Ухвала

від 17.10.2022 по справі 173/1396/22

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/1396/22

Провадження №2/173/662/2022

У Х В А Л А

17 жовтня 2022 р. м. Верхньодніпровськ

Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Новіченко Н.В., розглянувши

позовну заяву ОСОБА_1

до Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету»

про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Відокремленого структурногопідрозділу «Верхньодніпровськийфаховий коледжДніпровського державногоаграрно-економічногоуніверситету»(далі відповідач) про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди при звільненні, відповідно до змісту якого просить суд:

- визнати незаконним наказ в.о. директора Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» № 23-К від 25.08.2022 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та скасувати його;

- визнати незаконним наказ в.о. директора Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» № 28-К від 06.09.2022 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та скасувати його;

- визнати незаконним наказ в.о. директора Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» № 30-К від 14.09.2022 року звільнення ОСОБА_1 та скасувати його;

- поновити ОСОБА_3 на роботі, а саме в займаній посаді викладача, Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» та прийняти рішення про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000, 00 грн.

Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 10Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України).

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 175, 177 ЦПК України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 185 ЦПК України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України.

У даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення ст. 185 ЦПК України, враховуючи наступне.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 5 ст. 177 ЦПК України).

Проте, всупереч вищевказаних вимог процесуального закону позовна заява не містить повного викладу всіх обставин справи, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, як і не містить доказів, які підтверджують вказані обставини.

Так, до позовної заяви не надано довідки про розмір заробітної плати за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, як і не надано клопотання про витребування цих доказів у відповідача в порядку ст. 84 ЦПК України, якщо позивач не може самостійно подати ці докази.

Позивач посилається на те, що позбавлена об`єктивної можливості надати суду інформацію щодо заробітної плати за останні два місяці, оскільки відповідач у категоричній формі їй відмовляє, тому суду буде надане клопотання про витребування доказів на підставі ст. 84 ЦПК України, однак суд звертає увагу позивача на те, що згідно з ч. 1 ст. 84, ч. 2 ст. 83 ЦПК України таке клопотання подається разом з позовною заявою, а не в ході судового розгляду.

Також, всупереч вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, які він просить стягнути з відповідача.

Крім того, в порушення п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у прохальній частині позовної заяви позовні вимоги викладені позивачем некоректно, а саме: позивач просить суд прийняти рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте позивачем не зазначено розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який він просить стягнути з відповідача, як і не зазначено періоду, за який позивач, на його думку, має право на такий середній заробіток.

Позивач має можливості отримати відомості про нараховану і сплачену заробітну плату та розрахувати розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням Методики нарахування середнього заробітку, що міститься у постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995р. N 100, та наявних у позивача відомостей (наприклад, відомостей з банківських даних про надходження коштів на картковий рахунок позивача, Пенсійного фонду України щодо застрахованої особи та з Державної фіскальної служби України). У випадку, якщо після отримання довідки від відповідача, будуть встановлені відмінні дані щодо нарахованої позивачу заробітної плати, аніж того розміру, що позивачем буде використано під час подання позову до суду, то позивач не позбавлений можливості уточнити позовні вимоги в порядку та строки, визначним Цивільним процесуальним кодексом України.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст.177ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір».

Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями ст.7Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2022рік» визначено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 становить 2 481, 00 грн.

Згідно зч.3ст.6Закону України«Про судовийзбір» заподання позовноїзаяви,що маєодночасно майновийі немайновийхарактер,судовий збірсплачується заставками,встановленими дляпозовних заявмайнового танемайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У даному випадку позивачем за позовом заявлено:

- позовну вимогу немайнового характеру про визнання незаконним наказу в.о. директора Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» № 23-К від 25.08.2022 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та його скасування, за яку позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 992, 40 грн.;

- позовну вимогу немайнового характеру визнання незаконним наказу в.о. директора Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» № 28-К від 06.09.2022 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та його скасування, за яку позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 992, 40 грн.;

- позовну вимогу немайнового характеру про визнання незаконним наказу в.о. директора Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» № 30-К від 14.09.2022 року звільнення ОСОБА_1 та його скасування, за подання якої позивач звільнений від сплати судового збору згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»;

- позовну вимогу немайнового характеру про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а саме в займаній посаді викладача, Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету», за подання якої позивач звільнений від сплати судового збору згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»;

- дві позовні вимоги майнового характеру: 1) про прийняття рішення про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2) стягнення з Відокремленого структурного підрозділу «Верхньодніпровський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 100000, 00 грн., за які позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання даного позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1984, 80 грн. за дві вимоги немайнового характеру, та 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за подання двох вимог майнового характеру.

Натомість, позивачем подано квитанцію № 2 від 11.10.2022 про сплату судового збору у розмірі 2984, 80 грн., тобто 1984, 80 грн. за дві вимоги немайнового характеру, та 1000, 00 грн. за вимоги майнового характеру.

Проте оскільки, як зазначалось вище, вказана позивачем ціна позову не відповідає змісту заявлених позовних вимог майнового характеру (не визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу), суд позбавлений можливості встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем за подання даного позову.

Таким чином, позивачу слід усунути вищевказані недоліки та, якщо після визначення остаточної ціни позову розмір судового збору за 2 вимоги майнового характеру буде більшим ніж 1000, 00 грн., позивачу слід надати суду докази сплати судового збору за ці вимоги у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Окрім того, положеннями ч. 2 ст. 95 ЦПК України унормовано, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

В силу приписів ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Копія документа документ, що відтворює інформацію іншого документа і всі його зовнішні ознаки и їх частину.

Копії документів повинні бути якісно виготовленими, доступними для читання, повно і чітко відображати інформацію та відомості, внесені до них, незалежно від змісту такої інформації.

Однак, як вбачається з доданих до позовної заяви документів, в якості доказу позивачем до позову додано фотокопію трудової книжки, у якій сторінка, де відображено запис про звільнення позивача, скопійована не повністю (відсутні один або кілька нижніх рядків), у зв`язку з чим не відображено повного тексту запису про звільнення, відсутні підпис керівника, дата наказу, повне зображення печатки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи вищевикладене, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позову без руху.

3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків, шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви, в якій зазначити: ціну позову з урахуванням вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; суму середнього заробітку, яку позивач просить стягнути з відповідача за час вимушеного прогулу та періоду, за який позивач, на його думку, має право на такий середній заробіток; розгорнутий та обґрунтований розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який буде підтверджувати вказану позивачем суму;

- довідки про розмір заробітної плати за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, або клопотання про витребування довідки про розмір заробітної плати за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню у відповідача, в порядку ст. 84 ЦПК України, якщо позивач не може самостійно подати докази;

- у випадку, якщо виходячи з ціни позову розмір судового збору за 2 вимоги майнового характеру буде більшим ніж 1000, 00 грн., надати докази сплати судового збору за ці вимоги у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- подання до суду копії придатної для читання трудової книжки позивача, яка засвідчена в установленому порядку і містить напис «З оригіналом згідно»; П.І.Б. особи, яка засвідчує їх; підпис; дату.

4. Роз`яснити позивачу що у разі, якщо він не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Новіченко