Рішення

від 03.10.2022 по справі 759/20490/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/20490/21

пр. № 2/759/1159/22

03 жовтня 2022 року

Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ ГРУП», Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ Груп», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди завданої власнику транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову зазначила, що 05.11.2020р. у місті Києві на перехресті доріг вул. Будівельників та вул. Г. Жмаченка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Porsche Caenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачці, та автомобіля марки Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ТОВ «АМ Груп», під керуванням водія ОСОБА_2 .

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.01.2021р. ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки Porsche Caenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачці, отримав механічні пошкодження. Загальна сума збитків, яких зазнав позивач внаслідок ДТП становить 404 858,26 грн.

Цивільно-правова відповідальність автомобіля марки Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант», яке станом на дату звернення позивача до суду не виплатило страхове відшкодування позивачці.

Враховуючи наведене позивачка просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ Груп» різницю між страховими відшкодуванням та розміром завданих збитків в розмірі 309 358,26 грн., з яких 304 858,26 грн. вартість матеріального збитку, 4500,00 грн. - за експертні послуги визначення вартості матеріального збитку; стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» страхове відшкодування у розмірі 100 000,00 грн., стягнути з ОСОБА_2 , ТОВ «АМ Груп», ТДВ «Альфа-Гарант» судові витрати.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 р. вирішено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі у порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

27.10.2021р. на адресу Святошинського районного суду міста Києва надійшов відзив ТДВ «Страхова Компанія «Альфа-гарант», згідно якого останнє заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивач у встановлений законом строк не повідомив його про настання страхового випадку та не звернувся з заявою про здійснення страхового відшкодування, що позбавило відповідача можливості здійснити розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, можливості оглянути пошкоджений транспортний засіб з метою визначення розміру заподіяних збитків, що згідно ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

06.12.2021 року На адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 16.02.2022 року прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бура А.А. про збільшення розміру позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ ГРУП», товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

18.07.2022 року Надійшов відзив від ОСОБА_2 із заявою про поновлення пропущеного строку, в якому остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.07.2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились. Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бури А.А. надійшла заява про розгляд справи у їхню відсутність, зазначивши, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явилась, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, зазначила, що заперечує проти позовних вимог, просить відмовити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причина неявки суду не відома.

У відповідності до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до наступного висновку.

05.11.2020р. у місті Києві на перехресті доріг вул. Будівельників та вул. Г. Жмаченка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Porsche Caenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачці, та автомобіля марки Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що автомобіль марки Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АМ Груп».

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 працює в ТОВ «АМ Груп» (а.с.11)

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.01.2021р. ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу. (а.с.12) Постанова набрала законної сили.

У відповідності з частини четвертої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо , що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч. 3 п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 р., зокрема, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Таким чином, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1167 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Отже, за вказаних обставин та з урахуванням положень діючого законодавства відповідач ТОВ «АМ Груп» зобов`язаний відшкодувати матеріальну шкоду, завдану його працівником позивачу та позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «АМ Груп» є обґрунтованими. Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги до ОСОБА_2 .

Згідно висновку експерта №378 від 24.02.2021р. матеріальний збиток, завданий позивачці внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 404 858,26 грн. (а.с.19-21)

Вирішуючи позовні вимоги до ТДВ «Страхова Компанія «Альфа-гарант» суд виходить з наступного.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.

В силу статті 5 зазначеного вище Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Станом на час ДТП відповідальність ТОВ «АМ Груп » була застрахована в ТДВ «Страхова Компанія «Альфа-гарант» за полісом № АО 7031971 (а.с. 23).

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із пунктом 34.1 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з положенням пункту 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до вимог пункту 36.4. статті 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).

Позивач в якості доказу повідомлення ТДВ «Страхова Компанія «Альфа-гарант» про страховий випадок надав адвокатський запит (а.с.25), але з його змісту не вбачається, що представник позивача повідомляє про страховий випадок, запит стосується строків виплати страхового відшкодування.

Позивач не надав суду доказів повідомлення страхової компанії про настання страхового випадку, що унеможливило, в свою чергу здійснення, відповідачем дій щодо огляду пошкодженого транспортного засобу та вирішення в встановленому порядку питання щодо виплати страхового відшкодування. Таким чином позивачем не надано доказів порушення його прав ТДВ «Страхова Компанія «Альфа-гарант».

Ураховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору у розмірі 2 793,58 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 1191 ЦК України, ст. ст. 29, 38, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 76 - 81, 141, 209, 229, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ ГРУП», Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ ГРУП» ( Ідентифікаційний код: 36476684, адреса місця знаходження: 03680, м.Київ, вул. Ак. Кримського, 27, літ.А) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) різницю між страховим відшкодуванням та розміром завданих збитків в розмірі 279 358,26 грн. (двісті сімдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят вісім грн. 26 коп.), з яких:

-274 858 (двісті сімдесят чотири вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 26 коп.- вартість матеріального збитку;

-4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.- за експертні послуги визначення вартості матеріального збитку.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМ ГРУП» ( Ідентифікаційний код: 36476684, адреса місця знаходження: 03680, м.Київ, вул. Ак. Кримського,27, літ.А) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2 793,58 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Горбенко