Рішення

від 18.10.2022 по справі 916/1961/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1961/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/1961/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Цеппелін Марін Сервіс Україна» (вул. Васильківська, № 34, 3-й поверх, м. Київ, 03022, код ЄДРПОУ 43734329)

до відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (вул. Праці, № 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 01125672)

про стягнення 181 237,97 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цеппелін Марін Сервіс Україна» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення заборгованості в розмірі 181 237,97 грн., яка складається з 175385,39 грн. суми основної заборгованості та 5852,58 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг із сервісного обслуговування та ремонту головних двигунів м/б «Станіслав Стребко» № 21/151-Оз від 13.08.2021 щодо повної та своєчасної оплати за надані йому позивачем послуги.

Як стверджує позивач, 22 листопада 2021 року, на виконання умов договору замовнику були надані послуги, обумовлені Додатком №1 до договору, на суму 175 385,39 грн, включаючи ПДВ, що підтверджується підписаним сторонами договору Актом приймання-передачі наданих послуг.

Позивач вказує, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з виконання робіт за договором, а тому дії відповідача є порушенням зобов`язання і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відтак, за ствердженням позивача, відповідач не розрахувався за надані йому послуги за Договором про сервісне обслуговування та ремонту головних двигунів м/б «Станіслав Стребко» № 21/151-Оз.

Відповідачем подано до суду відзив на відзив (вх. № 19295/22 від 13.09.2022), в якому, заперечуючи проти позовних вимог, останній підтвердив, що 13.08.2021 між ТОВ «Цеппелін Марін Сервіс Україна» та ДП «МТП «Чорноморськ» було укладено договір про надання послуг із сервісного обслуговування та ремонту головних двигунів м/б «Станіслав Стребко» № 21/151-Оз.

Між тим, відповідач зауважив, що позивач не надав до суду та в матеріалах справи відсутні докази замовлення ДП «МТП «Чорноморськ» послуг за договором, а саме відсутня заявка зі сторони замовника в якій, згідно умов договору, вказувалася б дата надання послуг із зазначенням обсягу надання послуг. Також відсутні будь-які докази направлення з боку ДП «МТП «Чорноморськ» заявки як на електронну пошту виконавця так і методами поштового зв`язку, як це зазначено у п.4.2. договору.

На думку відповідача, надання виконавцем послуг без оформлення та направлення відповідної заявки з боку замовника, є порушенням вимог розділу 4 договору, а тому невідомо внаслідок чого та на яких підставах ТОВ «Цеппелін Марін Сервіс Україна» надав ДП «МТП «Чорноморськ» послуги за договором.

У зв`язку із викладеним, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Цеппелін Марін Сервіс Україна».

У відповіді на відзив (вх. № 20498/22 від 22.09.2022) позивач зазначив, що вважає аргументи відповідача необґрунтованими та такими що не можуть братися судом до уваги при вирішенні даної справи та, на підтвердження вищесказаного позивач надав письмову заявку відповідача на виконання робіт № 1053/032-092438 від 27.09.2021, в якій вказана запланована дата початку робіт та обсяг надання послуг.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2022 позовна заява вх.№ 2033/22 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

16.08.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області було прийнято позовну заяву (вх.№ 2033/22 від 12.08.2022) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1961/22. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала суду від 16.08.2022, яку суд надіслав відповідачу за місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута на адресу суду з відміткою про отримання останнім відповідної ухвали 29.08.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№14269/22 від 06.09.2022.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

18.10.2022 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

13.08.2021 між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цеппелін Марін Сервіс Україна» (виконавець) укладений договір № 21/151-Оз про надання послуг із сервісного обслуговування та ремонту головних двигунів м/б «Станіслав Стребко», відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати послуги з сервісного обслуговування та ремонту головних двигунів м/б «Станіслав Стребко» замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 1.2 та п. 1.3. договору №21/151-Оз від 13.08.2021 найменування послуг: сервісне обслуговування головних двигунів м/б «Станіслав Стребко». Код ДК 021:2015-51140000-5 «Послуги зі встановлення двигунів». Перелік та обсяг послуг з сервісного обслуговування та ремонту головних двигунів м/б «Станіслав Стребко», що надаються за даним договором, визначені Додатком № 1 (технічна специфікація) до даного договору, який є невід`ємною його частиною.

Підпунктом 3.2.1. пункту 3.2. договору передбачено, що виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Водночас, пп. 3.3.1., 3.3.3. п. 3.3. договору встановлено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги на умовах і в розмірі, які встановлені у цьому договорі, а також приймати надані послуги, згідно з актом/актами приймання-передачі наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору.

При цьому, відповідно до пп. 3.4.2. та 3.4.4. п. 3.4. договору замовник має право відмовитись від прийняття результатів надання послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам договору, у порядку, передбаченому цим договором, і вимагати від виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх обов`язків за цим договором. Достроково розірвати цей договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань виконавцем, у строки та в порядку, визначеному в п. 9.2 цього договору.

Послуги за даним договором надаються виконавцем, згідно поданої замовником письмової заявки, в якій замовник відповідно зі своєю необхідністю вказує дату надання послуг з зазначенням обсягу надання послуг. Письмова заявка направляється замовником на електронну адресу виконавця zuk-marinе@zeppelin.com, з подальшим направленням рекомендованим листом з описом вкладення на поштову адресу виконавця: 03022, Україна, м Київ, вул. Васильківська, 34.

Виконавець зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки виконавцем від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи виконавця на заявці, обмін листами між сторонами договору (у разі направлення електронного листа обов`язкове подальше направлення такого листа засобом поштового зв`язку), поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи виконавця на поштовому повідомленні. Уповноваженою особою виконавця є генеральний директор Паласіос Зайцева С. або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок.

Послуги надаються виконавцем в узгоджений замовником строк зазначений в заявці, але не більше ніж 30 календарних днів від дати отримання заявки виконавцем. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом наданих послуг з зазначенням обсягу послуг, який готується виконавцем та надсилається замовнику протягом 3-х робочих днів з дня завершення надання послуг (п.п. 4.1. 4.4. договору №21/151-Оз від 13.08.2021).

При цьому, як вбачається з п. 4.5. договору, замовник повертає виконавцю Акт наданих послуг, підписаний уповноваженою особою і завірений печаткою замовника, або направляє письмову відмову від підписання вищезазначеного Акту з обґрунтуванням відмови, не пізніше, ніж через 10 календарних днів з дня отримання його від виконавця.

Згідно з п. 5.1 договору №21/151-Оз від 13.08.2021 ціна цього договору становить 146 154,49 грн. без ПДВ, крім того сума ПДВ 29 230,90 грн, загальна ціна цього договору складає 175 385,39 грн. з ПДВ. В загальну ціну даного договору враховано податки та збори, які оплачуються або підлягають оплаті, витрати на матеріали, транспортування, страхування, сплата мита, обов`язкові платежі, перепустки на територію замовника, а також інші обгрунтовані витрати виконавця.

Відповідно до п. 5.2 договору фактична вартість наданих послуг за даним договором визначається сторонами на підставі Акту приймання-передачі наданих послуг або Акту наданих послуг (далі - «Акт наданих послуг»).

Пунктом 5.4. договору передбачено, що розрахунки проводяться за фактично надані послуги шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку замовника у розмірі 100% від вартості фактично наданих послуг протягом 20 банківських днів з дати підписання сторонами Акту наданих послуг на підставі належним чином оформленого рахунку виконавця.

Відповідно до п. 6.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором..

Цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2021. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (п. 9.1. договору № 21/151-Оз від 13.08.2021).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

Технічною специфікацією, яка є додатком №1 до договору сторонами визначено найменування послуг та загальну вартість послуг на суму 175385,39 грн.

В матеріалах справи наявна заявка ДП «МТП «Чорноморськ» № 1053/03.2-09 2438 від 27.09.2021 на адресу ТОВ «Цеппелін Марін Сервіс Україна», з якої вбачається, що відповідач просив виконати технічне обслуговування головних двигунів м/б «Станіслав Сгребко» згідно Технічної специфікації до договору про надання послуг з сервісного обслуговування та ремонту головних двигунів м/б «Станіслав Стребко» № 21/151 - Оз від 13.08.2021. Місцем виконання робіт зазначено біля причалу № 23 та запланована дата початку робіт - 27.09.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору №21/151-Оз від 13.08.2021 позивач надав, а відповідач прийняв послуги з сервісного обслуговування головних двигунів та супутні послуги для забезпечення сервісного обслуговування на загальну суму 175385,39 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується актом виконаних робіт № PS000000189 від 22.11.2021, який підписаний обома сторонами без заперечень та зауважень.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем за надані ним послуги виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості та пені.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частини 1 статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в якості обґрунтування для нарахування штрафних санкцій, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В силу частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що відносини між сторонами, які виникли в процесі виконання договору, є правовідносинами з надання послуг.

Суд встановив, що в даному випадку відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цеппелін Марін Сервіс Україна» та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» носять договірний характер, укладений між ними договір № 21/151-Оз про надання послуг із сервісного обслуговування та ремонту головних двигунів м/б «Станіслав Стребко» від 13.08.2021 предметом судових розглядів не виступав та недійсним судом не визнавався.

Сторони факт укладання договору про надання послуг № 21/151-Оз від 13.08.2021 не заперечують та у представлених суду заявах визнають.

З огляду на зазначене, суд, з урахуванням положень ст. 204 ЦК України, приймає до уваги договір № 21/151-Оз від 13.08.2021 як належну підставу у розумінні норм ст. 11 ЦК України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з надання послуг та їх оплати.

Судом встановлено, що на виконання заявки та договору № 21/151-Оз від 13.08.2021 позивачем 22.11.2021 надано відповідачу послуги з сервісного обслуговування головних двигунів та супутні послуги для забезпечення сервісного обслуговування на загальну суму 175385,39 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 22.11.2021 № PS000000189.

В свою чергу отримання відповідачем послуг за договором № 21/151-Оз від 13.08.2021 є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити надані послуги відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Оплату послуг, за умовами договору відповідач зобов`язався здійснити протягом 20 банківських днів шляхом перерахування грошових коштів з дати підписання сторонами Акту наданих послуг. Вказаний акт підписаний замовником без зауважень та претензій до якості роботи.

Таким чином, строк оплати є таким, що настав за Актом виконаних робіт № PS000000189 від 22.11.2021 до 20.12.2021 включно.

Належних доказів оплати заборгованості за отримані послуги за спірним договором № 21/151-Оз від 13.08.2021 у загальному розмірі 175385,39 грн до матеріалів справи не надано, розмір заборгованості відповідачем не спростовується та не заперечується.

Так, заперечення відповідача в частині відсутності заявки зі сторони ДП «МТП «Чорноморськ» як на підставу відсутності доказів відповідного замовлення відповідачем спірних послуг, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи оскільки позивачем надано таку заявку до матеріалів справи.

Таким чином, з огляду на те, що позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу послуги з сервісного обслуговування головних двигунів, а відповідач прийняв вказані послуги за актом виконаних робіт без зауважень, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 175385,39 грн основного боргу за договором № 21/151-Оз про надання послуг із сервісного обслуговування та ремонту головних двигунів м/б «Станіслав Стребко» від 13.08.2021.

Щодо вимог позивача про стягнення із Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» пені суд зазначає наступне.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Отже, в силу наведених положень законодавства розмір відповідальності у вигляді пені встановлюються у договорі за згодою сторін.

Наразі слід зазначити, що умовами договору № 21/151-Оз від 13.08.2021 не передбачено сплату будь-яких штрафних санкцій замовником у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання, тож суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5852,58 грн., позивач обґрунтовує його нарахування приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Так, з аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини другої статті 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14 та постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 915/507/17).

Також, суд вважає доцільним звернути увагу на правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у Постанові від 26.10.2021 по справі № 910/16114/20. Так, частиною другою статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Тобто вказана норма передбачає відповідальність за порушення негрошового зобов`язання, у зв`язку з чим не може бути застосована до спірних правовідносин.

Вказана правова позиція також висвітлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.11.2021 по справі №908/3515/19.

Тобто, передбачені абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

В той же час, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за порушення саме грошового зобов`язання, а відтак застосування позивачем приписів ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України для нарахування пені є безпідставним.

Грошовим зобов`язанням за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Отже, враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, з огляду на вищевикладене, враховуючи що відповідачем було прострочене саме грошове зобов`язання, суд не вбачає підстав можливості для застосування у даному випадку положень ч. 2 ст. 231 ГПК України та стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених положеннями даної статті, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з ДП «МТП «Чорноморськ» пені.

За змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи №914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на викладене, оцінюючи надані сторонами справи докази в їх сукупності та керуючись принципом «вірогідність доказів», суд дійшов висновку, що надані позивачем докази на підтвердження надання послуг за узгодженими сторонами умовами договору, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування таких обставин.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (Руїс Торіха проти Іспанії).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Ван де Гурк проти Нідерландів).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (Гірвісаарі проти Фінляндії).

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України" в якому зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навивши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення, оскільки не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цеппелін Марін Сервіс Україна» обґрунтовані частково, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що складають 2630,78 грн. (175385,39 грн.*2718,57 грн./181237,97 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (вул. Праці, № 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цеппелін Марін Сервіс Україна» (вул. Васильківська, № 34, 3-й поверх, м. Київ, 03022, код ЄДРПОУ 43734329) суму заборгованості в розмірі 175 385 (сто сімдесят п`ять тисяч триста вісімдесят п`ять) грн. 39 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2630 (дві тисячі шістсот тридцять) грн. 78 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2022 р.

Суддя О.В. Цісельський