Рішення

від 03.02.2022 по справі 752/23829/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/23829/20

Провадження № 2/752/1663/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.02.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Пастух З.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором,

в с т а н о в и в:

позивач ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором №НКЛ - 4381014 від 22.07.2013 року в розмірі 938 863,08 грн.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що 22.07.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №НКЛ - 4381014, згідно якого останній отримав грошові кошти в межах невідновлювальної відкличної кредитної лінії в розмірі 200 000,00 грн, зі сплатою за користування кредитом в розмірі 18,99% з кінцевим терміном повернення до 21.07.2020 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які виступають майновими поручителями за зобов`язаннями ОСОБА_1 , та Банком 22.07.2013 року було укладено Іпотечний договір до кредитного договору №НКЛ - 4381014. Предметом іпотеки виступає квартира АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що 18.02.2019 року Товариство стало переможцем в електронних торгах «Національна електронна біржа» за лотом №F11GL38097 згідно протоколу електронного аукціону №UA-EA-2028-12-26-000006-b.

01.03.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем було укладено договір №1186/К купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» передало у власність ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» право вимоги до відповідачів за кредитним договором, додатковими угодами/договорами до цього договору, іпотечним договором, включаючи право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги.

Позивач стверджує, що оскільки відповідач 1 умови кредитного договору належним чином не виконував, у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 1 459 313,08 грн. А оскільки відповідачі не виконували свої зобовязання, позивач звернув стягнення на предмет іпотеки, у спосіб визначений ст.37 ЗУ «Про іпотеку».

На момент звернення стягнення на предмет іпотеки вартість квартири складала 520 450,00 грн, а тому позивач зміг погасити заборгованість тільки в цій частині, відповідно непогашена сума заборгованості відповідачів перед позивачем складає 938 863,08 грн, які позивач просить стягнути з відповідачів.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2020 року частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову та: накладено арешт на Ѕ частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 ; накладено арешт на 4/15 частки будинку за адресою АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_2 ; накладено арешт на 1/3 частку домоволодіння за адресою АДРЕСА_4 , що належить відповідачу ОСОБА_2 .

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21.04.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду.

На момент розгляду справи відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду надійшли письмові пояснення представника ОСОБА_3 у яких вказується, що кредитор уже реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб захисту, що стало підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, а тому задоволення позову призведе до подвійного стягнення на користь кредитора, а тому правові підстави для стягнення суми заборгованості за договором позики, яка залишилась після реалізації предмета іпотеки, відсутні, оскільки такі вимоги є недійсними. Також представник відповідача зазначає, що позивачем не було надано належних розрахунків заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, внаслідок чого виникла заборгованість. Новий кредитор звернув стягнення не предмет іпотеки, однак вартість предмета іпотеки не в повному обсязі покрила суму заборгованості, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення решти суми боргу.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову, зазначаючи на відсутність будь-яких належних доказів, які підтверджують розмір заборгованості, а також відсутність права у позивача на пред`явлення будь-яких вимог, оскільки Кредитор реалізував своє право на отримання суми боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, а отже подальші вимоги є незаконними.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явились, про місце і час судового розгляду були повідомлені у спосіб, передбачений ст.128 ЦПК України, судові повістку повернулись до суду без вручення.

В зв`язку з повторною неявкою відповідачів в судове засідання суд вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутність.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22.07.2013 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Кредитний договір № НКЛ-4381014, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 200 000 грн на строк до 21.07.2020 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 22.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком К.С., зареєстрований в реєстрі за № 7020.

У відповідності до п. 2.1 Договору іпотеки предметом договору є: квартира АДРЕСА_1 площею, 72,1 кв. м (далі - Нерухоме майно, Предмет іпотеки), яка належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності від 08.02.1994 року, виданого сектором приватизації Московської районної державної адміністрації міста Києва.

Відповідно до інформаційної довідки №297522356 від 02.02.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» на підставі договору іпотеки №7020 від 22.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. (запис про право власності № 30697937 від 12.03.2019 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.03.2019 року за індексним номером 45961368 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

18.02.2019 р. ТОВ «Мегаінвест Сервіс» став переможцем в електронних торгах «Національна електронна біржа» за лотом №F11GL38097 згідно протоколу електронного аукціону №UA-EA-2028-12-26-000006-b.

01.03.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем було укладено договір №1186/К купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» передало у власність ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» право вимоги до відповідачів за кредитним договором, додатковими угодами/договорами до цього договору, іпотечним договором, включаючи право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів суми боргу за кредитним договором в розмірі 938863,08 гривень, що становить різницю між загальною сумою боргу в розмірі 1459313,08 гривень та вартістю предмета іпотеки в сумі 520450 гривень, на який було звернуто стягнення.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що кредитор вже реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб захисту, і це підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що стало підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, а тому всі подальші вимоги є недійсними.

При цьому суд зауважує, що на підтвердження суми нарахованої заборгованості за Кредитним договором Позивачем не було надано належних розрахунків заборгованості за кредитним договором.

На підтвердження наявності заборгованості та її розміру позивачем надано: кредитний договір, договір іпотеки, договори поруки, протокол електронного аукціону, договір купівлі-продажу прав вимоги, розрахунок заборгованості, звіт про оцінку майна.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 30.01.2018 року (справа №161/16891-15-ц), розрахунок не є належним доказом, який доводить обгрунтованість вимог. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, доказом наявності боргу позичальника є наявні у справі, належним чином оформленні, первинні документи та виписки з особових рахунків клієнта банку. У першу чергу це первинні документи щодо видачі коштів, оскільки вони є основною підставою для розрахунків, порядок яких визначається кредитним договором. Вказані первинні документи повинні складатись на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України, та містити обов`язкові реквізити, значення яких повинні відповідати договірним умовам. Документи, які не містять реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою бухгалтерського обліку, а відповідно неможуть підтверджувати суму кредиту.

Надані позивачем письмові докази не містять інформацію про суми наданого кредиту, розміри внесених коштів на погашення заборгованості, періоди таких погашень, період виникнення порушень зобов`язань.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи, що кредитор реалізував своє право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, беручи до уваги відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження розміру заборгованості, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України, і в зв`язку з відмовою у задоволені позову понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню з боку відповідачів.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя