Рішення

від 17.10.2022 по справі 303/2524/20

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/2524/20

2/303/70/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17 жовтня 2022 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Монич В.О.

за участю секретаря судових засідань Добош О.Ю.

розглянувшиу відкритомусудовому засіданнів м.Мукачевов порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

19 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Мукачівського міськрайонного суду з вищевказаним позовом.

Позов мотивує тим,що позивач єєдиною донькою ОСОБА_3 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .На моментсмерті батькабула неповнолітньою,а батькопозивача зажиття неоформив правовстановлюючихдокументів нанерухоме майнота згідновиписки згосподарської книгиРакошинської сільськоїради Мукачівськогорайону Закарпатськоїобласті №22відомо,що надень смерті ОСОБА_3 проживав заадресою АДРЕСА_1 .За вказанимдворогосподарством такожзареєстровані земельніділянки:для будівництвата обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельта споруд,площею 0,12га.Та дляведення особистогоселянського господарства,площею 0,39га.При зверненнідо нотаріусаз метоюоформлення спадковихправ нажитловий будинокза адресою АДРЕСА_1 виявилося,що такийбудинок зареєстрованийза ОСОБА_2 ,братом покійногобатька позивача.Підставою виникненняправа власностістало рішенняМукачівського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті від20грудня 2012року (справа№ 0707/10700/2012)про визнанняправа власностіна житловийбудинок впорядку спадкування.З текстурішення вбачалося,що позовнівимоги ОСОБА_2 ґрунтувалися назавідомо неправдивихпоказах проте,що вінє єдинимспадкоємцем післясмерті ОСОБА_3 ,а іншихспадкоємців упомерлого немає.У зв`язкуз тим,що зазначенене відповідалодійсності,позивач подалаапеляційну скаргу,за наслідкомчого,рішення Мукачівськогоміськрайонного судувід 20грудня 2012року провизнання прававласності набудинок упорядку спадкуваннябуло скасованета винесенонове рішенняпро відмову ОСОБА_2 в задоволенніпозовних вимог.Після цього,у встановленомузаконом порядкупозивач оформилаправо власностіна житловийбудинок.Як власникжитлового будинку,позивач вирішилаоформити своєправо власностіна земельнуділянку призначенудля будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд,однак їйбуло повідомлено,що земельнаділянка заадресою АДРЕСА_1 ,площею 0.1203га.,також зареєстрованаза ОСОБА_2 ,(інформацієюз державногореєстру речовихправ нанерухоме майнододається). Тобто, склалася ситуація, за якої земельна ділянка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, який перебуває у її власності, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав за ОСОБА_2 без жодної правової підстави, оскільки рішення суду про визнання права власності на спадковий будинок за відповідачем, яке слугувало підставою для реєстрацію права власності на земельну ділянку під будинком було скасоване апеляційним судом, а тому підстава, на якій було набуто право власності на земельну ділянку відпала.

У зв`язку з цим позивачка просить витребувати від ОСОБА_2 земельну ділянку призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1203 га.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 29 травня 2020 року справу прийнято до свого провадження, суд вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

01 жовтня 2020 відповідачем ОСОБА_2 подано відзив до суду, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що доводи позивача є безпідставними, аргументи та доводи не обґрунтовані, зазначені обставини не відповідають дійсності. Зазначає, що позивачка не може вважатись такою, що оформила прво власності на житловий будинок у встановлений законом спосіб. Також незрозумілим для відповідач є і те, який чином був скасований попередній запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно якого право на житловий будинок визнавалось за відповідачем.

Представник позивача ОСОБА_4 подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути без його та позивача ОСОБА_1 участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи слідує, що предметом спору є земельна ділянка, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1203 га.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2012 року (справа № 0707/10700/2012) про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та визнано за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 право власностіна житловийбудинок АДРЕСА_1 в порядкуспадкування зазаконом запомерлим братом ОСОБА_3 .

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 03 липня 2017 року, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20 грудня 2012 року про визнання права власності на будинок у порядку спадкування скасовано та ухвалено відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог (а.с.11-12).

Згідно зІнформаційної довідкиз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна №182463667від 26.09.2019року - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 105.7 кв.м. на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с.14)

Згідно зІнформаційної довідкиз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна №206188445від 06.04.2020року- земельна ділянка, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1203 га, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 14.12.2014 року Реєстраційною службою Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області (а.с.13)

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями1216,1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями1217,1223 ЦК Українипередбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановленихчастинами другою - четвертоюстатті 1273 цього Кодексу.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців (стаття 1297 ЦК Українив редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно доРішення КонституційногоСуду Українивід 01грудня 2004року№ 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечитиКонституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно достатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною першоюстатті 317 ЦК Українипередбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, другастатті 319 ЦК України.

Згідно зістаттею 396 ЦК Україниособа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цьогоКодексу.

Статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людиниі основоположних свободвстановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до закріпленого в ст.387ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч.1 ст.388ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.12.2016 року у справі № 6-2407цс15).

Верховний суд у постанові від 30.01.2018 у справі № 756/5793/15-ц, не відступаючи від правових позицій Верховного суду України, викладених у постановах: № 6-107 цс 12 від 7 листопада 2012 року, № 6-348 цс 15 від 10 червня 2015 року, № 6-67 цс 15 від 13 травня 2015 року зазначив, що оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч.1 ст.216ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст.391ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно положень частини першої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника землекористувача).

Аналіз вказаних норм свідчить, що перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості, що відповідає принципу «superficies solo credit» - збудоване на землі слідує за нею.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Судом встановлено, що відповідач неправомірно набув у власність спірне нерухоме майно, а саме: земельну ділянку призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1203 га. кадастровий номер земельної ділянки: 2122786800:10:102:0060, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 538071321227, оскільки перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості.

За наведених обставин, земельна ділянка, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1203 га. кадастровий номер земельної ділянки: 2122786800:10:102:0060, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 538071321227 підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 .

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили щодо права власності на це майно (п.9 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є таким рішення і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, рішення суду про витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 є достатнім та ефективним способом захисту та забезпечить відновлення порушеного права.

З огляду на вищенаведене, враховуючи обставини встановлені судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенні у повному обсязі.

Відповідно достатті 141 ЦПК Україниз відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесений судовий збір в розмірі пропорційному до задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 317, 321, 328,387,388,391 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити повністю.

Витребувати земельну ділянку призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1203 га. кадастровий номер земельної ділянки: 2122786800:10:102:0060, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 538071321227, з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840, 80 ( вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Позивач : ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 17.10.2022 року.

Головуючий В.О.Монич