Постанова

від 05.10.2022 по справі 914/2383/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2022 р. Справа №914/2383/18 (914/3347/21)

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Желік М.Б.

суддів Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участі секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приват Банк" 301/07-1 від 04.07.2022 (вх.ЗАГС. №01-05/1592/22 від 07.07.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2022 (повний текст ухвали складено 02.06.2022, суддя Чорній Л.З.)

у справі №914/2383/18 (914/3347/21)

за позовом Приватного підприємства "Октава" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича, м.Львів

до відповідача Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк", м.Київ

про стягнення 55 308,23 грн.

у межах справи за заявою: Головного управління ДФС у Львівській області, м. Львів

про банкрутство Приватного підприємства "Октава" (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93; код ЄДРПОУ 32022879)

за участю представників:

від ПП "Октава" - не з`явився;

від АТ КБ "Приватбанк" Гнатишак О.В.

Учаснику процесу роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2022 у справі №914/2383/18 (914/3347/21) позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Приватного підприємства "Октава" 29 948,25 грн. - пені, 3 585,68 грн. - 3% річних, 8 071,95 грн. - втрат від інфляції, 2 270,00 грн. судового збору та 20 000,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2022 у справі №914/2383/18 (914/3347/21), скасувати оскаржене рішення в частині задоволення позову та прийняти нове, яким відмовити позивачу Приватному підприємству "Октава" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича в повному обсязі, зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 0,00 грн. та відмовити позивачу у витратах на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на думку скаржника господарським судом були неправильно застосовані норми матеріального права - ст. ст. 258, 625, 1073 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а також порушено норми господарського процесуального права - ст. ст. 126, 129, 236 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до положень ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2022 у даній справі в оскарженій частині та прийняття в цій частині нового рішення.

Скаржник акцентує увагу на тому, що факт порушення був встановлений рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2020 у справі № 914/2383/18, яке набрало чинності 14.12.2020, і саме з цієї дати виник обов`язок щодо сплати пені згідно положень Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", однак з врахуванням строку позовної даності, що встановлений ст. 258 ЦК України, періоду її нарахування, що визначений ст. 232 ГК України, а також виходячи з періоду нарахування пені, визначеного самим позивачем - з 12.11.2019, пеня могла бути нарахована лише до 12.05.2020, а відтак строк позовної давності за цими вимогами є таким, що сплив 12.05.2021. Hатомість позивач звернувся до суду 08.11.2021, тобто після спливу строків позовної давності, відтак в стягненні пені слід відмовити повністю .

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат зазначає, що прострочення виконання грошового зобов`язання могло виникнути лише з 14.12.2020, а відтак підстави для стягнення з 12.11.2019, як вказує позивач відсутні. Окрім того, вказані вимоги не підлягають до задоволення оскільки позивачем не додано до позовної заяви їх розрахунку.

В частині судових витрат, вказує, що судом не встановлено "неправильних дій сторони" відповідача, що могло б бути підставою для покладення на нього судових витрат за наслідками вирішення спору. Господарським судом також не надано правової оцінки й не зазначено підстав відхилення клопотання відповідача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами до 0,00 грн. Зазначає і те, що позивачем не долучено до матеріалів справи детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, позивачем не додано жодного фінансового документа на підтвердження оплати заявленої до стягнення суми в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2022 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 скаржнику поновлено строк на апеляційне оскраження рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2022 у даній справі; зупинено дію оскарженого рішення; відкрито апеляціне провадження; встановлено строк на надання відзиву на апеляційну скаргу; призначено розгляд справи на17.08.2022 о 12год.00хв.

12.08.2022 від представника ПП "Октава" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд оскаржене рішення залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення. Свою позицію обгрунтовує тим, що судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його винесення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують винекнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду. А відтак, рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2020 у справі № 914/2383/18 не було підставою для винекнення цивільних прав та обовязків у сторін, а також виникнення у скаржника обов`язку з оплати на користь позивача коштів у сумі 82 053,00 грн., оскільки ним лише підтверджено факт незаконного списання АТ КБ "Приватбанк" у 2019 році з рахунку позивача коштів.

З огляду на зазначене представник позивача вважає, що зобов`язання банку зі сплати пені в розмірі 0,1 відсотка від суми неналежного переказу за кожен день має право на стягнення починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення суми на рахунок, а саме 28.04.2021, згідно положень Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", норми якого є спеціальними, які підлягають до застосування до даних правовідносин.

Таким чином, вважає, що господарським судом враховуючи положення "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, зокрема пункту 12, який передбачає, що строки визначеня ст. 258 ЦК України продовжуються на строк дії карантину встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, що встановлений на всій території України з 12.03.2020 та діє до тепер, правомірно стягнуто з відповідача пеню у розмірі 0,1 вiдсотка від суми неналежного переказу за кожен день в межах річного строку позовної давності, що передував даті отримання коштів на рахунок банкрута, а саме за період з 27.04.2020 по 27.04.2021 в сумі 29 948,25 грн.

Щодо судових витрат на правничу допомогу в спростування доводів скаржника зазначає, що гонорар адвоката встановлений сторонами у фіксованому розмірі та не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним, що узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

Окрім того вказує, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

15.08.2022 представником АТ КБ "Приватбанк" подано клопотання про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, яке ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 задоволено.

17.08.2022 ухвалою Західного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладено з підстав зазначених у ній.

Представником АТ КБ "Приватбанк" подано до суду заяву про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, що задоволена ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022.

В судовому засіданні 14.09.2022 оголошено перерву до 05.10.2022.

26.09.2022 представником ПП "Октава" подано до Західного апеляційного господарського суду клопотання про покладення на апелянта витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 клопотання призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.10.2022.

В судовому засіданні 05.10.2022 скаржник участь уповноваженого представника забезпечив, який виклав свої доводи та міркування щодо вимог апеляційної скарги та просив врахувати їх при винесенні постанови.

Інші учасники участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавали.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У зв`язку з чим суд вважає, що зазначені учасники апеляційного провадження не були позбавлені права та можливості завчасно з врахуванням дати призначення апеляційної скарги до розгляду повідомити суд про причини їх відсутності під час розгляду апеляційної скарги та надати свої доводи та заперечення до дати проведення судового засідання.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, неодноразове відкладення розгляду апеляційної скарги, достатність матеріалів справи для її розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, а оскаржуване рішення скасуванню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 30.05.2019 у Центральному відділенні АТ КБ "Приватбанк" за адресою: м. Львів, вул. Чайковського, 8 проведено ідентифікацію підпису Козія Володимира Юрійовича, як ліквідатора Приватного підприємства "Октава" щодо банківського рахунку № НОМЕР_1 , котрий відкритий в АТ КБ "Приватбанк", шляхом надання картки із взірцями підпису ліквідатора та відбитку печатки.

06.11.2019 ліквідатору стало відомо, що в період з 30.09.2019 - 02.10.2019 з рахунку - ПП "Октава" № НОМЕР_2 , відкритого у АТ КБ "Приватбанк", обслуговуючим банком здійснено списання (переказ) коштів у розмірі 82 053 грн. про що невідкладно зареєстроване звернення в АТ КБ "Приватбанк" за вхідним №25463433 від 06.11.2019 щодо несанкціонованого зняття коштів з рахунку банкрута.

Внаслідок відмови АТ КБ "Приватбанк" у добровільному порядку повернути грошові кошти у розмірі 82 053,00 грн. на банківський рахунок банкрута, ліквідатор звернувся з позовною заявою до суду та за результатами розгляду спору рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/2383/18 позов ПП "Октава" задоволено повністю та стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" грошові кошти у розмірі 82 053,00 грн., 1 921,00 грн. судового збору та 30 000,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

Матеріалами справи встановлено, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2020 у справі №914/2383/18 виконане 28.04.2021, що підтверджується банківською випискою по рахунку банкрута відкритого в АТ "Сбербанк" станом на 30.04.2021.

В спорі, що розглядається, ліквідатор обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до положень ст. 1073 ЦК України та п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у АТ КБ "Приватбанк" у зв`язку встановленням факту несанкціонованого зняття коштів з рахунку банкрута, виник обов`язок щодо сплати пені починаючи з 12.11.2019 до 27.04.2021 в розмірі 43 650,60 грн. Окрім того, з врахуванням прострочення виконання грошового зобов`язання повивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 3 585,68 грн. та втрати від інфляції у розмірі 8 071,95 грн. за період з моменту надіслання вимоги про повернення несанкціоновано списаних коштів до моменту виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2020 у справі № 914/2383/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Правовідносини у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами регулюється, зокрема, Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", який є спеціальним до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до вимог ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно положень ч. 1 ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що правовою підставою для компенсації втрачених грошових коштів за рахунок відповідача позивачем визначено положення статті 1073 Цивільного кодексу України, з огляду на що, для застосування до даних правовідносин наведеної правової норми має бути доведеним факт безпідставного списання коштів з рахунку та (або) факт порушення розпорядження клієнта.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 19.11.2020 у справі № 914/2383/18 вирішено стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь Приватного підприємства "Октава" (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93; код ЄДРПОУ 32022879) грошові кошти у розмірі 82 053,00 грн., 1 921,00 грн. судового збору та 30 000,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

При цьому, в межах розгляду справи № 914/2383/148 встановлено факт безпідставного списання коштів з рахунку банкрута - Приватного підприємства "Октава" у сумі 82 053 грн., внаслідок виконання Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" неналежним чином норм законодавства щодо проведення ідентифікації та верифікації нового розпорядника рахунку, не здійснення уточнення інформації про клієнта та надання доступу до грошових коштів на банківському рахунку банкрута не уповноваженій особі.

Згідно положень ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. А відтак, встановлені в межах розгляду справи № 914/2383/148 факти безпідставного списання коштів з рахунку позивача не потребують повторному доказуванню.

Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Таким чином, вимога позову ПП "Октава" про стягнення пені внаслідок некоректного списання грошових коштів з його розрахункового рахунку з вини АТ КБ "Приватбанк" є обґрунтованою, однак підлягає розрахунку відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у розмірі 0,1 відсотка від суми неналежного переказу за кожний день.

Разом з цим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст. 258 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи обґрунтованість вимог позову про стягнення пені, та подання представником відповідача АТ КБ "Приватбанк" заяви про застосування наслідків спливу строку звернення до суду з цією вимогою, відсутності поважних причин для поновлення цього строку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожен день в межах річного строку позовної давності та в межах заявлених позивачем вимог, у розмірі 29 948,25 грн.

При цьому колегія суддів зазначає, що Законом України від 30.03.2020 № 540-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено зокрема, пунктом 12 такого змісту "Під час дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню та території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який продовжувався та відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлений до 31.12.2022.

Відтак, в спростування доводів скаржника колегія суддів враховуючи розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема пункт 12, вважає, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожен день в межах річного строку позовної давності, та з врахуванням заявлених позивачем вимог, а саме з 27.04.2020 по 27.04.2021 у сумі 29 948,25 грн.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", що підлягають до застосування до даних правовідносин є спеціальними по співвідношенню до норм Господарського кодексу України, а неустойка, стягнення якої передбачено п.37.2 ст. 37 вказаного закону, є самостійною майновою відповідальністю у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків і не може бути ототожненою з неустойкою (штрафом, пенею), встановленою ч.6 ст. 232 ГК України. З огляду на що, застосування до відповідних правовідносин шестимісячного періоду нарахування пені, є неправильним, чим спростовуються доводи скаржника.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, окрім випадків, коли положення норми чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України рішення суду може бути підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, або за наявності прямої вказівки про це у законі.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України, що відображено у постанові від 18.10.2017 по справі № 910/8313/16.

З огляду на зазначене, рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2020 у справі № 914/2383/18 не було підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків у сторін даних правовідносин, зокрема, в частині виникнення обов`язку АТ КБ "Приватбанк" щодо повернення безпідставно списаних коштів з рахунку банкрута - Приватного підприємства "Октава" у сумі 82 053 грн., натомість ним лише підтверджено факт неправомірного списання вказаних коштів, які в силу вимог закону повинні були бути негайно поверненими на рахунок позивача.

Вказаним спростовуються доводи скаржника про те, що зобов`язання щодо сплати позивачу 82 053,00 грн. могло виникнути лише з 14.12.2020 (дата набрання рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2383/18 законної сили).

Відтак, господарським судом оскарженим рішенням обґрунтовано задоволено вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 585,68 грн. та втрат від інфляції у розмірі 8 071,95 грн. починаючи з 12.11.2019 до 27.04.2021.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат слід враховувати: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві у попередньому (орієнтовному) розрахунку розрахунок суми судових витрат позивачем зазначено, що витратами, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи є судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

04.03.2022 на адресу господарського суду надійшло клопотання адвоката позивача, в якому він просить покласти на відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн., які поніс позивач. До клопотання позивачем долучено копії договору про надання юридичних (адвокатських послуг) №01/09/21 від 01.09.2021, рахунку про надання юридичних (адвокатських послуг) до договору №01/09/21 від 24.02.2022 у розмірі 20 000,00 грн., акту надання послуг від 24.02.2022 до договору

Відповідно до положень статей 1,26,27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Із наведених вище положень ч.4 ст.126 ГПК України та ч.5 ст.129 ГПК України вбачаються такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

За змістом ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України щодо дотримання принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у запереченні щодо заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн. є неспівмірним зі складністю справи, відстуні докази виконання адвокатом робіт (надання послуг), сума витрат на правову допомогу становить 50 % ціни позову.

Натомість здійснивши аналіз наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів зазначає, що 24.02.2022 між Адвокатським об`єднанням "ДЕ ЛЕКС" та ліквідатором ПП "Октава" підписано акт наданих послуг до договору, в якому сторони домовилися про узгодження витрат на надання правової допомоги, а саме: попереднє опрацювання матеріалів; надання консультацій та підготовка документів з метою досудового врегулювання спору (вимога); опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини: пошук та аналіз судової практики, яка склалася щодо подібних спорів; формування правової позиції: консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи. Підготовка позовної заяви з додатками. Підготовка процесуальних документів по справі (відповідь на додаткові пояснення, додаткові пояснення). Судове представництво інтересів замовника в суді.

При цьому, колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду, зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Окремо слід зазначити, що твердження скаржника про не надання господарським судом правової оцінки й підстав відхилення клопотання відповідача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 0.00 грн. , не відповідає дійсності, що підтверджується змістом оскарженого рішення.

В спростування тверджень скаржника про відсутність фінансового документа про оплату послуг адвоката відповідача за результатами розгляду спору колегія суддів зазначає, що згідно усталеної практики Верховного суду витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплаченою.

А відтак, заявлені до стягнення позивачем витрати на правову допомогу є обґрунтованими та підлягають до стягнення.

Відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскарженому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин та дотримані процесуальні вимоги закону. Натомість доводи викладені в апеляційній скарзі, є не обґрунтованими та не впливають на законність та справедливість ухваленого судом рішення, а фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приват Банк" 301/07-1 від 04.07.2022 (вх.ЗАГС. №01-05/1592/22 від 07.07.2022) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2022 у справі №914/2383/18 (914/3347/21) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 17.10.2022.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.