Ухвала

від 02.03.2022 по справі 757/35044/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35044/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2022 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Підпалого В.В.,

при секретарі судових засідань - Паламарю С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника Акціонерного товариства «РВС Банк» адвоката - Бабенко Ю.В. про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 2-4956/09 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року представник АТ «РВС Банк» - адвокат Бабенко Ю.В. звернувся до Печерського районного суду м. Києва із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування поданої заяви про представник заявника посилається на те, що 14.11.2019 року між ПАТ «АКБ «Київ» та ТОВ «ФК «Паріс» укладено договір про відступлення права вимоги № 14/11-2019/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Паріс» набуло права вимоги, в тому числі, за договором про надання кредиту № 76 від 31.07.2007 року укладеного з ОСОБА_1 та договору іпотеки № 515 від 29.05.2008 року укладеного з ОСОБА_2

05.12.2019 року між ТОВ «ФК «Паріс» та АТ «РВС Банк» укладено договір про відступлення права вимоги № 05/12/2019-1, відповідно до умов якого АТ «РВС Банк» набуло права вимоги за договором про надання кредиту № 76 від 31.07.2007 року та договору іпотеки № 515 від 29.05.2008 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва № 757/6315/20-ц від 27.05.2020 року замінено ПАТ «АКБ «Київ» його правонаступником АТ «РВС Банк» відносно ОСОБА_1 у виконанні рішення суду № 2-4956/09.

В подальшому, 09.12.2019 року між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, по свідчого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. за реєстровим № 611, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала, а АТ «РВС Банк» набуло права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,3750 га, яка розташована на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, що є предметом договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 76 від 31.07.2007 року. Набуття АТ «РВС Баннк» права власності на передане в іпотеку майно підтверджується витягом з ДРРПННМ № 192106707 від 09.12.2019 року.

З урахуванням викладеного, внаслідок укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя та реєстрації на підставі нього права власності на передане в іпотеку нерухоме майно за АТ «РВС Банк», зобов`язання ОСОБА_1 за договором про надання кредитку № 76 від 31.07.2007 року припинились шляхом його виконання.

На підставі зазначеного представник заявник просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий документ виданий 11.01.2011 року Печерським районним судом м. Києва у справі № 2-4956/09 на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АКБ «Київ» боргу в розмірі 6 738484,00 грн., судовий збір у розмірі 1 700,00 грн., витрати з оплати інформаційного забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

В судовому засіданні 19.10.2020 року заяву залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

17.11.2021 року через канцелярію суду від представника заявника надійшла заява про усунення недоліків.

Учасники справи та їх представники в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розгляд заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню здійснено без участі учасників процесу, на підставі наявних у справі доказів, фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 3 ст. 432 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятої Радою Європи 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року за № 475/97-ВР (далі - Конвенція про права людини), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини визначено наступне: право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення по справі Bellet v. France (Белле проти Франції), § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права (рішення по справам Bellet v. France (Белле проти Франції), § 36 та Nunes Dias v. Portugal (Нун`єш Діаш проти Португалії).

Правила, які регламентують етапи і терміни подачі заяви на судовий розгляд спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і відповідність нормам, а саме, принципу правової визначеності (рішення по справі Canete de Goni v. Spain (Кан`єте де Гоньі проти Іспанії), § 36). Враховуючи вищезазначене, правила, що стосуються предмета спору чи застосування цих правил, не повинні перешкоджати сторонам у отриманні доступного судового захисту ( рішення по справам Miragall Escolano v. Spain (Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії) та Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic (Звольський та Звольстка проти Чехії), § 51).

Вказана практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при розгляді справ судами є необхідним брати до уваги усі доводи та пояснення сторін справи, які мають значення для вирішення відповідного спору, з метою досягнення мети створення та функціонування судової влади - визначення правомірного механізму регулювання будь-якої суперечки із встановленням істинності правовідносин та факту легітимності або нелегітимності дій кожного із учасників спору, із подальшим Гарантуванням прагнення до забезпечення прав та законних інтересів, окрім сторін спору, і будь-яких третіх осіб. Тобто, результатом правосуддя та справедливого рішення у справі як зовнішньої форми вираження правосуддя не може бути порушення прав будь-яких осіб.

У свою чергу, у відповідності до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Окрім вищевикладеного, згідно положень частини 1 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-4956/09, в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ПАТ «АКБ «Київ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва № 2-4956/09 від 22.12.2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АКБ «Київ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 738 484,34 грн., судовий збір у розмірі 1 700,00 грн., витрати з оплати інформаційного забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

11.01.2011 року Печерським районним судом м. Києва на виконання вказаного рішення суду позивачу видано виконавчий лист № 2-4956/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АКБ «Київ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 738 484,34 грн., судовий збір у розмірі 1 700,00 грн., витрати з оплати інформаційного забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 14.11.2019 року між ПАТ «АКБ «Київ» та ТОВ «ФК «Паріс» укладено договір про відступлення права вимоги № 14/11-2019/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Паріс» набуло права вимоги, в тому числі, за договором про надання кредиту № 76 від 31.07.2007 року укладеного з ОСОБА_1 та договору іпотеки № 515 від 29.05.2008 року укладеного з ОСОБА_2

05.12.2019 року між ТОВ «ФК «Паріс» та АТ «РВС Банк» укладено договір про відступлення права вимоги № 05/12/2019-1, відповідно до умов якого АТ «РВС Банк» набуло права вимоги за договором про надання кредиту № 76 від 31.07.2007 року та договору іпотеки № 515 від 29.05.2008 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва № 757/6315/20-ц від 27.05.2020 року первісного стягувача ПАТ «АКБ «Київ» заміненого його правонаступником АТ «РВС Банк».

В подальшому, 09.12.2019 року між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. за реєстровим № 611, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала, а АТ «РВС Банк» набуло права власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 3221286400:02:009:0032, загальною площею 0,3750 га, яка розташована на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, що є предметом договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 76 від 31.07.2007 року. Набуття АТ «РВС Баннк» права власності на передане в іпотеку майно підтверджується витягом з ДРРПННМ № 192106707 від 09.12.2019 року.

З урахуванням викладеного, внаслідок укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя та реєстрації на підставі нього права власності на передане в іпотеку нерухоме майно за АТ «РВС Банк», зобов`язання ОСОБА_1 за договором про надання кредитку № 76 від 31.07.2007 року припинились шляхом його виконання.

Відповідно до п. 8 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 09.12.2019 року сторони не мають жодних ані моральних, ані матеріальних, ані майнових претензій одна до одної в зв`язку з переходом права власності на земельну ділянку від іпотекодавця до іпотеко держателя. Іпотекодавець підписанням цього договору засвідчує, що у нього немає жодних ані моральних, ані матеріальних, ані майнових претензій до боржника у зв`язку з переходом права власності на земельну ділянку від іпотекодавця до іпотеко держателя в рахунок повного виконання основного зобов`язання.

Викладене свідчить про те, що зобов`язання ОСОБА_1 , які існували за договором про надання кредиту № 76 від 31.07.2007 року, з 09.12.2019 року (з дати підписання договору про задоволення вимог іпотекодержателя) є такими, що припинились.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням положень наведеного законодавства, заява представника АТ «РВС Банк» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 261, 432 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника Акціонерного товариства «РВС Банк» адвоката - Бабенко Ю.В. про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 2-4956/09 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Визнати виконавчий лист № 2-4956/09, виданий 11.01.2011 року Печерським районним судом м. Києва у справі № 2-4956/09 на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АКБ «Київ» боргу в розмірі 6 738484,00 грн., судовий збір у розмірі 1 700,00 грн., витрати з оплати інформаційного забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя В.В. ПІдпалий