Рішення

від 04.10.2022 по справі 160/4382/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року Справа № 160/4382/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. за участі секретаря судового засіданняКудря Д.Р. за участі: представника позивача представника відповідача 1 Шклярук Д.С. Ружицької Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача -1: Апарату Верховної Ради України, відповідача-2: Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

09.03.2022 року ОСОБА_1 ( далі позивач) звернувся засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача -1: Апарату Верховної Ради України ( далі відповідач 1), відповідача-2: Управління справами Апарату Верховної Ради України ( далі відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України №165-к від 31 січня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 відповідно до п.1 ч.2 ст. 65, п.4, ч.1 ст. 66 Закону України «Про державну службу» з посади першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України;

- стягнути з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього після розгляду дисциплінарної справи було застосовано крайню міру дисциплінарного впливу звільнення з посади. При цьому підставою для застосування такого виду дисциплінарного стягнення стало нібито порушення присяги державного службовця. Зміст присяги державного службовця свідчить про те, що для кваліфікації дисциплінарного проступку за п.1 ч.2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» необхідно з`ясувати і встановити, зокрема, в чому полягає невірність державного службовця у служінні українському народові, чи дотримується такий державний службовець Конституції та законів України, чи втілював він їх у життя, чи поважав та охороняв права, свободи та законні інтереси людини і громадянина, честь держави, і чи з гідністю він носив високе звання державного службовця, а також чи сумлінно він виконував свої обов`язки. При розгляді дисциплінарної справи комісією не було запрошено позивача для надання пояснень, а також висновок комісії за наслідком розгляду дисциплінарної справи не містить конкретного опису вчиненого порушення позивачем. Наведені обставини, на думку позивача, є підставою для скасування оскаржуваного розпорядження та поновленням ОСОБА_1 на займаній посаді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2022 року справу передано до розгляду судді Сліпець Н.Є.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/4382/22 та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомлення та підготовче провадження у справі призначено на 30 березня 2022 року о 10:00.

Крім того, витребувано у Апарату Верховної Ради Україниматеріали дисциплінарної справи та довідку про середній заробіток.

23.05.2022 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Управління справами Апарату Верховної Ради України надійшов відзив на позов. Відповідачем -2 позовні вимоги заперечуються в повному обсязі. В обгрунтування своєї правової позиції вказує, що позивачем не наведеного у позові жодних фактів щодо допущених Управлінням справами стосовно нього порушень законодавства, а також прохальна частина позову не містить вимог щодо відповідача -2. Окрім того вказує, що оскаржуване розпорядження прийнято в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а тому не підлягає скасуванню. З огляду на вищевикладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року відзив на позовну заяву від 01.06.2022 року та заяву про проведення засідання в режимі відеоконфереції у адміністративній справі № 160/4382/22 повернуто заявнику без розгляду через відсутність електронного підпису.

09.06.2022 року на виконання вимог ухвали суду відповідачем -1 надано довідку про середній заробіток ОСОБА_1 .

09.06.2022 року від Апарату Верховної Ради України надійшов відзив на позовну заяву. Відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі, в обгрунтування заперечень проти позову вказує, що позивач за своєю посадою та згідно з розподілом обов`язків був наділений повноваженнями щодо надання дозволу на виїзд чергових автомобілів за межі міста Києва. Разом з тим Порядок користування автотранспортом імперативно встановлює, що право виклику чергового автомобіля мають народні депутати України, посадові особи Апарату та інші визначені додатком особи, проте посада директора державного комерційного підприємства «Їдальня Управління справами Апарату Верховної Ради України» відсутня у вказаному переліку. Дисциплінарна комісія у процесі перевірки зазначених фактів обговорила пояснення директора Автобази Управління справами Апарату Верховної Ради України Богославця Б.В., доповідну записку директора державного комерційного підприємства «Їдальня Управління справами Апарату Верховної Ради України» ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_1 та дійшла до висновку, що вказівки позивача щодо забезпечення черговими автомобілями по дзвінку ОСОБА_2 для підвозу її в ранковий час з дому до роботи та у вечірній час з роботи до дому суперечить порядку користування автотранспортом, що забезпечує діяльність Верховної Ради України, який не передбачає право виклику директором їдальні чергових автомобілів.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1,3,7,9-11,13,14 частини другої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції», а також вчинення систематично ( повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього закону.

Оскаржуване розпорядження було прийнято на підставі матеріалів дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 та листа виконуючого обов`язки Керівника Апарату Верховної Ради України від 31 січня 2022 року №20/08-22/27515.

Зазначені обставини свідчать про правомірність прийнятого розпорядження та з огляду на викладене відповідач -1 просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Разом із відзивом проти позову на виконання вимог ухвали суду було надано матеріали дисциплінарного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року задоволено клопотання представника відповідача -1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в адміністративній справі № 160/4382/22.

Усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 02.08.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, зазначених в позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся з клопотанням про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача- 1, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 розпорядженням №295-к від 01 березня 2021 року призначений на посаду заступника керуючого справами Управління справами шляхом укладення контракту.

Розпорядженням Апарату Верховної Ради України № 1187-к від 16 липня 2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника керуючого справами.

Розпорядженням Апарату Верховної Ради України № 1639-к від 30 вересня 2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника керуючого справами.

На підставі листів Національного антикорупційного бюро України від 19 травня 2021 року №01-002/15615, від 26 жовтня 2021 року № 01-002/32897, Офісу Генерального прокурора від 07 листопада 2021 року № 16/1/2-111525ВИХ-21 Апаратом Верховної Ради України прийнято розпорядження № 2028 від 23 листопада 2021 року про порушення дисциплінарної справи щодо ОСОБА_1

24.11.2021 року відбулось засідання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ в Апараті Верховної Ради України, на якому було вирішено сформувати дисциплінарну справу першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 та отримати пояснення з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, про що складено протокол № 4.

29.11.2021 року першому заступнику керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України Ващонок М.В. листом за № 20/08-2021/368802 запропоновано надати письмові пояснення стосовно обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

На виконання письмового запиту Заступника Керівника Апарату Верховної Ради України, голови Дисциплінарної комісії від 29.11.2021 року № 20/08-2021/368831 в.о. керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України було надано характеристику першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України Ващонок М.В. та матеріали особової справи державного службовця №0155.

30.11.2021 року ОСОБА_1 було надано письмові пояснення в межах дисциплінарного провадження, що було зареєстровано за № 15/14-2021/ НОМЕР_1 .

03.12.2021 року на виконання доручення Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ в Апараті Верховної Ради України було запитано копію аудиторського звіту складеного за результатами позапланового внутрішнього аудиту діяльності державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України».

07.12.2021 року надіслано на розгляд Дисциплінарної комісії доповідну записку директора державного комерційного підприємства «Їдальня Управління справами Апарату Верховної Ради України» Н.Мазур від 02.12.2021 р. № 381072/750107 щодо користування послугами службового автотранспорту. Відповідно до наданих пояснень, дійсно директором КП «Їдальня» періодично використовувався службовий автотранспорт під час прибуття на роботу та зворотної дороги до місця проживання.

Директором автобази 13.12.2021 року надано пояснення Управління справами Апарату Верховної Ради України за № 15/14-2021/388380, якими роз`яснено, що відповідно до Порядку користування автотранспортом, що забезпечує діяльність Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України від 14 квітня 2021 року №36, закріплені та чергові автомобілі використовуються виключно для поїздок у межах міста Києва, Контроль за використанням закріплених та чергових автомобілів здійснюється диспетчером диспетчерської служби відділу автотранспорту та заступником начальника відділу транспорту начальником диспетчерської служби. Стосовно використання службових чергових автомобілів директором державного комерційного підприємства «Їдальня Управління справами Апарату Верховної Ради України» ОСОБА_2 надано пояснення, що після проведеного службового розслідування та пояснення начальника відділу транспорту Каленського В.П., Першим заступником Керівника Управління справами ОСОБА_1 було дано усну вказівку щодо забезпечення черговим автомобілем по дзвінку ОСОБА_2 для підвозу її в ранковий час з дому (м. Бровари) незважаючи на те, що директор їдальні відповідно зазначеного вище Порядку користування автотранспортом не має права виклику чергового автомобіля.

08.12.2021 року в.о. керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України було надано на розгляд Дисциплінарної комісії аудиторський звіт позапланового аудиту діяльності Управління справами Апарату Верховної Ради України за темою : « Ремонт ( реставраційний) кулуарів третього поверху адміністративного будинку Верховної Ради України по вул. Михайла Грушевського, 5 у Печерському районі м. Києва в частині облаштування Прес-Центру» від 30 листопада 2021 року №6-2021 та копію розпорядження по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 07 грудня 2021 року №211 «Про результати позапланового внутрішнього аудиту діяльності Управління Апарату Верховної Ради України».

Відповідно до аудиторського звіту від 30.11.2021 р. № 6-2021 проведеного позапланового внутрішнього аудиту діяльності Управління справами Апарату Верховної Ради України за темою : «Оцінка стану управління бюджетними кошами при плануванні та здійсненні робіт по об`єкту «Ремонт ( реставраційний) кулуарів третього поверху адміністративного будинку Верховної Ради України по вул. Михайла Грушевського, 5 у Печерському районі м. Києва в частині облаштування Прес центру)», яким викладено висновок стосовно порушень законодавства за тендерною документацією проведеного реставраційного ремонту, що було допущено Управлінням справами Апаратом Верховної Ради України.

Відповідно до аудиторського звіту від 20.08.2021 р. № 3-2021 проведеного позапланового внутрішнього аудиту діяльності державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» за темою: « Оцінка використання і збереження активів, ступеня виконання і досягнення мети діяльності, визначеної статутом підприємства, за період з 01 жовтня 2019 року по 31 липня 2021 року, а також ефективності впровадження аудиторських рекомендацій, наданих за результатами внутрішнього аудиту проведеного в 2019 році» було надано оцінку проведеної господарської діяльності, видатків та ефективності використання бюджетних коштів.

Рекомендації аудиторської групи Управління справами Апарату Верховної Ради України, розроблені за результатами проведеного позапланового внутрішнього аудиту діяльності Управління справами Апарату Верховної Ради України було прийнято до виконання та впроваджено в роботу розпорядження по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України від 07 грудня 2021 року № 211.

16.12.2021 року Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ в Апараті Верховної Ради України проведено засідання, на якому вирішено, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, що визначено пунктом 9 ( икористання повноважень в особистих ( приватних) інтересах або неправомірних особистих інтересах інших осіб) частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» та запропоновано надати пояснення з приводу використання службових чергових автомобілів директором державного комерційного підприємства «Їдальня Управління справами Апарату Верховної Ради України» ОСОБА_2 та винесено пропозицію щодо відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження, про що складено протокол № 5.

20.12.2021 року ОСОБА_1 ознайомлено з листом щодо пропозиції про надання пояснень з приводу порушень, що стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

Розпорядженням Верховної Ради України №2202-к від 20 грудня 2021 року відсторонено від виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 на час здійснення дисциплінарного провадження.

23.12.2021 року ОСОБА_1 було надано пояснення, що жодних розпоряджень щодо забезпечення службовими черговими автомобілями Автобази Управління справами Апарату Верховної Ради України директора ДКП «Їдальня Управління справами Апарату Верховної Ради України» ним не надавалось. Окрім наведеного зазначено, що згідно пункту 7 розділу І Порядку користування автотранспортом, що забезпечує діяльність Верховної Ради України ( Розпорядження №36 від 14.04.2021р.) організація контролю за використанням закріплених та чергових автомобілів покладається на автобазу.

Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ в Апараті Верховної Ради України складено подання, затверджене на засіданні Дисциплінарної комісії протоколом №8 від 12 січня 2022 року, стосовно ОСОБА_1 .

В зазначеному поданні викладено, що під час здійснення дисциплінарного провадження було розглянуто характеристику ОСОБА_1 та пояснення, що стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та в процесі здійснення дисциплінарного провадження, Дисциплінарній комісії стала відома інформація про використання службового автотранспорту директором державного комерційного підприємства «Їдальня Управління справами Апарату Верховної Ради України» ОСОБА_2 для поїздок за межі міста Київ за вказівкою ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що дії ОСОБА_1 підпадають під ознаки дисциплінарного проступку визначеного пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме неналежне виконання посадових обов`язків та наявні підстави для притягнення першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Так комісією було рекомендовано застосувати до першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України дисциплінарне стягнення догану ( пункт 2 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу») та отримати від ОСОБА_1 перед накладанням дисциплінарного стягнення письмове пояснення відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про державну службу».

21.01.2022 року Апаратом Верховної Ради України листом за № 20/08-2022/16725 запропоновано ОСОБА_1 надати пояснення щодо його розпоряджень про забезпечення службовими черговими автомобілями Автобази Управління справами Апарату Верховної Ради України директора державного комерційного підприємства «Їдальня Управління справами Апарату Верховної Ради України» ОСОБА_2 .

Зі змістом листа за № 20/08-2022/ НОМЕР_2 ОСОБА_1 , було ознайомлено 21.01.2022 року, про що свідчить підпис позивача.

31.01.2021 року Апаратом Верховної Ради України листом за №20/08-2022/27515 надано завдання управлінню кадрів апарату Верховної Ради України підготувати рішення про застосування стосовно ОСОБА_1 першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України дисциплінарного стягнення передбаченого пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» - звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» - порушення Присяги державного службовця.

31.01.2022 року Апаратом Верховної Ради України складено подання № 165-к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Управління справами, з яким було ознайомлено позивача під підпис 31.01.2022 року.

Розпорядженням в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України від 31 січня 2022 року № 165-к ОСОБА_1 було звільнено з посади першого заступника керівника Управління справами відповідно до пункту 1 частини другої статті 65, пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу».

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення Апаратом Верховної Ради України наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а також правовий статус державного службовця визначаєЗакон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII(далі -Закон № 889-VIII).

Згідно із ст. 61 Закону № 889-VІІІ службова дисципліна державних службовців забезпечується, зокрема, шляхом дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку.

Стаття 38 Закону № 889-VIII вказує на те, що поняття проходження державної служби охоплює прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення Інших питань, пов`язаних із службою, зокрема і питань притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, регламентованихрозділом VIII цього Закону.

Частиною 1 ст. 64 Закону № 889-VIII визначено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарним проступком згідно з п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Відповідно до ст. 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Пункти 3 та 4 ч. 2 ст. 66 Закону № 889-VIII вказують, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених п. 4, п. 5, п. 12 та п. 15 ч. 2 ст. 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. А у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених п. 2 та п. 8 ч. 2 ст. 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Статтею 69 Закону № 889-VIII визначено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.

Відповідно до ч. 9, ч. 10, ч. 11 ст. 69 Закону № 889, Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Згідно із ст. 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Стаття 74 Закону № 889-VIII передбачає, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Відповідно до ст. 75 Закону № 889-VІІІ, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Статтею 77 Закону № 889-VIII зазначено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі листів Національного антикорупційного бюро України від 19 травня 2021 року №01-002/15615, від 26 жовтня 2021 року № 01-002/32897, Офісу Генерального прокурора від 07 листопада 2021 року № 16/1/2-111525ВИХ-21 Апаратом Верховної Ради України прийнято розпорядження № 2028 від 23 листопада 2021 року про порушення дисциплінарної справи щодо ОСОБА_1 .

Листом Національного антикорупційного бюро України від 19 травня 2021 року №01-002/15615 повідомлено, що під час виконання завдань детективами Національного бюро здобуто інформацію про можливі неправомірні дії службових осіб Управління справами Апарату Верховної Ради України та державних підприємств, які входять до сфери його управління, спрямовані на передачу земельних ділянок під забудову всупереч порядку, встановленого законодавством, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:90:144:0009, 8000000000:76:036:0007, 8000000000:90:400:0008, 8000000000:78:318:0060.

Листом Офісу Генерального прокурора від 07 листопада 2021 року № 16/1-111525ВИХ-21 повідомлено щодо необхідності звернення з позовом до господарського суду з позовом про визнання недійсного договору з метою захисту інтересів держави щодо земельних ділянок, які стали предметом звернення Національного антикорупційного бюро України в листі від 19 травня 2021 року № 01-002/15615.

24.11.2021 року відбулось засідання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ в Апараті Верховної Ради України, на якому було вирішено сформувати дисциплінарну справу першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 та отримати пояснення з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, про що складено протокол № 4.

30.11.2021 року ОСОБА_1 було надано пояснення з приводу фактів, що викладені у листах, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження. Зокрема було зазначено, що станом на 08 грудня 2020 року позивач не перебував у трудових відносинах із Апаратом Верховної Ради України, а також, що лист Національного антикорупційного бюро України № 01-002/15615 від 19 травня 2021 року не було доведено до відома Управління справами Апарату Верховної Ради України, що унеможливлювало належне реагування на запит цього органу.

Одночасно з цим, з матеріалалів дисциплінарної справи вбачається, що подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ в Апараті Верховної Ради України, затверджене на засіданні Дисциплінарної комісії протоколом №8 від 12 січня 2022 року містить обгрунтування притягнення до дисциплінарної відповідальності використання службового автотранспорту директором державного комерційного підприємства «Їдальня Управління справами Апарату Верховної Ради України» ОСОБА_2 для поїздок за межі Києва за вказівкою ОСОБА_1 .

Тобто, підстави, що першочергово стали причиною для порушення дисциплінарного провадження стосовно позивача не було розглянуто комісією, натомість було розглянуто питання правомірності використання службового транспорту та з цього приводу відібрано пояснення у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та директора Автобази Управління справами Апарату Верховної Ради України.

З наступного питання ОСОБА_1 надано пояснення 23.12.2021 року та вказано, що згідно пункту 7 розділу І Порядку користування автотранспортом, що забезпечує діяльність Верховної Ради України ( Розпорядження №36 від 14.04.2021р.) організація контролю за використанням закріплених та чергових автомобілів покладається на Автобазу.

Ознайомившись з матеріалами дисциплінарної справи в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України 31.01.2022 року надано доручення Управлінню кадрів Апарату Верховної Ради України підготувати рішення про застосування стосовно ОСОБА_1 першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України дисциплінарного стягнення передбаченого пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» - звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» - порушення Присяги державного службовця.

31.01.2022 року Апаратом Верховної Ради України складено розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Управління справами відповідно до пункту 1 частини другої статті 65, пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу».

В ході розгляду справи представником позивача наголошувалось щодо невідповідності виду дисциплінарного стягнення ступені тяжкості вчиненого проступку, одночасно з цим позивачем не було визнано правопорушення, що стало підставою для притягнення його до відповідальності.

В судовому засіданні представником позивача надавались пояснення, що позивач має відмінну службову характеристику, не притягувався до дисциплінарної відповідальності під час проходження державної служби, а також, що дисциплінарною комісією не було викликано його для надання пояснень та не взято належним чином до уваги письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст.67 ЗаконуУкраїни «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Відповідно до ст.71 Закону України «Про державну службу», порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.75 Закону України «Про державну службу» перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Проте дисциплінарною комісією не було враховано клопотання позивача щодо відкладення розгляду дисциплінарної справи та визнано причини ненадання пояснень в межах розгляду дисциплінарного провадження не поважними, але одночасно з цим відмова у наданні пояснень не було підтверджено відповідним актом.

Як вже зазначалось судом вище, відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначають правовий статус державного службовця, регулюються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про державну службу, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій,проектів законівта інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з ч.1ст.3 Закону №889-VIII, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Згідно ч.ч. 1-3ст. 5 Закону №889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 згаданого Закону, державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійна виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Згідно із частиною першою статті 64 Закону №889-VIII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1ст. 65 Закону №889-VIII передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

На підставі п. 5 ч. 2ст. 65 вказаного Закону, дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Положеннями ч. 1ст. 66 Закону №889-VIII визначено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 ч. 2ст. 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

За правилами ст. 68 Закону №889-VIII, дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Згідно із частинами першою, дев`ятою одинадцятою статті 69 Закону №889-VIII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.

Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до ч. 1статті 75 Закону №889-VIII, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Частиною 1 статті 74 вказаного Закону передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення (частини перша і друга статті 77 Закону №889-VIII).

Згідно з п.36 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року №1039, за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб`єкт призначення (керівник державної служби) протягом десяти календарних днів з дня отримання пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Рішення оформляється наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення (керівника державної служби).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.77 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).

З аналізу викладеного вбачається, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця, а також бути застосованим тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Крім того, суд зазначає, що у постанові від 10.03.2020 року по справі №820/2054/17, Верховний Суд дотримується правової позиції, відповідно до якої, «дисциплінарне стягнення» - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до державного службовця, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, об`єктивна сторона проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов`язків, закріплених положеннями загального та спеціального законодавства про працю: Кодексом законів про працю України, Законом №889-VІІІ, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів та розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

Особливе значення під час визначення діяння державного службовця як «дисциплінарного проступку» має наявність у вчиненні цього діяння «вини» державного службовця, тобто певного психічного ставлення особи до своїх протиправних дій і їхніх шкідливих наслідків.

З оскаржуваного наказу вбачається, що останній було прийнято у зв`язку із тим, що в ході перевірки дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 , не мав права давати вказівку щодо забезпечення черговими автомобілями по дзвінку ОСОБА_2 для підвозу її в ранковий час з дому ( м. Бровари) до роботи, а ввечері з роботи додому ( м. Бровари), зважаючи на те, що директор їдальні, відповідно до Порядку користування автотранспортом, не мала права виклику чергового автомобіля.

Ознайомившись з матеріалами дисциплінарної справи в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України 31.01.2022 року надано доручення Управлінню кадрів Апарату Верховної Ради України підготувати рішення про застосування стосовно ОСОБА_1 першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України дисциплінарного стягнення передбаченого пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» - звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» - порушення Присяги державного службовця.

31.01.2022 року Апаратом Верховної Ради України складено розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Управління справами відповідно до пункту 1 частини другої статті 65, пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу».

При цьому, розпорядження не містить посилання на конкретні посадові обов`язки, які порушені позивачем.

Проведений аналіз в ході розгляду справи спірного розпорядження свідчить, що в останньому не конкретизовано в чому саме полягає вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який передбачений пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» - порушення Присяги державного службовця.

Так, з матеріалів дисциплінарної справи та оскаржуваного розпорядження неможливо встановити, які саме порушення вчинено позивачем особисто та чи дійсно такі порушення з боку позивача мали місце.

Формулювання підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, наведені в матеріалах дисциплінарного провадження та оскаржуваному розпорядженні, не містять чіткого формулювання конкретних порушень, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та не вказані негативні наслідки, причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.

Текст Присяги, наведений у статті 36 Закону № 889-VIII, свідчить, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Отже, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Різниця між складами дисциплінарних проступків, таких як порушення Присяги державного службовця та невиконання або неналежне виконання службовцем своїх службових обов`язків, полягає в колі обов`язків та ставленні до них службовцем (сумлінному чи несумлінному).

За таких обставин, кваліфікація дисциплінарного проступку, як порушення Присяги державного службовця, може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 27 квітня 2020 року по справі № 826/10854/17, аналізуючи текст Присяги державних службовців, неодноразово зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.

Однак вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять, або доказів вчинення порушень з метою забезпечення якихось своїх особистих корисливих мотивів.

Таким чином кожне із перелічених негативних наслідків, що настали в результаті вчинення позивачем дисциплінарного проступку повинно бути підтверджено належними і допустимими доказами, в тому числі вироком чи постановою про притягнення до адміністративної відповідальності.

Підсумовуючи викладене, судом зазначається, що матеріали справи не містять достатніх належних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який може бути кваліфіковано як порушення Присяги державного службовця.

Відповідач, не встановив наявність об`єктивної сторони такого дисциплінарного проступку як порушення Присяги, жодним чином не обґрунтував необхідності кваліфікації відповідних діянь як порушення Присяги державного службовця.

Між тим, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Так, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII, дисциплінарними проступками є: перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 5 ст. 66 Закону № 889-VIII, звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбаченихпунктами 1,3,7,9-11,13,14частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченогопунктом 12частини другої статті 65 цього Закону.

Згідно статті 68 Закону дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження):

міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства;

суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців.

Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються):

1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;

2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

При цьому відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №15 "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень", судам необхідно відмежовувати перевищення влади або службових повноважень від зловживання владою або службовим становищем.

Під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти: a) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

На підставі вищенаведеного, суд зазначає, що для кваліфікації дій позивача, як таких, що вчинені з перевищенням службових повноважень, порушуючим Присягу державного службовця необхідним є встановлення зазначених вище обставин, притаманних саме діям, котрі вчиняються із перевищенням службових повноважень, зокрема: наявності виключної компетенції на вчинення таких дій у вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; вчинення позивачем дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності таких умов; вчинення позивачем таких дій одноособово в той час коли такі дії могли бути вчинені лише колегіально; вчинення позивачем таких дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

При цьому у поданні дисциплінарної комісії не наведено конкретизовано ступінь доведеної вини у вчиненні дисциплінарного проступку та не конкретизовано чому саме обрано вид дисциплінарного стягнення, як звільнення.

Щодо інших доводів відповідача про порушення позивачем посадових обов`язків зазначених у поданні,суд зазначає, що останні є безпідставними та не конкретизованими, оскільки не містять, ані положень посадової інструкції, ані норм законодавства, які були порушені позивачем.

Як вбачається зі змісту доручення в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України від 31.01.2022 року Управлінню кадрів Апарату Верховної Ради України підготувати рішення про застосування стосовно ОСОБА_1 першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України дисциплінарного стягнення передбаченого пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» - звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» - порушення Присяги державного службовця, яке було підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, в ньому відсутні факти, які підтверджують вчинення позивачем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів.

Крім того, у поданні не зазначено ступінь тяжкості дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , обставини що пом`якшують дисциплінарну відповідальність ОСОБА_1 , результати оцінювання її службової діяльності, наявність заохочень.

Відповідачем в оскаржуваному розпорядженні від 31.01.2022 року № 165-к не наведені обставини, у чому саме полягає неналежне виконання позивачем посадових обов`язків. Саме лише посилання в розпорядженні на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається відповідач при обранні виду дисциплінарного стягнення, не наведення обставин вчинення дисциплінарного поступку не можуть вважатися належною оцінкою в юридичному розумінні.

Розпорядження як офіційний документ повинен характеризуватися точністю, стислістю і зрозумілістю, та повинен містити точне формулювання суті та обставин допущеного позивачем проступку, що стало підставою для прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №814/934/18 наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. При цьому, ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.

Відсутність належного обґрунтування розпорядження про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Аналогічна правова позиція викладена і постанові Верховного Суду від 12.08.2019 року у справі №1340/4847/18.

Таким чином,за відсутності правильної юридичної кваліфікації дій позивача застосований до нього вид дисциплінарного стягнення не може вважатися пропорційним ступеню його вини, щоузгоджується з висновком суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 29.12.2020 року по справі № 1.380.2019.004183, номер судового рішення в ЄДРСРУ 93879383.

Крім того, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця.

Зокрема, під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяноїшкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставленнядо виконання посадових обов`язків і, з урахуванням установлених обставин, суб`єктом призначення має бути з`ясовано необхідність накладення дисциплінарного стягнення, а в разі його накладення - обґрунтовано необхідність застосування конкретного його виду.

У свою чергу, не втручаючись у дискреційні повноваження відповідного суб`єкта, адміністративний суд у силу вимог частини другої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен перевірити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно тощо.

Оцінюючи, чи відповідало застосоване до позивача дисциплінарне стягнення критеріям обґрунтованості та пропорційності, суд зазначає, що такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади державної служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу та повинен застосовуватись у виняткових випадках і за вчинення особливих дисциплінарних проступків.

Наведене узгоджується ізправовим висновком Верховного Суду,викладеного у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 813/2640/18.

Водночас відповідач, усупереч вказаному, належним чином не обґрунтував необхідність застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення та неможливість застосування іншого, крім звільнення з посади державної служби, виду дисциплінарного стягнення.

Матеріали дисциплінарної справи містять характеристику першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 , якою не було вказано про наявність дисциплінарних стягнень стосовно позивача.

Також не було наведено про наявність/відсутність наслідків (збитків), які настали внаслідок дій позивача, та не надано жодної оцінки їх тяжкості, в разі наявності тощо.

Крім того, суб`єкт призначення за результатами розгляду подання може не лише прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення, але й надати вмотивовану відмову та закрити дисциплінарне провадження за певних обставин.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного наказу, з дотриманням вимог абз. 2 ч. 2ст. 77 КАС України, відповідачем судуне надано.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що за наявності такої легітимної мети під час застосування дисциплінарного стягнення, як захист репутації державного органу, втручання не було пропорційним, зокрема, на думку суду, відповідач належним чином не зважив всі необхідні чинники, які зазначені судом вище. Відповідачем не були також взяті до уваги та піддані всебічному аналізу такі ключові моменти справи, як характер порушення, за яких умов відбувалось надання вказівок щодо забезпечення службовим транспортом, характер і правдивість пояснень позивача, не визначено ступень вини позивача (частини 1, 9-11 статті 69 Закону № 889-VIII).Крім того, у матеріалах дисциплінарного провадженняне визначено тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, а саме яку шкоду було завдано інтересам служби та безпеці державному органу. За таких обставин, суд дійшов висновку, що спірне розпорядження про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправним, оскільки під час проведення дисциплінарного провадження не було доведено вини позивача та чітко в розпорядженні від 31.01.2022 року не вказано зазначено шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою правопорушника, які б спричини застосування саме такого виду дисциплінарного стягнення.

Враховуючи те, що рішення, яке приймається за наслідками дисциплінарного провадження, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мають значення для його прийняття, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не врахував детально та повно всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, причин та передумов, які призвели до його вчинення, що є підставою для скасування оскаржуваного розпорядження від 31 січня 2022 року № 165-к.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладеними у пункту 10 Постанови від 24.12.1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП). За порушення законодавства про працю винні особи притягаються до відповідальності згідно з законодавством.

Отже, у випадку незаконного відсторонення роботодавцем із власної ініціативи без законних підстав працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, на користь такого працівника слід стягнути з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Аналогічну за змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у своїй постанові від 21.08.2019 у справі №712/3841/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення.

При цьому, суд зазначає, згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Так, обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки Управління справами Апарату Верховної Ради Українивід 01.06.2022 року №9-1-12/1180 середньомісячна заробітна плата позивача за період з листопад 2021 року по грудень 2021 року складала 33698,93 грн., та визначено розмір середньоденної заробітної плати, яка складає 1531,77 грн..

Таким чином, середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи позивача на підставі розпорядження №165-к від 31.01 2022, а саме за період з 01.02.2022 по 04.10.2022 (день ухвалення рішення), становить 269591,52 грн., виходячи із наступного розрахунку (1531,77 грн. (середньоденний розмір заробітної плати) * 176 (кількість днів вимушеного прогулу з 01.02.2022 року по 04.10.2022 року)).

Відповідно до абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи те, що обов`язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), суд вважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб та інших передбачених законом податків, зборів покладається саме на відповідача.

Таким чином, в даному випадку підлягає стягненню з Апарату Верховної Ради Українина користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 269591,52грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивачадовести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження відповідач діяв всупереч чинному законодавству України, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно дост. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст.2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України, Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України № 165-к від 31 січня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 65, п. 4 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу" з посади першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України.

Стягнути з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 269591,52 грн. (двісті шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яності одна гривень п`ятдесят дві копійки).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Управління справами Апарату Верховної Ради України та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14.10.2022 року.

Суддя Н.Є. Сліпець