Рішення

від 03.10.2022 по справі 354/559/19

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/559/19

Провадження по справі № 2/354/99/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

позивача ОСОБА_1

преставника позивача адвоката Брайляк Е.Я.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у липні 2019 року звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказав, що 25.10.2000 року він набув у власність земельну ділянку площею 0,1012 га для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 . У 2001 році ним були виготовлені усі необхідні дозвільні документи на забудову земельної ділянки та розпочато будівництво житлового будинку. Відповідач є власником суміжної земельної ділянки, попри яку знаходиться потік та завжди проходила дорога та заїзд до ділянки позивача. Вказані обставин підтверджуються копією державного акту, виданого тітці позивача, яка подарувала йому частину своєї ділянки та схемою виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель. Протягом тривалого часу він користувався зазначеною дорогою, однак коли розпочав будівництво будинку, став використовувати заїзд через земельну ділянку сусіда ОСОБА_3 . У 2012 році відповідач приватизував свою земельну ділянку, захопивши при цьому заїзд, який вів до господарства позивача, встановив огорожу та повністю перекрив проїзд. Таким чином він повністю позбавлений можливості проходу/проїзду до своєї земельної ділянки. З даного приводу він неодноразово звертався до виконавчого комітету Яремчанської міської ради, яка рекомендувала вирішити питання у добровільному порядку, а також до суду із позовом про визнання недійсним виданого ОСОБА_2 державного акту на право власності на землю, однак у задоволенні позову було відмовлено. На даний час він позбавлений можливості використовувати проїзд до належної йому земельної ділянки через земельну ділянку ОСОБА_3 , а тому звернувся до відповідача з проханням демонтувати огорожу та звільнити дорогу для заїзду до належної йому земельної ділянки, яке останній залишив без відповіді. Зважаючи на те, що через перешкоди, які чинить відповідач він позбавлений можливості належно використовувати свою земельну ділянку, у добровільному порядку укласти договір земельного сервітуту ОСОБА_2 відмовляється, просить задовольнити заявлений позов та у судовому порядку встановити йому постійний безоплатний земельний сервітут шириною 4,0м на право проходу та проїзду до належної йому земельної ділянки та житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 через належну ОСОБА_2 земельну ділянку із кадастровим номером 2611000000:05:008:0457 площею 0,0555 га по АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 11 липня 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

25 липня 2019 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказав, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №656136 від 22 серпня 2012 року йому належить на праві власності земельна ділянка площею 0,5555 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яка використовується ним за цільовим призначенням-для ведення особистого селянського господарства. Встановлення на користь позивача безоплатного сервітуту шириною 4,0 м на право проходу та проїзду до належної йому земельної ділянки унеможливить використання значної частини належної йому ділянки за її цільовим призначенням. Водночас відповідно до вимог п.б ст.99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, проте через його земельну ділянку не проходить жодна проїзна дорога. Твердження позивача про те, що під час приватизації він захопив та незаконно приватизував дорогу громадського користування, яка веде до будинку ОСОБА_1 не відповідають дійсності. З цих підстав позивач вже звертався до суду і рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року у задоволенні позову про визнання недійсним виданого йому державного акта на право власності на землю було відмовлено. У рішенні суду зазначено, що будь-якого підтвердження існування проїзної дороги, яка вела через його ділянку до ділянки позивача не встановлено, а передана йому у власність ділянка рахувалась як пустир. При цьому при огляді ділянки ОСОБА_1 встановлено, що до його земельної ділянки веде облаштований проїзд, який проходить з АДРЕСА_2 через земельну ділянку суміжного землекористувача ОСОБА_3 і позивач при розгляді тієї справи пояснив, що користувався цим заїздом з 1998-1999 років та ніколи не використовував проїзд через ділянку ОСОБА_2 .

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 28 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 вказав, що відзив на позов є необ`єктивним та необґрунтованим. Зазначив, що проїзд до житлового будинку, в якому він проживає,повинен був здійснюватись та здійснюється існуючою дорогою, частину якої у 2012 році перегородив відповідач, встановивши на ній огорожу. Оскільки ОСОБА_2 приватизував дорогу громадського користування, яка веде до його будинку, він має право на встановлення безоплатного та постійного сервітутущодо земельної ділянки відповідача, оскільки відсутність заїзду позбавляє його правовомочностей власника земельної ділянки.

Ухвалою суду від 29 січня 2020 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

У відповідності до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №162 від 03 серпня 2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2020 року у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Польської М.В.) дану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

Ухвалою від 20 серпня 2020 року дану справу прийнято до провадження суддею Ваврійчук Т.Л. та призначено у ній підготовче судове засідання.

25 серпня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому наведено мотиви, аналогічні викладеним у відзиві від 25 липня 2019 року.

11 вересня 2020 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_1 просить встановити на його користь постійний безоплатний земельний сервітут шириною 4,0 м на право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до земельної ділянки та житлового будинку по АДРЕСА_2 через земельну ділянку ОСОБА_2 із кадастровим номером 2611000000:05:008:0457 площею 0,0555 га по АДРЕСА_1 , цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства та зобов`язати відповідача демонтувати встановлену огорожу для встановлення сервітуту.

Також 11 вересня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наведено аргументи аналогічні викладеним у раніше поданій відповіді від 28 серпня 2019 року.

Ухвалою суду від 04 лютого 2021 року у вказаній справі призначено земельно-технічну експертизу на час проведення якої провадження у справі було зупинене.

09 серпня 2021 року до суду надійшов висновок судової земельно-технічної експертизи №149 від 06 липня 2021 року у зв`язку із чим ухвалою суду від 06 вересня 2021 року провадження у справі було поновлене.

Ухвалою суду від 09 грудня 2021 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

30 грудня 2021 року судом постановлено ухвалу про забезпечення участі судового експерта у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Вказав, що він набув у власність земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із його тіткою ОСОБА_4 , яка відчужила йому частину своєї земельної ділянки. Ця ділянка і ділянка відповідача раніше були територією одного господарства, а під`їзд, про який він вказує, не відносився до ділянки ОСОБА_2 та нікому не належав. Коли він набув у власність свою ділянку, у державному акті був позначений цей під`їзд, а не дорога і ним завжди користувалась його тітка для проїзду до свого будинковолодіння. Цей під»їзд проходивбезпосередньо попри ділянку відповідача, а далі була неприватизована частина землі. Заїзд з АДРЕСА_3 , про який вказує відповідач, веде до тільки будинковолодіння ОСОБА_4 , до належної йому земельної ділянки він не проходить. У тому місці, на який він просить встановити сервітут, дороги не було, однак був під`їзд шириною 8 метрів, посередині були встановлені ворота. При забудові своєї земельної ділянки він користувався проїздом, який веде через земельну ділянку ОСОБА_3 , так було зручніше підвозити будівельні матеріали. У 2012 році батько відповідача звернувся до нього з приводу погодження меж при приватизації, він не заперечував, але попросив залишити йому смугу дороги шириною до 3,5 м попри потік для проїзду до його ділянки, та не заперечував щоб решту ділянки сім`я відповідача забрала собі. Батько ОСОБА_2 так і зробив, переніс паркан та залишив йому смугу для проїзду. В подальшому,у 2014 році сусід, який будувався вище попросив дозволу провести через подвір`я відповідача каналізацію, але йому відмовили і лише тоді довідався про те, що вся ділянка до потоку, включно із проїздом вже приватизована відповідачем. Просить врахувати, що генерального плану міста Яремче із позначеними під`їзними шляхами не існує, а на даний час ОСОБА_3 має намір здійснити забудову своєї земельної ділянки і він взагалі буде позбавлений можливості проїзду до своєї ділянки.

Представник позивача адвокат Брайляк Е.Я. у судовому засіданні позов підтримала та просив його задовольнити у повному обсязі, з мотивів наведених у позовній заяві. Вказала, що ОСОБА_1 позбавлений права належно користуватись своєю земельною ділянкою на якій розташований його житловий будинок. У виготовленому позивачем проекті на забудову вказаний під`їзд, який мав здійснюватись через земельну ділянку ОСОБА_2 , однак останній при приватизації захопив частину проїзної дороги загального користування та огородив її. З цих підстав ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання недійсним виданого відповідачу державного акту на право власності на землю та вимушений був користуватись заїздом, який проходить через земельну ділянку сусіда ОСОБА_3 із цільовим призначенням-для будівництва і обслуговування житлового будинку, однак на даний час ОСОБА_3 має намір здійснити забудову своєї земельної ділянки і планом забудови проїзд до земельної ділянки ОСОБА_1 не передбачений. ОСОБА_3 не може здійснювати будівництво таким чином, щоб забезпечити позивачу проїзд до його земельної ділянки. Щодо заїзду з АДРЕСА_3 , то він веде до земельних ділянок ОСОБА_7 і ОСОБА_4 і проходить через їхні подвір`я, однак у висновку земельно-технічної експертизи вказано, що з цієї вулиці можливо здійснювати лише прохід до земельної ділянки позивача, а не проїзд. При приватизації земельної ділянки відповідачем позивач погодив план меж, однак відповідач в подальшому самовільно пригодив до своєї ділянки проїзну дорогу, яка вела до ділянки ОСОБА_1 та встановив там тимчасову споруду-сарай. Зазначила, що на долучених до матеріалів справи фото зафіксовано, що у тому місці, де проходив заїзд з вул. Вітовського відповідач встановив огорожу і загородив цей проїзд.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з мотивів, наведених у відзиві на позов. Вказав, що з долученого до позову генплану вбачається, що до земельної ділянки ОСОБА_1 є заїзд, який веде з АДРЕСА_3 . Позивач не користувався цим заїздом, але він може його використовувати. Зазначив, що позивач ніколи не здійснював проїзд через належну йому земельну ділянку, оскільки такого проїзду не існувало, а була стежка, яка проходила до ділянки позивача через земельну ділянку ОСОБА_3 . Проїзд транспорту завжди здійснювався з АДРЕСА_3 через його ділянку проходила проїзна дорога загального користування міська рада не надала б дозволу на приватизацію землі. Ця ділянка була пустирем, на якому випасали худобу, у 2012 році виконавчий комітет Яречманської міської ради надав йому дозвіл на приватизацію землі, ніхто із сусідів, в тому числі ОСОБА_1 щодо цього не заперечував. В подальшому він огородив свою земельну ділянку попри потік, який розділяє його земельну ділянку та ділянку ОСОБА_3 . Проте з 2015 року почалися суперечки із позивачем, який стверджував, що він захопив проїзну дорогу, були комісійні перевірки. Рішенням суду було встановлено, що він не допустив ніяких порушень при приватизації землі, оскільки через його земельну ділянку дорога не проходить і він її не захоплював. ОСОБА_1 звертався до нього з приводу встановлення земельного сервітуту, однак він відмовив, оскільки є наявний проїзд з АДРЕСА_3 .

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що він є власником земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться по АДРЕСА_2 . У суміжного землекористувача ОСОБА_1 був заїзд до його земельної ділянки, який проходив попри ділянку ОСОБА_2 , однак останній при приватизації пригодив до своєї ділянки проїзну дорогу і ОСОБА_1 залишився без заїзду у зв`язку із чим на період проведення позивачем будівництва житлового будинку він дозволив останньому користуватись проїздом через його ділянку. Однак на даний час він має намір забудувати свою ділянку, а тому ОСОБА_1 залишиться без заїзду. Вказав, що проїзд, який огородив ОСОБА_2 не мав асфальтобетонного чи кам`яного покриття, проходив між його ділянкою та ділянкою ОСОБА_2 , там були лише ворота, які вели до проїзду у двір, ним раніше користувалась тітка ОСОБА_1 , яка продала йому частину своєї ділянки, ОСОБА_2 мав інший заїзд на своє подвір`я яким і користується на даний час, а потім він протягнув сітку та приєднав цей проїзд до своєї ділянки, зараз там посеред заїзду росте дерево. Суміжники дізнались про те, що ОСОБА_2 приватизував проїзд лише коли один із сусідів вирішив провести каналізацію через ділянку ОСОБА_2 . Зазначив, що ОСОБА_1 користувався проїздом через його ділянку понад десять років, у них і зараз не виникає жодних питань, але при забудові ділянки він не зможе залишити цей проїзд. Вказав, що йому невідомо чи можливий заїзд до будинку ОСОБА_1 з іншого боку, бо там сусід облаштував гараж на проїзній частині дороги.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що вона працює на посаді заступника начальника управління містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Яремчанського міськвиконкому, а також обіймає посаду головного архітектора. Пояснила, що фактично земельна ділянка ОСОБА_1 не примикає до існуючих вулиць, і до неї хіба що можна встановити проїзд. Відповідно до державного акту проїзд до ділянки позивача був передбачений зі сторони АДРЕСА_2 , який безпосередньо примикав до дороги. Будівельний паспорт був виданий ОСОБА_1 на підставі державного акту, з тієї сторони, де був вказаний проїзд до його ділянки на той час знаходилась неогороджена територія, яка могла використовуватись як заїзд. Вказала, що за місцезнаходженням спірного проїзду вона не виїжджала, до участі у комісіях щодо вирішення спірного питання вона не залучалась і їй невідомо про їх створення, однак їй відомо, що ОСОБА_1 користувався проїздом через ділянку сусіда ОСОБА_3 . Також зазначила, що у 1990 роках заїзд до ділянки ОСОБА_1 з вул. Вітовського не було, про його існування на даний час їй невідомо. Також пояснила, що генплан міста Яремче не оновлювався з 1980-х років, про те чи існує на даний час заїзд до господарства ОСОБА_1 зі сторони АДРЕСА_2 їй невідомо.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, свідків, судового експерта, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-ІФ №008544 виданого Яремчанською міською радою народних депутатів 12 січня 2001 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1210 ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,1012 га для ведення особистого підсобного господарства, яку він набув у власність на підставі договору купівлі-продажу №Д-470 від 25 жовтня 2000 року. З плану зовнішніх меж земельної ділянки вбачається, що по межі від А до Б вказана ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_3 , по межі від В до Г із земельною ділянкою ОСОБА_4 , по межі від Е до А із земельною ділянкою ОСОБА_11 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №24269808 від 15 липня 2014 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2611000000:05:008:0508, площею 0,1012 га, цільове призначення- для ведення особистого підсобного господарства.

Рішенням виконавчого комітету Яремчанської міської ради народних депутатів № 29 від 20 березня 2001 року затверджено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки ОСОБА_1 , що знаходиться по АДРЕСА_4 . На схемі виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель позначено під`їзд зі сторони земельної ділянки ОСОБА_11 .

У 2015 році ФОП ОСОБА_12 відповідно до укладеного із ОСОБА_1 договору №065/13 від 25 жовтня 2013 року виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. У матеріалах даного проекту наявні план відведення земельної ділянки та акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, підписані відповідачем, у яких вказаний під`їзд по лінії Є-А зі сторони суміжного землекористувача ОСОБА_2 - на основі встановленого сервітуту.

Рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №51-2/2015 від 24 грудня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства в землі житлової та громадської забудови(для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд(присадибна ділянка) площею 0,1012 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2611000000:05:008:0508 ОСОБА_1 .

Із долученої позивачем копії державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ/8-21000180 від 29 листопада 1994 року вбачається, що ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка площею 0,33 га з яких -0,10 га для обслуговування будівель, 0,23 га-для ведення особистого підсобного господарства. На плані зовнішніх меж вказаної ділянки зазначено, що по межі від Е до Д вказана ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_11 , зі сторони якої позначений заїзд.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ №656136, виданого відділом Держкомзему у м. Яремче 22 серпня 2012 року та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №261100001001271 відповідачу ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,0555 га, із кадастровим номером 2611000000:05:008:0457, що знаходиться по АДРЕСА_1 , право власності на яку набуто на підставі рішення Яремчанської міської ради №110-5/2011 від 30 червня 2011 року. Відповідно до плану меж земельної ділянки по лінії межі А-Б проходить заїзд до земельної ділянки, по лінії Б-В вказана ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_1

12 листопада 2013 року між сторонами у справі був укладений договір на встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту відносно належної ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0555 га кадастровий номер 2611000000:05:008:0457, що знаходиться по АДРЕСА_1 в інтересах ОСОБА_1 на право проїзду та проходу до його земельної ділянки та житлового будинку по АДРЕСА_2 , згідно меж сервітуту, вказаних у додатку до договору. Вказаний договір підписаний його сторонами, однак не був зареєстрований в установленому порядку.

Листом за вих. №Г-760 від 21 листопада 2013 року виконавчий комітет Яремчанської міської ради повідомив позивача про те, що за результатами комісійного розгляду заяву щодо вирішення спірного питання, яке виникло під час користування під`їзною дорогою до житлового будинку ОСОБА_1 встановлено, що суміжний землекористувач ОСОБА_2 має виготовлений державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0555 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . В акті встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористувача ОСОБА_2 , яка додається до земельно-кадастрового плану ОСОБА_1 погоджена межа, як суміжним землекористувачем. На момент обстеження земельної ділянки ОСОБА_2 проїзд (дорога) включений в план земельної ділянки і переданий йому у власність, але ним на місцевості не пригороджений. Враховуючи наведене комісія рекомендувала сторонам добровільно дійти згоди у використанні даної дороги, або вирішити дане питання у судовому порядку. Одночасно зазначено, що ОСОБА_2 не заперечує щодо користування ОСОБА_1 даною дорогою і добровільно погодився укласти договір на встановлення земельного сервітуту.

Згідно акту комісійного обстеження щодо влаштування проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_4 від 10 червня 2016 року, складеного комісією Яремчанського міськвиконкому в складі головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства, головного спеціаліста юридичного відділу, начальника відділу земельних ресурсів, у присутності директора геодезичної організації ПП «Карпатгеодезпроект» та сторін у справі, комісією встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,1012 га межує із сусідньою ділянкою ОСОБА_2 площею 0,0555 га. В державному акті ОСОБА_2 нанесено заїзд(позначений літерами А-Б). На момент обстеження ОСОБА_1 користується під`їздом, який облаштований через земельну ділянку ОСОБА_14 результаті проведення геодезичною службою винесення меж в натурі земельної ділянки ОСОБА_2 згідно державного акту та відповідно до площі земельної ділянки 0,0555 га заїзд знаходиться у його власності. Враховуючи вищенаведене питання щодо надання проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 комісія рекомендувала вирішити спір на добросусідських відносинах, однак обидві сторони відмовились та вирішили звернутись в суд.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи без самостійних вимог на стороні відповідача- ПП «Західземпроект», ГУ Держгеокадастру Івано-Франківської області про визнання недійсним та скасування рішення Яремчанської міської ради №110-5/2011 року від 30 червня 2011 року в частині затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,0555 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №656136 та скасування державної реєстрації земельної ділянки 2611000000:05:008:0457.

Вказаним рішенням суду встановлено, що згідно генерального плану міста дороги(заїзду) до земельної ділянки ОСОБА_1 через земельну ділянку ОСОБА_2 не існує. При огляді земельної ділянки ОСОБА_2 під час виїзного засідання встановлено, що між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від дороги до ділянки ОСОБА_1 тече струмок(потік), який є природною межею між цими ділянками. Через земельну ділянку ОСОБА_2 немає будь-якого облаштованого заїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 , а також не встановлено будь-яких слідів того, що такий заїзд колись існував. На тому місці, де позивач вказує на існування заїзду ростуть багаторічні дерева, облаштовані побутові споруди ОСОБА_2 , слідів дороги не видно. Представник Яремчанської міської ради у судовому засіданні підтвердила, що на балансі міста та в генеральному плані міста така дорога ніколи не існувала, а вказана земельна ділянка до приватизації ОСОБА_2 рахувалась як пустир. При огляді земельної ділянки ОСОБА_1 встановлено, що до неї веде облаштований під`їзд(дорога), який іде з АДРЕСА_4 через земельну ділянку суміжного землекористувача ОСОБА_3 .

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2018 року рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №110-5/2011 від 30 червеня 2011 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0555 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 жителю АДРЕСА_1 .Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №656136, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0555 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2611000000:05:008:0457. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1669 грн. 08 коп. сплаченого судового збору та 1500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2018 року скасовано та залишено в силі рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2017 року.

Із довідки про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 18 серпня 2019 року та повідомлення ВП №1(м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 03 грудня 2021 року за №8998/108/52/01 вбачається, що 20 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся у поліцію із заявою, в якій просив прийняти міри до сусіда ОСОБА_2 , який самовільно демонтував вольєр, що знаходиться на під`їзній дорозі до його будинку. Вказані матеріали були зареєстровані у ІТС ІПНП в ЄО ВП №1(м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області та за результатами перевірки у зв`язку із відсутністю ознак кримінального правопорушення списані у справу згідно Закону України «Про звернення громадян».

Переглядом долучених відповідачем фотознімків встановлено відсутність проїзної дороги, що веде до земельної ділянки ОСОБА_1 через земельну ділянку ОСОБА_2 , а також наявність облаштованих проїздів до житлового будинку ОСОБА_1 з АДРЕСА_3 .

Відповідно до долученого позивачем державного акту серії IV-ІФ №004440 від 31 липня 2000 року ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,0891 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, яка по лінії межі від Г до Д межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 , а по лінії від Д до А із земельною ділянкою ОСОБА_2 .

Відповідно наданого ескізу намірів забудови земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_4 планується зведення одноповерхового житлового будинку із мансардою. Площа приміщень першого поверху-111,9 кв.м., площа мансардних приміщень-102,9 кв.м. При цьому під`їзна дорога, що веде до будинку зі сторони АДРЕСА_4 знаходиться у межах червоних ліній.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Частиною першою ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч.2 ст.373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Порядок встановлення земельних сервітутів регулюється нормами статтей 401-406 Цивільного кодексу України та статтей 98-102 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

За змістом ст.98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові(володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі(особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником(володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Аналогічні норми викладено у ст.402 ЦК України за змістом частини третьої якої у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Право користування чужою земельною ділянкою полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів; забезпечення водопостачання, меліорації тощо-ст. 404 ЦК України.

Статтею 99 ЗК України передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; в-3) право на користування земельною ділянкою для потреб дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу; в-4) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; ж-1) право на будівництво та проходження інженерних, кабельних, трубопровідних мереж, необхідних для повноцінного функціонування індустріальних парків; з) інші земельні сервітути.

У відповідності до ч.2 ст.404 ЦК України особа має право вимагати від власника(володільця) сусідньої земельної ділянки, в разі необхідності-від власника(володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Згідно зі ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном та може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

За змістом ст.103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок, завдасться найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове, забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок, використовувати їх за цільовим призначенням ( неприпустимий вплив ).

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

З аналізу наведених норм слідує, що сервітут також може встановлюватись на підставі судового рішення. Однією з основних ознак сервітуту за рішенням суду є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб. Такий спосіб встановлення характерний для ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди, щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Єдиною умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів від використання свого майна неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

З метою для забезпечення гарантованих прав власника земельної ділянки земельний сервітут має здійснюватися найменш обтяжливим способом. Це означає, що незручності у використанні власником своєї земельної ділянки, обтяженої земельним сервітутом, мають бути мінімальними, тобто такими, що суттєво не перешкоджають йому користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 133/305/17-ц.

З висновку проведеної за ухвалою суду земельно-технічної експертизи №149 від 06 липня 2021 року вбачається, що прохід та проїзд транспортним засобом до належного ОСОБА_1 житлового будинку по АДРЕСА_2 та його земельної ділянки площею 0,1012 га із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 2611000000:05:008:0508 можливий без встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,0555 га із кадастровим номером 2611000000:05:008:0457, цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Потреби встановлювати земельний сервітут через земельну ділянку ОСОБА_2 не існує, оскільки заїзд до житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_1 відбувається по існуючому заїзду з АДРЕСА_4 , а також наявний прохід з АДРЕСА_3 .

Згідно з генеральним планом забудови м. Яремче проїзд до земельної ділянки ОСОБА_1 через земельну ділянку ОСОБА_2 не передбачений.

Станом на день обстеження земельної ділянки ОСОБА_2 експертом не встановлено будь-яких слідів існування облаштованого заїзду до житлового будинку ОСОБА_1 , так як на місці запропонованого заїзду ростуть багаторічні дерева та розташована господарська будівля(сарай). Через належну ОСОБА_2 земельну ділянку не встановлено будь-яких шляхів (дорога, проїзд) до житлового будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , на який можливо встановити земельний сервітут на право проїзду на транспортному засобі, а також відсутні будь-які сліди раніше існуючого проїзду(дороги), що проходив до будинковолодіння ОСОБА_1 .

Експертом зазначено, що проведений розрахунок кута нахилу лінії сервітуту вказує, що лінія запропонованого земельного сервітуту підвищується на 42 сам через кожний 1м відстані, або на 10,5 м на довжині сервітуту довжиною 25,11 м, у зв`язку із чим земельний сервітут на право проходу, проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 через земельну ділянку ОСОБА_2 встановити неможливо.

Разом з тим, на виготовленому ситуаційному плані земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 експертом показане можливе місце(зелений колір) в точках 1,2,34 для встановлення земельного сервітуту для проїзду на транспортному засобі не по наявному шляху, запропонованого ОСОБА_1 .

З метою встановлення постійного безоплатного сервітуту шириною 4,0 м(4,5м) на право проходу та проїзду на транспортному засобі до належного ОСОБА_1 житлового будинку та його земельної ділянки через земельну ділянку ОСОБА_2 необхідно буде виконати наступні роботи: демонтувати господарчу будівлю(сарай), демонтувати огорожу, виконати викорчування багаторічного дерева горіху та існуючих кущів, виконати планування землі для влаштування сервітуту, визначити розмір шкоди, заподіяної ОСОБА_2 з вирубування дерев та кущів та визначити плату за встановлений сервітут відповідно до договору(ст.100 ЗК України). Влаштування проїзду транспортним засобом до житлового будинку ОСОБА_1 через земельну ділянку ОСОБА_2 без демонтування наявних на ній споруд та викорчування насаджень не видається можливим.

Встановлення даного проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 унеможливлює використання значної частини земельної ділянки за її цільовим призначенням та заїзд до домоволодіння ОСОБА_2 . Ширина заїзду до домоволодіння ОСОБА_2 залишається шириною 2,444м, що не відповідає п.6.1.27 ДБНБ 2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», відповідно до якого повинен бути завширшки не менше 3,5 а, а для пожежних машин-4,5 м.

Як зазначено у мотивувальній частині висновку експерта, при проведенні обмірів земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства встановлено, що її фактична площа відповідає площі, зазначеній у державному акті серії ЯМ №656136 від 22 серпня 2012 року. При проведенні обмірів земельної ділянки ОСОБА_1 встановлено, що її фактична площа становить 0,1032 га, що не відповідає площі, зазначеній у державному акті на право власності на землю серії ІФ №00854 від 12 січня 2001 року та у Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №24269808 від 15 липня 2014 року, що вказана у розмірі 0,1012 га.

У судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_1. підтримала наданий нею висновок земельно-технічної експертизи №149 від 06 липня 2021 року та суду пояснила, що зі складеного ситуаційного плану чітко видно, що до земельної ділянки та житлового будинку ОСОБА_1 існує заїзд з АДРЕСА_4 та є існуючий прохід з АДРЕСА_3 , де можна облаштувати повноцінний заїзд. Вказала, що встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку відповідача є можливим при виконанні ряду вимог, вказаних у висновку експерта, однак є великий перепад земельних ділянок, а також це позбавить відповідача можливості використовувати значну частину земельної ділянки за цільовим призначенням-для ведення особистого селянського господарства та зробить неможливим повноцінний заїзд до домоволодіння ОСОБА_2 . У матеріалах справи є довідка і таблиця з генплану, на яких позначено, що до земельної ділянки позивача можливо заїхати з АДРЕСА_4 , де облаштований проїзд, яким позивач і користується. Вказала, що якщо ОСОБА_1 дали дозвіл на будівництво, то він повинен був облаштувати заїзд до будинку, однак на момент розгляду справи цільове призначення його земельної ділянки не змінено. Земельна ділянка ОСОБА_1 мала цільове призначення-для ведення підсобного господарства, однак він в подальшому побудував на ній будівлі.

Таким чином, дослідженими судом доказами підтверджується, що на момент розгляду справи позивач має можливість проходу та проїзду до належного йому житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки із кадастровим номером 2611000000:05:008:0508 як через існуючий заїзд з АДРЕСА_4 , що веде через земельну ділянку ОСОБА_3 , так і через існуючий проїзд з АДРЕСА_3 , де може облаштувати повноцінний заїзд до свого будинку.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2017 рок4у, яке має преюдиційне значення та висновком земельно-технічної експертизи №149 від 06 липня 2021 року, встановлено відсутність існуючого проїзного шляху який би проходив через земельну ділянку відповідача та через який можливо здійснювати проїзд до належних позивачу житлового будинку та земельної ділянки, а також відсутність будь-яких слідів існування такого проїзду у минулому. На вказаному позивачем місці розташована господарська споруда, ростуть багаторічні дерева та кущі, а попередньо ця земельна ділянка рахувалась як пустир. Виданий відповідачу державний акт на право власності на землю серії ЯМ №656136 від 22 серпня 2012 року не містить будь-яких обмежень та обтяжень та судом не встановлено порушень законодавства при приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 , а фактична площа земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача відповідає площі земельної ділянки, що вказана у державному акті.

Встановлення земельного сервітуту на запропонованих позивачем умовах призведе до неможливості використання значної частини належної відповідачу земельної ділянки із кадастровим номером 2611000000:05:008:0457 за її цільовим призначенням-для ведення особистого селянського господарства, а також зробить неможливим повноцінний проїзд до житлового будинку ОСОБА_2 , розмір якого у такому випадку не відповідатиме вимогам чинних ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з моменту набуття у власність земельної ділянки користувався проїздом до неї через земельну ділянку суміжника ОСОБА_3 , яким користується безперешкодно на даний час. Саме по собі посилання на те, що ОСОБА_3 у майбутньому має намір забудувати свою земельну ділянку не може слугувати належною правовою підставою для встановлення земельного сервітуту для позивача через земельну ділянку ОСОБА_2 , оскільки у такому випадку позивач не позбавлений права на звернення до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту. При цьому з дослідженої судом схеми розташування земельної ділянки ОСОБА_3 вбачається, що заїзд, що проходить з вул. Мазепи знаходиться у межах червоних ліній та у будь-якому випадку не може бути забудований, а на долучених до матеріалів справи фото зафіксовано наявність існуючого проїзду до земельної ділянки позивача з АДРЕСА_3 .

Тобто, на момент розгляду даної справи у позивача є реально існуюча можливість як проходу, так і проїзду на транспортному засобі до належного йому житлового будинку та земельної ділянки без використання земельної ділянки відповідача.

Також суд зауважує, що у відповідності ст.99 ЗК України власники або користувачі земельних ділянок мають право вимагати встановлення земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

У заяві про уточнення позовних вимог позивачем зазначено, що він просить встановити сервітут на право проїзду на транспортному засобі по існуючому шляху, водночас в ході розгляду справи встановлено, що належна відповідачу земельна ділянка використовується ним за цільовим призначенням і через неї не проходить будь-який існуючий шлях для проїзду транспортних засобів до земельної ділянки позивача і доказів протилежного ОСОБА_1 не надано.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.4 ст.12, ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях-ч.6 ст.81 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Позивачем в ході судового розгляду не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують неможливість використання належного йому на праві власності майна, а саме житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки із кадастровим номером 2611000000:05:008:0508 у зв`язку з відсутністю доступу до вказаного будинку та земельної ділянки, будь-яким іншим способом, окрім як шляхом встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту на право проходу та проїзду через земельну ділянку відповідача не по існуючому шляху.

За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту шириною 4,0 м на право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до житлового будинку по АДРЕСА_2 та земельної ділянки із кадастровим номером 2611000000:05:008:0508 через належну ОСОБА_2 земельну ділянку із кадастровим номером 2611000000:05:008:0457, що знаходиться по АДРЕСА_1 та зобов`язання відповідача демонтувати встановлену огорожу слід відмовити за безпідставністю.

В силу вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачами судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст..ст.321, 401, 402,403, 404 ЦК України, ст.ст. 98, 99,100 ЗК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту -відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук