Рішення

від 18.10.2022 по справі 922/1326/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1326/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Важпромелекторопроект", м.Харків до Фізичної особи підприємця Бугаєнко Тараса Сергійовича, смт. Солоницівка про стягнення 13121,63 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Важпромелектропроект", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ФОП Бугаєнко Тараса Сергійовича, в якому просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 13.12.2021 №2116, укладений між сторонами та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість зі сплати орендної плати за вказаним договором у розмірі 13121,63 грн. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 19.08.2022 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2022, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень вказує на те, що 24.02.2022, тобто з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, відповідач виїхав з м. Харкова та не отримував послуги з оренди зазначеного приміщення та відповідно по теперішній час орендованим приміщенням не користується, оскільки м. Харків віднесено до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій та знаходитесь у місті небезпечно; пропозиція про дострокове розірвання спірного договору "заднім числом" с незаконною (листування відбувалось за допомогою Viber наприкінці липня 2022 року); вимоги сплатити за весь період, в якому відповідач не користувався приміщенням, навіть зі знижкою, є незаконною. В даному листуванні відповідач повідомляв позивача про готовність сплатити рахунок за електроенергію за 2022 рік та відсутність наміру на продовження строку дії договору та прохання вважати його припиненим на підставі п. 8.8 договору. Відповідач вказує на те, що з березня 2022 року не отримував жодного разу ані Акту надання послуг, ані рахунку до нього. По теперішній час орендодавець на зв`язок з відповідачем не виходив, хоча відповідач знаходився весь час на території України. Вказує на те, що в силу п.8.8 договору його дію припинено.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13 грудня 2021 року між Акціонерним товариством "Важпромелектропроект" (орендодавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем Бугаєнко Тарасом Сергійовичем (орендар, відповідач) був укладений договір №2116 оренди нежитлового приміщення, відповідно до розділу І якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 19.9 кв. м з обладнанням, розташованого за адресою: м. Харків, проспект Науки, 56, кімната 7 (507) на 5 поверсі (надалі - Орендоване приміщення). Орендоване приміщення передається Орендарю з метою розміщення офісних підрозділів. Стан Орендованого приміщення визнається Сторонами задовільним для використання у цілях оренди і таким, що відповідає вимогам санітарного, технічного та протипожежного стану.

Відповідно до п.п. 2.1-2.2, пп. 2.2.1 договору, місячна вартість послуг за Договором складається з орендної плати (включаючи компенсацію експлуатаційних та комунальних витрат) та компенсації витрат на забезпечення електроенергією Орендованого приміщення. Базова орендна плата є договірного і складає 3 442,70 грн. Орендна плата за перший місяць оренди (січень 2022 р.) складає 3 442,70 грн., включаючи ПДВ 573,78 грн. Орендна плата нараховується з дати фактичної передачі Орендованого приміщення Орендарю до дати фактичного повернення його Орендодавцю, що оформляється підписанням Сторонами відповідних актів приймання-передачі Орендованого приміщення.

У розділі ІІІ договору сторони узгодили, що орендар впродовж 5-ти календарних днів з дати підписання договору повинен зробити передоплату за останній місяць оренди у розмірі 3442,70 грн. Надання орендодавцем послуг з оренди приміщення та приймання їх результатів орендарем оформлюється щомісячно актом надання послуг. Орендодавець повинен надавати, а орендар (або його довірена особа) повинен отримувати щомісячний акт надання послуг та рахунок на оплату до нього не пізніше 16-ти календарних днів з моменту закінчення відповідного місяця, що засвідчує підписом на екземплярі рахунку, який залишається у орендодавця. Орендар повинен підписати Акт надання послуг та повернути один примірник Орендодавцю не пізніше одного місяця з моменту отримання. Орендар повинен оплатити послуги з оренди не пізніше 24-х календарних днів з моменту закінчення відповідного місяця шляхом перерахування грошової суми на розрахунковий рахунок Орендодавця. Днем оплати є день зарахування коштів на рахунок Орендодавця, вказаний у реквізитах Договору.

Згідно п. 4.1 договору, передача Орендованого приміщення Орендарю здійснюється 01 січня 2022 року на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі, але не раніше отримання Орендодавцем передоплати відповідно до умов розділу 3.

Цей договір діє з моменту підписання сторонами по 31 грудня 2022 року включно, а в частині оплати до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.8.1 договору).

01 січня 2022 року між сторонами був підписаний акт приймання-передачі орендованого приміщення до договору оренди №2116 від 13.12.2021.

Як вказує позивач у позовній заяві, з огляду на умови укладеного договору відповідач отримав в оренду визначене приміщення, отримав ключі від приміщення і розмістив у ньому свої особисті речі, а також здійснив оплату орендної плати за січень 2022 року, а в подальшому перестав сплачувати орендну плату і не повідомив про намір розірвати договору, особисті речі з приміщення не вивіз. Ураховуючи введення воєнного стану в України, що запроваджений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджений законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, Позивачем прийнято рішення, що оформлено протоколом Правління від 25.02.2022 №3, про зменшення розмірів орендної плати на 50%, що було доведено до орендарів. Вже у серпні Позивачем отриманий лист від Відповідача датований 29 липня 2022 року відповідно до якого останній визнав факт несплати орендної плати та помилково вважаючи, що Договір припинений, відмовився від виконання умов Договору. В порушення умов укладеного Договору орендоване приміщення не звільнив, особисті речі не вивіз, а також не підписав акт про передачу приміщення орендодавцю. Відповідач у листі зазначив, що починаючи з 24 лютого 2022 року виїхав з міста Харкова та орендованим приміщенням не користувався, так як м. Харків віднесено до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, тоді як відповідно до інформації отриманої з Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України перелік територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Кабінетом Міністрів України не затверджено. В свою чергу в орендованих приміщеннях на сьогодні зберігаються речі Відповідача, а тому останній фактично використовує орендовані приміщення. Таким чином, Відповідачем в продовж лютого - липня 2022 року не виконані суттєві вимоги укладеного договору в частині сплати орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість на загальну суму 13121,63 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що внаслідок укладення Договору оренди нежитлового приміщення №2116 від 13.12.2021 між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Укладений між позивачем та відповідачем Договір є договором найму (оренди).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не оспорюється існування між позивачем та відповідачем правовідносин з оренди об`єкта оренди на підставі спірного договору та підписання акту приймання-передачі від 01.01.2022 року.

Стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про відсутність у нього підстав для сплати орендної плати за період лютий липень 2022 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 3.5-3.6 договору, Орендар повинен оплатити послуги з оренди не пізніше 24-х календарних днів з моменту закінчення відповідного місяця шляхом перерахування грошової суми на розрахунковий рахунок Орендодавця. Днем оплати є день зарахування коштів на рахунок Орендодавця, вказаний у реквізитах Договору.

Отже, відповідач зобов`язаний сплатити плату за оренду навіть за умови не отримання відповідних рахунків та акта наданих послуг від позивача в узгодженому сторонами порядку.

Відповідачем не представлено суду доказів надання ним позивачу мотивованої відмови від підписання актів наданих послуг за спірний період.

Отже, не підписання відповідачем актів наданих послуг не звільняє його від обов`язку по сплаті цих послуг.

За наведених обставин, посилання відповідача на не підписання ним актів здачі-прийняття наданих послуг та не отримання ним актів та рахунків судом відхиляються як безпідставні.

Відповідно до положень частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Стаття 218 ГК України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Відповідачем не надано суду докази того, що з 25.02.2022 та в подальшому у спірний період ним дійсно не використовувалось орендоване приміщення (у т.ч. для розміщення офісу) через обставини, за які він не відповідає.

Відтак, аргументи відповідача у відповідній частині судом відхиляються як безпідставні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 13121,63 грн.

Згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Судом встановлений факт не внесення відповідачем орендної плати за період лютий-липень 2022 року, що істотно порушило умови укладеного між сторонами Договору оренди.

Зазначене свідчить про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову в частині вимог про розірвання укладеного між сторонами Договору оренди нежитлових приміщень №2116 від 13.12.2021.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені судом та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 13 грудня 2021 року №2116, укладений між Акціонерним товариством "Важпромелектропроект" (код ЄДРПОУ 01413359) та фізичною особою-підприємцем Бугаєнко Тарасом Сергійовичем (ІПН НОМЕР_1 ).

Стягнути з фізичної особи-підприємця Бугаєнко Тараса Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Важпромелектропроект" (61072, м. Харків, пр. Науки, 56, код ЄДРПОУ 01413359) 13121,63 грн. заборгованості та 2481,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач Акціонерне товариство "Важпромелектропроект" (61072, м. Харків, пр. Науки, 56, код ЄДРПОУ 01413359).

Відповідач фізична особа-підприємець Бугаєнко Тарас Сергійович ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Рішення підписано 18 жовтня 2022 року.

СуддяО.В. Погорелова