Постанова

від 15.02.2023 по справі 752/23829/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/23829/20 головуючий у суді І інстанції Колдіна О.О.

провадження № 22-ц/824/4095/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 лютого 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року ТОВ «Мегаінвест Сервіс» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором №НКЛ - 4381014 від 22 липня 2013 року в розмірі 938 863 грн. 08 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 липня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №НКЛ - 4381014, згідно якого останній отримав грошові кошти в межах не відновлювальної відкличної кредитної лінії в розмірі 200 000 грн., зі сплатою за користування кредитом в розмірі 18,99% з кінцевим терміном повернення до 21 липня 2020 року. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які виступають майновими поручителями за зобов`язаннями ОСОБА_1 , та банком 22 липня 2013 року було укладено Іпотечний договір до кредитного договору №НКЛ - 4381014. Предметом іпотеки виступає квартира АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що 18 лютого 2019 року Товариство стало переможцем в електронних торгах «Національна електронна біржа» за лотом №F11GL38097 згідно протоколу електронного аукціону №UA-EA-2028-12-26-000006-b. 01 березня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем було укладено договір №1186/К купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» передало у власність ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» право вимоги до відповідачів за кредитним договором, додатковими угодами/договорами до цього договору, іпотечним договором, включаючи право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги. Позивач стверджує, що оскільки відповідач-1 умови кредитного договору належним чином не виконував, у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 1 459 313 грн. 08 коп. А оскільки відповідачі не виконували свої зобов`язання, позивач звернув стягнення на предмет іпотеки, у спосіб визначений ст.37 Закону України «Про іпотеку». На момент звернення стягнення на предмет іпотеки вартість квартири складала 520 450 грн., а тому позивач зміг погасити заборгованість тільки в цій частині, відповідно непогашена сума заборгованості відповідачів перед позивачем складає 938 863 грн. 08 коп., які позивач просить стягнути з відповідачів.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року у задоволенні позову ТОВ «Мегаінвест Сервіс» відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Мегаінвест Сервіс» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на аналогічні обставини, зазначені у позовній заяві та зазначає, що згідно ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя, щодо виконання основного зобов`язання: боржником-фізичного особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому, згідно п. 6.2. «Кредитного договору», кредитор має право одержати відшкодування з будь-якого іншого майна позичальника, що не виступає предметом іпотеки/застави за цим договором. Відповідно сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача складає - 938 863 грн. 08 коп. При вирішенні вказаної справи, судом першої інстанції не враховано висновки зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 та від 17 грудня 2020 року по справі №278/2177/15-ц. Таким чином, наявність заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості. При цьому, відповідачі жодним чином не спростували наявної заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі зазначають, що 18 лютого 2019 року позивач набув права вимоги за основним та похідними зобов`язаннями. Згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень кв. АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Мегаінвест Сервіс» на підставі договору іпотеки №7020 від 22 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. (запис про право власності № 30697937 від 12 березня 2019 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса КМНО Незнайко H. М. від 14 березня 2019 року за індексним номером 45961368). Тобто, кредитор звернув стягнення в позасудовому порядку на предмет іпотеки, реалізувавши своє право на задоволення вимог шляхом набуття у власність іпотечної нерухомості. При цьому, між подіями виникнення права вимоги та звернення стягнення на предмет іпотеки минуло менше ніж 30 днів. Суд першої інстанції зробив правильний висновок, вказавши, що з матеріалів справи вбачається, що кредитор вже реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб, це підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що стало підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, а тому всі подальші вимоги є недійсними.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 22 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено кредитний договір № НКЛ-4381014, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 200 000 грн. на строк до 21 липня 2020 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 22 липня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком К.С., зареєстрований в реєстрі за № 7020.

У відповідності до п. 2.1 Договору іпотеки предметом договору є: квартира АДРЕСА_1 площею, 72,1 кв. м (далі - Нерухоме майно, Предмет іпотеки), яка належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності від 08 лютого 1994 року, виданого сектором приватизації Московської районної державної адміністрації міста Києва.

18 лютого 2019 року ТОВ «Мегаінвест Сервіс» став переможцем в електронних торгах «Національна електронна біржа» за лотом №F11GL38097 згідно протоколу електронного аукціону №UA-EA-2028-12-26-000006-b.

01 березня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем було укладено договір №1186/К купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» передало у власність ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» право вимоги до відповідачів за кредитним договором, додатковими угодами/договорами до цього договору, іпотечним договором, включаючи право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги.

Відповідно до інформаційної довідки №297522356 від 02 лютого 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ТОВ «Мегаінвест Сервіс» на підставі договору іпотеки №7020 від 22 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. (запис про право власності № 30697937 від 12.03.2019 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.03.2019 року за індексним номером 45961368 приватного нотаріуса КМНО Незнайко Н.М.).

Ухвалюючи рішення відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кредитор реалізував своє право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Крім того, на підтвердження суми нарахованої заборгованості за кредитним договором позивачем не було надано належних розрахунків заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд по суті погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними.

З матеріалів справи вбачається, що квартиру АДРЕСА_1 , яка була предметом іпотеки, укладеної з метою забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором, зареєстровано за ТОВ «Мегаінвест Сервіс» на підставі договору іпотеки №7020 від 22 липня 2013 року.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, кредитор вже реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб захисту, а тому всі подальші вимоги до відповідачів є недійсними.

За загальним правилом статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється саме у зв`язку з належним його виконанням.

Під належним виконанням зобов?язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов?язків, що випливають із зобов?язання. За своїм характером це поняття включає належних кредитора і боржника, належні час, предмет, місце і спосіб виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір у зазначеній справі забезпечений лише одним видом забезпечення - іпотекою, а тому кредитор і боржник повинні та мали право розраховувати, що заборгованість у випадку неповернення її боржником повинна та могла бути погашена в досудовому порядку саме за рахунок іпотечного майна, а тому кредитор повинен був діяти таким чином, щоб заборгованість була погашена за рахунок іпотечного майна в повному обсязі.

Саме з таких принципів виходив законодавець, застосувавши принцип недійсності вимог кредитора до боржника по завершенню досудового врегулювання спору (частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Неможливість наступних вимог кредитора до боржника за змістом норми закону, чинної на той момент, і таких фактичних обставин, які встановлено в цій справі, свідчить про припинення зобов`язання боржника у кредитних правовідносинах виконанням. У зазначеному випадку неможливість пред`явлення наступних вимог у будь-якому обсязі до боржника свідчить про неможливість подальших правовідносин між кредитором та боржником, а тому слід дійти висновку, що зобов`язання боржника у таких кредитних правовідносинах припиняється.

Зазначених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18.

В суді апеляційної інстанції позивач в своєму письмовому зверненні наголошував на врахування практики Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17.

При цьому, обставини справи, що переглядається та справи відносно якої Великою Палатою Верховного Суду зроблено правові висновки 18 січня 2022 року є відмінними. Так, у справі що переглядалася Великою Палатою Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 зазначено: «…91. Відповідно до частини п`ятої статті 590 ЦК (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави. 92. Зазначене положення узгоджується з приписами частини п`ятої статті 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), згідно з якою, якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. 93. Слід констатувати, що норми ЦК України та Закону України «Про іпотеку», які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, передбачали можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку декількома іпотекодателями декількох об`єктів нерухомого майна і кредитор мав право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх усіх, якщо їхня сукупна вартість була необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі. 94. Тобто законодавець пов`язав задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не означає, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку має наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі….»

Таким чином, висновки на які посилається позивач, які викладені 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17, стосуються випадків забезпечення виконання кредитних зобов`язань кількома об`єктами іпотеки. В справі ж, що переглядається, предметом іпотеки є лише один об`єкт нерухомого майна, на якого позивачем звернуто стягнення в позасудовому поряду.

Відтак, зазначені доводи позивача є необґрунтованими та не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 16 лютого 2023 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.