Постанова
від 03.10.2022 по справі 908/3549/16
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2022 року м.Дніпро Справа № 908/3549/16

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Білецької Л.М.

секретар судового засідання Радіновський Р.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод"на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.06.2020 (суддя Кричмаржевський В.А.)

у справі № 908/3549/16

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" Нестеренка О.А.

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод", м. Запоріжжя,

відповідача-2: Товариства з обмеженою "Тітан Трейд", м. Запоріжжя

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2015 року, витребування нерухомого майна із незаконного володіння

в межах справи

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод", с. Розумівка Запорізького району Запорізької області

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.06.2020р. задоволено заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" Нестеренка О.А. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23.10.2015р., номер реєстрації 1158, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод", код в ЄДР 33701132 (70424, с. Розумівка Запорізького району Запорізької області, вул. Леніна, 1 Б) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод", код в ЄДР 34789922 (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 92-А). Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод" повернути до складу ліквідаційної маси банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" майно, яке воно отримало від боржника нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перспективна, буд. 23: нежитлове приміщення І літ. А-2 інв. № 0010 (площею 482,9 кв. м.); нежитлове приміщення ІІ літ А-2 інв. № 0010 (площею 512,9 кв. м.); нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перспективна, буд. 23-А: нежитлове приміщення ІІ літ. Б інв. № 0013 (площею 5028,7 кв. м.); нежитлове приміщення ІІІ літ. Б інв. № 0013 (площею 65,4 кв. м.). Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тітан Трейд", код в ЄДР - 30421048 (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 92-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод", код в ЄДР-33701132 (70424, с. Розумівка Запорізького району Запорізької області, вул. Леніна, 1 Б) нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перспективна, буд. 23-Б: нежитлове приміщення І літ. Е інв. № 0001 (площею 2275 кв. м); нежитлове приміщення II літ. Е інв. № 0001 (площею 53,5 кв. м). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод", 1 921,00 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тітан Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" 1 921,00 грн. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.06.2020 року, відмовити в позові в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- жодних підстав, перелічених у ст. 388 ЦК України для витребування майна у ТОВ "ТД "ЗІМЗ" як у добросовісного набувача не існувало. Суд першої інстанції, приймаючи рішення 26.06.2020р. у даній справі, не з`ясував всіх обставин справи та дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог в межах справи про банкрутство;

- суддя після отримання позовної заяви, дослідивши позовні вимоги, повинен був на підставі п. п. 1 п. 1 ст. 175 ГПК України відмовити у відкритті провадження. Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Кодексу України з процедур банкрутства, але жодна з норм законодавства не надає права ліквідатору у межах справи про банкрутство звертатись до господарського суду, який розглядає таку справу із заявою про визнання права власності на майно;

- Господарським судом Запорізької області в межах справи № 908/3549/16 вже розглядався позов ліквідатора ТОВ "ЗІМЗ" Стрижак О.О. до ТОВ "ТД "ЗІМЗ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2015р., номер в реєстрі 1158. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2018р. у задоволенні позову було відмовлено. На думку суду укладений сторонами правочин договір купівлі-продажу від 23.10.2015р. відповідає вимогам закону, не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, укладений повноваженими сторонами з вільним волевиявленням сторін та спрямований на настання правових наслідків, що ним обумовлені;

- серед підстав витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння відсутня така підстава як укладення правочину заінтересованими особами, тому на думку скаржника, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими. Майно може бути витребувано з чужого незаконного володіння з підстав, передбачених законом, а вичерпний перелік підстав перелічений у ст. 388 ЦК України, та жодної з них щодо спірного майна не існує;

- на дату 04.06.2018р. внесення спірного майна до статутного фонду ТОВ "Тітан Трейд" ніяких обмежень і обтяжень відносно нього не існувало. Вимоги про скасування державної реєстрації спірного майна та визнання права власності на нього за ТОВ "ЗІМЗ" позивач не обґрунтував жодним доказом. В зв`язку з чим, на думку скаржника, ці вимоги теж є безпідставними.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.06.2020р. у справі № 908/3549/16 залишено без змін.

Постановою Верхового Суду від 26.01.2022 касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі №908/3549/16 скасовано та направлено справу на новий апеляційний розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №908/3549/16 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Кощеева І.М.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з тим, що розгляд справ про банкрутство не відноситься до спеціалізації судді Кощеєва І.М. для розгляду справи №908/3549/16 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Білецької Л.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім " Запорізький індустріально-механічний завод" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.06.2020 у справі №908/3549/16.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 розгляд справи №908/3549/16 призначено на 11.07.2022 о 15:30 год.

Розгляд справи в судовому засіданні 11.07.2022 відкладався, в судових засіданнях від 29.08.2022, 26.09.2022 оголошувалася перерва, про що постановлялися ухвали від 11.07.2022, 30.08.2022, 27.09.2022.

Зокрема, 26.09.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від кредитора ТОВ «Консорціум Енергомашекологія» надійшла заява про відкладення розгляду справи, в судовому засіданні 26.09.2022 було оголошено перерву до 03.10.2022 для надання заявнику часу висловити свою позицію щодо апеляційної скарги в поданих до суду процесуальних документах.

В судове засідання 03.10.2022 з`явився представник апелянта.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання, не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

03.10.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від кредитора ТОВ «Консорціум Енергомашекологія» надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Розглянувши вказану заяву, колегія відмовила у її задоволенні, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 918/539/16.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В свою чергу, згідно приписів ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції

Так, судове засідання за клопотанням ТОВ «Консорціум Енергомашекологія» вже відкладалося 26.09.2022 на 03.10.2022. Вказаний кредитор письмові пояснення на апеляційну скаргу не надав.

Колегія суддів враховує, що справа № 908/3549/16 розглядається Центральним апеляційним господарським судом наново після скасування постановою Верхового Суду від 26.01.2022 постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2020 і в межах цієї справи, тільки на новому розгляді було проведено вже 3 судових засідання, а отже, у заявника було достатньо часу та можливостей прийняти участь в судових засіданнях та висловити свою позицію щодо вимог апеляційної скарги.

Слід наголосити, що довід про те, що згідно ч. 2 ст. 197 ГПК України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а про призначення справи на 03.10.2022 ТОВ «Консорціум Енергомашекологія» стало відомо 28.09.2022 о 17:57 год, що завадило подати у відповідний строк заяву про участь в судовому засіданні поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів є неприйнятним, оскільки апеляційний господарський суд не створює перешкод учасникам справи в поданні тих чи інших процесуальних документів та участі в судових засіданнях у зручний для них спосіб та гарантує дотримання їх процесуальних прав, в тому числі на участь в судовому засіданні поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, незалежно від дати подачі відповідної заяви (навіть безпосередньо у день судового засідання), про що свідчить численна практика здійснення судочинства Центральним апеляційним господарськогим судом.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно та реалізуються останні на власний розсуд, виходячи з міркувань доцільності тих чи інших дій, неподання ТОВ «Консорціум Енергомашекологія» відповідної заяви зумовлено виключно суб`єктивними чинниками, а висловлені ним аргументи ґрунтуються на припущеннях.

Поміж іншого, колегія суддів акцентує увагу на тому, що як під час первісного розгляду справи № 908/3549/16, в тому числі Центральним апеляційним господарським судом, так і при новому, у судовому процесі активно приймає участь інший кредитор боржника ТОВ «Інтеграл-Тех», директором якого є Мягков П.О., що одночасно займає посаду технічного директора у ТОВ «Консорціум Енергомашекологія» і який, згідно наданих суду документів, на протязі розгляду справи в суді апеляційної інстанції неодноразово відбував у закордонне відрядження в супроводі з генеральним директором ТОВ «Консорціум Енергомашекологія» - Давидовим Г.Н., що може опосередковано свідчити про обізнаність виконавчого органу кредитора ТОВ «Консорціум Енергомашекологія» щодо розгляду справи № 908/3549/16 в Центральному апеляційному господарському суді.

Апеляційний суд також зауважує, що в матеріалах справи наявне подане 22.08.2022 до Центрального апеляційного господарського суду ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" Нестеренко О.А. клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на подану ліквідатором ТОВ "Запорізький індустріально-механічний завод" Нестеренко О.А. заяву про розгляд справи без його участі та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами останні розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників: позивача, відповідача-2, кредиторів: ТОВ «Інтеграл-Тех», ТОВ «Консорціум Енергомашекологія».

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

В матеріалах справи наявні: відзив та письмові пояснення ліквідатора ТОВ "ЗІМЗ" арбітражного керуючого Нестеренко О.А., в яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.06.2020р. без змін; відповідь ТОВ "Тітан Трейд" на відзив ліквідатора ТОВ "ЗІМЗ", в якій відповідач-2 підтримує доводи апеляційної скарги відповідача-1 та наполягає на її задоволенні; відповідь ТОВ "ТД "ЗІМЗ" на відзив ліквідатора ТОВ "ЗІМЗ", в якій відповідач-1 підтримує доводи своєї апеляційної скарги та наполягає на її задоволенні.

Представник апелянта (відповідача-2) в судовому засіданні 03.10.2022 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р..

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як передбачено ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII (який діяв до 21.10.2019 року, далі - Закон) справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

За положеннями ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

При цьому у відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ч.ч. 1-5 ст. 11 ГПК України).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.03.2017р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально механічний завод" (надалі - ТОВ "ЗІМЗ"), введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.08.2017р. затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "ЗІМЗ".

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 29.08.2017р. визнано ТОВ "ЗІМЗ" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2018р. справу про банкрутство ТОВ "ЗІМЗ" передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2018р. відмовлено у задоволенні позову ТОВ "ЗІМЗ" до ТОВ "ТД "ЗІМЗ" про визнання договору купівлі-продажу від 23.10.2015р. недійсним.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.10.2019р. ліквідатором ТОВ "ЗІМЗ" призначено арбітражного керуючого Нестеренка О.А.

До Господарського суду Запорізької області у межах цієї справи надійшла позовна заява ТОВ "ЗІМЗ" в особі ліквідатора Нестеренка О.А. до ТОВ "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод" (надалі - ТОВ "ТД "ЗІМЗ") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тітан Трейд" (надалі - ТОВ "Тітан Трейд") про розірвання договору купівлі-продажу від 23.10.2015р., укладеного між заявником - ТОВ "ЗІМЗ" та ТОВ "ТД "ЗІМЗ", витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.02.2020р. у межах цієї справи прийнято заяву ліквідатора ТОВ "ЗІМЗ" Нестеренка О.А. про розірвання договору купівлі-продажу від 23.10.2015р., витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на нерухоме майно до розгляду, судове засідання призначено на 19.03.2020р.; витребувано від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради реєстраційні справи або їх належно засвідчені копії щодо нерухомого майна згідно із резолютивною частиною ухвали суду; зобов`язано ТОВ "ТД "ЗІМЗ" та ТОВ "Тітан Трейд" до 02.03.2020р. надати суду письмові відзиви на заяву ліквідатора і докази в його обґрунтування (нормативне та документальне обґрунтування своєї правової позиції щодо заявлених вимог; одночасно з надісланням (наданням) відзивів до суду направити (вручити) копії відзивів та доданих до них документів розпоряднику майна та докази направлення/вручення надати суду (додати до відзиву); зобов`язано ліквідатора надати суду оригінал заяви, первісно поданої до господарського суду, з усіма додатками, в тому числі оригіналами квитанцій про сплату судового збору за даною заявою; надати всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги; відповідь на відзив (у разі отримання відзиву), яку також направити (вручити) відповідачам, докази направлення (вручення) надати суду; явку в судове засідання ліквідатора ТОВ "ЗІМЗ" - Нестеренка О.А., уповноважених представників ТОВ "ТД "ЗІМЗ" та ТОВ "Тітан Трейд" визнано обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.03.2020р. розгляд справи відкладено до 20.05.2020р.

Представником банкрута 20.05.2020р. подано клопотання про витребування доказів, яке ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.05.2020р. задоволено та витребувано: від Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області засвідчені копії реєстраційних справ щодо нерухомого майна за адресами: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1Д; м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 23; м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 23-А; м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 23-Б, яке зареєстроване за ТОВ "ТД "ЗІМЗ" та ТОВ "Тітан Трейд", реєстраційні дії щодо яких вчинялися державними реєстраторами Пелих В.В. і Куляк Р.Ю.; від Фізичної особи-підприємця Литвиненко Катерини Миколаївни засвідчену копію висновку (висновків) щодо технічної можливості поділу нерухомого майна від 12.11.2018р. щодо нерухомого майна за адресами: м. Запоріжжя, вул. Фінальна 1Д; м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 23; м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 23-А; м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 23-Б, а також усі інші матеріали, наявні у Фізичної особи-підприємця Литвиненко Катерини Миколаївни, щодо цих об`єктів; від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації" засвідчені копії всіх наявних технічних паспортів на об`єкти нерухомості, які розташовані за адресами: м. Запоріжжя, вул. Фінальна 1Д; м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 23; м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 23-А; м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 23-Б, а також засвідчені копії інших наявних матеріалів щодо цього нерухомого майна (довідок, висновків щодо поділу об`єктів нерухомості тощо). Розгляд справи відкладено до 25.06.2020р.

Фізичною особою-підприємцем Литвиненко К.М. витребувані судом документи надані 10.06.2020р. При цьому зазначено, що технічна інвентаризація за адресами: м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 23; м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 23-А; м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 23-Б, нею не проводилась.

11.06.2020р. ліквідатором ТОВ "ЗІМЗ" подано заяву про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог, в якій ліквідатор просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.10.2015р., укладений між ТОВ "ЗІМЗ" та ТОВ "ТД "ЗІМЗ";

- витребувати із незаконного володіння ТОВ "ТД "ЗІМЗ" нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перспективна, буд. 23, а саме: нежитлове приміщення І літ А-2 № 0010 (площею 482,9 кв. м.); нежитлове приміщення II літ А-2 № 0010 (площею 512,9 кв. м.); за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлове приміщення І літ Б № 0013 (площею 1140,2 кв. м.); нежитлове приміщення II літ Б № 0013 (площею 5028,7кв. м.); нежитлове приміщення III літ Б № 0013 (площею 65,4 кв. м.);

- витребувати із незаконного володіння ТОВ "Тітан Трейд" нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлові приміщення І літ Е № 0001 (площею 2275 кв. м.); нежитлові приміщення II літ Е № 0001 (площею 53,5 кв. м.). Судові витрати ліквідатор просить покласти на відповідачів.

Судом прийнято зміну предмету заяви та зменшення розміру вимог ліквідатора ТОВ "ЗІМЗ" Нестеренка О.А. як таку, що не суперечить закону.

Матеріали даної справи свідчать, що ТОВ "ЗІМЗ" на підставі договору купівлі-продажу № 4476 від 29.09.2005р. набуло у власність нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1д, а саме: виробничий корпус № 0013 літ. Б, загальною площею 6234,3 кв. м.; цех трубних вузлів № 0001 літ. Е, загальною площею 2328,5 кв. м.; прибудова до виробничого корпусу № 0010 літ. А-2, загальною площею 995,8 кв. м. Правочин зареєстрований у той же день приватним нотаріусом, право власності на нерухоме майно зареєстроване ОП ЗМБТІ - 05.10.2005р.

19.10.2015 року проведені загальні збори учасників ТОВ "ЗІМЗ", оформлені протоколом № 53.

На вказаних зборах були присутні ОСОБА_1 (учасник Товариства з розміром частки у статутному фонді 50 %) та президент Благодійного фонду "Фонд підтримки Національної безпеки України в Запорізькій області" - ОСОБА_2 (учасник Товариства з розміром частки у статутному фонді 50 %).

Серед запрошених осіб були присутні ОСОБА_3 (генеральний директор ТОВ "ЗІМЗ"), ОСОБА_4 (представник за довіреністю ТОВ "ЗІМЗ") та генеральний директор ТОВ "ТД "ЗІМЗ" (код в ЄДР-34789922) ОСОБА_5 .

На зборах були прийняті наступні рішення: про здійснення продажу (відчуження) нерухомого майна, яке належить ТОВ "ЗІМЗ", а саме: виробничого корпусу № 0013 літ. Б, цеху трубних вузлів № 0001 літ. Е, прибудови до виробничого корпусу № 0010 літ. А-2, шляхом укладення договору купівлі-продажу з ТОВ "ТД "ЗІМЗ" загальною вартістю -1 550 000,00 грн.; про надання повноважень генеральному директору ТОВ "ЗІМЗ" Нефедову А.Є. та представнику ТОВ "ЗІМЗ" за довіреністю - ОСОБА_4 повноважень для укладення договору купівлі-продажу (відчуження) нерухомого майна, яке належить ТОВ "ЗІМЗ", а саме: виробничого корпусу № 0013 літ. Б, цеху трубних вузлів № 0001 літ. Е, прибудови до виробничого корпусу № 0010 літ. А-2, загальною вартістю 1 550 000,00 грн. з ТОВ "ТД "ЗІМЗ"; про надання повноважень генеральному директору ТОВ "ЗІМЗ" Нефедову А.Є. для участі в загальних зборах учасників ТОВ "ТД "ЗІМЗ" в якості єдиного учасника ТОВ "ТД "ЗІМЗ" щодо вирішення питання про надання директору ТОВ "ТД "ЗІМЗ" ОСОБА_5 повноважень для укладення договору купівлі-продажу (відчуження) нерухомого майна, яке належить ТОВ "ЗІМЗ", а саме: виробничого корпусу № 0013 літ. Б, цеху трубних вузлів № 0001 літ. Е, прибудови до виробничого корпусу № 0010 літ. А-2, загальною вартістю 1 550 000,00 грн. з ТОВ "ТД "ЗІМЗ".

20.10.2015р. були проведені загальні збори учасників ТОВ "ТД "ЗІМЗ", які оформлені протоколом № 20/1. На вказаних зборах були присутні в якості представника ТОВ "ЗІМЗ" генеральний директор Нефедов А.Є., який діяв на підставі протоколу загальних зборів ТОВ "ЗІМЗ" № 53 від 19.10.2015р. Серед запрошених осіб була присутня генеральний директор ТОВ "ТД "ЗІМЗ" ОСОБА_5 .

На вказаних зборах прийнято рішення про надання повноважень директору ТОВ "ТД "ЗІМЗ" Щербині Н.А . на укладання договору купівлі-продажу (відчуження) нерухомого майна, яке належить ТОВ "ЗІМЗ", а саме: виробничого корпусу № 0013 літ. Б, цеху трубних вузлів № 0001 літ. Е, прибудови до виробничого корпусу № 0010 літ. А-2, загальною вартістю 1 550 000,00 грн. з ТОВ "ТД "ЗІМЗ"; провести розрахунок за вищевказаною угодою шляхом видачі ТОВ "ЗІМЗ" векселя на суму 1 550 000,00 грн.

23.10.2015р. ТОВ "ЗІМЗ" в особі представника за довіреністю Довгого В.В. (Продавцем) та ТОВ "ТД "ЗІМЗ" в особі директора Щербини Н.А. (Покупцем), укладено нотаріально посвідчений договір (за реєстровим номером - 1158) купівлі-продажу нерухомого майна, належного ТОВ "ЗІМЗ", а саме: виробничого корпусу інв. № 0013 літ. Б, цеха трубних вузлів інв. № 0001 літ. Е, прибудови до виробничого корпусу інв. № 0010 літ. А-2.

У п. 1 вказаного Договору зазначені відомості про складові частини об`єкту нерухомого майна: виробничий корпус інв. № 0013 літ. Б, загальна площа - 6234,3 кв. м., матеріал стін: з/бетонні панелі; цех трубних вузлів інв. № 0001 літ. Е, загальна площа 2328,5 кв. м., матеріал стін: керамзитобетонні панелі; прибудова до виробничого корпусу інв. № 0010 літ.А-2, загальна площа - 995,8 кв. м., матеріал стін: цегла.

За актом приймання-передачі від 23.10.2015 ТОВ "ЗІМЗ" передано ТОВ "ТД "ЗІМЗ" нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 23.10.2015р.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.10.2015р. на час укладення правочину учасником ТОВ "ТД "ЗІМЗ" (код в ЄДР-34789922) було ТОВ "ЗІМЗ", кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_1 , кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_6 .

Згідно із п. 4 Договору купівлі-продажу від 23.10.2015р. за реєстровим номером 1158 продаж здійснено за 1 550 000,00 грн.

Зазначену в цьому Договорі вартість майна Покупець зобов`язався сплатити на підставі виставлених Продавцем рахунків не пізніше 15 днів з дня нотаріального посвідчення цього договору, або векселем (векселями).

Згідно із банківською випискою АТ "Ощадбанк" 13.11.2015р. Покупець - ТОВ "ТД "ЗІМЗ" перерахував ТОВ "ЗІМЗ" кошти в розмірі 250 000 грн. (двома платежами по 125 000 грн.). Підстава перерахування вказана - "за нерухомість, згідно дог. купівлі-продажу від 23.10.2015р.".

Матеріали даної справи містять копію простого векселя від 26.10.2015р. на суму 1 550 000,00 грн., виданого Покупцем - ТОВ "ТД "ЗІМЗ" Продавцеві - ТОВ "ЗІМЗ", з пред`явленням не раніше 25.10.2035р., а також копію акту приймання-передачі цього векселя.

З наданих на вимогу місцевого господарського суду інженером з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна - ФОП Литвиненко К.М. документів вбачається, що 12.11.2018р. нею проведено обстеження та інвентаризацію об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1д, а саме: виробничого корпусу літ. Б № 0013, прибудови до виробничого корпусу літ. А-2 № 0010, цеху трубних вузлів літ. Е інв. № 0001, за результатами надано відповідні висновки щодо технічної можливості поділу об`єктів нерухомого майна.

Зі змісту висновку ФОП Литвиненко К.М. вбачається, що станом на 12.11.2018р. внаслідок поділу без проведення реконструкції виробничого корпусу літ. Б інв. № 0013 та прибудови до виробничого корпусу літ. А-2 інв. № 0010 в окремі об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення І літ. Б інв. № 0013, загальною площею 1140,2 кв. м.; нежитлове приміщення ІІ літ. Б інв. № 0013, загальною площею 5028,7 кв. м.; нежитлове приміщення ІІІ літ. Б інв. № 0013, загальною площею 65,4 кв. м., а також нежитлове приміщення І літ. А-2 інв. № 0010, загальною площею 482,9 кв. м., нежитлове приміщення ІІ літ. А-2 інв. №0010, загальною площею 512,9 кв. м., розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1Д., проведено технічну інвентаризацію зазначених нежитлових приміщень. Вищезазначені нежитлові приміщення І, ІІ та ІІІ літ. Б інв. № 0013 та нежитлові приміщення І, ІІ літ. А-2 інв. № 0010 відносяться до поштової адреси: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1Д. Таким чином, інженером з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна надано висновок, що виробничий корпус літ. Б інв. № 0013 та прибудову до виробничого корпусу літ. А-2 інв. № 0010 може бути поділено на нежитлові приміщення.

Зі змісту другого висновку спеціаліста - ФОП Литвиненко К.М. також вбачається, що станом на 12.11.2018р. внаслідок поділу без проведення реконструкції цеху трубних вузлів літ. Е інв. № 0001 в окремі об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення І літ. Е інв. № 0001, загальною площею - 2275,0 кв. м. та нежитлове приміщення ІІ літ. Е інв. № 0001, загальною площею 53,5 кв. м., розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1Д., проведено технічну інвентаризацію двох окремих нежитлових приміщень літ. Е інв. № 0001: І загальною площею 2275,0 кв. м. та ІІ загальною площею 53,5 кв. м., розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1Д, які утворилися |шляхом поділу без проведення реконструкції. Вищезазначені нежитлові приміщення І та ІІ літ. Е інв. № 0001 відносяться до поштової адреси: АДРЕСА_2 . Таким чином, інженером з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна надано висновок, що цех трубних вузлів літ. Е інв. № 0001 може бути поділено на нежитлові приміщення.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "ТД "ЗІМЗ" є учасником ТОВ "Тітан Трейд" з розміром внеску до статутного фонду 500 000,00 грн.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ТД "ЗІМЗ", оформленого протоколом № 2018/05/1 від 31.05.2018р., ухвалено: увійти до складу учасників та внести до статутного капіталу ТОВ "Тітан Трейд" об`єкт нерухомого майна: цех трубних вузлів (інв. № 0001 літ. Е), розташований за адресою: 69106 м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1Д; делегувати та уповноважити Щербину Н.А. прийняти участь у загальних зборах учасників ТОВ "Тітан Трейд" з правом вирішення усіх питань, а також надання ОСОБА_5 права підпису.

Також, згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Тітан Трейд" № 2018/05-1 від 31.05.2018р., серед іншого, ухвалено: дозволити увійти ТОВ "ТД "ЗІМЗ" до складу учасників ТОВ "Тітан Трейд" та внести до статутного капіталу останнього об`єкт нерухомого майна: цех трубних вузлів (інв. № 0001 літ. Е), розташований за адресою: 69106 м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1Д; збільшити розмір статутного капіталу ТОВ "Тітан Трейд" на суму вартості об`єкту нерухомого майна, що вносить ТОВ "ТД "ЗІМЗ" та перерозподілити частки за пропозицією.

Між ТОВ "Тітан Трейд" та ТОВ "ТД "ЗІМЗ" 04.06.2018р. складено акт приймання-передачі майна згідно з протоколом ТОВ "Тітан Трейд" № 2018/05-1 від 31.05.2018р. нерухомого майна: цех трубних вузлів (інв. № 0001 літ. Е), розташований за адресою: 69106 м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1Д.

На вимогу суду першої інстанції Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради надав засвідчені копії реєстраційних справ щодо об`єктів нерухомого майна за адресами: вул. Фінальна, 1Д, вул. Перспективна, 23, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 ). За даними реєстраційних справ (№ 1696046823101, № 1696065823101, № 1695999723101, № 1695856023101, № 169601942301), з урахуванням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 24.06.2020р., вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "ТД "ЗІМЗ" зареєстроване право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- нежитлове приміщення І літ А-2 № 0010 (площею 482,9 кв. м.). Підстава виникнення права власності: Договір купівлі-продажу № 1158 від 23.10.2015р., висновок щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, виданий 12.11.2018р., видавник: ФОП Литвиненко К.М.; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44087876 від 16.11.2018р., Пелих Віталій Віталійович, Виконавчий комітет Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області;

- нежитлове приміщення II літ А-2 № 0010 (площею 512,9 кв. м.). Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу № 1158, 23.10.2015р., висновок щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, виданий 12.11.2018р., видавник: ФОП Литвиненко К.М.; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44088264 від 16.11.2018р., Пелих Віталій Віталійович, Виконавчий комітет Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Також, за ТОВ "ТД "ЗІМЗ" зареєстроване нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перспективна, буд. 23-А, а саме:

- нежитлове приміщення І літ Б № 0013 (площею 1140,2 кв. м.). Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу № 1158, 23.10.2015р., висновок щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, виданий 12.11.2018р., видавник: ФОП Литвиненко К.М.; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44083985 від 16.11.2018р., Пелих Віталій Віталійович, Виконавчий комітет Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області;

- нежитлове приміщення ІІ літ. Б № 0013 (площею 5028,7 кв. м.). Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу № 1158, 23.10.2015р., висновок щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, виданий 12.11.2018р., видавник: ФОП Литвиненко К.М.; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44086863 від 16.11.2018р., Пелих Віталій Віталійович, Виконавчий комітет Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області;

- нежитлове приміщення III літ Б № 0013 (площею 65,4 кв. м.). Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу № 1158, 23.10.2015р., висновок щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, виданий 12.11.2018р., видавник: ФОП Литвиненко К.М.; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44087289 від 16.11.2018р., Пелих Віталій Віталійович, Виконавчий комітет Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

За даними реєстраційних справ (№ 1696120023101, № 1696150623101), з урахуванням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 24.06.2020р., за ТОВ "Тітан Трейд" зареєстроване нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перспективна, буд. 23-Б:

- нежитлове приміщення І літ Е № 0001 (площею 2275 кв. м.). Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу № 1158, 23.10.2015р., протокол № 2018/05-1, виданий 31.05.2018р., видавник - ТОВ "Тітан Трейд", акт приймання-передачі, виданий 04.06.2018р., видавник ТОВ "Тітан Трейд"/ТОВ "ТД "ЗІМЗ", довідка видана 12.06.2018р., видавник: ТОВ Дніпровське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації; протокол № 2018/05/1, виданий 31.05.2018р., видавник ТОВ "ТД "ЗІМЗ", висновок щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, виданий 12.11.2018р., видавник: ФОП Литвиненко К.М.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), № 44089330 від 16.11.2018р., Пелих Віталій Віталійович, Виконавчий комітет Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області;

- нежитлове приміщення II літ Е № 0001 (площею 53,5 кв. м.). Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу № 1158, 23.10.2015р., протокол № 2018/05-1, виданий 31.05.2018р., видавник ТОВ "Тітан Трейд", акт приймання-передачі, виданий 04.06.2018р., видавник ТОВ "Тітан Трейд"/ТОВ "ТД "ЗІМЗ", довідка видана 12.06.2018р., видавник: ТОВ Дніпровське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації; протокол №2018/05/1, виданий 31.05.2018р., видавник ТОВ "ТД "ЗІМЗ", висновок щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, виданий 12.11.2018р., видавник: ФОП Литвиненко К.М.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), № 44089928 від 16.11.2018р., Пелих Віталій Віталійович, Виконавчий комітет Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо кожного з зазначених вище об`єктів нерухомого майна 30.11.2018р. відбулись зміни найменування вулиці з Фінальної, 1Д, на - Перспективна, 23, 23-А, 23-Б у місті Запоріжжі за рішеннями державного реєстратора Куляка Руслана Юрійовича, Виконавчий комітет Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, на підставі довідок ТОВ "Компанія "Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр" № 565 від 26.11.2018р., № 566 від 26.11.2018р., № 567 від 26.112018р., № 568 від 26.11.2018р., № 569 від 26.11.2018р. та відповідних технічних паспортів (№ 000510/2018 від 26.11.2018р., № 000511/2018 від 26.11.2018р., № 000509/2018 від 26.11.2018р., № 000506/2018 від 26.11.2018р., № 000505/2018 від 26.11.2018р.).

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу до нього на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив наступне.

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, а до введення в дію цього Кодексу Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

У контексті зазначеного можна зробити висновок, що застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам спеціального закону про банкрутство.

До того ж, на відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (як ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19.01.2013) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

Критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Наведена правова позиція щодо застосування зазначених вище норм викладена Верховним Судом у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13.

Як вбачається із матеріалів справи що переглядається, договір купівлі-продажу, з заявою про визнання недійсним якого звернувся ліквідатор ТОВ "Запорізький індустріально-механічний завод", було укладено 23.10.2015.

Як також вбачається із матеріалів справи, провадження у даній справі № 908/3549/16 про банкрутство ТОВ "Запорізький індустріально-механічний завод" порушено ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.03.2017 відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній з 19.01.2013).

Статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній з 19.01.2013) було врегульовано умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника.

Так, згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у зазначеній вище редакції) правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Виходячи з аналізу ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", наведена норма, у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника підлягає застосуванню у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та до правочинів (договорів) або майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

У зв`язку з викладеним, враховуючи, що провадження у даній справі про банкрутство порушено на підставі норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"" (у редакції, чинній з 19.01.2013), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування при розгляді заяви ліквідатора банкрута про визнання правочину (договору) недійсним підстав недійсності правочинів, передбачених ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Водночас, апеляційний суд не вірно застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі та дійшов помилкового висновку про необхідність застосування норм закону про банкрутство (передбаченої ним спеціальної підстави для визнання недійсним договору), який діяв на момент укладення оспорюваного правочину, оскільки не врахував, що застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, а на момент укладення 23.10.2015 спірного договору купівлі-продажу провадження у справі про банкрутство ТОВ "Запорізький індустріально-механічний завод" порушено не було.

У контексті наведеного вище висновку апеляційного суду про те, що у даному випадку не підлягають застосуванню норми ст. 42 КУзПБ, є помилковим застосування апеляційним судом положень ч. 3 ст. 42 КУзПБ щодо наслідків визнання недійсними правочинів боржника при вирішенні спору в частині витребування у відповідачів спірного нерухомого майна.

Крім того слід зазначити, що ст. 42 КУзПБ застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито після введення в дію цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Аналіз норм ст. 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що ст. 42 КУзПБ підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма ст. 42 КУзПБ щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13).

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції у цій справі неправильно застосував положення як ч. 3 ст. 3 ГПК України, так і ст. 42 КУзПБ щодо відрахування передбаченого цією нормою трирічного строку, та дійшов помилкового висновку, що процесуальні дії арбітражного керуючого або кредиторів в розумінні ч. 3 ст. 3 ГПК України щодо подачі заяви про визнання недійсним договору мають здійснюватися з додержанням вимог ч. 1 ст. 42 КУзПБ і ліквідатор мав право звернутися до господарського суду із заявою про визнання недійсним із спеціальних підстав правочину, вчиненого у період протягом трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства.

Встановлені апеляційним судом обставини справи, що розглядається, та наведені вище правові висновки судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13, свідчать про те, що при зверненні арбітражного керуючого з заявою про визнання недійсним правочину на підставі спеціальних норм підлягають застосуванню норми ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", однак, у даному випадку оспорюваний правочин укладений поза межами "підозрілого періоду" - одного року, що передував відкриттю справи про банкрутство.

Водночас, як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, якщо боржником укладено оспорюваний договір поза межами "підозрілого періоду" (у цій справі - визначеного ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника є звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним такого договору з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що судом апеляційної інстанцій не було враховано, що ст. 42 КУзПБ не застосовується до спірних правовідносин не тільки в частині підстав визнання недійсним договору, а й у частині відрахування передбаченого цією нормою трирічного строку ("підозрілого періоду"), а також не взято до уваги, що, водночас, суд не позбавлений можливості розглянути позов про визнання недійсним правочину боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства у випадку звернення арбітражного керуючого або кредитора з позовом про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

Як передбачено ч. 5 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, керуючись вищенаведеним, враховуючи встановлені обставини справи та висновки Верховного Суду, у зв`язку з якими було скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі №908/3549/16, та які є обов`язковими при новому розгляді справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів доходить висновку, що у спірних правовідносинах не застосовуються положення ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 42 КУзПБ, як матеріальні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2015р, оскільки боржником укладено оспорюваний договір поза межами "підозрілого періоду" (у цій справі - визначеного ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

В свою чергу, за приписами ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Таким чином, розгляд даної справи повинен відбуватися з обов`язковим урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 26.01.2022 року.

Так, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційним судом правильно встановлено, що ліквідатор боржника, звертаючись до суду з заявою про визнання договору недійсним та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння обґрунтував свої вимоги посиланням як на спеціальні підстави визнання правочинів боржника недійсними - ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і на загальні - норми ст. ст. 11, 232-234, 525, 611, 638, 651, 655-657, 691, 692, 694, 695, 387, 388 ЦК України, ст. 188 ГК України.

На думку колегії суддів, надання оцінки оспорюваному договору на предмет його відповідності/невідповідності нормам ЦК України та загальним підставам визнання його недійсним, на які послався заявник, має значення для правильного вирішення спору у даній справі, а також потребує належного дослідження з огляду на заперечення ТОВ "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод", які обґрунтовані ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2018 у даній справі № 908/3549/16, прийнятою за результатами розгляду позову ліквідатора ТОВ "Запорізький індустріально-механічний завод" Стрижак О.О. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2015.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно дослідити наявні у справі докази, фактичні обставини справи з огляду на характер правовідносин та зміст заявлених вимог, дати належну оцінку доводам та запереченням сторін, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд зазначає наступне.

Подана ліквідатором боржника ТОВ "Запорізький індустріально-механічний завод" Нестеренко О.А. заява про визнання договору недійсним та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, поряд із спеціальними підставами визнання правочинів боржника недійсними - ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, була обґрунтована загальними - нормами ст. ст. 11, 232-234, 525, 611, 638, 651, 655-657, 691, 692, 694, 695, 387, 388 ЦК України, ст. 188 ГК України.

Оскільки норми ст. 42 КУзПБ не застосовуються до спірних правовідносин не тільки в частині підстав визнання недійсним договору, а й у частині відрахування передбаченого цією нормою трирічного строку ("підозрілого періоду"), то при вирішенні справи суд виходить із заявлених позовних вимог, правових та фактичних підстав позову та меж апеляційного перегляду справи, що відповідає засадам диспозитивності господарського судочинства, визначеним ст. 14 ГПК України та ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 908/3549/16 про банкрутство ТОВ "Запорізький індустріально-механічний завод" (далі - ТОВ «ЗІМЗ»).

Колегією суддів встановлено, що 09.08.2018р. до Господарського суду Запорізької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора банкрута - Стрижак О.О. до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод"(ТОВ «Торговий дім «ЗІМЗ»); третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепкова Олена Володимирівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тітан Трейд», про визнання договору купівлі-продажу від 23.10.2015р. недійсним.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2018р. відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Вказане судове рішення не було оскаржено в апеляційному порядку та набрало законної сили і станом на день розгляду справи № 908/3549/16 Центральним апеляційним господарським судом є чинним. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Зі змісту зазначеної ухвали вбачається, що позов ТОВ «ЗІМЗ» був обґрунтований за посиланням на ст.ст. 203, 209, 215, 234 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Позивач вважав оспорюваний договір таким, що не відповідає вимогам закону, а саме договір був збитковим для підприємства позивача, укладеним за заниженою ціною, яка на момент правочину мала бути значно вище відповідно до моніторингу ринкових цін, що призвело до зростання кредиторської заборгованості. Кошти від продажу активу до продавця не надійшли, договір укладено заінтересованими сторонами, враховуючи, що єдиним засновником ТОВ «Торговий дім «ЗІМЗ» був ТОВ «ЗІМЗ», а директором відповідача - ОСОБА_5 , яка представляла інтереси ОСОБА_1 - засновника ТОВ «ЗІМЗ» на засіданні загальних зборів ТОВ «ЗІМЗ» 19.09.2016.

Також позивач вважав, що укладений з відповідачем договір є фіктивним правочином, оскільки не був спрямований на настання правових наслідків, а укладений з метою привласнення заінтересованими особами майнових активів ТОВ «ЗІМЗ» та свідомого наміру невиконання зобов`язань щодо сплати покупцем вартості придбаного майна, та з метою приховування справжнього наміру - заволодіння нерухомим майном, доведення до банкрутства ТОВ «ЗІМЗ» та списання кредиторських боргів.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем також зазначалося, що на підставі статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, якщо боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір купівлі-продажу від 23.10.2015 укладено сторонами більше ніж за рік до порушення провадження у справі про банкрутство позивача, а тому до спірних правовідносин не може бути застосовано вищевказану норму - статтю 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Також господарський суд зазначив, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, серед яких вказані правочини і договори, визначено статтею 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 статті 202 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників № 53 від 19.10.2015 ТОВ «ЗІМЗ» прийнято рішення про продаж нерухомого майна за загальною вартістю - 1.550.000 грн. та надання повноважень генеральному директору ТОВ «ЗІМЗ» Нефедову А.Є. та представнику за довіреністю - Довгому В.В. на укладання спірного договору.

Протоколом № 20/1 загальних зборів учасників ТОВ «Торговий дім «Запорізький індустріально-механічний завод» від 20.10.2015 затверджено прийняте рішення про надання повноважень директору товариства Щербині Н.А. на придбання нерухомого майна за ціною - 1.550.000грн.

Тобто, сторони договору у відповідному до чинного законодавства порядку погодили ціну договору купівлі-продажу та визначили уповноважених осіб на його укладання.

З представленого звіту про незалежну оцінку об`єкта - нерухомого майна у кількості 3 одиниць, а саме: виробничого корпусу - літ.Б, цеху трубних вузлів - літ. Е, прибудова до виробничого корпусу - літ. А-2, що розташовані за адресою: м.Запоріжжя вул.Фінальна, 1-д, встановлено, що вартість зазначеної нерухомості станом на 16.10.2015 склала - 1.267.100 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «ЗІМЗ» балансова вартість основних засобів: виробничого корпусу - інв.№ 0013, цеху трубних вузлів - інв.№ 0001, прибудови до виробничого корпусу - інв.№ 0010, станом на 22.10.2015р. склала - 1.264.166,82 грн.

Визначення продавцем та покупцем ціни договору в розмірі - 1.550.000грн. не суперечить чинному законодавству, враховуючи те, що сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Щодо позиції позивача про підстави визнання оспорюваного договору недійсним в зв`язку з неповним розрахунком ТОВ «Торговий дім «ЗІМЗ» за придбану нерухомість, Господарський суд Запорізької області керувався тим, що невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Враховуючи зазначене, позивач не позбавлений права звернутись з вимогами до відповідача про стягнення заборгованості за договором від 23.10.2015, якщо вважає, що вартість майна сплачена лише частково.

Доводи позивача про укладання договору заінтересованими особами в розумінні статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд першої інстанції, з посиланням на ч. 1 ст. 1 цього Закону, визнав необґрунтованими, з огляду на те, що серед підстав визнання правочину недійсним відсутня така підстава як укладення його заінтересованими особами.

Також, місцевий господарський суд керувався тим, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом, а загальні підстави і наслідки визнання правочинів недійсними встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтею 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Як вже зазначалось, відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Твердження позивача про те, що укладений сторонами правочин має ознаки фіктивного, також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

За приписами статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Суд зазначив, що невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність тверджень позивача про те, що обставини укладання правочину свідчать про його укладання з метою привласнення заінтересованими особами майнових активів ТОВ «ЗІМЗ» та свідомого наміру невиконання покупцем обов`язку сплати вартості придбаного майна та приховування справжнього наміру правочину - доведення до банкрутства ТОВ «ЗІМЗ» та списання кредиторських боргів, виходячи з такого.

Загальними зборами учасників ТОВ «ЗІМЗ» та ТОВ «Торговий дім «ЗІМЗ» прийняті рішення про укладання договору купівлі-продажу, погоджену ціну договору, уповноважено осіб для його укладання.

ТОВ «Торговий дім «ЗІМЗ» перераховано ТОВ «ЗІМЗ» кошти в розмірі -250.000 грн. в рахунок оплати за придбане нерухоме майно.

Представленими в матеріали справи доказами підтверджено, що сторони договору намагалися досягти правового результату, що породжується відповідним договором купівлі-продажу, як-то: попередньо погодили правочин на загальних зборах учасників товариств, нотаріально посвідчили договір, покупець здійснив оплату за майно (часткову), відбулась державна реєстрація правочину відповідно до вимог Закону.

Вказане підтверджено протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ЗІМЗ» за № 53 від 19.10.2015, протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Торговий дім «ЗІМЗ» за № 20/1 від 20.10.2015, інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Підсумовуючи, Господарський суд Запорізької області погодився з доводами відповідача, що позивачем не доведено недійсності та фіктивності оспорюваного правочину.

На думку суду, укладений сторонами правочин - договір купівлі-продажу від 23.10.2015 відповідає вимогам закону, не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, укладений повноважними сторонами з вільним волевиявленням сторін та спрямований на настання правових наслідків, що ним обумовлені, а тому відмовив у позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2015.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, обставини, що були встановлені Господарським судом Запорізької області в ухвалі від 11.12.2018 щодо договору купівлі-продажу від 23.10.2015, та стосовно ТОВ «ЗІМЗ», ТОВ «Торговий дім «ЗІМЗ» та ТОВ «Тітан Трейд», є преюдиційними та не доказуються при розгляді даної справи.

При цьому наведене впливає на обсяг дослідження судом апеляційної інстанції підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2015, оскільки переоцінка встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили, обставин є недопустимою з точки зору процесуального законодавства.

За таких умов, вирішуючи спір по суті, апеляційний суд виходить з правових підстав, зазначених позивачем у його позові, які не були предметом судового розгляду та прийнятої за його наслідком ухвали Господарського суду Запорізької області від 11.12.2018, а саме: ст.ст. 11, 232-233, 525, 611, 638, 651, 655-657, 692, 694, 695, 387, 388 ЦК України, ст. 188 ГК України, враховуючи їх фактичне обґрунтування тими чи іншими обставинами.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Як передбачено ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин завжди має бути правомірною дією, не може суперечити закону, інакше він не буде дійсним, законодавцем встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний недійсним у судовому порядку.

В своїй постанові від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17 Верховний Суд зробив правовий висновок, підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)).

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 27.07.2021 у справі № 910/9177/20, від 21.09.2021 у справі № 910/2920/20 (910/14219/20).

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною позивач має довести, а суд встановити, наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

За приписами ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Як передбачено ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання (ст. 611 ЦК України).

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Як передбачено ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов`язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Відповідно до ст. 695 ЦК України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п`ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як передбачено ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Проаналізувавши наведені положення законодавства та доводи позивача, викладені ним в обґрунтування своєї позовної заяви, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, положення ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України стосуються підстав та порядку зміни та розірвання договорів.

Разом з тим, 11.06.2020 ліквідатором ТОВ "Запорізький індустріально механічний завод" Нестеренком О.А. подано заяву про зміну предмету позову та зменшення вимог, у якій він просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.10.2015, укладений між ТОВ "Запорізький індустріально-механічний завод" та ТОВ "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод";

- витребувати із незаконного володіння ТОВ "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод" нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя вул. Перспективна, буд. 23, а саме: нежитлове приміщення І літ А-2 №0010 (площею 482,9 кв.м); нежитлове приміщення II літ А-2 №0010 (площею 512,9 кв.м) та за адресою: м.Запоріжжя вул. Перспективна, буд. 23А, а саме: нежитлове приміщення І літ Б №0013 (площею 1140,2 кв.м); нежитлове приміщення II літ Б №0013 (площею 5028,7кв.м); нежитлове приміщення III літ Б №0013 (площею 65,4 кв.м);

- витребувати із незаконного володіння ТОВ "ТІТАН ТРЕЙД" нерухоме майно за адресою м.Запоріжжя вул. Перспективна, буд. 23Б, а саме: нежитлові приміщення І літ Е №0001 (площею 2275 кв.м); нежитлові приміщення II літ Е №0001 (площею 53,5 кв.м).

Тобто, позивачем було виключено вимогу про розірвання договору купівлі-продажу від 23.10.2015, укладеного між ТОВ "Запорізький індустріально-механічний завод" та ТОВ "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод".

Господарським судом Запорізької області прийнято зміну предмету заяви та зменшення розміру вимог ліквідатора ТОВ "ЗІМЗ" Нестеренка О.А. та в подальшому справу розглянуто з урахуванням нових вимог.

Положення ст.ст. 525, 611 ЦК України стосуються умов виконання зобов`язань та правових наслідків їх порушення, серед яких, відсутній такий наслідок, як визнання недійсним договору.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції не встановлено односторонньої відмови покупця ТОВ "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод" від виконання своїх зобов`язань чи їх порушення.

Положення ст.ст. 11, 638, 655-657, 692, 694, 695 ЦК України стосуються підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, укладення договору, конкретно договору купівлі-продажу, його предмету, форми, порядку розрахунків (оплата товару в кредит та з розстроченням платежу).

Так, в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 11.12.2018 суд встановив, що сторони погодили всі істотні умови договору купівлі-продажу від 23.10.2015, зокрема, ціну договору купівлі-продажу та визначили уповноважених осіб на його укладання. Визначення продавцем та покупцем ціни договору в розмірі - 1.550.000 грн не суперечить чинному законодавству, враховуючи те, що сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Правочин - договір купівлі-продажу від 23.10.2015 є укладеним між сторонами, відповідає вимогам закону, не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, укладений повноважними сторонами з вільним волевиявленням сторін та спрямований на настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Крім того, слід зауважити, що жодна з вказаних статей не регулює порядок та підстави визнання оспорюваного правочину недійсним.

Водночас, деякі з вказаних норм, передбачають право продавця: вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення оплати товару (ч. 3 ст. 692 ЦК України); за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар (ч. 4 ст. 692 ЦК України); вимагати повернення неоплаченого товару, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит (ч. 4 ст. 694 ЦК України); відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару, якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар (ч. 2 ст. 695 ЦК України).

Апеляційний суд зазначає, що згідно із п. 4 Договору купівлі-продажу від 23.10.2015р. за реєстровим номером 1158 продаж здійснено за 1 550 000,00 грн.

Матеріали даної справи містять копію простого векселя від 26.10.2015р. на суму 1550000,00 грн., виданого Покупцем - ТОВ "ТД "ЗІМЗ" Продавцеві - ТОВ "ЗІМЗ", з пред`явленням не раніше 25.10.2035р., а також копію акту приймання-передачі цього векселя.

Отже, умовами укладеного між сторонами договору було визначено порядок розрахунків, який передбачав можливість їх проведення на підставі векселя.

Відповідач-1 видав позивачу 26.10.2015р. простий вексель на суму 1550000,00 грн., зі строком пред`явленням не раніше 25.10.2035р, а позивач прийняв його без зауважень за актом приймання-передачі.

Матеріалами справи підтверджується, що вимог щодо оплати придбаного товару чи зміни строків його оплати, як і вимог про повернення товару (об`єктів нерухомого майна) покупцем ТОВ "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод" позивач відповідачу в порядку ст.ст 692-695 ЦК України не висував і такі не є предметом судового розгляду.

В свою чергу, положення ст.ст. 387, 388 ЦК України регламентують права власника на: витребування майна із чужого незаконного володіння; витребування майна від добросовісного набувача.

Перш ніж застосувати вказані норми, суд має пересвідчитися, що майно вибуло із володіння власника незаконно, без відповідної правової підстави, або що майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач) чи було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати.

Разом з тим, позивачем не доведено, а апеляційним судом не встановлено, що такі дії мали місце.

Зокрема, з урахуванням висновків, зроблених в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 11.12.2018, вбачається добровільність сторін на укладення оспорюваного правочину, направленість їх волевиявлення на його вчинення, наявність у них достатніх повноважень для підписання договору, узгодження усіх істотних умов, зокрема, предмету, ціни тощо, а отже, відсутні підстави стверджувати, що майно вибуло із володіння власника незаконно, без відповідної правової підстави, оскільки такою підставою є Договір купівлі-продажу від 23.10.2015р. і позивач мав право на відчуження майна, що було предметом цього договору відповідно до протоколу загальних зборів учасників № 53 від 19.10.2015 ТОВ «ЗІМЗ».

Враховуючи усе вищевикладене, фактично єдиними підставами позову, що визначають правові підстави визнання оспорюваного правочину недійсним, - є зазначені позивачем ст.ст. 232, 233 ЦК України.

Апеляційний суд зауважує, що необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою відповідно до статті 232 ЦК України є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Таким чином, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.

Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 28 травня 2009 року по справі № 6-6639вов09 та Верховним Судом в постановах від 07 серпня 2019 року в справі № 753/7290/17 (провадження № 61-11158св19) та від 02.10.2019 у справі №541/2700/16-ц (провадження № 61-46787св18).

Колегія суддів зазначає, що позовна заява не містить фактичного обгрунтування обставин щодо наявності умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди, а саме що представник за оспорюваним правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діяв при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє.

Натомість, Господарський суд Запорізької області в ухвалі від 11.12.2018 встановив, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників № 53 від 19.10.2015 ТОВ «ЗІМЗ» прийнято рішення про продаж нерухомого майна за загальною вартістю - 1.550.000 грн. та надання повноважень генеральному директору ТОВ «ЗІМЗ» Нефедову А.Є. та представнику за довіреністю - Довгому В.В. на укладання спірного договору.

Апеляційний суд наголошує, що одне лише твердження про пов`язаність осіб, що укладали оспорюваний правочин, з посиланням на частину 1 статті 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», саме по собі ще не свідчить про зловмисну домовленість цих осіб та не доводить у діях представника складу цивільного правопорушення, з якими пов`язується можливість визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України.

В свою чергу, не містить позовна заява і обґрунтування фактичних обставин оспорювання Договору купівлі-продажу від 23.10.2015р. на підставі 233 ЦК України, оскільки позивачем не зазначено конкретні тяжкі обставини, під впливом яких ним було укладено оспорюваний договір.

Слід наголосити, що під тяжкими обставинами кабального договору необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, наприклад, важка хвороба особи чи її близьких, смерть її годувальника, крайня нужденність сім`ї, загроза втратити заставлене житло, загроза банкрутства та інші обставини, для усунення чи пом`якшення яких необхідне термінове укладення правочину. Підставами визнання правочину, укладеного на вкрай невигідних умовах, може слугувати, наприклад, надзвичайно низька винагорода, порівняно з ціною відчуженої речі, виконаної роботи, наданої послуги. Однак для кваліфікації правочину за ст. 233 необхідна обов`язкова наявність зазначених двох умов.

Кабальний правочин особа вчиняє добровільно (тут немає насильства), більше того, вона сама може бути ініціатором такого правочину, вона також усвідомлює, що вчиняє правочин на вкрай невигідних для себе умовах (тут нема помилки або обману), але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини.

Для того, щоб вважати особу такою, що скористалася тяжкою обставиною свого контрагента, достатньо встановити, що вона знала цю обставину та невигідність для другої сторони умов правочину.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Подібний за змістом правовий висновок міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 910/13092/20, від 16.07.2019 у справі № 910/5906/18.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем не згадується у позовній заяві про наявність тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину, а саме Договору купівлі-продажу від 23.10.2015 на вкрай невигідних для нього умовах.

Отже, з огляду на все вищевикладене, а саме відсутність обґрунтування позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2015, укладеного між ТОВ "Запорізький індустріально-механічний завод" та ТОВ "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод» на підставі ст. 232, 233 ЦК України, враховуючи принцип диспозитивності господарського судочинства, визначений ст. 14 ГПК України, ", у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

За таких обставин, з урахуванням того, що з вимогою про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 23.10.2015р. звернулося ТОВ "Запорізький індустріально-механічний завод" (продавець) до ТОВ "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод» (покупець), тобто спір виник між сторонами правочину, витребування з володіння останнього на користь позивача набутого за цим договором майна в порядку ст. 387, 388 ЦК України не є належним способом захисту, а зважаючи на те, що Договір купівлі-продажу від 23.10.2015р. за наведених позивачем правового та фактичного обгрунтування позову не був оспорений в судовому порядку (не визнаний недійсним), суд не вбачає підстав для повернення ТОВ "Запорізький індустріально-механічний завод" спірних об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя вул. Перспективна, буд. 23, а саме: нежитлове приміщення І літ А-2 №0010 (площею 482,9 кв.м); нежитлове приміщення II літ А-2 №0010 (площею 512,9 кв.м) та за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлове приміщення І літ Б №0013 (площею 1140,2 кв.м); нежитлове приміщення II літ Б №0013 (площею 5028,7кв.м); нежитлове приміщення III літ Б №0013 (площею 65,4 кв.м), утворених внаслідок поділу без проведення реконструкції виробничого корпусу літ. Б інв. № 0013 та прибудови до виробничого корпусу літ. А-2 інв. № 0010 в окремі об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення І літ. Б інв. № 0013, загальною площею 1140,2 кв. м.; нежитлове приміщення ІІ літ. Б інв. № 0013, загальною площею 5028,7 кв. м.; нежитлове приміщення ІІІ літ. Б інв. № 0013, загальною площею 65,4 кв. м., а також нежитлове приміщення І літ. А-2 інв. № 0010, загальною площею 482,9 кв. м., нежитлове приміщення ІІ літ. А-2 інв. №0010, загальною площею 512,9 кв. м., розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1Д.; та внаслідок поділу без проведення реконструкції цеху трубних вузлів літ. Е інв. № 0001 в окремі об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення І літ. Е інв. № 0001, загальною площею - 2275,0 кв. м. та нежитлове приміщення ІІ літ. Е інв. № 0001, загальною площею 53,5 кв. м., розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1Д, в результаті проведеної 30.11.2018р. зміни найменування вулиці з Фінальної, 1Д, на - Перспективна, 23, 23-А, 23-Б у місті Запоріжжі.

В свою чергу, як було встановлено судом, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "ТД "ЗІМЗ" є учасником ТОВ "Тітан Трейд" з розміром внеску до статутного фонду 500 000,00 грн.

Таким чином, ТОВ "ТД "ЗІМЗ", будучи власником спірного майна, мав право розпорядитися ним на користь ТОВ "Тітан Трейд", що не спростовано позивачем, а відтак у суду відсутні правові підстави для його витребування з володіння відповідача-2 в порядку ст. 387, 388 ЦК України.

В той же час, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що Господарським судом Запорізької області в межах справи № 908/3549/16 вже розглядався позов ліквідатора ТОВ "ЗІМЗ" Стрижак О.О. до ТОВ "ТД "ЗІМЗ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2015р., номер в реєстрі 1158. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2018р. у задоволенні позову було відмовлено, а тому суддя після отримання позовної заяви, дослідивши позовні вимоги, повинен був на підставі п.п. 1 п. 1 ст. 175 ГПК України відмовити у відкритті провадження, оскільки дана заява обґрунтовано дещо іншими обставинами та доповнена новими правовими підставами, а також новими вимогами - про витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто має місце й інший предмет позову, який не розглядався судом.

Підсумовуючи все вищевказане, апеляційний суд зазначає, що згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвала Господарського суду Запорізької області від 26.06.2020 у справі №908/3549/16 цим вимогам не відповідає.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Як передбачено ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки судом першої інстанції не було враховано та досліджено всі обставини та докази, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так як апеляційну скаргу задоволено, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд відповідно змінює розподіл судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подання позову в сумі 3 842,00 грн покладається на позивача, а за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 5 763,00 грн належить стягнути з позивача на користь відповідача-1.

Керуючись статтями 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.06.2020 у справі № 908/3549/16 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.06.2020 у справі №908/3549/16 скасувати.

Постановити нове рішення, про відмову в задоволенні позову.

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 842,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" (70424, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Розумівка, вул. Леніна, буд. 1 Б; код ЄДРПОУ 33701132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запорізький індустріально-механічний завод" (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 92-А; код ЄДРПОУ 34789922) 5 763,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 18.10.2022

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Л.М. Білецька


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	03.10.2022
Оприлюднено	20.10.2022
Номер документу	106798034
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:

Кричмаржевський В.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 03.10.2022 по справі 908/3549/16ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —908/3549/16

Постанова від 03.10.2022

Постанова
від 03.10.2022 по справі 908/3549/16
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД