Рішення

від 05.10.2022 по справі 914/1323/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2022 Справа № 914/1323/22

м.Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт», с.Старе село Дрогобицький район Львівської області

до відповідача: Санаторію «Нафтуся Прикарпаття», с.Модричі Дрогобицького району Львівської області

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 204111,46 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участі секретаря Зусько І.С.

Представники сторін:

від позивача: Харечко В.І. - адвокат

від відповідача: не з`явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» про стягнення заборгованості у розмірі 205359,28 грн., з якої: 147789,11 грн. основного боргу, 12947,03 грн. 3% річних, 44623,14 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 27.06.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» залишено без руху.

05.07.2022, за вх.№14273/22, від позивача поступила заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана до суду засобами поштового зв`язку 01.07.2022).

Ухвалою суду від 11.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.08.2022. Задоволено клопотання позивача та витребувано у Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) документи, які підтверджують прийняття Санаторієм «Нафтуся Прикарпаття» 82186, Львівська область, Дрогобицький район, с.Модричі, вул.Курортна, 1, ідентифікаційний код 20795071) податкових накладних за номерами: 55 від 14.06.2019, 62 від 18.06.2019, 71 від 19.06.2019, 77 від 20.06.2019, 88 від 21.06.2019, 91 від 24.06.2019, 97 від 25.06.2019, 104 від 27.06.2019, 109 від 28.06.2019, 2 від 01.07.2019, 5 від 02.07.2019, 18 від 05.07.2019, 25 від 08.07.2019, 27 від 08.07.2019, 32 від 09.07.2019, 39 від 10.07.2019, 42 від 11.07.2019, 49 від 12.07.2019, 50 від 15.07.2019, 56 від 16.07.2019, 64 від 18.07.2019, 68 від 19.07.2019, 77 від 23.07.2019, 81 від 24.07.2019, 90 від 26.07.2019, 92 від 31.07.2019, 7 від 02.08.2019, 25 від 06.08.2019, складених ТОВ «Агрофрукт», та включення операцій по даних податкових накладних до податкової звітності з ПДВ Санаторію «Нафтуся Прикарпаття», а саме: податкових декларацій з ПДВ з додатком Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за період червень, липень, серпень 2019 року.

26.07.2022 від позивача поступило клопотання про участь представника позивача в підготовчому засіданні, призначеному на 17.08.2022 на 09 год. 45 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням програмного забезпечення «Easy Con». Ухвалою суду від 28.07.2022 клопотання позивача задоволено.

15.08.2022, за вх.№17121/22, в системі документообігу суду зареєстровано подане Головним управлінням ДПС у Львівській області клопотання про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 11.07.2022.

Ухвалою суду від 17.08.2022 відкладено підготовче засідання на 07.09.2022.

01.09.2022, за вх. №18150/22, від позивача надійшло клопотання про участь представника позивача в підготовчому засіданні, призначеному на 07.09.2022 на 10:00год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням програмного забезпечення «Easy Con». Ухвалою суду від 02.09.2022 клопотання позивача задоволено.

01.09.2022, за вх.№2763/22, в системі документообігу суду було зареєстровано подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача: 204111,46 грн., з яких 147789, 11 грн. боргу за поставлений товар, 12591,32 грн. 3% річних, 43731,03 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою від 07.09.2022 суд постановив прийняти до розгляду заяву позивача від 30.08.2022 (вх.№2763/22 від 01.09.2022) про зменшення розміру позовних вимог і у подальшому розгляд справи здійснювати із врахуванням цієї заяви; закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 05.10.2022.

03.10.2022, за вх. №20269/22, від позивача надійшло клопотання про участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.10.2022 на 11:00год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням програмного забезпечення «Easy Con». Ухвалою суду від 03.10.2022 клопотання позивача задоволено.

Представник позивача у судове засідання 05.10.2022 з`явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 05.10.2022 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Санаторію «Нафтуся Прикарпатят» зареєстровано за адресою: 82186, Львівська область, Дрогобицький район, с.Модричі, вул..Курортна, 1, куди й скеровувались ухвали господарського суду рекомендованими листами. Ухвала про відкриття провадження у справі від 11.07.2022 була повернута Укрпоштою на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання. Ухвала суду від 17.08.2022 була повернута Укрпоштою на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача за номером штрихового кодового ідентифікатора №7901414621492 (ухвала суду від 07.09.2021) вбачається, що від 17.09.2022 міститься запис «відправлення вручене особисто».

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження/місця проживання не поступало.

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності, покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Суд також враховує, що явка повноважних представників сторін в засідання 05.10.2022 не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 05.10.2022 оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами у справі договір поставки від 02.01.2019 №7, за умовами якого позивач, як Продавець, зобов`язався поставити та передати у власність Покупцеві (відповідачу) товар, а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити товар.

Позивач стверджує, що на виконання умов вказаного договору поставки, ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 151875,83 грн., що підтверджується видатковими накладними. Відповідач за поставлений товар здійснив оплату частково у розмірі 4086,72 грн. Решта заборгованості у розмірі 147789,11 грн. залишилась непогашеною. У зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду та просить, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, стягнути з відповідача 147789,11 грн. основного боргу, 12591,32 грн. 3% річних, 43731,03 грн. інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Обставини справи встановлені судом.

02.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» (Продавець) та Санаторієм «Нафтуся Прикарпаття» (Покупець), укладено договір поставки №7 (далі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1 вищевказаного Договору ТОВ «Агрофрукт», як Продавець, зобов`язувалося поставити та передати у власність Покупцеві, Санаторію «Нафтуся Прикарпаття», товар, а Санаторій «Нафтуся Прикарпаттям зобов`язувався прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 1.2 Договору товар поставлявся Покупцеві партіями в асортименті та за ціною, що погоджується сторонами та фіксуються у накладних, які є невід`ємною частиною цього договору. Кожна партія товару визначається замовленням Покупця, яке подається як в усній формі телефонним зв`язком, так і в письмовій формі факсимільним чи електронним повідомленням, у якому зазначається найменування товару, кількість товару, асортимент тощо.

Моментом переходу права власності на Товар та ризику випадкового пошкодження або знищення товару від Продавця до Покупця є момент передачі Товару від Продавця до Покупця (чи його представника) в пункті доставки та підписання Покупцем видаткової та/або товарно-транспортної накладної (п.3.3 Договору).

За умовами п. 4.1. Договору, загальна ціна цього договору визначається ціною товару, отриманого протягом дій цього договору згідно накладних, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.4.2 Договору, розрахунки за поставлений Продавцем товар здійснюються протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту поставки товару.

Згідно п. 7.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє 1 рік. Будь-яка Сторона має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це іншу сторону за 30 календарних днів.

Протягом червня-серпня 2019 року ТОВ «Агрофрукт» було поставлено, а Санаторієм «Нафтуся Прикарпаття» було прийнято 28 партій товару на загальну суму 151875,83 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: мн-055 від 14.06.2019 на суму 12039,85 грн., мн-062 від 18.06.2019 на суму 1542,00 грн., мн-071 від 19.06.2019 на суму 2624,69 грн., мн-077 від 20.06.2019 на суму 5664,60 грн., мн-088 від 21.06.2019 на суму 9804,23 грн., мн-091 від 24.06.2019 на суму 3576,22 грн., мн-097 від 25.06.2019 на суму 10499,38 грн., мн-104 від 27.06.2019 на суму 5126,82 грн., мн-109 від 28.06.2019 на суму 3600,40 грн., мн-002 від 01.07.2019 на суму 5325,60 грн.; мн-005 від 02.07.2019 на суму 1605,62 грн., мн-018 від 05.07.2019 на суму 11072,16 грн., мн-025 від 08.07.2019 на суму 1712,28 грн., мн-027 від 08.07.2019 на суму 6102,00 грн., мн-032 від 09.07.2019 на суму 4808,48 грн., мн-039 від 10.07.2019 на суму 6360,17 грн., мн-042 від 11.07.2019 на суму 4120,20 грн., мн-049 від 12.07.2019 на суму 11868,37 грн., мн-050 від 15.07.2019 на суму 1250,72 грн., мн-056 від 16.07.2019 на суму 5295,01 грн., мн-064 від 18.07.2019 на суму 6435,29 грн., мн-068 від 19.07.2019 на суму 3741,73 грн., мн-077 від 23.07.2019 на суму 4522,21 грн., мн-081 від 24.07.2019 на суму 8272,98 грн., мн-090 від 26.07.2019 на суму 5339,86 грн., мн-092 від 31.07.2019 на суму 3845,04 грн., мн-007 від 02.08.2019 на суму 981,72 грн., мн-025 від 06.08.2019 на суму 4738,20 грн.

Однак станом на момент подання позовної заяви Санаторій «Нафтуся Прикарпаття» свого зобов`язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, що має наслідком виникнення заборгованості у розмірі (враховуючи наявність залишку після оплати попередніх партій товару в розмірі 4086,72 грн.) 147789,11 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача як суму основного боргу.

На підставі ст..625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 12591,32 грн. 3% річних, 43731,03 грн. інфляційних втрат.

На виконання вимог Податкового кодексу України ТОВ «Агрофрукт» було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на користь Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» податкові накладні за видатковими накладними, згідно з якими відбувалася поставка товар: №55 від 14.06.2019 на суму 12039,85 грн., №62 від 18.06.2019 на суму 1542,00 грн., №71 від 19.06.2019 на суму 2624,69 грн., №77 від 20.06.2019 на суму 5664,60 грн., №88 від 21.06.2019 на суму 9804,23 грн., №91 від 24.06.2019 на суму 3576,22 грн., №97 від 25.06.2019 на суму 10499,38 грн., №104 від 27.06.2019 на суму 5126,82 грн., №109 від 28.06.2019 на суму 3600,40 грн., №2 від 01.07.2019 на суму 5325,60 грн.; №5 від 02.07.2019 на суму 1605,62 грн., №18 від 05.07.2019 на суму 11072,16 грн., №25 від 08.07.2019 на суму 1712,28 грн., №27 від 08.07.2019 на суму 6102,00 грн., №32 від 09.07.2019 на суму 4808,48 грн., №39 від 10.07.2019 на суму 6360,17 грн., №42 від 11.07.2019 на суму 4120,20 грн., №49 від 12.07.2019 на суму 11868,37 грн., №50 від 15.07.2019 на суму 1250,72 грн., №56 від 16.07.2019 на суму 5295,01 грн., №64 від 18.07.2019 на суму 6435,29 грн., №68 від 19.07.2019 на суму 3741,73 грн., №77 від 23.07.2019 на суму 4522,21 грн., №81 від 24.07.2019 на суму 8272,98 грн., №90 від 26.07.2019 на суму 5339,86 грн., №92 від 31.07.2019 на суму 3845,04 грн., №7 від 02.08.2019 на суму 981,72 грн., №25 від 06.08.2019 на суму 4738,20 грн.

У відповіді Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про надання інформації №6012/5/13-01-20-04 від 11.08.2022 на запит Господарського суду Львівської області надано податкові декларації по ПДВ за червень, липень, серпень 2019 року, розшифровку в розрізі контрагентів (додаток 5 до декларації) за червень, липень, серпень 2019 року, виписку з Єдиного державного реєстру податкових накладних за червень, липень, серпень 2019 року.

Норми права та мотиви з яких виходив суд при ухваленні рішення.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №7 від 02.01.2019. Позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 151875,83 грн., що підтверджується вище переліченими видатковими накладними. Зазначені видаткові накладні підписні уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без зауважень.

Крім того, в підтвердження здійснення господарських операцій з поставки товару Позивач склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.

У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Разом з тим судами попередніх інстанцій для з`ясування реальності господарської операції не встановлювалося, чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності.

Подібні висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, у якій зазначено, що самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.

Необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19.

Так, згідно з пунктами 201.1., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що виходячи з положень законодавства, основою податкового обліку є первинні документи з відображення господарських операцій.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

Відповідно до п.4.2 Договору, розрахунки за поставлений Продавцем товар здійснюються протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту поставки товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Матеріали справи не місять доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати товару у повному обсязі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Слід також зазначити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Враховуючи наведене, оцінюючи докази в їх сукупності, керуючись внутрішнім переконанням, суд доходить висновку, що відповідачем прийнято товар згідно із наявними у справі видатковими накладними. Таким чином, надані позивачем докази в їх сукупності є більш вірогідними на доведення факту поставки товару відповідачу на суму 147789,11 грн. Водночас, відповідач не спростував факт поставки йому позивачем товару.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений позивачем товар на суму 147789,11 грн є обґрунтованою, підтверджується долученими до матеріалів справи доказами не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, за час прострочення оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних на суму 12591,32 грн. та інфляційні втрати в розмірі 43731,03 грн.

Здійснивши перерахунок суд встановив, що вказані нарахування позивачем проведено вірно, та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 12591,32 грн - 3 % річних, 43731,03 грн інфляційних втрат.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судовий збір слід покласти на Відповідача у розмірі 3061,67 грн.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», внаслідок зменшення позивачем позовних вимог, сплачена сума судового збору в розмірі 19,33 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за наявності відповідного клопотання особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» (82186, Львівська область Дрогобицький район, с.Модричі, вул..Курортна, буд.1, ідентифікаційний код 20795071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофрукт (82154, Львівська область Дрогобицький район, с.Старе село, вул..Лесі Українки, буд.8, ідентифікаційний код 40885477) 147789,11 грн. основного боргу, 12591,32 грн. 3% річних, 43731,03 грн. інфляційних втрат, 3061,67 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 17.10.2022.

Суддя Кітаєва С.Б.