АДРЕСА_2 , з дотриманням вимог державних будівельних норм, стандартів та правил щодо відступів від господарських будівель і споруд на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:270020072 за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , на 10 метрів від найближчої виступаючої конструкції будівлі, яка будується, з трьома поверхами, враховуючи цокольний та мансардний, така підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, при зверненні до суду із даним позовом у позовній заяві позивач об`єднав як позовну вимогу, яку слід розглядати в порядку адміністративного судочинства (скасування містобудівних умов та обмежень), так і позовну вимогу, яка підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно статті 20ЦПКУкраїни не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Частиною четвертою статті 188ЦПКУкраїни передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 185ЦПКУкраїни заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Відповідно до частини шостої статті 188ЦПКУкраїни суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Зміст наведених норм свідчить, що порушення правил об`єднання позовних вимог, у разі якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз`єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

При цьому роз`єднання позовних вимог можливе лише в тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду в тому суді, який роз`єднав позовні вимоги. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2019 року в справі № 9901/458/19.

Припис частини четвертої статті 188ЦПКУкраїни унеможливлює розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.

Схожі за змістом висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2021року справа № 199/6042/19 (провадження № 61-11658свп20), 18 травня 2022 року справа № 932/13956/20 (провадження № 61-19927св21).

Зважаючи на наведене, оскільки позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, роз`єднання яких є неможливим з огляду на те, що їх слід розглядати в порядку різного судочинства, приходжу до висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

При цьому, слід роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Так, повернення позовної заяви не позбавляє позивача права звернутися до суду з окремими позовними заявами з відповідними підставами та предметом позову.

На підставі наведеного та керуючись п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України, суддя, -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача «Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добролюбова 6», про усунення перешкод у користуванні майном вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Катерина ДЕГТЯРЕНКО