Рішення

від 02.06.2020 по справі 757/35823/16-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35823/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Підпалого В.В.

при секретарях - Топал А.І., Вишневській О.Р., Пановик Ю.В., Кирилюк Н.С., Маленівській К.М., Дахно С.С., Луцюк А.В.,

за участю представників позивача - Мирного Є.М., Омельченка І.В. ,

представників відповідача - ОСОБА_6, Волошина І.В. ,

розглянувши відкритому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ТОВ «Скорпіо» до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , приватний нотаріус КМНО Оленцевич О.А., про витребування майна з незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скорпіо» в особі свого представника (надалі - Позивач, ТОВ «Скорпіо») звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 (надалі по тексту, - Відповідач), третя особа: ОСОБА_4 , в якому просили витребувати з володіння ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіо» квартиру, загальною площею 56, 10 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , придбану ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 14.04.2015 року; стягути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р., позивачу належить на праві власності квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

14.11.2012 року приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» було проведено прилюдні торги з реалізації арештованого майна, яке належить позивачу, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , переможцем яких було визнано ОСОБА_4 .

11.06.2014 року за позовною заявою ТОВ «Скорпіо», рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 5011-32/16515-2012 визнано недійсними результати прилюдних торгів з продажу трикімнатної квартири, загальною площею 56, 10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ТОВ «Скорпіо», які були проведені 14.11.2012 року за адресою: АДРЕСА_2 в приміщенні ПП «СП «Юстиція».

Разом з тим, постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року по справі № 5011-32/16515-2012, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4 , рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «Скорпіо» відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року по справі № 5011-32/16515-2012 скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року по справі № 5011-32/16515-2012 припинено апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_4 (т. І, а.с. 56-58).

Враховуючи вищенавдене, позивач вважає, що рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 року, яким визнано недійсними результати прилюдних торгів з продажу квартири, яке набрало законної сили 10.03.2015 року, підтверджено, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , належить виключно ТОВ «Скорпіо».

Крім того, ухвалою Господарського суду м. Києва було накладено арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

15.04.2015 року постановою Київського апеляційного господарського суду ухвала Господарського суду м. Києва від 09.10.2014 року залишена без змін.

В той же час, 14.04.2015 року, тобто в період дії арешту, між ОСОБА_4 та Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири, який посвідчений 14.04.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А.

Таким чином, на думку позивача, приймаючи участь у судових засіданнях та знаючи про рішення Господаоського суду м. Києва від 11.09.2014 року, яким було скасовано результати торгів квартири, а також знаючи про арешт, який був накладений на квартиру, ОСОБА_4 навмисно, протиправно та усвідомлюючи, що вона не є власником, зареєструвала за собою право власності на квартиру та в подальшому 14.04.2015 року продала відповідачу квартиру, яка їй не належала.

В той же час, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 вибула з володіння ТОВ «Скорпіо» поза його волею, то ТОВ «Скорпіо» вважає за необхідне витребувати майно (квартиру) за правилами ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

Тому, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме витребування майна від відповідача.

Так, згідно з положеннями процесуального закону, та врахувавши пункти 1-8 частини 3 статті 274 ЦПК України, при вирішенні питання визначення порядку розгляду позовного провадження, вбачається можливість розгляду справи у загальному порядку.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2016 року відкрито провадження у справі.

26.09.2016 року від представника відповідача ОСОБА_3 , - Волошина І.В. надійшли заперечення проти позову, в яких зазначив, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими і не можуть бути задоволені, посилаючись на наступне. Зокрема, представник відповідача звертав увагу на те, що оскільки ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року було припинено апеляційне провадження у справі № 5011-32/16515-2012, а відтак це означає те, що спір про визнання прилюдних торгів з продажу квартири по суті не вирішено, оскільки апеляційним судом не вирішено питання щодо статусу рішення суду першої інстанції, а провадження у справі припинено. Таким чином, прилюдні торги від 14.11.2012 року як правочин, на підставі якого ОСОБА_4 набула право власності на квартиру є правомірним згідно із положенням ч. 1 ст. 204 ЦК України, оскільки не визнаний судом недійсним. Тому, після припинення ухвалою Київського апеляційного господарського суду провадження у справі № 5011-32/16515-2012 для ОСОБА_4 не було жодних законних перешкод здійснити державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру. Отже, ОСОБА_3 правомірно набула право власності на спірну квартиру в розумінні положень ст. 328 ЦК України (а.с. 50-54).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2016 року в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру, - відмовлено (а.с. 94).

Протокольною ухвалою від 03.02.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, - ПАТ «Марфін Банк» (т.І, а.с. 109-110).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.03.2017 року, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2016 року скасовано, постановлено нову, якою заяву представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіо», про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - задовольнити. Накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,10 кв.м.

27.03.2017 року на адресу суду надійшли доповнення заперечень проти позову від представника відповідача, в яких представник відповідача звернув увагу на те, що як на правову підставу позову, позивач посилається на положення п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України. Положення ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачає лише три підстави витребування майна у добросовісного набувача, на одну з яких посилається позивач. Натомість у позивача відсутні три умови, за одночасної наявності яких може бути застосовано п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України як підстава витребування майна від добросовісного набувача, оскільки ОСОБА_5 за відплатним договором придбала спірну квартиру в особи, яка мала право її відчужувати, що як зазначив представник відповідача, підтверджується висновками Апеляційного суду м. Києва в ухвалі від 15.06.2016 року у цивільній справі №5011-32/16515-2012. Крім того, спірна квартира вибула з володіння власника ТОВ «Скорпіо» з його власної волі за договором іпотеки з ПАТ «Марфін Банк», після чого була реалізована на прилюдних торгах у порядку виконавчого провадження. Таким чином, позивач виразив свою волю щодо вибуття з власності спірної квартири, у разі не виконання ним зобов`язань , забезпечених нерухомим майном. Тому, наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача (т.І, а.с. 116-119).

Протокольною ухвалою від 23.05.2018 року призначено підготовче засідання по справі (т.І, а.с. 155-156).

31.05.2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_6 , в якому повністю заперечував проти задоволення позовної заяви з підстав, зазначених у вищезазначених запереченнях (т.І, а.с. 166-170).

21.06.2018 року представник позивача ОСОБА_7 направив на адресу суду відповідь на відзив, в якій не погодився з доводами відповідача. Зокрема, зазначив, що відсутність розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 по суті та припинення апеляційного провадження у справі № 5011-32/16515-2012 ухвалою від 10.03.2015 року не свідчить про припинення провадження у справі в цілому та про скасування рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 року, яким визнано недійсними результати прилюдних торгів з продажу спірної квартири. Отже рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 року, яким визнано недійсними результати прилюдних торгів з продажу квартири, яке набрало законної сили 10.03.2015 року та не скасовано, підтверджено, що право власності на квартиру: АДРЕСА_1 , належить виключно ТОВ «Скорпіо». Крім того, представник позивача зазначає, що ОСОБА_4 було достеменно відомо, що спірна квартира перебувала під арештом, а отже, не мала права здійснити державну реєстрацію за собою права власності на спірну квартиру та в подальшому відчужувати таку квартиру. За таких обставин, представник позивача вказав, що доводи та пояснення відповідача не містять належної аргументації та не спростовують доводів та обставин , на які позивач посилається у позовній заяві (т. І, а.с. 190-194).

18.04.2019 року від представника відповідача адвоката Волошина Ігоря Володимировича надійшла заява про відвід головуючого судді. В результаті розгляду вказаної заяви, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2019 року відмовлено в задоволенні заяви.

07.06.2019 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва поновлено провадження у справі, продовжено розгляд справи по суті та призначено підготовче засідання (т.І, а.с. 226).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.12.2019 року закрито підготовче засідання та призначено цивільну справу до судового розгляду (т. ІІ, а.с. 29).

В засіданні представники позивача ОСОБА_7 , ОСОБА_1 підтримували позовну заяву в повному обсязі, просили її задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_6 , Волошин І.В. заперечували проти задоволення вказаного позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість.

Інші учасники провадження повідомлялися належним чином, в засідання не з`явилися.

Суд, вислухавши думки представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

У своєму позові представник позивача ТОВ «Скорпіо» зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 14 листопада 2007 року позивачу ТОВ «Скорпіо» належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

14.11.2012 року ПП «СП «Юстиція» було проведено прилюдні торги з реалізації арештованого майна, яке належить ТОВ «Скорпіо», за результатами яких переможцем було визнано ОСОБА_4 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі № 5011-32/16515-12 визнано недійсними результати прилюдних торгів (т. І, а.с. 9-17).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року у справі № 5011-32/16515-12 вказане рішення суду скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «Скорпіо» про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з продажу квартири, відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2014 року у справі № 5011-32/16515-12 скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10 березня 2015 року у справі № 5011-32/16515-12 припинено апеляційне провадження у справі № 5011-32/16515-12 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 .

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2013 року у справі № 5011-32/16515-12 накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 року у справі № 5011-32/16515-12 скасовано арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року залишена без змін.

14.04.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири, який посвідчений 14.04.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А., реєстраційний номер 438 (т.І, а.с. 31-33).

Поряд з цим, як вбачається позивач звертався з позовом до Печерського районного суду м. Києва про визнання недійсним вищевказаного договору, однак рішенням від 28.03.2016 року, яке набрало законної сили 15.06.2016 року, в задоволенні позовної заяви було відмовлено та роз`яснено право позивача звернутися до суду із позовом про витребування майна з чужого володіння в порядку ст. 388 ЦК України (т. І, а.с. 18-22).

Так, згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Статтями 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, у відповідності до ст.4 ЦПК України кожна особа в порядку, встановленому цивільним кодексом, має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається, позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що спірна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вибула з його права власності поза його волею, а в подальшому була незаконно відчужена за договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А.

Як на обгрунтування незаконності відчуження ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_3 квартири, позивач посилається на рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 року у справі № 5011-32/16515-2012, яким було задоволено позовні вимоги ТОВ «Скорпіо», визнано недійсними результати прилюдних торгів з продажу трикімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які були проведені 14.11.2012 року в приміщенні ПП «СП Юстиція» і на яких ОСОБА_4 придбала вказану квартиру.

При цьому, позивач зазначає, що вказане рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 року у справі № 5011-32/16515-2012 набрало законної сили.

Так, під час розгляду вказаного провадження, судом було зобов`язано позивача надати суду належним чином завірену копію рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 року у справі № 5011-32/16515-2012, яке б містило відомості про набрання рішенням законної сили, а також дату такого набрання. В свою чергу, позивачем було надано копію вищевказаного рішення, яке містило тільки печать «Згідно з оригіналом» та печать суду, однак відомості про набрання законної сили рішенням та дата такого набрання, в копії рішення були відсутні, а відтак суд не може вважати таку копію рішення належним доказом того, що воно дійсно набрало законної сили.

За таких обставин, належних доказів, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 року, позивачем до суду надано не було.

Разом з тим, 10.09.2014 року постановою Київського апеляційного господарського суду було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4 , а рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 року - скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні прозову ТОВ «Скорпіо» відмовлено.

26.11.2014 року постановою Вищого господарського суду України було задоволено касаційну скаргу ТОВ «Скорпіо» постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

10.03.2015 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду було припинено апеляційне провадження у справі № 5011-32/16515-2012.

Вказаним рішенням Київського апеляційного господарського суду не було вирішено спір по суті, адже у резолютивній частині рішення судом не вказано про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Так, Київським апеляційним господарським судом у резолютивній частині ухвали зазначено припинити саме апеляційне провадження, натомість ст. 80 ГПК (в редакції, чинній станом на 2015 рік) встановлює порядок припинення провадження у справі в цілому, а не апеляційного, касаційного чи провадження у суді першої інстанції.

Крім цього, згідно з положень ст. 103 ГПК (в редакції чинній станом на 2015 рік) апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувтаи рішення повністю або частково і прийняти нове; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відтак, Київським апеляційним господарським судом відповідно до своїх повноважень припинено провадження у справі.

Отже, припинення повноваження у справі означає, що спір про визнання прилюдних торгів з продажу квартири по суті не вирішено в порядку господарського судочинства, оскільки апеляційним судом не вирішено питання щодо статусу рішення суду першої інстанції, а провадження у справі припинено.

Таким чином, прилюдні торги від 14.11.2012 року як правочин, на підставі якого ОСОБА_4 , набула право власності на квартиру є правомірними згідно із положеннями ч. 1 ст. 204 ЦК України, оскільки їх не визнано судом недійсними.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 24.10.2012 року розглянув справу № 6-116 цс, предметом якої був спір про визнання прилюдних торгів недійсними і зробив правовий висновок про те, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - переможця прилюдних торгів та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів є оформлення договірних відносин купівлі - продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Таким чином, після припинення ухвали Київського апеляційного господарського суду провадження у справі № 5011-32/16515-2012 для ОСОБА_4 не було жодних законних перешкод здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру загальною площею 56,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , придбану на прилюдних торгах 14.11.2012 року.

14.04.2015 року ОСОБА_4 як законний власник розпорядилася квартирою, шляхом відчуження на користь ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич Оленою Анатоліївною.

Таким чином, ОСОБА_3 правомірно набула право власності на спірну квартиру в розумінні положень ст. 328 ЦК України.

Так, за змістом положень ст.ст. 317, 319 ЦК власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 ЦК).

Тобто витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК, зокрема - чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 2 листопада 2016 року у справі № 6-2161цс16.

Як вбачається на правову підставу, позивач посилається на п. 3 ч.1 ст. 388 ЦК України. Відтак, щоб витребувати майно мають одночасно існувати наступні обставини, а саме: майно придбане за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати; набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), що придбував майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати; майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (відсутня воля власника); позивачем повинен бути саме власник майна, яке вибуло з його володіння.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира вибула з володіння ТОВ «Скорпіо» з їх власної волі, шляхом підписання договору іпотеки з ПАТ «Марфін Банк», яким було надано право останньому звернути стянення на предмет іпотеки у разі невиконання зобовязань, забезпечених іпотекою. Відтак, ТОВ «Скорпіо», погодилося з тим, що у разі настання обставин передбачених іпотечним договором квартира правомірно вибуде з його володіння.

Обставини укладення договору іпотеки між ТОВ «Скорпіо» та ПАТ «Марфін Банк», встановлені у справі № 757/14282/15-ц, які були витребувані судом і досліджені в судовому засіданні.

Оскільки ТОВ «Скорпіо» умови забезпечені іпотекою не виконало, на спірну квартиру було звернуто стягнення банком та реалізовано на прилюдних торгах у порядку виконавчого провадження.

ОСОБА_4 на прилюдних торгах за відплатним правочином придбала спірну квартиру у особи, яка мало право її відчужувати у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Тобто, на момент придбання ОСОБА_4 спірна квартира правомірно вибула з власності ТОВ «Скорпіо» з волі останнього, за умовами договору іпотеки внаслідок звернення стягнення.

Так, ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).

У ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, позивач посилався на положення ст.ст. 387, 388 ЦК України, згідно яких власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту своїх прав та цивільних та інтересів, а отже, позивачу необхідно звертатися із позовом з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, з`ясувавши всі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 15, 49, 76, 141, 258-273, 352-354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ТОВ «Скорпіо» до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , приватний нотаріус КМНО Оленцевич О.А., про витребування майна з незаконного володіння, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Підпалий

Позивач: ТОВ «Скорпіо» (код ЄДРПОУ: 32941568, адреса: Київська область, смт. Калинівка, вул. Радянська, 6).

Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Третя особа: ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 )

Третя особа: Приватний нотаріус КМНО Оленцевич О.А. (адреса: АДРЕСА_5 ).